Рішення

від 25.04.2019 по справі 922/2773/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2773/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю "Марше Україна", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", м. Мерефа Харківської області про стягнення 211 605,33грн за участю представників:

від позивача: Сич М.А., довіреність від 23.04.2019

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженої відповідальністю "Марше Україна" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (надалі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача 211605,33грн., що складаються з: 130476,71грн. заборгованості, 41523,77грн. пені, 31603,28грн. інфляційної складової боргу, 8001,57грн. 3% річних.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №15/2 від 26.03.2013.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2018 (суддя Светлічний Ю.В.) дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; розпочато стадію підготовчого провадження.

06 листопада 2018 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він проти позовних вимог заперечив у повному обсязі. При цьому, з посиланням на п.п.5.1, 5.4 договору зазначив, що оплата здійснюється раз в 15 днів після реалізації поставленого товару покупцем третім особам, і підтвердженням продажу товару є звіти про реалізований товар. Проте, будь-яких документів, що могли б свідчити про продаж зазначеного в позовній заяві товару (наприклад, письмових звітів про реалізований товар) позивачем не надано. З тексту позовної заяви незрозуміло який товар (його найменування, кількість та вартість) з загального об'єму поставок позивач вважає реалізованим та неоплаченим. Також відповідач зазначив, що позивачем не було виконано вимоги п.п.6.2, 6.3 договору щодо вивезення нереалізованого товару.

10 грудня 2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він заперечив посилання відповідача на порушення ним п.6.2 договору щодо вивезення нереалізованого товару, оскільки такий товар втратив товарний вигляд, оскільки мав ознаки використання або був пошкоджений, що підтверджується актом огляду товару від 12.04.2018.

14 грудня 2018 року відповідачем надано додаткові пояснення, в яких він вказав, що позивач не підтвердив документально заявлену до стягнення суму заборгованості. Крім того, зауважив, що позивачем до позову додано 19 видаткових накладних, які не підписані з боку відповідача, а тому не є належними доказами передачі товару. Також відповідач зазначив, що в акті огляду товару від 12.04.2018, на який посилається позивач відображені упереміж як товари TOB "Титан", так і товари інших 7 фірм, які відокремити немає можливості і не має можливості встановити перелік та вартість товару саме ТОВ "Титан", до того ж, з даного акту неможливо встановити об'єми та критичність недоліків товару, які могли б перешкоджати подальшій реалізації товару.

На підставі розпорядження в.о.керівника апарату господарського суду Харківської області від 04.01.2019 №8/2019 у зв'язку із хворобою судді Светлічного Ю.В. призначено повторний автоматизований розподіл справи №922/2773/18. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2019 дана справа передана судді Калантай М.В.

Ухвалою від 04.01.2019 прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження; зазначено про необхідність повторно провести підготовче провадження, підготовче засідання призначено на 04.02.2019.

У підготовчому засіданні 04.02.2019 судом оголошено перерву до 19.02.2019.

19 лютого 2019 року на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких він зазначив, що загальна сума заборгованості відповідача була визначена з урахуванням акту звірки взаємрозрахунків станом на 24.09.2018 та акту звірки взаєморозрахунків за 1 півріччя 2016 року. Також надав пояснення щодо нарахування штрафних санкцій.

У підготовчому засіданні 19.02.2019 судом оголошено перерву до 27.02.2019.

27 лютого 2019 року від відповідача надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи, в якому він, посилаючись на недоведення позивачем суми позовних вимог, просить призначити судову експертизу.

У підготовчому засіданні 27.02.2019 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, а також оголошено перерву до 12.03.2019.

06 березня 2019 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначив, що сума товару за доданими до позову 19 видатковими накладними, які не містять підпису відповідача, становить 218135,16грн. Крім того, зауважив, що наданий позивачем разом із позовом акт звірки з ТОВ "Родон Фарм" не має відношення до даної справи.

11 березня 2019 року від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи. При цьому, позивач вказує на відсутність потреби у проведенні судової експертизи, оскільки розмір заборгованості підтверджено наявними у справі доказами. Крім того, вказує, що отримання товару за непідписаними відповідачем видатковими накладними підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за 1 півріччя 2016р., а також додатково наданими податковими накладними, які були додані до даного заперечення.

У підготовчому засіданні 12.03.2019 судом оголошено перерву до 18.03.2019.

У підготовчому засіданні 18.03.2019 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи. При цьому, суд виходив з того, що наведений позивачем перелік питань не потребує спеціальних знань та може бути вирішений судом на підставі оцінки поданих сторонами доказів та надання їм відповідної правової кваліфікації. Також, у даному підготовчому засіданні оголошено перерву до 02.04.2019.

У підготовчому засіданні 02.04.2019 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 17.04.2019.

У судовому засіданні 17.04.2019 оголошено перерву до 25.04.2019.

В судовому засіданні 25.04.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, посилаючись на зайнятість у іншій справі.

Судом у задоволенні клопотання відповідача відмовлено, оскільки ним не надано доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин. До того ж, відповідач не був позбавлений можливості направити у судове засідання іншого представника.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 25.04.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

26 березня 2013 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки №15/2 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до пункту 2.2 Договору сторони погоджують асортимент та кількість товару шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику, складеної на підставі специфікації. Асортимент та кількість партії товару, що поставляється, сторони вказують у видатково-прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

За умовами пункту 2.5 Договору поставка партії товару вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару покупцю. Перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від постачальника до покупця відбувається в момент підписання покупцем видатково-прибуткової накладної на партію товару.

Згідно з пунктом 4.2 Договору ціна товару, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці покупця та вказується у видатково-прибуткових накладних. Зміна ціни товару після його поставки покупцю не допускається.

Сума Договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору (пункт 4.3).

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем по мірі реалізації, один раз в 15 календарних днів, після реалізації покупцем поставленого товару третім особам.

При цьому, в пункті 5.4 Договору сторони узгодили, що покупець надає постачальнику звіт про реалізований товар кожні 15 календарних днів, після чого він направляється постачальнику по факсу чи на Email info@marshe.com.ua.

Відповідно до пунктів 6.1-6.3 Договору граничним терміном реалізації товару являється 6 місяців до кінцевого терміну придатності, після чого поставлений, але не реалізований, товар підлягає поверненню постачальнику. З настанням строку, передбаченного п.6.1 даного Договору, постачальник зобов'язується вивести нереалізований товар у 5-денний строк. Покупець додатково сповіщає постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шляхом письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом. У випадку не вивезення постачальником товару в термін передбачений п.6.2, покупець не несе жодною відповідальності за збереження товару постачальника.

Згідно з пунктами 10.1, 10.2 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє протягом одного року. Договір автоматично пролонгується на той самий строк, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії Договору письмово не заявить про бажання розірвати його.

В матеріалах справи відсутні докази направлення сторонами письмових заяв про розірвання Договору, а тому його слід вважати пролонгованим.

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначає, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором у останнього виникла заборгованість у сумі 130476,71грн., яка в добровільному порядку не погашена.

На підтвердження цих обставин позивачем до позову надано видаткові накладні та накладні на повернення товару за період з 19.04.2013 по 20.11.2017, а також проекти актів звірки взаєморозрахунків, що підписані лише самим позивачем.

Крім того, позивач вказує, що 08.11.2017 відповідач звертався до нього з листом вих.№170, в якому повідомив про настання граничного терміну реалізації частини поставленого товару, визначеного Додатком №1, та Додатком №2 і повідомив про прострочений товар, який необхідно вивезти. У відповідь на вищезазначений лист було направлено листа за вих.№151117 від 15.11.2017, в якому постачальник повідомив покупця про прибуття свого представника для відбору нереалізованого товару з граничним терміном зберігання не менше 6 місяців до кінцевого терміну придатності.

Представником постачальника було відібрано і здійснено повернення товару, термін реалізації якого є не меншим за 6 місяців до кінцевого терміну придатності, про що складено відповідні накладні на повернення від 20.11.2017. Проте постачальником не здійснювалось повернення товару, термін реалізації якого є менше 6 місяців до кінцевого терміну придатності, та товару що втратив товарний вигляд з вини покупця.

У зв'язку з тим, що покупець допустив порушення умов Договору, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний оплатити вартість неповернутого у визначені Договором строки товару.

У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 130476,71грн. заборгованості, 41523,77грн. пені, 31603,28грн. інфляційної складової боргу, 8001,57грн. 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, заявляючи вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий та неоплачений товар згідно умов Договору, позивач має довести факт отримання відповідачем цього товару, а також факт невиконання умов Договору щодо його оплати.

Відповідно до умов Договору, зокрема пунктів 2.2, 2.5, 4.2, належним доказом передачі товару покупцю є видатково-прибуткові накладні.

Позивачем надано суду видаткові накладні, в яких зазначено про передачу відповідачу товару на загальну суму 395597,01грн.

При цьому, з позовної заяви та наданих під час розгляду справи представниками позивача пояснень вбачається, що відповідач лише частково оплатив або повернув отриманий товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 130476,71грн.

Суд зазначає, що з наданих позивачем видаткових накладних - дев'ятнадцять накладних на загальну суму 218135,16грн. не підписані уповноваженими представниками відповідача, а саме: №103 від 02.07.13 на суму 719,35грн., №169 від 29.08.13 на суму 583,24грн., №57 від 06.02.14 на суму 591,70грн.; №176 від 08.05.14 на суму 12659,38грн.; №177 від 08.05.14 на суму 11 632,92грн.; №178 від 08.05.14 на суму 9815,48грн.; №179 від 08.05.14 на суму 9 574,81грн.; №317 від 26.09.14 на суму 1484,22грн.; №7 від 06.01.15 на суму 17537,72грн.; №12 від 06.01.15 на суму 12585,62грн.; №13 від 06.01.15 на суму 7634,27грн.; №40 від 23.01.15 на суму 2130,66грн.; №75 від 27.03.15 на суму 67324,49грн.; №144 від 29.06.15 на суму 15120,14грн.; №275 від 05.11.15 на суму 2461,49грн.; №1 від 11.01.16 на суму 20107,24грн.; №3 від 11.01.16 на суму 20291,80грн.; №4 від 11.01.16 на суму 1792.26 грн.; № 16 від 11.01.16 на суму 4088,37грн.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати, зокрема, такі обов'язкові реквізити, як "посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення", а також "особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Вищевказані видаткові накладні на загальну суму 218135,16грн. не містять таких обов'язкових реквізитів первинних документів як посада відповідальної особи, її прізвище та підпис.

За приписами частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У даному ж випадку, відсутність таких реквізитів як посада відповідальної особи, її прізвище та підпис повністю унеможливлює ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій за непідписаними видатковими накладними, що є підставою для невизнання відповідних господарських операцій.

Відповідач отримання товару за даними видатковими накладними також заперечує.

Таким чином, суд не може прийняти непідписані відповідачем видаткові накладні як належні та допустимі докази отримання ним товару на загальну суму 218135,16грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належним чином факт поставки відповідачу товару в обсязі, зазначеному у позові, та, відповідно, наявність у останнього заборгованості в сумі 130476,71грн.

При цьому, слід звернути увагу, що розмір недоведеної поставки товару (218135,16грн.) перевищує заявлену до стягнення суму основної заборгованості (130476,71грн.)

Доводи позивача про те, що отримання товару за непідписаними видатковими накладними було визнано відповідачем шляхом складання актів звіряння взаємрозрахунків, зокрема, за 1 півріччя 2016 року та станом на 24.09.2018, судом відхиляються з огляду на таке.

Так, у матеріалах справи дійсно є декілька актів звірки взаєморозрахунків, але жоден з них відповідачем не підписаний. Фактично вони є проектами, які складені одноособово позивачем.

Також, у справі наявний акт звірки взаєморозрахунків станом за період: 1 півріччя 2016р., однак він складений та підписаний позивачем з іншим суб'єктом господарювання - ТОВ "Родон Фарм" та за іншим договором - №13/2 від 26.03.2013, а тому не може бути врахований при вирішенні даного спору.

Щодо наданих позивачем податкових накладних суд зазначає, що дані документи не є первинними документами та не можуть підтверджувати господарські операції щодо поставки товару.

Крім того, суд зауважує, що позивачем не доведено настання моменту, з яким Договір встановлює дату виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати товару.

Зокрема, відповідно до пунктів 5.1, 5.4 Договору виникнення обов'язку щодо оплати товару безпосередньо пов'язано з фактом його реалізації відповідачем третім особам. При цьому, єдиним належним доказом такої реалізації є звіт про реалізований товар.

В матеріалах справи такі звіти відсутні, а тому позивачем не доведено виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати товару згідно умов Договору.

Щодо тверджень позивача про наявність обов'язку у відповідача сплатити весь наявний у нього залишок товару, термін реалізації якого є меншим за граничний термін, встановлений Договором, слід зазначити наступне.

Аналіз положень пунктів 6.1-6.3 Договору свідчить про наявність у позивача обов'язку вивезти нереалізований товар з настанням граничного терміну реалізації, про що "додатково сповіщає" відповідач.

Тобто Договором чітко не встановлено обов'язку саме відповідача здійснювати контроль за граничним терміном реалізації товару.

При цьому, Договором не регламентовано питання щодо подальшої долі товару, у якого настав граничний термін реалізації, але який не був вивезений позивачем з будь-яких причин.

Відповідно, для відповідача не встановлено й обов'язку щодо оплати такого товару, на чому наполягає позивач у позові.

До того ж, відповідачем не доведено яка саме кількість товару на даний час зберігається у відповідача, у тому числі зі спливом граничного терміну реалізації, а також яка кількість товару є непридатною для подальшої реалізації через втрату товарного виду.

Так, наявний у справі акт огляду товару від 12.04.2018, складений представником позивача та представником національної мережі аптек "Здоров'я" та містить лише перелік товару без зазначення того кому саме, на підставі яких договорів та яких видаткових накладних він був поставлений.

Також, даний акт не містить підпису представника ТОВ "Титан" та відбитку печатки даного товариства, а тому у суду відсутня можливість встановити, яка частина товару, що вказаний у даному акті, знаходилася саме у відповідача.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту наявності у відповідача заборгованості за Договором, її розмір та моменту виникнення обов'язку щодо оплати товару.

Зазначене виключає задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості.

Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційної складової боргу, суд зазначає, що вказані нарахування відповідно до вимог статей 549, 611, 625 ЦК України здійснюються у випадку порушення стороною договірного зобов'язання. Однак, оскільки у даному випадку наявність такого порушення позивачем не доведена, суд не вбачає підстав для задоволення цих вимог.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженої відповідальністю "Марше Україна" (04112, м.Київ, вул.І.Гонти, буд.7, кв.107, код 38259173) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (62472, Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул.Дніпропетровська, буд.223, кімната 8-8, код 30588785) про стягнення 211605,33грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "06" травня 2019 р.

Суддя М.В. Калантай