Постанова

від 07.05.2019 по справі 911/1327/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" травня 2019 р.                                     Справа№ 911/1327/18 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:           Дикунської С.Я. суддів:            Жук Г.А.           Мальченко А.О.   секретар судового засідання        Добрицька В.С. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії   «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» на рішення         Господарського суду Київської області від                      22.10.2018 (повний текст рішення складено 14.11.2018) у справі               №911/1327/18 (суддя Щоткін О.В.) за позовом           Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»                            в особі  філії  «Управління магістральних газопроводів                                                 «Прикарпаттрансгаз»       до                        Товариства з обмеженою відповідальністю «Гленц» про                       стягнення  395 460,17 грн. В С Т А Н О В И В: Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» (далі –ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз», позивач)  звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гленц» (далі –ТОВ «Гленц»,  відповідач) про стягнення 395 460,17 грн., з яких 272   924,98 грн. пені та 122   535,19 грн. штрафу.  В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 1608000021 від 01.08.2016 щодо закупівлі робіт в частині дотримання строку виконання робіт відповідно до календарного плану виконання робіт (Додаток № 2), відтак на підставі п. 7.4 цього договору нараховано відповідачу пеню та штраф у заявлених до стягнення розмірах. Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого вважав вимоги щодо стягнення штрафу і пені неспіврозмірними по відношенню до реальних обставин справи. Зокрема, відповідач вказував, що порушення ним строків виконання зобов'язань за договором та основні затримки по виконанню робіт відбувались з причин затримки оплати з боку позивача. Відтак, на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України відповідач просив зменшити розмір заявлених штрафу та пені на 30%. У наданій суду першої інстанції відповіді на відзив, позивач зауважив, що в Договорі відсутня умова, яка б встановлювала позивачу термін (строк) по оплаті коштів відповідачу. Позивач, з посиланням на п.п. 5.1, 5.2 договору  зазначав, що підрядник повинен приступити до виконання робіт з моменту підписання договору і виконати роботи, передбачені п. 1.1 договору. Роботи виконуються відповідно до узгодженого підрядником і замовником календарного плану. При цьому, в договорі відсутні положення, які б ставили обов'язок підрядника виконати роботи у встановлений строк в залежності від виконання замовником своїх зобов'язань з оплати вже прийнятих робіт. В запереченнях на відповідь на відзив відповідач наголошував, що у своєму відзиві на позовну заяву ним не заперечувався факт прострочення виконання робіт за договором, проте відповідач просив врахувати ступінь виконання зобов'язання та відсутність понесених позивачем збитків з метою зменшення штрафних санкцій, адже роботи виконувались навіть за умови затримки в оплаті. Рішенням Господарського суду Київської області позов задоволено частково. Стягнуто з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Гленц» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» 191  047, 48 грн. пені,    85  774, 63 грн. штрафу та 5  931, 90 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Не погодившись із згаданим рішенням суду, ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» оскаржило його в апеляційному порядку, просило рішення в частині відмови позивачу у стягненні з ТОВ «Гленц» штрафних санкцій в розмірі 118 368, 06 грн. скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягненню штрафних санкцій задовольнити повністю. В іншій частині рішення суду залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені та штрафу на 30%, вказуючи на те, що сторонами не вносилось жодних змін до договору в частині виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, зокрема щодо строків виконання робіт та зменшення чи скасування передбачених договором санкцій. На переконання апелянта, нараховані суми пені та штрафу не є надмірно великими, відтак відсутні підстави для зменшення їх розміру. Крім цього, апелянт стверджував про помилковість висновків суду про те, що невиконання відповідачем робіт у строки, встановлені Договором, відбулося з вини позивача, який несвоєчасно  оплатив раніше виконані роботи, адже  у будівельному підряді підрядник вправі зупинити розпочату ним роботу, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці  і цим створив  неможливість виконання договору підряду підрядником (ст. 851 ЦК України). Також апелянт вказував, що неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт не є підставою для  звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання ним умов договору. Умовами Договору сторони погодили оплату позивачем робіт після їх здачі в строки, відповідно за відсутності  факту повного виконання відповідачем підрядних робіт, строк оплати не настав, а відтак не настало і прострочення