Рішення

від 23.04.2019 по справі 826/14126/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2019 року № 826/14126/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. при секретарі судового засідання Острович Е.С., розглянувши у судовому засідання адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інгвар

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Васильчук С.С.

від відповідача: Аблішев В.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Інгвар (надалі - ТОВ Інгвар , позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16.05.2018 №0024751404, від 14.06.2018 №00007281402, від 14.06.2018 №00007271402;

стягнути за рахунок Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції з контрагентами позивача підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності ТОВ Інгвар та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованими, прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

В судовому засіданні представником позивача позов підтримано в повному обсязі. Представник відповідача, в свою чергу, проти позову заперечує, надав суду письмові пояснення.

Відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI та наказу від 06.04.2018 №6058, виданого ГУ ДФС у м. Києві, було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Інгвар з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД (код 41147764) за червень 2017 року.

За результатами цієї перевірки ГУ ДФС у м. Києві було складно Акт від 24.04.2018 №413/26-15-14-04-03/24325184 (надалі - Акт перевірки), за висновками якого в ході перевірки контролюючим органом були встановлені наступні порушення з боку ТОВ Інгвар :

п.185.1 ст.185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого було занижено податок на додану вартість у сумі 240 810 грн., у тому числі за червень 2017 року у сумі 90 320 грн., за липень 2017 року у сумі 120 400 грн., за жовтень 2017 року у сумі 30 090 грн.

На підставі Акту перевірки від 24.04.2018 №413/26-15-14-04-03/24325184 Головним управлінням ДФС у м.Києві винесено податкове повідомлення-рішення форми Р від 16.05.2018 №0024751404.

Підприємство звернулось до Державної фіскальної служби України із скаргою (вх. №42187/6 від 31.05.2018) на податкове повідомлення-рішення від 16.05.2018 №0024751404, в якій просило переглянути та скасувати його в повному обсязі.

Державна фіскальна служба України рішенням про результати розгляду скарги від 26.07.2018 №24700/6/99-99-11-01-02-25 залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 16.05.2018 №0024751404, а скаргу - без задоволення.

Також, з матеріалів справи судом встановлено, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI та наказу від 11.05.2018 року №8319, виданого ГУ ДФС у м. Києві, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Інгвар з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ МЕЛКТРЕЙД (код 40208035) за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ (код 40703298) за період з 01.06.2017 по 30.06.2017.

За результатами цієї перевірки ГУ ДФС у м.Києві складно Акт від 29.05.2018 №351/26-15-14-02-05/24325184 (надалі - Акт перевірки), за висновками якого в ході перевірки контролюючим органом були встановлені наступні порушення з боку ТОВ Інгвар :

п.44.1, п.44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 66 363 грн., в тому числі по періодам: за 2016 рік - 19 788 грн., за 2017 рік - 46 575 грн.;

п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість у сумі 73 736 грн., у тому числі за квітень 2016 на 21986 грн., за червень 2016 року у сумі 51750 грн.

На підставі Акту перевірки від 29.05.2018 року №351/26-15-14-02-05/24325184 Головним управлінням ДФС у м.Києві винесено податкові повідомлення-рішення форми Р від 14.06.2018 №00007281402, від 14.06.2018 №00007271402.

Підприємство звернулось до Державної фіскальної служби України із скаргою (вх. №44801/6 від 22.06.2018 року) на податкові повідомлення-рішення від 14.06.2018 №00007281402, від 14.06.2018 №00007271402, в якій просило переглянути та скасувати їх у повному обсязі.

Державна фіскальна служба України рішенням про результати розгляду скарги від 10.08.2018 №26256/6/99-99-11-01-02-25 залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 14.06.2018 №00007281402, від 14.06.2018 №00007271402, а скаргу - без задоволення.

Податковий орган у своєму відзиві посилається на неможливість здійснення ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД (код 41147764) операцій з продажу ідентифікованого товару у зв'язку із відсутністю факту отримання ним відповідних товарів з дати реєстрації платником ПДВ, а саме з 22.02.2017 по 30.06.2017, відсутнітю операцій з імпорту зазначених товарів, відсутністю працюючих та основних засодів, а також операцій з їх залучення, необхідних для виробництва та зберігання лікарських засобів та реагентів, наявністю в Єдиному реєстрі судових рішень інформації про створення (придбання) невстановленими особами ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД (код 41147764) з метою прикриття незаконної діяльності. Також відповідач у поясненнях вказує на відсутність серед первинних документів, наданих до перевірки, товарно-транспортних накладних та наявності в Єдиному реєстрі судових рішень інформації про отримання від керівника ОСОБА_1 ТОВ МЕЛКТРЕЙД (код 40208035) пояснень щодо непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності, а також вироку Дарницького районного суду м. Києва від 31.01.2018 року, яким затверджено угоду від 20.12.2017 року про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_2, що виступила засновником та директором ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ (код 40703298), та визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

А тому операції позивача з ТОВ МЕЛКТРЕЙД та ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ не можливо підтвердити, оскільки їх керівниками надано пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, що свідчить про нереальність господарських операцій.

Незгода позивача з даними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з цим позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами, позивачем надано договори, укладені з контрагентами; платіжні доручення та рахунки-фактури; довіреності; картки рахунків та оборотно-сальдові відомості; податкові накладні; видаткові накладні, які належним чином оформлені та відповідають зазначеним даним, які відображені в податкових деклараціях.

Так, 06.06.2017 року ТОВ Інгвар заключило договір №6-11 з ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД на поставку товарів (діагностичних систем). Протягом червня 2017 року ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД на підставі рахунків-фактур від 06.06.2017 №92, від 06.06.2017 №102, від 06.06.2017 №100, від 07.06.2017 №88, від 07.06.2017 №91, від 07.06.2017 №101, від 12.06.2017 №163, від 12.06.2017 №164, від 12.06.2017 №166, від 12.06.2017 №212 поставило товар власним транспортом на склад (згідно умов договору зобов'язання щодо поставки товару) Покупцю на загальну суму 1 444 860,00 грн. з ПДВ згідно видаткових накладних:

- №92 від 06.06.2017 на загальну суму 102 600,00 грн. з ПДВ;

- №102 від 06.06.2017 на загальну суму 131 820,00 грн. з ПДВ;

- №100 від 06.06.2017 на загальну суму 170 520,00 грн. з ПДВ;

- №88 від 07.06.2017 на загальну суму 102 600,00 грн. з ПДВ;

- №91 від 07.06.2017 на загальну суму 153 900,00 грн. з ПДВ;

- №101 від 07.06.2017 на загальну суму 182 820,00 грн. з ПДВ;

- №163 від 12.06.2017 на загальну суму 180 540,00 грн. з ПДВ;

- №164 від 12.06.2017 на загальну суму 136 680,00 грн. з ПДВ;

- №166 від 12.06.2017 на загальну суму 112 860,00 грн. з ПДВ;

- №212 від 12.06.2017 на загальну суму 170 520,00 грн. з ПДВ.

За правилом першої події ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД було виписано на адресу ТОВ Інгвар та направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) наступні податкові накладні:

- №92 від 06.06.2017 на загальну суму 102 600,00 грн. з ПДВ;

- №102 від 06.06.2017 на загальну суму 131 820,00 грн. з ПДВ;

- №100 від 06.06.2017 на загальну суму 170 520,00 грн. з ПДВ;

- №88 від 07.06.2017 на загальну суму 102 600,00 грн. з ПДВ;

- №91 від 07.06.2017 на загальну суму 153 900,00 грн. з ПДВ;

- №101 від 07.06.2017 на загальну суму 182 820,00 грн. з ПДВ;

- №163 від 12.06.2017 на загальну суму 180 540,00 грн. з ПДВ;

- №164 від 12.06.2017 на загальну суму 136 680,00 грн. з ПДВ;

- №166 від 12.06.2017 на загальну суму 112 860,00 грн. з ПДВ;

- №212 від 12.06.2017 на загальну суму 170 520,00 грн. з ПДВ.

Повний розрахунок з ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД за поставлені товари здійснювався на розрахункові рахунки ТОВ МАЙС КОМПАНІ (код 40486803) та ТОВ РІТЕЛ ГРУП (код 41175190) на підставі укладених договорів про відступлення прав вимоги №5 від 23.06.2017 та №6 від 03.07.2017, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення:

- №271 від 27.06.2017 на загальну суму 102 600,00 грн. з ПДВ;

- №270 від 27.06.2017 на загальну суму 170 520,00 грн. з ПДВ;

- №272 від 27.06.2017 на загальну суму 182 820,00 грн. з ПДВ;

- №288 від 12.07.2017 на загальну суму 102 600,00 грн. з ПДВ;

- №287 від 12.07.2017 на загальну суму 153 900,00 грн. з ПДВ;

- №286 від 12.07.2017 на загальну суму 131 820,00 грн. з ПДВ;

- №290 від 13.07.2017 на загальну суму 170 520,00 грн. з ПДВ;

- №289 від 13.07.2017 на загальну суму 112 860,00 грн. з ПДВ;

- №292 від 18.07.2017 на загальну суму 180 540,00 грн. з ПДВ;

- №296 від 24.07.2017 на загальну суму 132 311,98 грн. з ПДВ;

- №6 від 26.07.2017 на загальну суму 4 368,02 грн. з ПДВ.

