Постанова

від 07.05.2019 по справі 908/1707/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2019 місто Дніпро Справа № 908/1707/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів : Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Дон О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро Приват" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 (повний текст складений 26.02.2019, суддя Азізбекян Т.А.) у справі №908/1707/17:

за позовом: Приватного підприємства "Агро Приват", м. Мелітополь Запорізької області

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія", м. Мелітополь Запорізької області

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аленгез Фармінг", м. Маріуполь Донецької області

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фідленс", м. Львів

про визнання недійсним п.п. 2.4. та 6.2. договору поставки №Д-3/1 СВ на умовах товарного кредиту №143-ПД від 09.08.2016, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелавтотранс-2011" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом про визнання недійсними пунктів 2.4 та 6.2 договору поставки №Д-3 1СВ на умовах товарного кредиту від 09.08.2016 №143-ПД, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Аленгез Фармінг".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.06.2018 рішення Господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2018 рішення Господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.06.2018 у справі №908/1707/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 у справі №908/1707/17 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що договір поставки №Д-3/1СВ на умовах товарного кредиту №143-ПД укладений на виконання рішення Наглядової Ради ПрАТ "Агропромислова компанія" від 08.08.2016, яким директору товариства надано право на підписання договору поставки із зазначенням суттєвих його умов, а також із зазначенням такого виду відповідальності як пеня за прострочення оплати. Всі умови у рішенні не прописувались. В матеріалах справи відсутні докази того, що оспорюваний (в частині) договір поставки на умовах товарного кредиту відноситься до категорії значних правочинів в розумінні розділу 6 "Значні правочини" Статуту ПрАТ "Агропромислова компанія".

Додаткова угода №1 до договору поставки, якою оспорювані пункти договору поставки викладені у новій редакції, підписана з боку обох сторін та скріплена печатками, є невід'ємною частиною договору поставки та набрала чинності з дати її підписання.

Відповідно до чинного законодавства України позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Згідно з пунктом 6.1 договору комісії, відшкодування комітентом комісіонеру 50% нарахованих штрафних санкцій передбачено у випадку порушення комітентом строків відшкодування витрат, здійснених комісіонером на придбання товарів за договором поставки з ТОВ "Фідленс Фармінг", що призведе до покладення на комісіонера штрафних санкцій за договором поставки. Доказів отримання комітентом товарів від комісіонера суду не надано.

Як зазначено місцевим господарським судом доказів настання випадку, передбаченого пунктом 6.1 договору комісії, і покладення на комісіонера штрафних санкцій за договором поставки, у зв'язку із цим, до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів щодо невиконання чи порушення та застосування штрафних санкцій до позивача за договором комісії.

У зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено порушення його прав у спірних правовідносинах

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду Приватне підприємство "Агро Приват" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 у справі №908/1707/17 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсними пунктів 2.4 та 6.2 договору поставки №Д-3 1СВ на умовах товарного кредиту від 09.08.2016 №143-ПД, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Аленгез Фармінг".

Апеляційна скарга мотивована тим, що приймаючи рішення місцевим господарським судом, в порушення статті 316 Господарського процесуального кодексу України не виконано вказівок касаційного господарського суду. Апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що підставою звернення з позовом до суду є відсутність у директора Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" попереднього погодження Наглядової ради на внесення змін до договору поставки шляхом укладення додаткової угоди №1.

Апелянт не погоджується із висновком місцевого господарського суду про чинність додаткової угоди №1, якою внесені зміни до пунктів 2.4 та 6.2 договору поставки, оскільки предметом спору є визнання цих пунктів недійсними, тому визнання окремо додаткової угоди недійсною не вимагається.

Також апелянт вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення не врахована правова позиція Верховного Суду України у справі №3-44гс11 від 30.05.2011 в аналогічному спорі.

В обґрунтування наявності підстав на подання апеляційної скарги апелянт посилається на те, що на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.10.2017 до апелянта перейшли всі права та обов'язки за договором комісії, в тому числі й щодо солідарної відповідальності з Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія" на погашення 50% штрафних санкцій, нарахованих за договором поставки Д-3/1 СВ на умовах товарного кредиту 143-ПД від 09.08.2016 на підставі пунктів 2.4, 6.2, визнання недійсними яких є предметом спору у справі №908/1707/17.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 задоволено заяву про заміну позивача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелавтотранс-2011" його правонаступником - Приватним підприємством "Агро Приват" та здійснено заміну позивача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелавтотранс-2011" його правонаступником - Приватним підприємством "Агро Приват".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2019 відкрите провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агро Приват" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 у справі №908/1707/17, розгляд скарги призначений у судове засідання на 07.05.2019.