боржника, яке в розумінні ч. 4 ст. 612 ЦК має наслідком звільнення боржника від відповідальності. Крім цього, апелянт стверджував, що перебуває в скрутному фінансовому становищі, відповідно невиконання боржниками компанії, зокрема й відповідачем, своїх договірних зобов'язань  призводить  до великих збитків  та провокує суттєві ризики роботи ГТС України та обмеження можливостей інвестування у її розвиток тощо. В судове засідання апеляційної інстанції 07.05.2019 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив,  відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності  цього представника за наявними у справі матеріалами. Представник  позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких  підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення в частині відмови позивачу у стягненні з відповідача штрафних санкцій в розмірі 118 368, 06 грн. скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягненню штрафних санкцій задовольнити повністю. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Як встановлено матеріалами справи, 01.08.2016 між ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» (позивачем, замовником за договором) та ТОВ «Гленц» (відповідачем, підрядником за договором) укладено Договір № 1608000021 щодо закупівлі робіт (далі – Договір), за умовами п. 1.1 якого підрядник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, відповідно до договірної ціни (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору на свій ризик виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити роботи. Під роботами, що є предметом Договору розуміється: ремонт пункту вимірювання витрат газу на ГРС Чернівці-Шубранець Богородчанського ЛВУМГ УМГ «Прикарпаттрансгаз» (встановлення газового обладнання) (п. 1.2 Договору). Відповідно до п. 2.1 Договору загальна сума Договору становить 20 892   225,53 грн., в т.ч. 3  482  037,59 грн. ПДВ. За змістом п. 4.1 Договору оплата за ним здійснюється по факту виконаних робіт після підписання Акту виконаних робіт, або за фактом поставки обладнання шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника на підставі довідки КБ-3 та видаткових накладних за умови фінансової можливості замовника. Положеннями п.п. 5.1, 5.2 Договору сторони погодили, що підрядник повинен приступити до виконання робіт з моменту підписання Договору і виконати роботи (п. 1.1 Договору) протягом одного року з дати підписання Договору. Роботи виконуються відповідно до узгодженого підрядником і замовником календарного плану (Додаток № 2). Договір  згідно п. 10.1 набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання зобов'язань, але в будь-якому випадку протягом одного року з дати підписання Договору. Додатком № 2 до Договору сторони узгодили календарний план виконання робіт по ремонту пункту вимірювання витрат газу на ГРС Чернівці-Шубранець Богородчанського ЛВУМГ УМГ «Прикарпаттрансгаз» (встановлення газового обладнання), а саме: виконання проектних робіт з терміном виконання до 16.01.2017; постачання обладнання – до 28.02.2017; виконання будівельно-монтажних робіт – до 25.07.2017; пусконалагоджувальні роботи – до 29.07.2017; здача об'єкта в експлуатацію – до 31.07.2018. Цивільні права та обов'язки на підставі ч. 1 ст. 11 ЦК України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України). Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст. 317 ГК України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. За договором підряду (ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України) одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. За змістом ст. 318 ГК України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів. Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч. ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України). Відповідно до ст. 854 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 321 ГК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, – достроково. Положеннями ст. 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин (ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України) повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Як встановлено матеріалами справи, відповідач на виконання умов Договору  виконав роботи на загальну суму 11  549   412,94 грн. (без ПДВ), що підтверджується актами виконаних робіт та видатковими накладними, а саме: актом надання послуг № 4 від 26.10.2016 на суму 94  000,00 грн. (без ПДВ); видатковою накладною № 1 від 16.01.2017 на суму 1  047 803,00 грн. (без ПДВ); видатковою накладною № 2 від 16.01.2017 на суму 2 095  606,00 грн. (без ПДВ); видатковою накладною № 7 від 17.01.2017 на суму 7 084  638,00 грн. (без ПДВ); видатковою накладною № 10 від 24.01.2017 на суму 1 028  970,40 грн. (без ПДВ); видатковою накладною № 18 від 26.01.2017 на суму 52 000,00 грн. (без ПДВ); видатковою накладною № 23 від 20.02.2017 на суму 9  035,00 грн. (без ПДВ); видатковою накладною № 26 від 20.02.2017 на суму 6 200,00 грн. (без ПДВ); актом виконаних робіт № 1 від 31.03.2017 на суму 71 053,76 грн.; актом виконаних робіт № 2 від 28.04.2017 на суму 47 293,63 грн. (без ПДВ); актом виконаних робіт № 3 від 31.07.2017 на суму 12 813,15 грн. (без ПДВ), які підписано уповноваженими представниками сторін. Крім цього, згідно Акту виконаних робіт № 4 від 29.12.2017 підрядник виконав, а замовник прийняв роботи загальною вартістю 825  975,64 грн. (без ПДВ), з яких: 800  401,92 грн. (без ПДВ) вартість будівельно-монтажних робіт та 25  573,72 грн. (без ПДВ) вартість пусконалагоджувальних робіт. За Актом виконаних робіт № 5 від 29.12.2017 підрядник виконав, а замовник прийняв будівельно-монтажні роботи загальною вартістю 632 776,60 грн. (без ПДВ). Загалом сума вартості виконаних робіт за цими Актами становить 1  750  502,69   грн., в тому числі ПДВ 291  750,45 грн., а саме: будівельно-монтажних робіт на суму 1  719  814,23 грн. та пусконалагоджувальних робіт на суму 30  688,46 грн. Разом з цим, звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджував, що роботи, які було виконано та прийнято відповідно до Актів № 4 та № 5 від 29.12.2017, виконано замовником з пропуском строку, встановленого в Додатку № 2 до Договору для будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, відтак позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 272  924,98 грн. пені та 122  535,19 грн. штрафу, нарахованих на підставі п. 7.4. Договору. Положеннями Додатку № 2 до Договору сторони погодили календарний план виконання робіт, яким, зокрема, встановили строк виконання будівельно-монтажних робіт до 25.07.2017, пусконалагоджувальних робіт до 29.07.2017. Проте, як встановлено матеріалами справи та заперечується відповідачем, роботи загальною вартістю 1  750  502,69 грн. згідно  Актів виконаних робіт № 4 та № 5 від 29.12.2017, виконано відповідачем з пропуском встановленого Договором на їх виконання строку. В силу положень ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене  ним  правопорушення у  сфері господарювання (п. 1 ст. 218 ГК України). Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник  вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ст. 322 ГК України за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом. За змістом ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається ( ч. ч. 1, 2 ст. 231 ГК України). У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Відповідно до Переліку підприємств державного сектору економіки, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 600-р від 27.05.2015, позивач відноситься до підприємства державного сектору економіки, тому до правовідносин між сторонами застосовуються положення ст. 231 ГК України. Умовами 7.4 Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання робіт або виконання робіт в менших обсягах, ніж передбачено  Договором, відмову від виконання робіт або виконання робіт в обсягах та за ціною, що вказано в Договорі, підрядник виплачує замовникові пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення надання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, що повністю кореспондується з ч. 2 ст. 231 ГК України. Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені та штрафу за період з 26.07.2017 по 28.12.2017 за прострочення виконання будівельно-монтажних робіт та за період з 30.07.2017 по 28.12.2017 за прострочення виконання пусконалагоджувальних робіт, судом встановлено, що загальний розмір пені за періоди прострочення виконання робіт складає 272   955,67 грн., який перевищує розмір заявленої позивачем до стягнення суми. Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 272  924,98 грн. пені, заяв про збільшення розміру позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у заявленій до стягнення сумі –  272  924,98 грн. Розрахунок штрафу є арифметично вірним, складеним відповідно до умов Договору та вимог закону. За таких обставин,  позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 272  924,98 грн. та штрафу в сумі 122  535,98 грн. є законними та обґрунтованими. Разом з тим, як вище згадувалось, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач просив зменшити суму штрафу та пені на 30%, посилаючись на те, що зобов'язання за Договором виконано ним в повному обсязі, претензій щодо якості виконаних робіт від позивача не надходило. Причина неналежного виконання відповідачем зобов'язання – затримки в оплаті позивачем виконаних робіт. За твердженнями відповідача, в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження збитків, які зазнав позивач через несвоєчасне виконання відповідачем свого зобов'язання. Тим більше, що незважаючи на відсутність оплати за Договором з боку позивача, відповідач продовжував сумлінно виконувати свої зобов'язання. З огляду на приписи ст. 233 ГК України, вирішуючи спір та задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд, виходячи з обставин справи, ступені виконання зобов'язання та причин прострочення його виконання, інтересів обох сторін та відсутність в матеріалах справи доказів завдання відповідачем збитків позивачу внаслідок прострочення виконання зобов'язань, дійшов висновку про обґрунтованість клопотання, необхідність його задоволення й зменшення розміру пені та штрафу на 30%. Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками місцевого суду. За приписами  ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Розмір неустойки згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту зазначених приписів закону вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність в кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 31.05.2018  у справі № 910/12069/17. Проте, при вирішенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій судом першої інстанції не  враховано, що сторони укладаючи Договір погодили усі його істотні умови, в тому числі порядок здійснення позивачем розрахунків та строк виконання відповідачем  робіт, відтак останній прийнявши на себе зобов'язання по виконанню робіт  у визначений Договором строк погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення виконання взятих на себе зобов'язань. Доводи відповідача про те, що порушення ним строків виконання зобов'язань за Договором та основні затримки по виконанню робіт відбувались з причин прострочення здійсненої позивачем оплати, не можуть розцінюватись як підстава для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання відповідачем договірних зобов'язань, адже умови укладеного між сторонами Договору не ставлять обов'язок підрядника виконати роботи у встановлений строк в залежності від виконання замовником своїх зобов'язань з оплати вже прийнятих робіт по Договору, а чітко визначають, що підрядник повинен приступити до виконання робіт з моменту підписання Договору і виконати роботи, передбачені п. 1.1 цього Договору, відповідно до узгодженого підрядником і замовником календарного плану. Крім цього, слід зазначити, що за умовами Договору відповідач взяв на себе зобов'язання не лише вчасно виконати роботи, а й сплатити штрафні санкції у разі несвоєчасного виконання ним зобов'язань.    Доводи відповідача про те, що позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження того факту, що він зазнав збитків внаслідок невчасного виконання робіт, є безпідставними, оскільки прийняття на себе обов'язку зі сплати штрафних санкцій у разі несвоєчасного виконання зобов'язань за Договором жодним чином не ставиться в залежність від  заподіяних збитків іншій стороні.   Таким чином, розглянувши доводи, якими відповідач обґрунтував необхідність зменшення штрафу та пені, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим судом не враховано недоведення відповідачем, по-перше, винятковості наведених ним обставин, по-друге, надмірності розміру заявлених до стягнення  штрафу та пені, оскільки наведені відповідачем обставини не є виключними та не можуть бути підставою для зменшення правомірно нарахованих позивачем штрафу та пені. З огляду на наведене та те, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань порушує майнові права позивача, інтереси якого суд також повинен враховувати при вирішенні справи, штрафні санкції було нараховано на суму заборгованості,  апеляційний суд дійшов висновку  про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу та пені, відповідно задоволення позовних вимог в  цій частині в повному обсязі. Приймаючи оскаржене рішення, місцевий господарський суд не звернув уваги на вищенаведені обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про зменшення розміру штрафу та пені на 30% та часткове задоволення позову щодо їх стягнення. За таких обставин, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню,  судове рішення – частковому скасуванню з викладенням його резолютивної частині в новій редакції, а саме щодо задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 272  924, 98 грн. пені та 122 535, 19 грн. штрафу. З огляду на задоволення позову та апеляційної скарги позивача в повному обсязі  з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5   931, 90 грн. судового збору за подання позову та 2 669, 36 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 269-270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу  Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії   «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2018 у справі №911/1327/18 -  скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: «Позов Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії  «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гленц» про  стягнення  395 460,17 грн. задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гленц» (34306, Донецька обл., місто Краматорськ, Сахалінська, буд. 4, ідентифікаційний код 35095777) на користь акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 272  924, 98 грн. пені, 122 535, 19 грн. штрафу та 5  931, 90 грн. судового збору за подання позову.» Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гленц» (34306, Донецька обл., місто Краматорськ, Сахалінська, буд. 4, ідентифікаційний код 35095777) на користь акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 2 669, 36 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області. Матеріали справи № 911/1327/18 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289  ГПК України.                                                   Повний текст постанови складено 11.05.2019 Головуючий суддя                                                            С.Я. Дикунська Судді                                                                                Г.А. Жук                                                                                 А.О. Мальченко