Постанова

від 04.11.2020 по справі 363/2301/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 363/2301/17

провадження № 61-11184св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакара Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство Вищедубечанське лісове господарство , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2018 року, ухвалене в складі судді

Рудюка О. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 06 травня

2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Чобіток А. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Вишгородська Пуща (далі - ТОВ Вишгородська Пуща ) звернулось до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання наказу недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява ТОВ Вишгородська Пуща мотивована тим, що товариство є тимчасовим користувачем земельної ділянки площею 2,9898 га, яка виділена в межах земельної ділянки площею 1 446,5 га, постійним користувачем якої є ДП Вищедубечанське лісове господарство відповідно до державного акту на право постійного користування землею

від 24 вересня 1998 року, цільове призначення земельної ділянки - для ведення лісового господарства. 04 вересня 2015 року ГУ Держгеокадастру у Київській області видано наказ № 31-10-7777.3-5156/0/38-15-СГ, яким затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства

ОСОБА_3 на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області та передано йому у власність земельну ділянку, площею 1,3031 га кадастровий номер 3221884000:33:026:7002 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

ОСОБА_3 здійснив дії, щодо поділу земельної ділянки площею

1,3031 га кадастровий номер 3221884000:33:026:7002 на дванадцять земельних ділянок: кадастрові номери 3221884000:33:027:0002; 3221884000:33:027:0001; 3221884000:33:026:0001; 3221884000:33:026:0002; 3221884000:33:026:0010; 3221884000:33:026:0009; 3221884000:33:026:0008; 3221884000:33:027:0007; 3221884000:33:026:0005; 3221884000:33:026:0006; 3221884000:33:026:0004; 3221884000:33:026:0003. Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області ОСОБА_3 видано свідоцтва про право власності на новостворені земельні ділянки.

22 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договори купівлі-продажу, відповідно до яких ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221884000:33:026:0004; 3221884000:33:026:0010; 3221884000:33:026:0001; 3221884000:33:026:0003; 3221884000:33:026:0005; 3221884000:33:027:0007; 3221884000:33:027:0001; 3221884000:33:026:0006; 3221884000:33:027:0002; 3221884000:33:026:0002; 3221884000:33:026:0009; 32218884000:33:026:0008.

Згодом земельні ділянки ОСОБА_1 з кадастровими номерами 3221884000:33:026:0004; 3221884000:33:026:0010; 3221884000:33:026:0001; 3221884000:33:026:0003; 3221884000:33:026:0005; 3221884000:33:027:0007, об`єднані в одну земельну ділянку площею 0,6649 га та їм присвоєно новий кадастровий номер 3221884000:33:016:6001.

Земельні ділянки ОСОБА_1 з кадастровими номерами 3221884000:33:027:0001 та 3221884000:33:026:0006 об`єднані в одну земельну ділянку площею 0,1997 га та їм присвоєно новий кадастровий номер 3221884000:33:020:6005.

Земельні ділянки ОСОБА_1 з кадастровими номерами 3221884000:33:026:0009; 32218884000:33:026:0008 об`єднані в одну земельну ділянку площею 0,2184 га та їм присвоєно новий кадастровий номер 3221884000:33:022:6006.

Земельні ділянки за кадастровим номером 3221884000:33:027:0002, 3221884000:33:026:0002, та інші належні ОСОБА_1 земельні ділянки об`єднані в одну земельну ділянку площею 0,4601 га та їм присвоєно новий кадастровий номер 3221884000:33:020:6006.

19 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,6649 га кадастровий номер 3221884000:33:016:6001.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 було безпідставно надано у власність земельну ділянку лісогосподарського призначення, позивач просив суд:

визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 04 вересня 2015 року № 31-10-7777.3-5156/0/38-15-СГ;

визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_3 23 жовтня 2015 року Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області на земельну ділянку площею 1,3031 га кадастровий номер 3221884000:33:026:7002;