В подальшому отриманий від ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД товар був реалізований кінцевому споживачу, а саме Державному науково-дослідному інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи на підставі договору від 21.04.2017 №1 та згідно видаткових накладних від 19.06.2017 №ИН-0000009, від 22.06.2017 №ИН-0000011, від 22.06.2017 №ИН-0000010, від 07.07.2017 №ИН-0000014, від 11.07.2017 №ИН-0000015, від 12.07.2017 №ИН-0000016, від 19.07.2017 №ИН-0000019, від 27.09.2017 №ИН-0000023, від 05.10.2017 №ИН-0000024, податкових накладних від 20.06.2017 №8, від 26.06.2017 №10, від 26.06.2017 №9, від 11.07.2017 №2, від 13.07.2017 №3, від 13.07.2017 №4, від 21.07.2017 №7, від 29.09.2017 №1, від 13.10.2017 №1, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від 19.06.2017 №91, від 22.06.2017 №95, від 22.06.2017 №94, від 07.07.2017 №126, від 11.07.2017 №133, від 12.07.2017 №136, від 19.07.2017 №146, від 27.09.2017 №236, від 05.10.2017 №248, рахунків-фактур від 19.06.2017 №ИН-0000014, від 22.06.2017 №ИН-0000017, від 22.06.2017 №ИН-0000016, від 07.07.2017 №ИН-0000019, від 11.07.2017 №ИН-0000020, від 12.07.2017 №ИН-0000021, від 19.07.2017 №ИН-0000026, від 27.09.2017 №ИН-0000029, від 05.10.2017 №ИН-0000027, оплата яких підтверджується платіжними дорученнями від 19.06.2017 №579, від 23.06.2017 №606, від 23.06.2017 №605, від 10.07.2017 №698, від 12.07.2017 №708, від 12.07.2017 №707, від 20.07.2017 №740, від 28.09.2017 №1081, від 12.10.2017 №1119, що містяться в матеріалах справи.

Також, судом встановлено, що 01.04.2016 ТОВ Інгвар уклало договір №9 з ТОВ МЕЛКТРЕЙД на поставку товарів (діагностичних наборів). Протягом квітня 2017 року ТОВ МЕЛКТРЕЙД на підставі рахунків-фактур від 05.04.2016 №0405/03, від 12.04.2016 №0413/03 поставило товар Покупцю на загальну суму 131 917,20 грн. з ПДВ згідно видаткових накладних:

- №0405/03 від 05.04.2016 на загальну суму 23 280,00 грн. з ПДВ;

- №0413/06 від 12.04.2016 на загальну суму 108 637,20 грн. з ПДВ.

За правилом першої події ТОВ МЕЛКТРЕЙД було виписано на адресу ТОВ Інгвар та направлено на реєстрацію в ЄРПН наступні податкові накладні:

- №27 від 05.04.2016 на загальну суму 23 280,00 грн. з ПДВ;

- №113 від 13.04.2016 на загальну суму 108 637,20 грн. з ПДВ.

Повний розрахунок з ТОВ МЕЛКТРЕЙД відбувся 21.04.2016 згідно пдатіжних доручень:

- №49 від 21.04.2016 на загальну суму 108 637,20 грн. з ПДВ;

- №50 від 21.04.2016 на загальну суму 23 280,00 грн. з ПДВ.

В подальшому отриманий від ТОВ МЕЛКТРЕЙД товар був реалізований кінцевим споживачам, зокрема:

- Державному науково-дослідному інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи на підставі договору від 05.06.2015 №18 та Специфікації і Додаткових угод №1 та №2 до нього, та згідно видаткової накладної від 05.04.2016 №ИН-0000020, податкової накладної від 07.04.2016 №2, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 05.04.2016 №93, рахунку-фактури від 05.04.2016 №ИН-0000024, оплата якого підтверджується платіжним дорученням від 06.04.2016 №412, які містяться в матеріалах справи;

- Регіональній державній лабораторії ветеринарної медицині в Полтавській області на підставі договору від 12.04.2016 №27 з додатком 1 Специфікація до нього, та згідно видаткової накладної від 12.04.2016 №ИН-0000021, податкової накладної від 20.04.2016 №3, рахунку-фактури від 12.04.2016 №ИН-0000027, оплата якого підтверджується платіжним дорученням від 19.04.2016 №440, які містяться в матеріалах справи.

