Постанова

від 06.08.2019 по справі 922/2773/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2019 р. Справа № 922/2773/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.,

суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Кохан Ю.В.

та представників:

позивача - Юрченко В.Я. (свід. №000759 від 30.10.2017, дов. б/н від 30.10.2017), Сич М.А. (свід. №1903 від 18.02.2015, дов. б/н від 23.07.2015);

відповідача - Безкровний М.Г. (свід. №1766 від 29.08.2012, дов. б/н від 27.12.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРШЕ УКРАЇНА" (вх. №1725 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2019 (суддя Калантай М.В.; повний текст рішення складено та підписано 06.05.2019) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРШЕ УКРАЇНА", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", м. Мерефа, Харківська область,

про стягнення заборгованості в розмірі 211 605, 33 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРШЕ УКРАЇНА" (далі - ТОВ "МАРШЕ УКРАЇНА") звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (далі - ТОВ "Титан"), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь 211 605,33 грн., з яких: 130 476,71 грн. заборгованості, 41 523,77 грн. пені, 31 603,28 грн. інфляційних втрат, 8 001,57 грн. 3% річних.

В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №15/2 від 26.03.2013. В якості правових підстав посилається на умови вказаного договору; положення ст.ст. 509, 526, 610, 625, 629 ЦК України; 193 ГК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.04.2019 у справі №922/2773/18 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву ТОВ "МАРШЕ УКРАЇНА" задовольнити. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями 31.05.2019 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 апеляційну скаргу ТОВ "МАРШЕ УКРАЇНА" залишено без руху. Надано позивачу строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Системою повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями 18.06.2019 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М., суддя Пушай В.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №922/2773/18 за ТОВ "МАРШЕ УКРАЇНА" на рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2019 та встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання іншим учасникам по справі.

У встановлений ухвалою суду строк від ТОВ "Титан" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №6195 від 02.07.2019), в якому відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просить відмовити задоволенні апеляційної скарги позивача по даній справі в повному обсязі.

Системою повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями 04.07.2019 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.07.2019 призначено справу №922/2773/18 до розгляду на 23.07.2019.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 задоволено клопотання ТОВ "МАРШЕ УКРАЇНА" про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Касаційному господарському суду Верховного Суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2019 оголошено перерву у судовому засіданні до 15:30 год. 06.08.2019. запропоновано сторонам надати в судове засідання оригінал акту звірки взаєморозрахунків за І півріччя 2016 року за договором №15/2 від 26.03.2013 - для огляду.

Присутні в судовому засіданні уповноважені представники сторін свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, підтримують в повному обсязі.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2013 між ТОВ "МАРШЕ УКРАЇНА" (постачальник) та ТОВ "Титан" (покупець) укладено договір поставки №15/2, за умовами якого постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Пунктом 2.2 договору сторони погодили асортимент та кількість товару шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику, складеної на підставі специфікації. Асортимент та кількість партії товару, що поставляється, сторони вказують у видатково-прибуткових накладних, які є невід`ємною частиною Договору.

За умовами пункту 2.5 договору поставка партії товару вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару покупцю. Перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від постачальника до покупця відбувається в момент підписання покупцем видатково-прибуткової накладної на партію товару.

Згідно з пунктом 4.2 договору ціна товару, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці покупця та вказується у видатково-прибуткових накладних. Зміна ціни товару після його поставки покупцю не допускається.

Сума Договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору (пункт 4.3 договору).

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем по мірі реалізації, один раз в 15 календарних днів, після реалізації покупцем поставленого товару третім особам.

При цьому, в пункті 5.4 договору сторони узгодили, що покупець надає постачальнику звіт про реалізований товар кожні 15 календарних днів, після чого він направляється постачальнику по факсу чи на Email info@marshe.com.ua.