визнати незаконним поділ земельної ділянки площею 1,3031 га кадастровий номер 3221884000:33:026:7002 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області та об`єднання новоутворених земельних ділянок в земельні ділянки кадастровий номер 3221884000:33:016:6001 площею 0,6649 га, кадастровий номер 3221884000:33:020:6005 площею 0,1997 га, кадастровий номер 3221884000:33:022:6006 площею 0,2184 га та кадастровий номер 3221884000:33:020:6006 площею 0,4601 га;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь

ДП Вищедубечанське лісове господарство та ТОВ Вишгородська Пуща земельні ділянки кадастровий номер 3221884000:33:020:6005 площею 0,1997 га, кадастровий номер 3221884000:33:022:6006 площею 0,2184 га та кадастровий номер 3221884000:33:020:6006 площею 0,4601 га;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь

ДП Вищедубечанське лісове господарство та ТОВ Вишгородська Пуща земельну ділянку кадастровий номер 3221884000:33:016:6001 площею 0,6649 га;

визнати за ДП Вищедубечанське лісове господарство право постійного користування та за ТОВ Вишгородська Пуща право тимчасового користування на земельні ділянки кадастровий номер 3221884000:33:016:6001 площею 0,6649 га, кадастровий номер 3221884000:33:020:6005 площею 0,1997 га, кадастровий номер 3221884000:33:022:6006 площею 0,2184 га та кадастровий номер 3221884000:33:020:6006 площею 0,4601 га.

У жовтні 2017 року перший заступника прокурора Київської області (далі - прокурор) звернувся з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ГУ Держгеокадастру у Київській області,

ОСОБА_2 про визнання недійсними наказів та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Позовна заява прокурора мотивована тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 04 вересня 2015 року за № 81-10-7777.3-5156/0/38-15-СГ у приватну власність ОСОБА_3 передано земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:026:7002 площею 1,3031 га для ведення особистого селянського господарства на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району. На підставі заяви ОСОБА_3 здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:026:7002, в результаті чого утворено декілька земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 3221884000:33:026:0003 площею 0,1114 га; 3221884000:33:026:0005 площею 0,1130 га; 3221884000:33:026:0007 площею 0,1095 га; 3221884000:33:026:0010 площею 0,1090 га; 3221884000:33:026:0004 площею 0,1122 га; 3221884000:33:026:0001 площею 0,1098 га.

На підставі ряду цивільно-правових угод ОСОБА_3 відчужив вказані земельні ділянки на користь ОСОБА_1 , який об`єднав земельні ділянки з кадастровими номерами 3221884000:33:026:0003, 3221884000:33:026:0005, 3221884000:33:026:0007, 3221884000:33:026:0010, 3221884000:33:026:0004, 3221884000:33:026:0001 в одну, у зв`язку з чим сформовано нову ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 3221884000:33:016:6001 площею 0,6649 га та яку 19 червня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 .

Прокурор вказував, що земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство на підставі матеріалів лісовпорядкування, державного акту на право постійного користування землею від 24 вересня 1998 року та була передана у приватну власність з порушенням законодавства України. Стверджував, що за даними КДП Київгеоінформатика від 23 червня 2017 року спірна земельна ділянка із кадастровим номером 3221884000:33:016:6001 площею 0,6649 га повністю накладається на землі ДП Вищедубечанське лісове господарство .

Прокурор просив суд:

визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 04 вересня 2015 № 81-10-7777.3-5156/0/3 8-15-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ;

витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:016:6001 площею 0,6649 га, яка розташована на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 23 січня

2018 року справу за позовом прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, об`єднано в одне провадження зі справою за позовом ТОВ Вишгородська Пуща до ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання наказу недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

У грудні 2017 року прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Позовна заява прокурора мотивована тим, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 24 вересня 1998 року та матеріалів лісовпорядкування ДП Вищедубечанське лісове господарство є постійним користувачем земельних ділянок для ведення лісового господарства на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району загальною площею 1446,5 га. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 04 вересня 2015 року за

№ 81-10-7777.3-5156/0/38-15-СГ у приватну власність ОСОБА_3 передано земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:026:7002 площею 1,3031 га для ведення особистого селянського господарства на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району; у приватну власність ОСОБА_4 передано земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:022:7002 площею 0,4602 га для ведення особистого селянського господарства на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району.

На підставі заяви ОСОБА_3 здійснено поділ вказаної земельної ділянки, у зв`язку із чим утворено ряд нових земельних ділянок, у тому числі з кадастровими номерами: 3221884000:33:026:0002 площею 0,1105 га; 3221884000:33:026:0006 площею 0,1065 га; 3221884000:33:026:0008 площею 0,1093 га; 3221884000:33:026:0009 площею 0,1091 га; 3221884000:33:027:0001 площею 0,0932 га; 3221884000:33:027:0002 площею 0,1096 га.

На підставі договорів купівлі-продажу від 22 грудня 2016 року

ОСОБА_3 відчужив вказані земельні ділянки на користь

ОСОБА_1 .

На підставі заяви ОСОБА_4 від 26 листопада 2015 року здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:7002, у зв`язку із чим утворено ряд нових земельних ділянок, зокрема площею

0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:1007 та площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:1008.

ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 23 грудня

2016 року відчужила земельні ділянки з кадастровими номерами 3221884000:33:018:1007 і 3221884000:33:018:1008 на користь ОСОБА_1 .

На підставі заяви ОСОБА_1 від 07 березня 2017 року здійснено об`єднання набутих ним земельних ділянок з кадастровими номерами 3221884000:33:018:1007, 3221884000:33:018:1008, 3221884000:33:026:0002 і 3221884000:33:027:0002, у зв`язку із чим утворено нову земельну ділянку площею 0,4601 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:6006. Крім того, на підставі заяви ОСОБА_1 від 07 березня 2017 року здійснено об`єднання набутих їм земельних ділянок з кадастровими номерами 3221884000:33:026:0008 і 3221884000:33:026:0009, у зв`язку із чим утворено нову земельну ділянку площею 0,2184 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:6006. На підставі заяви ОСОБА_1 від 07 березня 2017 року здійснено об`єднання набутих ним земельних ділянок з кадастровими номерами 3221884000:33:026:0006 і 3221884000:33:027:0001, у зв`язку із чим утворено нову земельну ділянку площею 0,1997 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:6005.

Вказував, що спірні земельні ділянки площею 0,4601 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:6006, площею 0,2184 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:6006 і площею 0,1997 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:6005 належать до земель лісогосподарського призначення та повністю накладаються на землі ДП Вищедубечанське лісове господарство , які перебувають у постійному користуванні останнього.

Прокурор просив суд:

визнати недійсними наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області: від 04 вересня 2015 № 81-10-7777.3-5156/0/38-15-СГ, яким передано земельні ділянки у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,4601 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:6006, площею 0,1997 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:6005 і площею 0,2184 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:6006, які розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 23 травня 2018 року справу за позовом прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_1 про визнання недійсними накази, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, об`єднано в одне провадження зі справою за позовом ТОВ Вишгородська Пуща до ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання наказу недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2018 року позов ТОВ Вишгородська Пуща та позови прокурора задоволено частково.

Визнано недійсними та скасовано накази ГУ Держгеокадастру у Київській області:

№ 31-10-7777.3-5156/0/38-15-СГ від 04 вересня 2015 року, яким затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину

ОСОБА_3 на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,3031 га кадастровий номер 3221884000:33:026:7002 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області;

№ 31-10-7777.3-5154/0/38-15-СГ від 04 вересня 2015 року, яким затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,4602 га кадастровий номер 3221884000:33:026:7002 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності, індексний номер: 46225961, видане ОСОБА_3 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )

23 жовтня 2015 року Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області на земельну ділянку площею 1,3031 га кадастровий номер 3221884000:33:026:7002.

Визнано незаконним поділ земельної ділянки площею 1,3031 га кадастровий номер 3221884000:33:026:7002 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області та об`єднання новоутворених земельних ділянок в земельні ділянки кадастровий номер 3221884000:33:016:6001 площею 0,6649 га, кадастровий номер 3221884000:33:020:6005 площею 0,1997 га, кадастровий номер 3221884000:33:022:6006 площею 0,2184 га та кадастровий номер 3221884000:33:020:6006 площею 0,4601 га.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позови, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ГУ Держгеокадастру у Київській області при винесенні оскаржуваних наказів діяло з перевищенням своїх повноважень, оскільки надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відмовляючи в задоволенні позовів про витребування на користь держави земельних ділянок, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ці вимоги не ґрунтуються на вимогах закону і не доведені належними доказами. При цьому вказав, що згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 травня 2019 року прийнято відмову адвоката Голуба М. В., який діє від імені та в інтересах

ТОВ Вишгородська Пуща , від позову ТОВ Вишгородська Пуща до

ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову: ДП Вищедубечанське лісове господарство , прокуратура Київської області, Кабінет Міністрів України, про визнання наказу недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2018 року в частині вирішення позову ТОВ Вишгородська Пуща скасовано, а провадження у справі в цій частині закрито.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено.

Скасовано рішення Вишгородського районного суду Київської області

від 16 жовтня 2018 року в частині вирішення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та ухвалено в цій частині нове рішення.

Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,4601 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:6006, площею 0,1997 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:6005 і площею 0,2184 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:6006, які розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району.

Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:016:6001 площею 0,6649 га, яка розташована на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району.

В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2018 року залишено без змін.

Задовольняючи позови прокурора в частині витребування майна, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Спірні земельні ділянки були передані у приватну власність із земель лісового фонду, які є власністю держави, на підставі незаконних наказів

ГУ Держгеокадастру у Київській області поза волею та без згоди розпорядника земель (Кабінету Міністрів України), тому підлягають витребуванню з володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у власність держави.

Апеляційний суд вважав, що таке рішення відповідає суспільному інтересу та не порушує засади, які закріплені у статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області

від 16 жовтня 2018 року в частині задоволенні позову прокурора про визнання недійсним та скасування наказів ГУ Держгеокадастру в Київській області від 04 вересня 2015 року № 31-10-7777.3-5156/0/38-15-СГ,

№ 31-10-7777.3-5154/0/38-15-СГ та постанову Київського апеляційного суду від 06 травня 2019 року, якою рішення суду першої інстанції у вказаній частині залишено без змін та в частині задоволення позову прокурора про витребування на користь держави з його та ОСОБА_5 володіння земельних ділянок, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

У жовтні 2019 ДП Вищедубечанське лісове господарство подало відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову апеляційного суду, які ухваленні із правильним застосуванням норм матеріального та без порушення норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що прокурором не виконанні вимоги статей 23 Закону України Про прокуратуру та статті 56 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) стосовно визначення підстав для звернення до суду та надання відповідних доказів.

Стверджує, що жодного доказу на підтвердження того, що Кабінет Міністрів України як розпорядник земель лісогосподарського призначення не здійснював або неналежним чином здійснював надані йому повноваження надано не було.

ДП Вищедубечанське лісове господарство у відповідності до вимог

статті 136 Господарського кодексу України (далі - ГК України) наділено правами власника майна, тому саме воно повинно захищати свої права, у разі їх порушення. Кабінету Міністрів України належить виключно функція контролю за використанням та збереженням майна, визначення порядку відчуження майна, переданого ним у користування.

Стверджує, що прокурор не надав доказів того, що земельні ділянки, які надавались ОСОБА_3 , ОСОБА_4 належать до земель лісового фонду, а отже згідно статей 20, 122 ЗК України,

ГУ Держгеокадастру у Київській області мало повноваження видавати накази, на підстав яких фізичні особи правомірно отримали земельні ділянки у власність.

Земельним ділянкам, які були передані у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 присвоєно кадастрові номери, що свідчить про те, що вони не накладаються на землі, які перебувають у користуванні

ДП Вищедубечанське лісове господарство .

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, на вирішення якої потрібно було поставити питання щодо накладання земельних ділянок. Судами не встановлено в повній мірі фактичні обставини справи, оскільки прийняті докази є суперечливими, не дають можливості достовірно встановити які геодезичні та картографічні дані і за який період були взяті за основу для встановлення факту накладення земельних ділянок.