Крім цього, з матеріалів справи встановлено, що 12.06.2017 ТОВ Інгвар уклало договір №1206 з ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ на поставку товарів (діагностичні системи). Протягом червня 2017 року ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ на підставі рахунків-фактур від 12.06.2017 №12 та від 12.06.2017 №13 поставило товар Покупцю на загальну суму 310 500,00 грн. з ПДВ згідно видаткових накладних:

- №12 від 12.06.2017 на загальну суму 150 480,00 грн. з ПДВ;

- №13 від 12.06.2017 на загальну суму 160 020,00 грн. з ПДВ.

За правилом першої події ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ було виписано на адресу ТОВ Інгвар та направлено на реєстрацію в ЄРПН наступні податкові накладні:

- №12 від 12.06.2017 на загальну суму 150 480,00 грн. з ПДВ;

- №13 від 12.06.2017 на загальну суму 160 020,00 грн. з ПДВ.

Повний розрахунок з ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ за поставлені товари здійснювався на розрахунковий рахунок ТОВ НОВИЙ РІВЕНЬ ЛТД (код 41114472) на підставі укладених договорів про відступлення прав вимоги від 03.07.2017 №7, від 10.10.2017 №11, від 29.09.2017 №10, листів щодо уступки прав вимоги від 03.07.2017 №25, від 10.10.2017 №74, від 29.09.2017 №45, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення:

- №5 від 26.07.2017 на загальну суму 160 020,00 грн. з ПДВ;

- №337 від 02.10.2017 на загальну суму 56 40,00 грн. з ПДВ;

- №342 від 19.10.2017 на загальну суму 94 080,00 грн. з ПДВ.

В подальшому отриманий від ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ товар реалізований кінцевому споживачу, а саме Державному науково-дослідному інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи на підставі договору від 21.04.2017 №1 та додатку №1 Специфікація до нього, та згідно видаткових накладних від 12.07.2017 №ИН-0000016, від 12.07.2017 №ИН-0000017, від 13.09.2017 №ИН-0000018, податкових накладних від 13.07.2017 №4, від 14.07.2017 №5, від 14.07.2017 №6, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від 12.07.2017 №136, від 13.07.2017 №139, від 13.07.2017 №138, рахунків-фактур від 12.07.2017 №ИН-0000021, від 12.07.2017 №ИН-0000022, від 13.07.2017 №ИН-0000023, оплата яких підтверджується платіжними дорученнями від 12.07.2017 №707, від 13.07.2017 №713, від 13.07.2017 №712, які містяться в матеріалах справи.

Всі вищевказані господарські операції ТОВ Інгвар з ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД , ТОВ МЕЛКТРЕЙД та ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача, що не заперечувалось відповідачем та підтверджено картками рахунків та оборотно-сальдовими відомостями, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, судом досліджено первинну документацію та встановлено, що в вищезазначених документах - зазначено, які товари поставлялись, всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносин в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що визначальна ознака господарської операції, а саме спричинення реальних змін майнового стану позивача підтверджується матеріалами справи та відбулась сплата коштів за товари згідно укладених договорів.

Зміст Актів перевірок свідчить, що відповідачем не встановлено відсутності на момент перевірок у позивача відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних господарських операцій, не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не доведено таких обставин і в Актах перевірок.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до кредиту та витрат.

Відповідно до ст.1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Між тим, наявність видаткових накладних, платіжних доручень та/або банківських виписок, дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано показники податкової звітності.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з податку на прибуток як наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак "фіктивності" контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущенні порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку податкового органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до витрат.

При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагентів позивача ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень стосовно контрагентів, то доводи, викладені в актах перевірок позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що суми ПДВ, віднесеного позивачем до податкового кредиту, згідно договорів укладених з контрагентами, повністю підтверджуються податковими накладними, виданими контрагентами.

Пункт 201.1 ст.201 Податкового кодексу України визначає перелік обов'язкових реквізитів податкової накладної. Судом встановлено, що усі податкові накладні, що були виписані контрагентами для позивача, містять усі необхідні реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту. Судом на підставі наявних в матеріалах справи доказах встановлено, що усі податкові накладні, видані контрагентами позивача, у передбаченому законом порядку були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.201.8 ст.201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. У даному випадку на момент виписування усіх податкових накладних, що зазначені в Актах перевірок, контрагенти булі зареєстровані як платники ПДВ, зазначене не оспорюється відповідачем.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що придбані у контрагентів товари в подальшому реалізовані позивачем.

Відтак, доводи, викладені в актах перевірок спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентами недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами "безтоварності"/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Частиною 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача та не заперечується відповідачем на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податків на додану вартість.

Крім того, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на момент вчинення господарських операцій контрагенти не ліквідовані, не перебували у стані ліквідації, наявна вся необхідна інформація про керівників даних товариств.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Проте, контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 КАС України не було доведено та надано доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Всі первинні документи по фінансово-господарським операціям позивача складені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для формування в тому числі і податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Актах перевірок є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 у справі №К/9991/74156/12.

Будь-яких обмежень, застережень, заборон відносно включення до складу адміністративних витрат, витрат по супроводженню програмного забезпечення ПК України не містить. Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. Всі умови, передбачені чинним законодавством, для формування витрат Позивачем було дотримано, а відповідачем з посиланням на належні та допустимі докази не спростовано.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що податковим органом жодним чином не доведено, що операції між позивачем та контрагентами, є недійсними та/або такими, що не пов'язані з отриманням доходу, не наведено вагомих доказів та аргументів для обґрунтування своєї позиції.

Сумніви у реальності здійснених господарських операцій та дефектність первинних документів, якими опосередковуються господарські операції позивача з вказаними контрагентами, у податкового органу виникли виключно в ході аналізу інформації із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень.

Податковим органом встановлено наявність процесуальних ухвал слідчих суддів, з яких зазначається, що в рамках досудового розслідування у кримінальних провадженнях виявлено фіктивність підприємств (ТОВ САММІТ-АГРО-ТРЕЙД , ТОВ МЕЛКТРЕЙД ). Крім цього, відповідач, обґрунтовуючи нереальність здійснених господарських операцій, посилається на наявність Вироку відносно засновника та директора ТОВ СОЮЗ КЕПІТАЛ СТРОЙ , ухваленого судом на підставі угоди у кримінальному провадженні, а також наявність свідчень (пояснень) посадової особи ТОВ МЕЛКТРЕЙД про непричетність до здійснення господарської діяльності цим суб'єктом господарювання.

Разом з тим, факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №816/809/17.

Факт наявності Вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених Вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Дану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 18.09.2018 у справі №802/2231/17-а.

У той же час, суд вважає за необхідне відзначити, що за приписами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили. Проте таких рішень відповідачем суду не надано.

При цьому суд зазначає, що обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені Вироком суду в кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені Вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи, не може бути покладено в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. А саме, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, податкові та видаткові накладні, їх подальшу реалізацію тощо.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, які долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачено статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

Досліджені первинні документи, які згідно з п.44.1 ст. 44 ПК України, є підставою для податкового обліку, як зазначалося, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами. Матеріалами справи підтверджується, що господарські операції фактично виконані та оформлені відповідними первинними (бухгалтерськими та податковими) документами. Визнання первинних документів та господарських операцій податковим органом недійсними, не пов'язаними з отриманням доходу та такими, що зумовлюють завищення витрат, лише на підставі припущень податкового органу в односторонньому порядку, не породжує недійсності фінансових документів, пов'язаних з виконанням правочинів та здійсненням підприємницької діяльності.

При цьому слід зазначити, що одним із основних принципів податкового законодавства, відповідно до ст.4.1.4 ПК України є принцип презумпції правомірності рішень платника. Відповідно, принцип оцінки податкових спорів - це принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах є достовірними.

Викладені відповідачем аргументи для збільшення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ є недостатніми, позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту є несправедливим, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі №21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

За змістом рішення Вищого адміністративного суду України від 20.07.2016 у справі №К/800/3837/16 наголошено на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені податковою інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Окрім іншого, необхідно зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності позивача, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2018 №0024751404, від 14.06.2018 №00007281402, від 14.06.2018 №00007271402.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги у даній частині.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інгвар задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16.05.2018 №0024751404, від 14.06.2018 №00007281402, від 14.06.2018 №00007271402.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інгвар (код ЄДРПОУ 40401782) понесені ними витрати по сплаті судового збору у розмірі 7418,57грн. за рахунок асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій

Повний текст рішення виготовлено 06.05.2019.