18.04.2019 від Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати, позов задовольнити у повному обсязі. Відповідач-1 погоджується із доводами апелянта про те, що місцевим господарським судом не враховані висновки суду касаційної інстанції.

Відповідач-1 зазначає, що судом касаційної інстанції встановлено, що додаткова угода №1 підписана директором відповідача-1 з перевищенням повноважень, а саме без попереднього погодження з Наглядовою радою відповідно до пункту 1 розділу 46 Статуту. У постанові касаційного суду також наголошено, що предметом спору є визнання недійсними пунктів 2.4 та 6.2 договору поставки, а не додаткової угоди №1, якою внесені зміни у ці пункти, що не виключає можливості задоволення позовних вимог у цій частині. На думку відповідача-1, місцевий господарський суд не врахував приписів суду касаційної інстанції, що призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позову.

23.04.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фідленс" надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в якій третя особа просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Третя особа зазначає, що відповідальність, передбачена у пункті 6.2 договору в частині пені (в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України) є ідентичною визначеній у рішенні Наглядової ради від 08.08.2016, а проценти за користування товарним кредитом (пункт 2.4) та проценти за користування чужими коштами (пункт 6.2) не є штрафними санкціями.

У судовому засіданні, яке відбулося 07.05.2019, представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, а представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фідленс" заперечення на апеляційну скаргу.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелавтотранс-2011" (комітентом) та Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія" (комісіонером) укладений договір комісії на придбання товарів №100816, відповідно до умов якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, комісіонер зобов'язався укласти від свого імені та за рахунок комітента договір поставки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фідленс Фармінг" (код ЄДРПОУ 39909892) та передати все отримане за цим договором комітентові.

Відповідно до пункту 1.2 договору комісії, під товаром у цьому договорі розуміється: "Префікси 0,2-1% CompoMix PFvit 0,5% АПК", корми свині.

Згідно із пунктом 1.3. договору комісії комісіонер зобов'язаний укласти договір поставки у термін до 31.08.2016.

За приписами пункту 2.1. договору комісії, комісіонер зобов'язаний: укласти від свого імені та за рахунок комітента договір поставки (п.п. 2.1.1.); прийняти товар за договором поставки, перевірити його якість і комплектність і вжити всіх необхідних заходів щодо його збереження від втрати, нестачі або пошкодження (п.п. 2.1.2.); не пізніше 5 днів з моменту отримання товару за договором поставки передати його Комітентові (п.п. 2.1.3.).

За приписами пункту 2.2. договору комісії, за цим договором комісіонер має право на: отримання та винагороди в порядку та розмірах, передбачених п. 4 цього договору (п.п. 2.2.1.); відступлення від вказівок комітента. Через 2 дні після цього комісіонер зобов'язаний повідомити про відступлення від вказівок комітента, а також надати йому докази того, що ці дії були зумовлені інтересами останнього (п.п. 2.2.2.); відшкодування витрат, здійснених у зв'язку з виконання зобов'язань за договором комісії, у порядку визначеному цим договором (п.п. 2.2.3.); виконання цього договору на всій території України (п.п. 2.2.4.); відшкодування збитків у разі односторонньої відмови Комітента від цього договору (п.п. 2.2.5.).

Пунктом 5.1. договору комісії передбачено, що комітент зобов'язаний відшкодувати витрати комісіонера, здійснені ним на придбання товарів за договором поставки, у строк не пізніше 40 календарних днів з моменту отримання товарів від комісіонера.

Відповідно до пункту 6.1 договору комісії у випадку порушення комітентом строків відшкодування витрат, здійснених комісіонером на придбання товарів за договором поставки з ТОВ "Фідленс Фармінг", і це призведе до покладення на комісіонера штрафних санкції за договором поставки, вказаним в пункті 1.1 цього договору, комітент зобов'язаний буде відшкодувати комісіонеру 50% нарахованих штрафних санкцій.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 (пункт 7.1 договору комісії).

08.08.2016 на засіданні наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" прийнято рішення надати повноваження директору товариства ОСОБА_2 підписати договір поставки між ТОВ "Фідленс Фармінг" та ПрАТ "Агропромислова компанія" на умовах, зазначених у цьому протоколі, а саме: "предмет поставки - "Премікси 0,2-1% CompoMix CompoMix PFvit 0,5 % АПК", корми свині; строк розрахунків - відстрочення кінцевого розрахунку протягом 60 календарних днів з дня відвантаження товару зі складу ТОВ "Фідленс Фармінг"; строк дії договору - до 31.12.2019 з пролонгацією на наступний рік; відповідальність за договором - у випадку несвоєчасної оплати за поставку у відповідності з договором, товариство сплачує ТОВ "Фідленс Фармінг" пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від неоплаченої вартості партії товару за кожний день прострочення платежу". Рішення оформлено протоколом засідання Наглядової Ради ПрАТ "Агропромислова компанія" від 08.08.2016.

09.08.2016 між Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фідленс Фармінг" (постачальник) укладений договір поставки Д-3/1 СВ на умовах товарного кредиту №143-ПД, відповідно до якого постачальник продає, а покупець купує на умовах даного договору товар, в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки ("ІНКОТЕРМС 2010"), що обумовлюються в додатках або специфікаціях, або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 2.4 договору поставки, товар (його вартість, ціна, в т.ч. ПДВ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки. Перебіг строку користування товарним кредитом починається з 61 календарного дня, після отримання товару покупцем та припиняється в день оплати вартості товару покупцем. За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника проценти в розмірі нуль цілих сім десятих процента від вартості неоплаченого товару за кожен день.

Відповідно до пункту 6.2 договору поставки в разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка існувала в період прострочення, за кожний день прострочення платежу та двадцять процентів річних за неправомірне користування грошовими коштами за весь час прострочення. Неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем.

Договір поставки набирає чинність в момент підписання його представниками сторін та скріплення печатками його тексту і діє до 31.12.2019, а в частині зобов'язань, які виникли під час дії договору - до їх повного виконання.

03.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фідленс Фармінг" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія" (покупець) укладено додаткову угоду №1 до договору поставки, згідно з пунктом 2 якої сторони домовились змінити пункт 2.4 договору поставки та викласти його в наступній редакції: "Товар, отриманий покупцем у власність на умовах товарного кредиту. У випадку здійснення оплати покупцем за товар пізніше строку зазначеного в договорі, більше ніж на десять календарних днів, товар вважається таким, що проданий (поставлений) постачальником на умовах товарного кредиту. Перебіг строку користування товарним кредитом починається з наступного дня після закінчення десятиденного періоду та припиняється в день повної оплати вартості товару покупцем. За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника проценти в розмірі ста відсотків річних від вартості неоплаченого товару (стаття 694 Цивільного кодексу України)".

У пункті 3 додаткової угоди сторони зазначили про домовленість змінити п. 6.2 договору поставки та викласти його в наступній редакції: "У разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 1% за кожен день прострочення платежу, штраф у розмірі двадцять процентів від суми заборгованості та двадцять процентів річних за неправомірне користування грошовими коштами за весь час прострочення (стаття 625 Цивільного кодексу України). Неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем".

Пунктом 4 Додаткової угоди до договору поставки сторони визначили, що додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору поставки.

Додаткова угода №1 до договору поставки підписана з боку обох сторін та скріплена печатками товариств.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелавтотранс-2011" заявлені вимоги про визнання недійсними пунктів 2.4 та 6.2 договору поставки №Д-3 1СВ на умовах товарного кредиту від 09.08.2016 №143-ПД з тих підстав, що директор Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" підписуючи додаткову угоду про їх зміну не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2018 зазначено, що у новому розгляді справи суду необхідно з'ясувати наявність або відсутність порушення прав позивача у спірних правовідносинах, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону. Суду також необхідно врахувати, що предметом позову зі справи є визнання недійсними пунктів 2.4 та 6.2 договору поставки, а не додаткової угоди, якою ці пункти було викладено в новій редакції, що водночас не виключає можливості задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелавтотранс-2011" у відповідній частині.

Предметом спору є визнання недійсними 2.4 та 6.2 договору поставки №Д-3 1СВ на умовах товарного кредиту від 09.08.2016 №143-ПД з підстав відсутності у директора Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" повноважень на їх зміну при укладенні додаткової угоди №1 від 03.11.2016.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (частини перша і третя статті 1012 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 1014 Цивільного кодексу України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частині 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав та із застосуванням наслідків, передбачених законом. Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, та настання відповідних наслідків.

Разом із тим, згідно зі статтею 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою-третьою статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до частини другої статті 87 Цивільного кодексу України установчим документом товариства є затверджений учасниками Статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

За приписами частин першої та другої статті 13 Закону України "Про акціонерні товариства" установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства повинен містити, зокрема, відомості про склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції.

Виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор). Права та обов'язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства, а також контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу (стаття 58 зазначеного Закону).

За результатами дослідження Статуту Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" з'ясовано, що:

- управління поточною діяльністю товариства здійснює директор товариства (пункт 1 розділу 45 Статуту);

- директор підзвітний загальним зборам та наглядовій раді товариства, організовує виконання їх рішень (пункт 2 розділу 45 Статуту);

- директор, з урахуванням обмежень, що визначені чинним законодавством та цим статутом, зокрема підписує всі правочини, що укладаються товариством, при наявності рішення про їх укладання відповідного органу товариства (пункт 1 розділу 46 Статуту).

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що договір поставки №Д-3/1СВ на умовах товарного кредиту №143-ПД укладено на виконання рішення Наглядової Ради Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" від 08.08.2016, яким директору товариства надано право на підписання договору поставки із зазначенням суттєвих його умов, а також із зазначенням такого виду відповідальності як пеня за прострочення оплати. Всі умови у рішенні не прописувались.

Також місцевим господарським судом зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що оспорюваний (в частині) договір поставки на умовах товарного кредиту відноситься до категорії значних правочинів в розумінні розділу 6 "значні правочини" Статуту Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія".

Додаткова угода №1 до договору поставки, якою оспорювані пункти договору поставки викладені у новій редакції, підписана з боку обох сторін та скріплена печатками, є невід'ємною частиною договору поставки та набрала чинності з дати її підписання. Додаткова угода не визнана недійсною.

Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду та зазначає, що підставою звернення з позовом до суду є відсутність у директора Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" попереднього погодження Наглядової ради на внесення змін до договору поставки шляхом укладення додаткової угоди №1, а не у зв'язку з невідповідністю дій директора щодо укладення значного правочину.

Апеляційний господарський суд погоджується із такими доводами апелянта, оскільки за приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки позов подано особою, яка не є стороною оспорюваного правочину, необхідно встановити наявність або відсутність порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелавтотранс-2011" у зв'язку з його укладенням.

Порушення своїх прав Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелавтотранс-2011" обґрунтовує тим, що за договором комісії воно як комітент взяло на себе обов'язок відшкодувати комісіонерові (відповідачу-1) 50 % штрафних санкцій у випадку їх нарахування за договором поставки, а неправомірне збільшення обсягу відповідальності Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" за цим договором безпосередньо впливає на його права та обов'язки за договором комісії.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору поставки №Д-3 1СВ на умовах товарного кредиту від 09.08.2016 №143-ПД Товариством з обмеженою відповідальністю "Фідленс Фармінг" здійснювалась поставка Приватному акціонерному товариству "Агропромислова компанія" товару - "Префікси 0,2-1% CompoMix PFvit 0,5% АПК", корми свині.

01.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелавтотранс-2011" та Приватним підприємством "Агро Приват" укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелавтотранс-2011" передає Приватному підприємству "Агро Приват" всі права та обов'язки за договором комісії на придбання товарів №010816 від 01.08.2016, укладеним між Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелавтотранс-2011" та Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія".

Матеріалами справи підтверджується, що Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія" 02.10.2017 здійснено поставку товару - "Префікси 0,2-1% CompoMix PFvit 0,5% АПК", корми свині - Приватному підприємству "Агро Приват".

За приписами пункту 8.1 договір поставки №Д-3 1СВ на умовах товарного кредиту від 09.08.2016 №143-ПД діє до 31.12.2019.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 задоволено заяву про заміну позивача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелавтотранс-2011" його правонаступником - Приватним підприємством "Агро Приват" та здійснено заміну позивача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелавтотранс-2011" його правонаступником - Приватним підприємством "Агро Приват".

Підставою позову є відсутність у директора Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" попереднього погодження наглядової ради на укладення додаткової угоди як окремого правочину (пункт 1 розділу 46 Статуту), а не через невідповідність дій директора наявному Рішенню наглядової ради.

Відсутність такого погодження, виходячи з положень пункту 1 розділу 46 Статуту, є підставою для визнання недійсними пунктів договору, в які внесено зміни додатковою угодою №1 від 03.11.2016.

Між тим, за змістом статті 215 Цивільного кодексу України оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Порушення своїх прав позивача обґрунтовано тим, що за договором комісії він як комітент взяв на себе обов'язок відшкодувати комісіонерові (відповідачу-1) 50 % штрафних санкцій у випадку їх нарахування за договором поставки, а неправомірне збільшення обсягу відповідальності Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" за цим договором безпосередньо впливає на його права та обов'язки за договором комісії.

Між тим, як правильно зазначено третьою особою у поясненнях на апеляційну скаргу, проценти за користування товарним кредитом, які передбачені пунктом 2.4 договору (стаття 694 Цивільного кодексу України) не є штрафними санкціями, тому внесення змін до цього пункту договору додатковою угодою №1 від 03.11.2016 не порушує прав та не впливає на обов'язок позивача (комітента) щодо відшкодування комісіонерові 50% штрафних санкцій.

Крім того, додатковою угодою №1 від 03.11.2016 фактично зменшений розмір відсотків за користування товарним кредитом, оскільки пунктом 2.4 (в редакції договору) передбачені відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 0,7% від вартості за кожен день, тобто 255,5% річних (0,7 х 365), а в редакції додаткової угоди відсотки за користування товарним кредитом передбачені у розмірі 100% річних.

Водночас, пункт 6.2 договору поставки встановлює розмір штрафних санкцій покупця (відповідача-1) за порушення умов договору поставки, від зміни цього пункту залежить подальша можливість законної реалізації позивачем своїх прав.

Враховуючи відсутність попереднього погодження наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" на укладення директором додаткової угоди №1 від 03.11.2016 як окремого правочину (пункт 1 розділу 46 Статуту Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія"), умови договору комісії (щодо обов'язку позивача (комітента) на відшкодування комісіонерові (відповідачу-1) 50% штрафних санкцій за договором поставки), є обґрунтованими та підлягають задоволенню вимоги в частині визнання недійсним пункту 6.2 договору поставки №Д-3 1СВ на умовах товарного кредиту від 09.08.2016 №143-ПД, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Аленгез Фармінг", в редакції додаткової угоди №1 від 03.11.2016.

Оскільки пункт 2.4 договору поставки не стосується встановлення розміру штрафних санкцій (не стосується прав та обов'язків позивача у справі), позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин апеляційний господарський суд частково погоджується із доводами апелянта та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в частині скасування рішення місцевого господарського суду про відмову у визнанні недійсним пункту 6.2 договору та прийняття в цій частині нового рішення про визнання недійсним пункту 6.2 договору поставки №Д-3 1СВ на умовах товарного кредиту від 09.08.2016 №143-ПД, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Аленгез Фармінг", в редакції додаткової угоди №1 від 03.11.2016.

При цьому є безпідставними та відхиляються посилання апелянта на постанову Верховного Суду України №3-44гс11 (справа №42/252) від 30.05.2011, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними спірним правовідносинам.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд доводи апелянта вважає частково обґрунтованими, апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

Рішення суду першої інстанції, як прийняте при неповному з`ясуванні обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи підлягає скасуванню частково на підставі пунктів 1, 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідачів-1,2 пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агро Приват" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 у справі №908/1707/17 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 у справі №908/1707/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним пункту 6.2 договору поставки №Д-3 1СВ на умовах товарного кредиту від 09.08.2016 №143-ПД в редакції додаткової угоди №1 від 03.11.2016.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Визнати недійсним пункт 6.2 договору поставки №Д-3 1СВ на умовах товарного кредиту від 09.08.2016 №143-ПД, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Агропромислова компанія" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Аленгез Фармінг", в редакції додаткової угоди №1 від 03.11.2016.

В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 у справі №908/1707/17 залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" на користь Приватного підприємства "Агро Приват" витрати по сплаті судового збору у сумі 1 200,00 грн., про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аленгез Фармінг" на користь Приватного підприємства "Агро Приват" витрати по сплаті судового збору у сумі 1 200,00 грн., про що видати наказ.

Видачу наказів відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 08.05.2019.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко