Ухвала

від 10.05.2019 по справі 420/2799/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                    Справа № 420/2799/19 УХВАЛА 10 травня 2019 року                                                                                                    м. Одеса Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши заяву Державного підприємства «ТВК»  про забезпечення його позову до Головного управління Держпраці в Одеській області, третя особа – Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В:                      Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці в Одеській області від 26.04.2010 № ОД 444/1662/АВ/Л/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 7761780 грн. До позову додана заява, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови ГУ Держпраці в Одеській області про накладення на ДП «ТВК» штрафу від 26.04.2010 № ОД 444/1662/АВ/Л/ТД-ФС в розмірі 7761780 грн. В обґрунтування заяви зазначено, що позивач не погоджується зі спірною постановою та не бажає настання негативних наслідків для нього в результаті примусового стягнення штрафу. Дослідивши матеріали справи в частині заявленого клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення. Згідно з ч.1, ч.2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. В Рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст.3 Конституції України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. З аналізу ст. 150 КАС України можна зробити висновок, що метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення по справі. Відповідно до ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Розглядаючи клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись зокрема у тому, що клопотання не є надуманим, спір поміж сторонами існує, існує також дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідачів, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, даним про особу та характер дій відповідачів, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідачів, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідачів. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд  має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язкові сторін. При цьому забезпечивши позов шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, суд фактично ухвалить рішення без розгляду справи по суті, оскільки завчасно надасть оцінку правомірності та законності оскаржуваній постанові про накладення штрафу від 26.04.2010 № ОД 444/1662/АВ/Л/ТД-ФС, яка буде предметом спору, що не відповідає меті застосування інституту забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008. В той же час суд враховує, що відповідно до п.11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509, не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються: у судовому порядку регіональними центрами зайнятості на підставі матеріалів справи, що передаються їм територіальними органами Держпраці, виконавчими органами міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (щодо штрафів, передбачених частинами другою, п'ятою і шостою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення”); у судовому порядку територіальними органами Держпраці, виконавчими органами міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (щодо штрафів, передбачених частинами третьою, четвертою і сьомою статті 53 зазначеного Закону). У свою чергу, наявність в судовому провадженні справи щодо оскарження акту індивідуальної дії є підставою для зупинення відповідного судового провадження щодо стягнення штрафних санкцій на підставі такого акту. Відтак, потенційне звернення контролюючого органу до суду щодо стягнення спірного штрафу неспроможне порушити права та інтереси позивача, оскільки не може бути вирішене до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження постанови про накладення такого штрафу.           Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача. Керуючись ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд    У Х В А Л И В: В задоволенні заяви Державного підприємства «ТВК» про вжиття заходів забезпечення позову відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.           Суддя                                                                                          І.В. Завальнюк