Відповідно до пунктів 6.1-6.3 договору граничним терміном реалізації товару являється 6 місяців до кінцевого терміну придатності, після чого поставлений, але не реалізований, товар підлягає поверненню постачальнику. З настанням строку, передбаченого п.6.1 даного договору, постачальник зобов`язується вивести нереалізований товар у 5-денний строк. Покупець додатково сповіщає постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шляхом письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом. У випадку не вивезення постачальником товару в термін передбачений п.6.2, покупець не несе жодною відповідальності за збереження товару постачальника.

Згідно з пунктами 10.1, 10.2 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє протягом одного року. Договір автоматично пролонгується на той самий строк, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії договору письмово не заявить про бажання розірвати його.

ТОВ "МАРШЕ УКРАЇНА" взяті на себе обов`язки за договором поставки №15/2 від 26.03.2013 виконав у повному обсязі.

Однак, у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ "Титан" своїх зобов`язань за договором виникла заборгованість у сумі 130 476,71 гривень, що підтверджується видатковим накладними та актами звірки взаєморозрахунків.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2016 кінцеве сальдо становило 145 210,94 грн.

В порушення п.5.1, 5.4 договору покупець не здійснював оплату один раз в 15 календарних днів, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

ТОВ "Титан" 08.11.2017 звернулось до ТОВ "МАРШЕ УКРАЇНА" з листом (вих.№170), в якому повідомило про настання граничного терміну реалізації частини поставленого товару, визначеного додатком №1 та додатком №2, і повідомило про прострочений товар, який необхідно вивезти.

У відповідь на вищезазначений лист постачальник направив лист №151117 від 15.11.2017, в якому повідомив покупця про прибуття свого представника для відбору нереалізованого товару з граничним терміном зберігання не менше 6 місяців до кінцевого терміну придатності.

Представником постачальника було відібрано і здійснено повернення товару, термін реалізації якого є не меншим за 6 місяців до кінцевого терміну придатності, про що складено відповідні накладні на повернення від 20.11.2017.

Станом на 24.09.2018 сума боргу склала 130 476,71 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ "МАРШЕ УКРАЇНА" до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Титан" про стягнення 130 476,71 грн. заборгованості, 41 523,77 грн. пені, 31 603,28 грн. інфляційних втрат, 8 001,57 грн. 3% річних.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належним чином факт поставки відповідачу товару в обсязі, зазначеному у позові, та, відповідно, наявність у останнього заборгованості в сумі 130476,71грн.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погодитись не може з огляду на таке.

Згідно з положеннями статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1.ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно ст. 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин першої та другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом першої інстанції, з наданих позивачем видаткових накладних - дев`ятнадцять накладних на загальну суму 218135,16грн. не підписані уповноваженими представниками відповідача, а саме: №103 від 02.07.13 на суму 719,35грн., №169 від 29.08.13 на суму 583,24грн., №57 від 06.02.14 на суму 591,70грн.; №176 від 08.05.14 на суму 12659,38грн.; №177 від 08.05.14 на суму 11 632,92грн.; №178 від 08.05.14 на суму 9815,48грн.; №179 від 08.05.14 на суму 9 574,81грн.; №317 від 26.09.14 на суму 1484,22грн.; №7 від 06.01.15 на суму 17537,72грн.; №12 від 06.01.15 на суму 12585,62грн.; №13 від 06.01.15 на суму 7634,27грн.; №40 від 23.01.15 на суму 2130,66грн.; №75 від 27.03.15 на суму 67324,49грн.; №144 від 29.06.15 на суму 15120,14грн.; №275 від 05.11.15 на суму 2461,49грн.; №1 від 11.01.16 на суму 20107,24грн.; №3 від 11.01.16 на суму 20291,80грн.; №4 від 11.01.16 на суму 1792.26 грн.; № 16 від 11.01.16 на суму 4088,37грн.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 за №996-ХІУ первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п. 1.2, 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 за № 88, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції господарюючих суб`єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог цього Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

З урахуванням наведеного місцевий господарський суд не прийняв непідписані відповідачем видаткові накладні як належні та допустимі докази отримання ним товару, та дійшов висновку, що позивачем не доведено належним чином факт поставки відповідачу товару в обсязі, зазначеному у позові, та, відповідно, наявність у останнього заборгованості в сумі 130476,71грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідач, отримуючи товар, не підписував видаткові накладні, проте в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем акт звірки взаєморозрахунків за період І півріччя 2016 року, оригінал якого було надано стороною в судовому засіданні для огляду. З даного акту вбачаються 4 (чотири) видаткові накладні від 11.01.2016, які є не підписаними з боку відповідача. Всі інші видаткові накладні датовані раніше та з урахуванням кінцевого сальдо, з даного акту вбачається, що твердження відповідача щодо неотримання товару не відповідають дійсності.

Крім того, на підтвердження відвантаження товару позивач надав до суду податкові накладні з квитанціями про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому, в матеріалах справи наявні накладні на повернення товару, підписані обома сторонами: №158 від 30.12.2013, №166 від 30.12.2013, №167 від 30.12.2013, №168 від 30.12.2013, №169 від 30.12.2013, №170 від 30.12.2013, №171 від 30.12.2013, №172 від 30.12.2013, №173 від 30.12.2013, №174 від 30.12.2013, №175 від 30.12.2013, №176 від 30.12.2013, №82 від 31.05.2016, №83 від 31.05.2016, №87 від 31.05.2016, №89 від 31.05.2016, №90 від 31.05.2016, №92 від 31.05.2016, №94 від 31.05.2016, №88 від 30.06.2016, №221 від 28.12.2016, №222 від 28.12.2016, №233 від 30.12.2016, №234 від 30.12.2016, №235 від 30.12.2016, №236 від 30.12.2016, №237 від 30.12.2016, №238 від 30.12.2016, №239 від 30.12.2016, №240 від 30.12.2016, №218 від 28.12.2016, №219 від 28.12.2016, №220 від 28.12.2016, №241 від 31.12.2016, №242 від 31.12.2016, №243 від 31.12.2016, №244 від 31.12.2016, №245 від 31.12.2016, №246 від 31.12.2016, №247 від 31.12.2016, №248 від 31.12.2016, №249 від 31.12.2016, №250 від 31.12.2016, №222 від 20.11.2017, №223 від 20.11.2017, №224 від 20.11.2017, №225 від 20.11.2017, №227 від 20.11.2017, №228 від 20.11.2017, №226 від 20.11.2017, №229 від 20.11.2017, №230 від 20.11.2017, №231 від 20.11.2017, №232 від 20.11.2017, №233 від 20.11.2017, №234 від 20.11.2017,

Під час розгляду справи відповідач визнав всі накладні на повернення, які ним підписані, що спростовує його заперечення щодо отримання товару.Факт підписання покупцем накладних на повернення фіксують факт здійснення господарської операції з отримання зазначеного в них товару, що є підставою для виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий та не повернутий товар.

Крім того, як вже зазначалось вище, пунктами 6.1 та 6.2 договору передбачено, що граничним терміном реалізації товару являється 6 місяців до кінцевого терміну придатності, після чого поставлений, але не реалізований, товар підлягає поверненню постачальнику. З настанням строку, передбаченого п.6.1. даного договору, постачальник зобов`язується вивести нереалізований товар у 5 (п`яти) денний строк. Покупець сповіщає постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом.

08.11.2017. ТОВ "Титан" звернулось до ТОВ "МАРШЕ Україна" з листом №170, в якому повідомило про настання граничного терміну реалізації частини поставленого товару, визначеного додатком №1 та додатком №2, і повідомило про прострочений товар, який необхідно вивезти. У відповідь на вищезазначений лист було направлено листа за №151117 від 15.11.2017, в якому постачальник повідомив покупця про прибуття свого представника для відбору нереалізованого товару з граничним терміном зберігання не менше 6 місяців до кінцевого терміну придатності.

Представником постачальника було відібрано і здійснено повернення товару, термін реалізації якого є не меншим за 6 місяців до кінцевого терміну придатності, про що складено відповідні накладні на повернення від 20.11.2017 (відображено в актах звірки взаєморозрахунків).

Проте, постачальником не здійснювалось повернення товару, термін реалізації якого є менше 6 місяців до кінцевого терміну придатності, та товару, що втратив товарний вигляд з вини покупця. Договором не передбачено повернення продавцеві товару, термін якого є менше 6 місяців до кінцевого терміну придатності. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до 08.11.2017 покупець надсилав повідомлення щодо настання граничного терміну реалізації товару у відповідності до вимог п. 6.2 договору.

Наведене свідчить про порушення покупцем умов договору та виникнення у останнього обов`язку з оплати вартості неповернутого у визначені договором строки товару.

Остання оплата здійснювалась покупцем 07.10.2016 в розмірі 1 000,00 грн., що не заперечується відповідачем.

Також, до відзиву на позовну заяву відповідачем було додано листи №170 від 08.11.2017, №03 від 04.01.2018 з переліками товарів, що підлягають поверненню у зв`язку із настанням граничного терміну його реалізації та простроченого товару, що підлягає вивезенню.

З додатків до вказаних листів вбачається, що відповідач вказує про необхідність повернення товару на суму 4 515,23 грн. та перелік простроченого товару, що підлягає вивезенню на суму 55 001,91 грн. (додаток до листа №170 від 08.11.2017), в кількості 209 шт. без зазначення вартості (додаток до листа №03 від 04.01.2018).

Кінцеве сальдо згідно акту взаєморозрахунків складає 130 476,71 грн., що і просив позивач стягнути на його користь по основній заборгованості.

Враховуючи суму і кількість товару, зазначену у листах покупця, вбачається, що саме неоплачений товар залишився на складі відповідача. Дана сума складається з реалізованого (неоплаченого) товару та товару, який знаходиться на складі покупця (пошкоджений) товар.

Вищенаведене свідчить про те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не повно з`ясував усі обставини справи, що мають значення для розгляду справи, а саме; не з`ясував той факт, що у відповідача (після останніх повернень 20.11.2017) на складі знаходився товар, який було відвантажено, в тому числі і по 19 вищезазначених видаткових накладних.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 130 476,71 грн. основного боргу за договором поставки №15/2 від 26.03.2013.

В позовній заяві ТОВ "МАРШЕ УКРАЇНА" просило стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних за несвоєчасні розрахунки з урахуванням вимог статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 7.2 договору, у разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов`язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення заборгованості.

Відповідно до п. 5.5. договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою програми "Ліга закон", враховуючи вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правильність нарахування позивачем 41 523,77 грн. пені, 31 603,28 грн. інфляційних втрат та 8 001,57 грн. 3% річних.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, а висновки суду такими, що ґрунтуються на неповному з`ясуванні обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат колегія суддів керується положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРШЕ УКРАЇНА" на рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2019 у справі 922/2773/18 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2019 у справі 922/2773/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпропетроваська, буд. 223, к. 8-8; код ЄДРПОУ 30588785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРШЕ УКРАЇНА" (04112, м. Київ, вул. Гонти, 7, кв. 107; код ЄДРПОУ 38259173) заборгованість за договором поставки №15/2 від 26.03.2013 у сумі 130 476,71 грн., пеню у сумі 41 523,77 грн., інфляційну складову боргу у сумі 31 603,28 грн., 3% річних у сумі 8 001,57 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпропетроваська, буд. 223, к. 8-8; код ЄДРПОУ 30588785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРШЕ УКРАЇНА" (04112, м. Київ, вул. Гонти, 7, кв. 107; код ЄДРПОУ 38259173) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3 174,08 грн. та за розгляд апеляційної скарги у сумі 4 761,12 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 09.08.2019.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця