Постанова

від 06.05.2019 по справі 363/2301/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 363/2301/17 Головуючий у 1 інстанції: Рудюк О.Л.

Провадження № 22-ц/824/3286/2019 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Чобіток А.О.,

секретар Горбачова І.В.,

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2 та Першого заступника прокурора Київської області Грабець І. в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2018 року в справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2, треті особи: Державне підприємство Вищедубечаньке лісове господарство , ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсними наказів та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_5, треті особи: Державне підприємство Вищедубечанське лісове господарство , ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Вишгородська Пуща (далі - ТОВ Вишгородська Пуща ) звернулося до суду з позовом Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи: ДП Вищедубечанське лісове господарство , Прокуратура Київської області, Кабінет Міністрів України, про визнання наказу недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. Зазначило, що ТОВ Вишгородська Пуща є тимчасовим користувачем земельної ділянки площею 2,9898 га, яка виділена в межах земельної ділянки площею 1446,5 га, постійним користувачем якої є Державне підприємство Вищедубечанське лісове господарство (далі - ДП Вищедубечанське лісове господарство ) відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 24 вересня 1998 року, цільове призначення земельної ділянки - для ведення лісового господарства. 04.09.2015 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області було видано наказ №31-10-7777.3-5156/0/38-15-СГ, яким затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 1,3031 га кадастровий номер НОМЕР_5 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області. ОСОБА_3 здійснив дії, щодо поділу земельної ділянки площею 1,3031 га кадастровий номер НОМЕР_5 на дванадцять земельних ділянок: кадастрові номери НОМЕР_6; НОМЕР_7; НОМЕР_9; НОМЕР_8; НОМЕР_10; НОМЕР_11; НОМЕР_12; НОМЕР_13; НОМЕР_14; НОМЕР_15; НОМЕР_16; НОМЕР_17. Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області ОСОБА_3 видано свідоцтва про право власності на новостворені земельні ділянки. 22.12.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договори купівлі-продажу, відповідно до яких ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_16; НОМЕР_10; НОМЕР_9; НОМЕР_17; НОМЕР_14; НОМЕР_13; НОМЕР_7; НОМЕР_15; НОМЕР_6; НОМЕР_8; НОМЕР_11; НОМЕР_18. Згодом земельні ділянки ОСОБА_2 за кадастровими номерами НОМЕР_16; НОМЕР_10; НОМЕР_9; НОМЕР_17; НОМЕР_14; НОМЕР_13, об'єднані в одну земельну ділянку площею 0,6649 га та присвоєно новий кадастровий номер НОМЕР_19. Земельні ділянки ОСОБА_2 за кадастровими номерами НОМЕР_7 та НОМЕР_15 об'єднані в одну земельну ділянку площею 0,1997 га та присвоєно новий кадастровий номер НОМЕР_20. Крім того, земельні ділянки ОСОБА_2 за кадастровими номерами НОМЕР_11; НОМЕР_18 об'єднані в одну земельну ділянку площею 0,2184 га та присвоєно новий кадастровий номер НОМЕР_21. Разом з тим, земельні ділянки за кадастровим номером НОМЕР_6, НОМЕР_8, та інші належні ОСОБА_2 земельні ділянки об'єднані в одну земельну ділянку площею 0,4601 га та присвоєно новий кадастровий номер НОМЕР_22. 19.05.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,6649 га кадастровий номер НОМЕР_19.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 було безпідставно надано у власність земельну ділянку лісогосподарського призначення, ТОВ Вишгородська Пуща просило:

визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області №31-10-7777.3-5156/0/38-15-СГ від 04 вересня 2015 року;

визнати недійсним свідоцтва про право власності, видане ОСОБА_3 23 жовтня 2015 року Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області на земельну ділянку площею 1,3031 га кадастровий номер НОМЕР_5;

визнати незаконним поділ земельної ділянки площею 1,3031 га кадастровий номер НОМЕР_5 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області та об'єднання новоутворених земельних ділянок в земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_19 площею 0,6649 га, кадастровий номер НОМЕР_20 площею 0,1997 га, кадастровий номер НОМЕР_21 площею 0,2184 га та кадастровий номер НОМЕР_22 площею 0,4601 га;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ДП Вищедубечанське лісове господарство та ТОВ Вишгородська Пуща земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_20 площею 0,1997 га, кадастровий номер НОМЕР_21 площею 0,2184 га та кадастровий номер НОМЕР_22 площею 0,4601 га;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ДП Вищедубечанське лісове господарство та ТОВ Вишгородська Пуща земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_19 площею 0,6649 га;

визнати за ДП Вищедубечанське лісове господарство право постійного користування та ТОВ Вишгородська Пуща право тимчасового користування на земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_19 площею 0,6649 га, кадастровий номер НОМЕР_20 площею 0,1997 га, кадастровий номер НОМЕР_21 площею 0,2184 га та кадастровий номер НОМЕР_22 площею 0,4601 га.

До суду також звернувся перший заступник прокурора Київської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2, треті особи: ДП Вищедубечаньке лісове господарство , ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання недійсними наказів та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння. Зазначив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 04.09.2015 року за №81-10-7777.3-5156/0/38-15-СГ у приватну власність ОСОБА_3 передано земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 1,3031 га для ведення особистого селянського господарства на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району. На підставі заяви ОСОБА_3 здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5, в результаті чого утворено декілька земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: НОМЕР_17 площею 0,1114 га; НОМЕР_14 площею 0,1130 га; НОМЕР_23 площею 0,1095 га; НОМЕР_10 площею 0,1090 га; НОМЕР_16 площею 0,1122 га; НОМЕР_9 площею 0,1098 га. На підставі ряду цивільно-правових угод ОСОБА_3 відчужив вказані вище земельні ділянки на користь ОСОБА_2, який об'єднав належні йому земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_17, НОМЕР_14, НОМЕР_23, НОМЕР_10, НОМЕР_16, НОМЕР_9 в одну, у зв'язку з чим сформовано нову ділянку, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_19 площею 0,6649 га. 19.06.2017 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив дану ділянку на користь ОСОБА_5 Зазначає, що вказана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство на підставі матеріалів лісовпорядкування та державного акту на право постійного користування землею від 24.09.1998 року була виділена у приватну власність з порушенням ЗК України та ЛК України. Згідно інформації КДП Київгеоінформатика від 23.06.2017 року спірна земельна ділянка із кадастровим номером НОМЕР_19 площею 0,6649 га повністю накладається на землі ДП Вищедубечанський лісгосп .

Просив визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 04.09.2015 № 81-10-7777.3-5156/0/3 8-15-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_19 площею 0,6649 га вартістю 105 600 грн., яка розташована на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району.

Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду також з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_5, треті особи: ДП Вищедубечанське лісове господарство , ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. Зазначив, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 24.09.1998 року та матеріалів лісовпорядкування ДП Вищедубечанське лісове господарство є постійним користувачем земельних ділянок для ведення лісового господарства на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району загальною площею 1446,5 га. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 04.09.2015 року за №81-10-7777.3-5156/0/38-15-СГ у приватну власність ОСОБА_3 передано земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 1,3031 га для ведення особистого селянського господарства на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району; у приватну власність ОСОБА_4 передано земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_24 площею 0,4602 га для ведення особистого селянського господарства на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району. На підставі заяви ОСОБА_3 здійснено поділ вказаної вище земельної ділянки, у зв'язку із чим утворено ряд нових земельних ділянок, у тому числі з кадастровими номерами: НОМЕР_8 площею 0,1105 та; НОМЕР_15 площею 0,1065 та; НОМЕР_12 площею 0,1093 та; НОМЕР_11 площею 0,1091 та; НОМЕР_7 площею 0,0932 га; НОМЕР_6 площею 0,1096 га. В подальшому, на підставі договорів купівлі-продажу від 22.12.2016 року ОСОБА_3 відчужив вказані вище земельні ділянки на користь ОСОБА_2 Також, на підставі заяви ОСОБА_4 від 26.11.2015 року здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_24 у зв'язку із чим утворено ряд нових земельних ділянок, у тому числі площею 0,12 га з кадастровим номером НОМЕР_25 та площею 0,12 га з кадастровим номером НОМЕР_26. В свою чергу, ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 23.12.2016 року відчужила земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_25 і НОМЕР_26 на користь ОСОБА_2 На підставі заяви ОСОБА_2 від 07.03.2017 року здійснено об'єднання набутих їм земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_8 і НОМЕР_6, у зв'язку із чим утворено нову земельну ділянку площею 0,4601 га з кадастровим номером НОМЕР_22. Крім того, на підставі заяви ОСОБА_2 від 07.03.2017 року здійснено об'єднання набутих їм земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_12 і НОМЕР_11, у зв'язку із чим утворено нову земельну ділянку площею 0,2184 га з кадастровим номером НОМЕР_21. Також, на підставі заяви ОСОБА_2 від 07.03.2017 року здійснено об'єднання набутих ним земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_15 і НОМЕР_7, у зв'язку із чим утворено нову земельну ділянку площею 0,1997 га з кадастровим номером НОМЕР_20. Однак, спірні земельні ділянки площею 0,4601 га з кадастровим номером НОМЕР_22, площею 0,2184 га з кадастровим номером НОМЕР_21 і площею 0,1997 га з кадастровим номером НОМЕР_20 перебувають у постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство та відносяться земель лісогосподарського призначення та повністю накладаються на землі ДП Вищедубечанське лісове господарство , які перебувають у користуванні останнього.

З урахуванням викладеного перший заступник прокурора Київської області просив визнати недійсними накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області: від 04.09.2015 № 81-10-7777.3-5156/0/38-15-СГ яким надано земельні ділянки у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,4601 га з кадастровим номером НОМЕР_22, площею 0,1997 га з кадастровим номером НОМЕР_20 і площею 0,2184 га з кадастровим номером НОМЕР_21, загальною вартістю 28076,19 грн., які розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2018 року задоволено частково позов ТОВ Вишгородська Пуща та позови Першого заступника прокурора Київської області поданий в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Визнано недійсними та скасовано накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області:

№ 31-10-7777.3-5156/0/38-15-СГ від 04 вересня 2015 року, яким затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_3 на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 1,3031 га кадастровий номер НОМЕР_5 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області;

№ 31-10-7777.3-5154/0/38-15-СГ від 04 вересня 2015 року, яким затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_4 на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,4602 га кадастровий номер НОМЕР_5 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Визнано недійсним Свідоцтво про право власності, індексний номер: 46225961, видане ОСОБА_3 23 жовтня 2015 року Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області на земельну ділянку площею 1,3031 га кадастровий номер НОМЕР_5.

Визнано незаконним поділ земельної ділянки площею 1,3031 га кадастровий номер НОМЕР_5 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області та об'єднання новоутворених земельних ділянок в земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_19 площею 0,6649 га, кадастровий номер НОМЕР_20 площею 0,1997 га, кадастровий номер НОМЕР_21 площею 0,2184 га та кадастровий номер НОМЕР_22 площею 0,4601 га.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

На рішення суду першої інстанції відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволених вимог ТОВ Вишгородська Пуща та Першого заступника прокурора Київської області та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що оспорюваними наказами Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 04 вересня 2015 року не порушуються права ТОВ Вишгородська Пуща . Звертає увагу на те, що ТОВ Вишгородська Пуща посилалося на те, що користується спірною земельною ділянкою на підставі державного акту від 10 жовтня 2012 року серії НОМЕР_27. Проте рішенням Господарського суду Київської області від 15 листопада 2016 року, яке набрало законної сили, вказаний державний акт був визнаний недійсним. Прокурором доведено бездіяльності Кабінету Міністрів України, що не надає йому право на звернення з даним позовом. Правами власника земельної ділянки наділене ДП Вищедубечанське лісове господарство , а Кабінету Міністрів України належить виключно функція контролю за використанням та збереженням майна. Першим заступником прокурора Київської області не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виділені згідно наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 31-10-7777.3-5156/0/38-15-СГ від 04 вересня 2015 року та № 31-10-7777.3-5154/0/38-15-СГ від 04 вересня 2015 року у власність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 правомірно отримали земельні ділянки у власність. ТОВ Вишгородська Пуща не є тимчасовим користувачем земельних ділянок у зв'язку з відсутність договірних відносин користування. Укладений між ТОВ Вишгородська Пуща та ДП Вищедубечанське лісове господарство договір стосується виключно користування лісовою ділянкою. Виготовлений ДП Київський науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою зведений кадастровий план не може бути належним доказом, оскільки в публічній кадастровій карті за пошуком земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_28 вказана земельна ділянка відсутня. Вказаний кадастровий номер присвоювався земельній ділянці площею 4,8421 га, на яку видавався державний акт від 10 жовтня 2012 року серії НОМЕР_27, який визнаний недійсним. ДП Вищедубечанське лісове господарство є користувачем земельної ділянки згідно державного акту на землю від 24.09.1998 року, без зазначення кадастрового номера. Питання щодо ідентичності земельних ділянок згідно державного акту від 24.09.1998 року та від 10 жовтня 2012 року судом не досліджувалося. Суд безпідставно відмовив у проведенні відповідної судової експертизи, хоча конфігурація земельної ділянки згідно акту від 24.09.1998 року відрізняється від конфігурації земельної ділянки згідно державного акту від 10 жовтня 2012 року.

Перший заступник прокурора Київської області Грабець І. в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України в поданій апеляційній скарзі просив скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2018 року в частині вирішення вимог прокурора про витребування земельних ділянок та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову прокурора у вказаній частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, зокрема, ст. ст. 387, 388 ЦК України. Відмовляючи в задоволенні вказаних позовних вимог суд не звернув уваги на те, що право власності на земельну ділянку було відчужено поза волею власника - Кабінету Міністрів України, а тому добросовісний набувач не набуває прав на неї. Позовні вимоги прокуратури Київської області про витребування земельних ділянок ґрунтуються на суспільному інтересі та не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, викладеним у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відтак, суд безпідставно відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог.

В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції ТОВ Вишгородська Пуща порушує питання про ухвалення нового судового рішення в про задоволення позовних вимог ТОВ Вишгородська Пуща про витребування земельних ділянок у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ДП Вищедубечанське лісове господарство та ТОВ Вишгородська Пуща , залишивши без змін рішення суду першої інстанції в іншій частині. На думку апелянта, суд не врахував, що Закон установлює пріоритет державної та комунальної власності на землю над приватною власністю і прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств. Вважає, що вимоги про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння відповідачів не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном.

17 квітня 2019 року адвокат Голуб М.В., який діє від імені та в інтересах ТОВ Вишгородська Пуща , подав заяву про відмову від позову ТОВ Вишгородська Пуща .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 травня 2019 року прийнято відмову адвоката Голуба М.В., який діє від імені та в інтересах ТОВ Вишгородська Пуща , від позову ТОВ Вишгородська Пуща до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи: ДП Вищедубечанське лісове господарство , Прокуратура Київської області, Кабінет Міністрів України, про визнання наказу недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. У зв'язку з цим скасовано рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2018 року в частині вирішення позову ТОВ Вишгородська Пуща і закрито провадження в справі в цій частині.

В апеляційній інстанції представники Кабінету Міністрів України підтримали апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області Грабець І. та просили її задовольнити. Висловилися з приводу відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2.

Представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу останнього і просить її задовольнити. У задоволенні апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області Грабець І. просить відмовити.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ДП Вищедубечаньке лісове господарство , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи за їх відсутності.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до копії державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_29 від 24 вересня 1998 року, ДП Вищедубечанське лісове господарство є постійним користувачем земельної ділянки площею 1446,5 га, яка розташована на території Лебедівської сільської ради, Вишгородського району Київської області. Землю надано у постійне користування для ведення лісового господарства (а .с. 23-25 т. 3).

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 28.02.2014 року №46 Про виділення лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування ТОВ Вишгородська Пуща та ТОВ Спілка підприємців Витачіва , виділено ТОВ Вишгородська Пуща у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей лісові ділянки загальною площею 2,9898 га, а саме: лісову ділянку площею 0,4001 га (квартал 152 виділ 6 Старосільського лісництва) та лісову ділянку площею 2,5897 га (квартал 152 виділ 8 Старосільського лісництва), що знаходяться у постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство та розташована на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (а.с. 33, т. 1).

20.09.2016 року між ДП Вищедубечанське лісове господарство (сторона 1) та ТОВ Вишгородська Пуща (сторона 2) укладено договір №244 довгострокового тимчасового користування лісами. Відповідно до умов договору сторона 1 виділяє, а сторона 2 приймає у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісові ділянки з метою використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей. У користування виділяються лісові ділянки загальною площею 2,9898 га, а саме: лісова ділянка площею 0,4001 га (квартал 152 виділ 6 Старосільського лісництва) та лісова ділянка площею 2,5897 га (квартал 152 виділ 8 Старосільського лісництва), що знаходяться у постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство , на території Лебедівської сільської ради в адміністративних межах Вишгородського району Київської області згідно з планом - схемою. Договір укладено строком на 49 років, що діє з 20.09.2016 року до 20.09.2065 року включно (а .с. 18-23, т. 1).

Відповідно до копії зведеного кадастрового плану земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_19 накладається на земельну ділянку площею 2,5897 га, яку надано в тимчасове довгострокове користування ТОВ Вишгородська Пуща , а постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_30, площею 4,2421 га являється ДП Вищедубечанське лісове господарство (а .с. 28, т .4).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 04.09.2015 року №81-10-7777.3-5156/0/3 8-15-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області . Надано у власність гр. ОСОБА_3 земельну ділянку, загальною площею 1,3031 га (кадастровий номер НОМЕР_5) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (а. с. 29, т. 4).

В подальшому на підставі заяви ОСОБА_3 про виготовлення технічної документації на новостворені земельні ділянки, здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5, в результаті чого утворено декілька земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: НОМЕР_17 площею 0,1114 га; НОМЕР_14 площею 0,1130 га; НОМЕР_23 площею 0,1095 га; НОМЕР_10 площею 0,1090 га; НОМЕР_16 площею 0,1122 га; НОМЕР_9 площею 0,1098 га.

На підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 22.12.2016 року зареєстрованих в реєстрі за №1499, №1500, №1501, №1502, №1493, №1494, №1495, №1496, №1497, №1498, №1491, №1492, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.05.2017 року зареєстрованого в реєстрі за №514, ОСОБА_3 здійснив відчуження вказаних вище земельних ділянок на користь ОСОБА_2, що підтверджується відповідною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_2 на підставі заяви від 07.03.2017 року об'єднав належні йому земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_17, НОМЕР_14, НОМЕР_23, НОМЕР_10, НОМЕР_16, НОМЕР_9 в одну, у зв'язку з чим сформовано нову ділянку, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_19 площею 0,6649 га. (а .с. 2-7, т. 3).

19.06.2017 року на підставі договору купівлі-продажу за №514 ОСОБА_2 здійснив відчуження даної ділянки на користь ОСОБА_5

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 04.09.2015 року за №81-10-7777.3-5154/0/38-15-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_4 на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області . Надано у власність гр. ОСОБА_4 земельну ділянку, загальною площею 0,4602 га (кадастровий номер НОМЕР_24) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану та території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області (а.с. 24, т. 5).

На підставі заяви ОСОБА_4 від 26.11.2015 року за №6912 здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_24 площею 0,4602 га, у зв'язку із чим утворено ряд нових земельних ділянок, у тому числі площею 0,12 га з кадастровим номером НОМЕР_25 та площею 0,12 га з кадастровим номером НОМЕР_26.

На підставі договорів купівлі-продажу від 33.12.2016 року за №1504 і №1505 ОСОБА_4 здійснила відчуження земельної ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_25 і НОМЕР_26 на користь ОСОБА_2

На підставі заяви ОСОБА_2 від 07.03.2017 року здійснено об'єднання набутих ним земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_8 і НОМЕР_6, у зв'язку із чим утворено нову земельну ділянку площею 0,4601 га з кадастровим номером НОМЕР_22.

На підставі заяви ОСОБА_2 від 07.03.2017 року здійснено об'єднання набутих ним земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_12 і НОМЕР_11, у зв'язку із чим утворено нову земельну ділянку площею 0,2184 га з кадастровим номером НОМЕР_21. Також на підставі заяви ОСОБА_2 від 07.03.2017 року здійснено об'єднання набутих їм земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_15 і НОМЕР_7, у зв'язку із чим утворено нову земельну ділянку площею 0,1997 га з кадастровим номером НОМЕР_20 (а .с. 26-28 т. 5).

Відповідно до листів Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика від 23.10.2017 року №01-01, земельні ділянки з кадастровим номером НОМЕР_22, НОМЕР_31, НОМЕР_21 та НОМЕР_20 повністю накладаються на землі ДП Вищедубечанське лісове господарство згідно державного акту на право постійного користування землею від 24 вересня 1998 року серії НОМЕР_29 (а.с. 27-28, т. 4, 29-34, 170-178, т. 5).

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ Вишгородська Пуща та Першого заступника прокурора Київської області поданий в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України. Суд визнав недійсними та скасував наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 31-10-7777.3-5156/0/38-15-СГ від 04 вересня 2015 року, яким затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_3 на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 1,3031 га кадастровий номер НОМЕР_5 для ведення особистого селянського господарства, наказ № 31-10-7777.3-5154/0/38-15-СГ від 04 вересня 2015 року, яким затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_4 на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області та надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 0,4602 га кадастровий номер НОМЕР_5 для ведення особистого селянського господарства; визнав недійсним Свідоцтво про право власності, індексний номер: 46225961, видане ОСОБА_3 23 жовтня 2015 року Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області на земельну ділянку площею 1,3031 га кадастровий номер НОМЕР_5; визнав незаконним поділ земельної ділянки площею 1,3031 га кадастровий номер НОМЕР_5 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області та об'єднання новоутворених земельних ділянок в земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_19 площею 0,6649 га, кадастровий номер НОМЕР_20 площею 0,1997 га, кадастровий номер НОМЕР_21 площею 0,2184 га та кадастровий номер НОМЕР_22 площею 0,4601 га.

В задоволенні інших позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

Колегія суддів погоджується з висновками суду в частині вирішення вимог ТОВ Вишгородська Пуща та Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, визнання недійсним Свідоцтва про право власності, та визнання незаконним поділу земельної ділянки.

Статтею 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

Однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (пункт 13 статті 46 ЛК України).

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.

Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

За статтею 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України, тут і далі в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст.13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом, координація проведення земельної реформи розроблення і забезпечення виконання, загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення.

ДП Вищедубечанське лісове господарство є постійним користувачем земельної ділянки площею 1446,5 га, яка розташована на території Лебедівської сільської ради, Вишгородського району Київської області на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_29 від 24 вересня 1998 року.

КДП Київгеоінформатика виконало ряд інженерно-геодезичних, топографічних, картографічних робіт та шляхом співставлення координат поворотних точок земельних ділянок, що перебувають в користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_29 від 24 вересня 1998 року, а також координат поворотних точок спірних земельних ділянок НОМЕР_22, НОМЕР_31, НОМЕР_21 та НОМЕР_20. Встановлено накладення вказаних земельних ділянок на землі лісогосподарського призначення, що перебувають в користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство .

Спірні земельні ділянки фактично були виділені із земель лісогосподарського призначення, що перебувають у користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_29 від 24 вересня 1998 року, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, належить до повноважень Кабінету Міністрів України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Відтак, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Першого заступника прокурора Київської області поданий в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області, визнання недійсним Свідоцтва про право власності, та визнання незаконним поділу земельної ділянки.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта ОСОБА_2 на безпідставність посилань ТОВ Вишгородська Пуща , що воно користується спірною земельною ділянкою на підставі Державного акту від 10 жовтня 2012 року серії НОМЕР_27, оскільки рішенням Господарського суду Київської області від 15 листопада 2016 року було визнано недійсним вказаний державний акт. Як вбачається з матеріалів, суд виходив з Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_29 від 24 вересня 1998 року.

Також колегія суддів вважає безпідставними є посилання ОСОБА_2, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 правомірно набули право власності на земельні ділянки, а також недоведеність права прокурора на звернення до суду з даним позовом.

ОСОБА_2 не спростований встановлений судом факт, що спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, що перебувають в користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство . Також ОСОБА_2 не надав жодних доказів тому, що спірні земельні ділянки виділені не з земель лісогосподарського призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_2 порушував перед судом питання про призначення судової експертизи, в задоволенні якої було відмовлено. Питання про призначення експертизи перед судом апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 не порушував.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до абз 1,2 ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

В позовній заяві прокурор навів обґрунтування підстав звернення з даним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Прокурор обґрунтував потребу звернутися до суду з даним позовом необхідністю захистити порушені інтереси держави при розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, що є національним багатством українського народу, яку незаконно передано у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також нездійсненням Кабінетом Міністрів України дій щодо оскарження в судовому порядку спірних рішень та повернення земельної ділянки.

Разом з тим колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог прокурора про витребування земельних ділянок.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог прокурора про витребування земельних ділянок, суд першої інстанції виходив з того, що при передачі земельних ділянок порушення були допущені з боку органу публічної влади, а не громадянина. Відтак має місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном та порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд першої інстанції послався на рішення Європейського суду з прав людини Скретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року і зазначив, що спірні земельні ділянки перебувають у користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство .

Таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 7 грудня 1976 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 січня 1986 року).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

За обставинами справи "Стретч проти Сполученого Королівства" на рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року, на яку також послався суд, заявник у 1969 році уклав договір оренди земельної ділянки строком на 22 роки. Відповідно до умов цього договору він за власні кошти побудував на цій земельній ділянці кілька будівель для легкої промисловості, які здав у суборенду. Договір оренди також надавав йому право в подальшому продовжити оренду ще на 21 рік. У 1990 році заявник повідомив місцеву владу про намір продовжити договір оренди, у процесі переговорів він погодився на збільшення орендної плати. Однак орган місцевої влади повідомив заявника, що продовження договору оренди відбутися не може, оскільки, погодившись з умовою договору про можливість його пролонгації, орган місцевої влади перевищив свої повноваження.

Застосовуючи положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції до обставин цієї справи Європейський суд з праві людини вказав на таке. Заявник погодився з умовами договору оренди з огляду на те, що надалі він зможе продовжити термін його дії, і жодна із сторін не знала, що існувала якась юридична перешкода цій умові. У ситуації, яка склалася, заявник мав право, принаймні, очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати - в цілях застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції - складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди.

Дії місцевої влади Європейський суд з прав людини розцінив як порушення права заявника на законне очікування виконання певних умов і, таким чином, вони утворювали акт втручання у реалізацію його права власності.

Вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника, Європейський суд з прав людини відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов'язання, взяті ним на себе у зв'язку з експлуатацією побудованих будівель, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат.

За таких обставин цієї справи Європейський суд з прав людини виніс рішення на користь заявника.

Однак у справі, яку вирішив суд першої інстанції, обставини справи є істотно відмінними.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно начимого питання про передачу земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення у приватну власність та повернення їх у державну власність, як таких, що вибули незаконно.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (пункт 54 рішення).

Отже, висновок Європейського суду з прав людини про порушення прав заявника у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" не може бути безумовним прецедентом при розгляді справи, яка переглядається.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Також згідно з частинами другою та третьою статті 1, частиною першою та другою статті 7 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства ) одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації. Тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до особи, яка володіє цим майном, (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (частина перша статті 388 ЦК України).

Як встановлено судом, спірні земельні ділянки площею 0,4601 га з кадастровим номером НОМЕР_22, площею 0,1997 га з кадастровим номером НОМЕР_20 і площею 0,2184 га з кадастровим номером НОМЕР_21, загальною вартістю 28076,19 грн., з кадастровим номером НОМЕР_19 площею 0,6649 га вартістю 105 600 грн., на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району були передані у приватну власність з земель лісового фонду, які є власністю держави, на підставі незаконних наказів Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 31-10-7777.3-5156/0/38-15-СГ від 04 вересня 2015 року, та № 31-10-7777.3-5154/0/38-15-СГ від 04 вересня 2015 року, поза волею та без згоди розпорядника Кабінету Міністрів України.

З урахуванням положень ст.ст.387, 388 ЦК України вказані земельні ділянки підлягають витребуванню з володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у власність держави в особі Кабінету Міністрів України.

Таке рішення відповідає суспільному інтересу та не порушує засади, які закріплені у ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Той факт, що земельні ділянки лісогосподарського призначення, з яких були виділені спірні земельні ділянки, перебувають у користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство , не виключає їх витребування у власність держави в особі Кабінету Міністрів України. ДП Вищедубечанське лісове господарство не посилалося на порушення або обмеження його прав як землекористувача у разі ухвалення такого рішення, самостійних вимог не заявляло.

Враховуючи викладене, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2018 року підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області Грабець І. в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задовольнити.

Скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2018 року в частині вирішення позовних вимог Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та ухвалити в цій частині нове рішення.

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,4601 га з кадастровим номером НОМЕР_22, площею 0,1997 га з кадастровим номером НОМЕР_20 і площею 0,2184 га з кадастровим номером НОМЕР_21, загальною вартістю 28076,19 грн., які розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району.

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння ОСОБА_5земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_19 площею 0,6649 га вартістю 105 600 грн., яка розташована на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району.

В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2018 року залишити без змін.

Дані про учасників справи:

Прокуратура Київської області, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996,

ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1,

Товариство з обмеженою відповідальністю Вищгородська Пуща , місцезнаходження: 03115 м. Київ, вул. Крутий узвіз, буд. 6/2-А, код ЄДРПОУ: 38292657,

Кабінет Міністрів України, місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського,12/2

Головне управління Держгеокадастру у Київській області, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Серпова 3/14, код ЄДРПОУ 39817550,

ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2,

ОСОБА_5, місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_3,

Державне підприємство Вищедубечанське лісове господарство , місцезнаходження: 07342, Київська область, Вишгородський район, с. Пірново, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ: 00992094,

ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_4,

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 травня 2019 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Оніщук М.І.

Чобіток А.О.