Ухвала

від 08.05.2019 по справі 742/189/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/4823/205/19 Слідчий суддя ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2019 рокум. Чернігів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

власника майна ОСОБА_7 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 квітня 2019 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 квітня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018270210000188 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України.

Своє рішення суд мотивував тим, що згідно матеріалів кримінального провадження на даному етапі досудового розслідування, цивільний позов прокуратурою до суду не заявлений, що позбавляє слідчого суддю встановити обґрунтованість розміру цивільного позову у кримінальному провадженні. Крім того суд звернув увагу на порушення права на захист ОСОБА_7 під час повідомлення останньому про підозру, тому відповідно накладення арешту на майно підозрюваного за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного на даному етапі досудового розслідування є безпідставним та передчасним.

Прокурор не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, подав апеляційну скаргу, в якій вказує про незаконність, невмотивованість та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просить її скасувати та постановити нову, якою накласти арешт на належні ОСОБА_7 на праві власності земельні ділянки з забороною їх відчуження.

Свої вимоги аргументує тим, що подане до суду клопотання про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_7 є обґрунтованим наданими слідчому судді доказами, а саме: витягом з ЄРДР, наявністю у ОСОБА_7 статусу підозрюваного, копією повідомлення про підозру, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформацією Держгеокадастру про наявність у власності ОСОБА_7 двох земельних ділянок, копією висновку судової економічної експертизи, яка підтверджує зайво витрачені бюджетні кошти управлінням освіти. Автор скарги переконаний, що вказаних доказів достатньо, щоб стверджувати про обґрунтованість підозри за ч.1 ст. 367 КК України, тобто недбалого виконання своїх посадових обов`язків та заподіяння цим істотної шкоди, а також щодо обґрунтованості майбутнього цивільного позову, проект якого був доданий до клопотання. Прокурор також відкидаючи доводи сторони захисту вважає, що хоча земельні ділянки не можуть бути відчужені в силу закону, проте це не виключає можливості відчуження земельної ділянки іншим способом: міни на іншу з доплатою, передачі в заставу, передачі права емфітевзису та іншим чином.

На апеляційну скаргу прокурора адвокатом ОСОБА_8 , в інтересах ОСОБА_7 подано заперечення, в якому йдеться про необґрунтованість та безпідставність апеляційних вимог прокурора. Зазначає, що прокурором в клопотанні не вказано, а в судовому засіданні не доведено обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги, думку представника власника майна ОСОБА_8 про безпідставність поданої прокурором апеляції та залишення ухвали слідчого судді без змін, позицію власника майна ОСОБА_7 , який повністю підтримав свого адвоката, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Із клопотання прокурора вбачається, що в провадженні Прилуцького ВП ГУНП перебувають матеріали досудового розслідування №12018270210000188, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.

ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.

Клопотання подане до суду прокурор обґрунтував тим, що органом досудового розслідування встановлено, що внаслідок неналежного виконання службових обов`язків з боку начальника управління освіти Прилуцької міської ради ОСОБА_7 заподіяна істотна шкода охоронюваним законом державним інтересам у розмірі 184932,02 грн. Враховуючи положення п.4 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. З огляду на ці обставини прокурором складено цивільний позов про відшкодування завданих злочином збитків на вказану суму.

В межах зазначеного кримінального провадження прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки в с.Стара Талалаївка Талалаївського району Чернігівської області та на території Сильченківської сільської ради Талалаївського району Чернігівської області, посилаючись на те, що грошова оцінка цих земель забезпечить виконання шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно до вимог ч. 6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.4 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Апеляційний суд не може погодитись з твердженням захисника про необґрунтованість підозри ОСОБА_7 , оскільки для такого висновку необхідний ґрунтовний аналіз доказів разом з посадовими обов`язками ОСОБА_7 та іншими нормативними документами, що виходить за межі компетенції апеляційного суду. 26 березня 2019 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України (а.с.6-9). Будь-яких доказів щодо грубого порушення права на захист апеляційному суду надано не було і суд також їх не вбачає, оскільки як слідує з наданих суду матеріалів підозрюваному лише була вручена письмова підозра та жодні слідчі дій за відсутності захисника з ним не проводилися, що не спростовує і сам підозрюваний ОСОБА_7 .

Відповідно ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Як видно з матеріалів провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог ст.ст. 170-173 КПК України, з`ясував всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, в тому числі належно перевірив наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на земельні ділянки, дослідив надані матеріали та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на земельні ділянки на даному етапі досудового розслідування.

Також колегія суддів апеляційного суду враховує положення ч.11 ст.170 КПК України.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Натомість, прокурором, в порушення ч. 5 ст. 132, ч. 2 ст. 171 КПК України, не додав до клопотання матеріали, які б підтверджували заявлені ризики стосовно земельних ділянок.

Згідно п.п. «б» п.15 Перехідних положень Земельного Кодексу, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

За таких обставин, враховуючи, заборону на відчуження земельних ділянок і зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто відсутні обставини, які б підтверджували, що незастосування арешту майна на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які крім того перебувають зокрема в довгостроковій оренді сільськогосподарських підприємств.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За вказаних вище підстав рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, клопотання вирішене з дотриманням вимог ст.ст.170-173 КПК України, а рішення ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Наведені в апеляції прокурора доводи були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді і накладення арешту на майно.

Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 квітня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на земельні ділянки в с.Стара Талалаївка Талалаївського району Чернігівської області та на території Сильченківської сільської ради Талалаївського району Чернігівської області, які належать ОСОБА_7 без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4