Матеріали справи містять різну доказову базу щодо накладення спірних земельних ділянок на землі ДП Вищедубечанське лісове господарство . Так, ТОВ Вишгородська Пуща посилалося на те, що спірні земельні ділянки накладаються на земельну ділянку, якою ДП Вищедубечанське лісове господарство користується на підставі державного акту на землю

від 10 жовтня 2012 року серії ЯЯ № 140209 з кадастровим номером 3221884000:33:016:0903; а прокурор зазначав, що ДП Вищедубечанське лісове господарство користується спірними земельними ділянками на підставі державного акту від 24 вересня1998 року серії ІІ-КВ № 003309.

Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про приєднання письмових доказів.

Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини вказує, що вилучення земельної ділянки з його володіння є втручанням у право на мирне володіння майном.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу з Вишгородського районного суду Київської області.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-КВ № 003309 ДП Вищедубечанське лісове господарство є постійним користувачем земельної ділянки площею

1 446,5 га, яка розташована на території Лебедівської сільської ради, Вишгородського району Київської області, землю надано у постійне користування для ведення лісового господарства.

Розпорядженням від 28 лютого 2014 року № 46 Про виділення лісових ділянок у довгострокове тимчасове користування ТОВ Вишгородська Пуща та ТОВ Спілка підприємців Витачіва виділено ТОВ Вишгородська Пуща у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей лісові ділянки загальною площею 2,9898 га, а саме: лісову ділянку площею 0,4001 га (квартал 152 виділ 6 Старосільського лісництва) та лісову ділянку площею 2,5897 га (квартал 152 виділ 8 Старосільського лісництва), що знаходяться у постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство та розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

20 вересня 2016 року між ДП Вищедубечанське лісове господарство (сторона 1) та ТОВ Вишгородська Пуща (сторона 2) укладено договір № 244 довгострокового тимчасового користування лісами, відповідно до умов якого, сторона 1 виділяє, а сторона 2 приймає у строкове платне довгострокове тимчасове користування (далі - користування) лісові ділянки з метою використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей. У користування виділяються лісові ділянки загальною площею 2,9898 га, а саме: лісова ділянка площею

0,4001 га (квартал 152 виділ 6 Старосільського лісництва) та лісова ділянка площею 2,5897 га (квартал 152 виділ 8 Старосільського лісництва), що знаходяться у постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство , на території Лебедівської сільської ради в адміністративних межах Вишгородського району Київської області згідно з план-схемою. Договір укладено строком на 49 років, що діє з 20 вересня 2016 року до

20 вересня 2065 року включно.

Із копії зведеного кадастрового плану судами встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221884000:33:016:6001 накладається на земельну ділянку площею 2,5897 га, яку надано у довгострокове тимчасове користування ТОВ Вишгородська Пуща , а постійним користувачем земельної ділянки є ДП Вищедубечанське лісове господарство .

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 04 вересня 2015 року № 81-10-7777.3-5156/0/3 8-15-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області . Передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, загальною площею 1,3031 га (кадастровий номер 3221884000:33:026:7002) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

ОСОБА_3 здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:026:7002.

ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відчужено земельні ділянки кадастровий номер 3221884000:33:026:0007, 3221884000:33:026:0001, 3221884000:33:026:0003, 3221884000:33:026:0005, 3221884000:33:027:0002, 3221884000:33:026:0002, 3221884000:33:026:0004, 3221884000:33:026:0009, 3221884000:33:026:0010, 3221884000:33:026:0008, 3221884000:33:026:0006, 3221884000:33:027:0001, що підтверджено договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 22 грудня 2016 року зареєстрованих в реєстрі за № 1499, № 1500, № 1501, № 1502, № 1493, № 1494, № 1495, № 1496, № 1497, № 1498, № 1491, № 1492.

ОСОБА_1 , на підставі заяви від 07 березня 2017 року об`єднав його земельні ділянки з кадастровими номерами 3221884000:33:026:0003, 3221884000:33:026:0005, 3221884000:33:026:0007, 3221884000:33:026:0010, 3221884000:33:026:0004, 3221884000:33:026:0001 в одну, у зв`язку з чим сформовано нову ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 3221884000:33:016:6001 площею 0,6649 га.

19 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу № 514 за умовами якого ОСОБА_1 відчужив ділянку з кадастровим номером 3221884000:33:016:6001 на користь ОСОБА_6 .

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 04 вересня 2015 року за № 81-10-7777.3-5154/0/38-15-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області . Передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,4602 га (кадастровий номер 3221884000:33:022:7002) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану та території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На підставі заяви ОСОБА_4 від 26 листопада 2015 року за № 6912, здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:33:022:7002 площею 0,4602 га, у зв`язку із чим утворено ряд нових земельних ділянок, у тому числі площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:1007 та площею 0,12 га з кадастровим номером 3221884000:33:018:1008.

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 22 грудня 2016 року уклади договори купівлі-продажу, зареєстровані за № 1504 та № 1505 на підстав яких ОСОБА_1 став власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3221884000:33:018:1007 і 3221884000:33:018:1008

Згідно із заявою ОСОБА_1 від 07 березня 2017 року здійснено об`єднання набутих їм земельних ділянок з кадастровими номерами 3221884000:33:018:1007, 3221884000:33:018:1008, 3221884000:33:026:0002 і 3221884000:33:027:0002, у зв`язку із чим утворено нову земельну ділянку площею 0,4601 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:6006. Крім того, на підставі заяви ОСОБА_1 від 07 березня 2017 року здійснено об`єднання набутих їм земельних ділянок з кадастровими номерами 3221884000:33:026:0008 і 3221884000:33:026:0009, у зв`язку із чим утворено нову земельну ділянку площею 0,2184 га з кадастровим номером 3221884000:33:022:6006. Також, на підставі заяви ОСОБА_1

від 07 березня 2017 року здійснено об`єднання набутих їм земельних ділянок з кадастровими номерами 3221884000:33:026:0006 і 3221884000:33:027:0001, у зв`язку із чим утворено нову земельну ділянку площею 0,1997 га з кадастровим номером 3221884000:33:020:6005.

Згідно листів Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика

від 23 червня 2017 року та від 23 жовтня 2017 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221884000:33:016:6001, 3221884000:33:020:6006, 3221884000:33:022:6004, 3221884000:33:022:6006 та 3221884000:33:020:6005 повністю накладаються на землі ДП Вищедубечанське лісове господарство

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (тут і надалі за текстом, в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанова апеляційного суду відповідають.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються приписами ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3

ЗК України; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт е частини першої статті 19 ЗК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 ЛК України.

Статтею 13 ЗК України передбачено, що саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною другою статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування , крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Судами встановлено, що Наказами ГУ Держгеокадастру у Київській області

від 04 вересня 2015 року № 81-10-7777.3-5156/0/38-15-СГ та

№ 81-10-7777.3-5154/0/38-15-СГ, затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221884000:33:020:6006, 3221884000:33:016:6001, 3221884000:33:022:6006 та 3221884000:33:020:6005 повністю накладаються на землі ДП Вищедубечанське лісове господарство , які на момент видачі оскаржуваних наказів перебували в постійному користуванні вказаного державного підприємства.

Відповідно до положень статей 141, 149 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Згідно частини сьомої статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 жовтня 2019 року в справі № 488/402/16-ц (провадження № 14-564цс19), та Верховного Суду, викладеними в постановах від 11 червня 2020 року у справі № 363/2643/17-ц (провадження № 61-21474св19), від 19 лютого 2020 року у справі № 361/6817/16-ц (провадження № 61-12121св19), від 13 листопада 2020 року у справі

№ 363/4806/17-ц (провадження 61-12635св19), від 13 листопада 2019 року у справі № 361/6826/16-ц (провадження № 61-43422св18).

Отже, відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення уповноваженого державою органу (в даному випадку Кабінету Міністрів України), означає, що держава, як власник, свою волю на відчуження цієї ділянки не виявляла.

Матеріали справи не містять доказів наявності відповідних рішень Кабінету Міністрів України та згоди постійного землекористувача на вилучення земельних ділянок.

У справі, яка є предметом перегляду, суди попередніх інстанцій, з`ясувавши, що ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання, при цьому жодних дій щодо розпорядження спірними земельними ділянками Кабінет Міністрів України не вчиняв, дійшли обґрунтованого висновку про доведеність прокурором порушення прав держави на землю.

Висновки апеляційного суду у розглядуваній справі узгоджуються із висновками Європейського суду з прав людини викладеними у рішенні

від 27 листопада 2007 року у справі H amer v Belgium (заява № 21861/03).

Аргументи скарги про те, що прокурором не наведено необхідності захисту інтересів держави та неможливості здійснення захисту таких інтересів органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, є безпідставними з огляду на таке.

У частині другій статті 4 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з частиною четвертою статті 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України Про прокуратуру в редакції, чинній на час звернення до суду).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру в редакції, чинній на час звернення до суду).

Відповідно до висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру , застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Судами встановлено, що прокурор обґрунтував потребу звернутися до суду з даним позовом необхідністю захистити порушені інтереси держави при розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення, що є національним багатством українського народу, які незаконно передано у власність фізичним особам, а також нездійсненням Кабінетом Міністрів України дій щодо оскарження в судовому порядку спірних рішень та повернення земельної ділянки.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові

від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, в якій Велика Палата звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт а

частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. З огляду на викладене загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес у збереженні земельної ділянки у власності.

В силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, фізичні особи-відповідачі, проявивши розумну обачність, могли та повинні були знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення (висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах

від 15 травня2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц).

Доводи касаційної скарги про те, що саме ДП Вищедубечанське лісове господарство повинно захищати свої права, у разі їх порушення, колегія суддів відхиляє, оскільки встановлено, що спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення перебувають у державній власності, а оскільки за приписами частини сьомої статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок, зокрема лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України, то прокурор мав підстави звернутись до суду із розглядуваним позовом в інтересах держави.

Стосовно доводів касаційної скарги заявника щодо неможливості витребування в нього як добросовісного набувача спірної земельної ділянки Верховний Суд, переглядаючи в цій частині постанову апеляційного суду, враховує, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

За змістом частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, у тому числі, у випадку якщо це майно вибуло із володіння власника не з його волі.

Суд апеляційної інстанцій, з`ясувавши, що спірні ділянки вибули з володіння власника - держави поза її волею, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування земельних ділянок від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку статті 388 ЦК України.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що відмова суду у задоволенні клопотання про призначення земельно-технічної експертизи для встановлення накладення земельних ділянок, призвела до неповного встановлення фактичних обставин справи, а прокурор не надав належних доказів на підтвердження того, що спірні земельні ділянки перебувають у користуванні держави, колегія суддів зазначає наступне.

У своїх постановах від 23 грудня 2015 року в справі № 6-377цс15,

від 24 грудня 2014 року в справі № 6-212цс14, від 25 січня 2015 року в справі

№ 6-224цс14 Верховний Суд України вказав, що системний аналіз статті 5 ЛК України, пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є зокрема планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Оскільки матеріали справи містять матеріали лісовпорядкування щодо спірних земельних ділянок, які надані ДП Вищедубечанське лісове господарство та Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика , то доводи заявника про порушення судами норм процесуального права в частині неповного встановлення обставин справи підлягають відхиленню.

Аргументи касаційної скарги про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо віднесення спірних земельних ділянок до земель лісового фонду, є безпідставними, оскільки судами встановлено, що земельні ділянки за кадастровими номерами 3221884000:33:020:6006, 3221884000:33:016:6001, 3221884000:33:022:6006 та 3221884000:33:020:6005 накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство .

Ці та інші доводи касаційної скарги загалом аналогічні доводам апеляційної скарги, яким надана оцінка апеляційним судом та переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі та встановлення нових обставин, що виходить за визначені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у чинній редакції. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Отже суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 16 жовтня 2018 року

(у нескасованій частині), та апеляційний суд при прийнятті постанови

від 06 травня 2019 року повно та всебічно дослідили і оцінили докази, встановили обставини у справі, правильно застосували норми матеріального права та не допустили таких порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування цих судових рішень.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2018 року у нескасованій частині та постанову Київського апеляційного суду від 06 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович