Постанова

від 06.05.2019 по справі 910/8372/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2019 р. Справа№ 910/8372/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Смірнової Л.Г.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представника згідно з протоколом судового засідання від 06.05.2019

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 (повний текст рішення складений 19.11.2018)

у справі № 910/8372/18 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Віат ,

ОСОБА_1

про стягнення 1 085 671, 17 грн,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У червні 2018 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Укргазбанк (далі - ПАТ АБ Укргазбанк ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Віат (далі - ТОВ Віат ) про стягнення заборгованості в розмірі 1 085 671, 17 грн.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані порушенням відповідачем (позичальником) умов кредитного договору № МС-049 від 13.08.2008 в частині своєчасного повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними, внаслідок чого у ТОВ Віат утворилась заборгованість в сумі 1 085 671, 17 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2018 до участі у справі в якості співвідповідача був залучений поручитель боржника за кредитним договором № МС-049 від 13.08.2008 - фізична особа ОСОБА_1 , право вимоги до якого виникло на підставі договору поруки № МС-049/П від 13.08.2008. Сторона остаточно просила стягнути солідарно заборгованість з відповідачів.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 позовні вимоги ПАТ АБ Укргазбанк до ТОВ Віат та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1 085 671, 17 грн задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Віат на користь ПАТ АБ Укргазбанк заборгованість за простроченим кредитом у сумі 765 000, 00 грн, поточну заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 5 784, 66 грн, прострочену заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 314 886, 51 грн, судовий збір у сумі 8 142, 54 грн. У позовних вимогах до ОСОБА_1 - відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що ТОВ Віат не виконав покладені на нього зобов`язання, а саме - прострочив сплату кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого станом на 04.06.2018 у позичальника виникла заборгованість перед ПАТ АБ Укргазбанк у загальній сумі 1 085 671, 17 грн, з якої: 765 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 5 784, 66 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами (поточна); 314 886, 51 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами (прострочена).

Щодо заявлених позовних вимог до ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п 1.3.2, 1.4.4 кредитного договору кінцевим строком повернення ТОВ Віат кредиту та сплати відсотків є 12.08.2013, а тому визначений ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України та п. 5.2 договору поруки 6-ти місячний строк, передбачений законом для звернення до поручителя з вимогою, закінчився 13.02.2014. До закінчення вказаного строку позивач (кредитор) не звернувся до поручителя з вимогою про виконання зобов`язання, що свідчить про те, що порука у відповідача-2 за кредитним зобов`язанням припинилась.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

У березні 2019 ПАТ АБ Укргазбанк звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 в частині відмови в задоволенні позову до відповідача 2 та ухвалити у вказаній частині нове - про задоволення позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ АБ Укргазбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2018. Справу призначено до розгляду на 06.05.2019.

У судове засідання 06.05.2019 з`явився представник скаржника. Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ТОВ Віат є: 01004, м. Київ, вулиця Пушкінська, буд. №31, (літера б), (група приміщень №53а), офіс 1. Саме на зазначену адресу здійснювалося судом апеляційної інстанції надіслання поштової кореспонденції ТОВ Віат . Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , вноситься до відомостей про цю юридичну особу. Зі змісту ч. 4 ст. 17 вказаного Закону вбачається, що державній реєстрації підлягають і зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачити або свідомо допускати можливість настання певних негативних наслідків (зокрема неотримання поштової кореспонденції). З матеріалів справи вбачається, що товариство отримувало поштову кореспонденцію у суді першої інстанції за вказаною вище адресою (що відповідає адресі ЄДР). Жодних заяв від ТОВ Віат про зміну адреси, направлення кореспонденції за іншою адресою, до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно зі ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Тобто надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи.(Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі 911/3309/17).

Щодо повідомлення ОСОБА_1 . то в матеріалах справи наявна інформація про його місцезнаходження на території проведення Операції Об`єднаних Сил (АДРЕСА_1), у зв`язку з чим повідомлення сторони здійснювалося шляхом оприлюднення повідомлення на офіційному веб-сайті суду в порядку, передбаченому ст. 122 ГПК України (https://anec.court.gov.ua/sud4873/inshe/povidomlennya/681299/).

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. На питання суду яке положення договору поруки містить термін виконання поруки протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором (як про це зазначено в апеляційній скарзі) представник банку пояснив, лише зазначив про чинність зобов`язання до моменту його повного виконання.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів, зміст заперечень на відзив

ПАТ АБ Укргазбанк в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Скаржник зазначає, що відповідно до п. 5.1. договору поруки № МС-049/П від 13.08.2008, останній набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов`язання позичальника за договором.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що порука також припиняється, якщо банк протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання зобов`язання не зазначений або визначений моментом вимоги то відповідальність поручителя перед кредитором припиняється після закінчення одного року з дня укладення цього договору.

Оскільки зобов`язання позичальника за кредитним договором не виконано, то станом на момент звернення до суду із позовом, зобов`язання поручителя за договором поруки з урахуванням умов п. 5.1. та 5.2. договору поруки, продовжують існувати.

Також скаржник вважає, що судом першої інстанції не враховано, що умовами кредитного договору та додатку до кредитного договору передбачено обов`язок повернення кредиту та сплати відсотків частинами щомісячно, а тому, на думку заявника, невірно встановлено строк настання обов`язку з виконання поручителем своїх зобов`язань.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не подавали. Заяв про продовження строку до суду не надходило.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як правильно з`ясовано судом першої інстанції, 13.08.2008 між ВАТ АБ Укргазбанк (правонаступником якого є ПАТ АБ Укргазбанк ) (банк) та ТОВ Віат (позичальник) був укладений кредитний договір № МС-049 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну лінію з загальним лімітом 968 000, 00 грн, із терміном кредитування з 13.08.2008 по 12.08.2013 (термін повернення кредиту) (п. 1.1, 1.3.1, 1.3.2).

За використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 23 % річних, а понад цей термін - у розмірі 24 % річних. Нарахування процентів здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. Проценти нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту, до дня повного погашення заборгованості за кредитом. Строк оплати процентів - один раз на місяць, не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит у відповідності до п. 1.3 цього договору (п. 1.4 кредитного договору).

Строком дії кредитного договору визначено з моменту набрання ним законної сили по 12.08.2014. При цьому закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними (п. 6.9).

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов кредитного договору ПАТ АБ Укргазбанк надало у користування ТОВ Віат грошові кошти у загальній сумі 968 000, 00 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 13.08.2008 по 04.06.2018.

ТОВ Віат не виконав покладені на нього зобов`язання, а саме - прострочив сплату кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого станом на 04.06.2018 у позичальника виникла заборгованість перед ПАТ АБ Укргазбанк у загальній сумі 1 085 671, 17 грн, з якої: 765 000, 00 грн - заборгованість за кредитом; 5 784, 66 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами (поточна); 314 886, 51 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами (прострочена).

Крім того, у якості забезпечення кредитного договору № МС-049/П від 13.08.2008 між ВАТ АБ Укргазбанк (кредитор) та ОСОБА_1 . (поручитель) був укладений договір поруки № МС-049/П від 13.08.2008 (далі - договір поруки). Відповідно до умов цього договору поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань по кредитному договору, а також відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором, в тому ж об`ємі, що і позичальник (за сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій) (розділ 1 договору поруки).

Уклавши договір поруки з банком, ОСОБА_1 виступив поручителем перед ПАТ АБ Укргазбанк за кредитними зобов`язаннями відповідача 1 - ТОВ Віат , відтак, у поручителя виник солідарний обов`язок погасити вказану вище заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 1 085 671, 17 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з умов договору поруки строк його дії сторони не встановили. Проте, п. 5.2 договору поруки вони визначили, що порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

Пунктами 1.3.2, 1.4.4 кредитного договору сторони узгодили, що кінцевим строком повернення ТОВ Віат кредиту та сплати відсотків є 12.08.2013.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі склалися правовідносини з кредитного договору та його забезпечення шляхом укладеного договору поруки. Спір стосується неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором та наявністю підстав для солідарного стягнення заборгованості. Апеляційний перегляд стосується наявністю або ж відсутністю зобов`язань за договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, яка узгоджується з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Зобов`язання позичальника, передбачені кредитним договором, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій були забезпечені відповідачем 2 згідно з договором поруки.

Порука, яка за своєю правовою природою є зобов`язанням, припиняється на загальних підставах, передбачених у главі 50 Цивільного кодексу України. Однак, у ст.. 559 Цивільного кодексу України визначені спеціальні (додаткові) підстави її припинення.

Так, зокрема згідно з ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

За своєю правовою природою строк, передбачений ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, є преклюзивним (припиняючим), і його закінчення є підставою для припинення поруки. У випадку пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав, передбачених у ст. 263, 264, ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати норми про строк на відміну від строку позовної давності, який застосовується судом за заявою сторін.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №926/2154/16.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони в укладеному між ними договорі поруки передбачили, що останній набуває юридичної сили з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов`язання позичальника за кредитним договором. Водночас, положенням п. 5.2. сторони конкретизували строк припинення договору: порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня надання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на передбачений договором поруки трирічний строк виконання зобов`язання як безпідставні. Також, необґрунтованим є доводи скаржника про чинність поруки до повного виконання зобов`язання з огляду на приписи ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов`язання за договором поруки слід пред`явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку виконання основного зобов`язання: з моменту погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 910/1408/15-г.

За умовами 1.3.2, 1.4.4 кредитного договору сторони узгодили, що кінцевим строком повернення ТОВ Віат кредиту та сплати відсотків є 12.08.2013.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому, слід зазначити, що 12.08.2013 є кінцевим терміном по сплаті кредиту та відсотків по ньому, а тому посилання скаржника про настання строку оплати в залежності від настання такого строку по кожному траншу окремо є необґрунтованим, оскільки кінцевим терміном погашення (найпізніша дата) є саме кінцевий строк повернення кредиту та сплати відсотків.

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначений ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України та п. 5.2 договору поруки шестимісячний строк, передбачений законом для звернення до поручителя з вимогою, закінчився 13.02.2014. У той же час, до закінчення вказаного строку позивач (кредитор) не звернувся до поручителя з вимогою про виконання зобов`язання, що свідчить про те, що порука у відповідача 2 за кредитним зобов`язанням припинилась.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення кредитної заборгованості у заявленій позивачем сумі з Ляшенка П.Д. (солідарно) задоволенню не підлягає.

Таким чином, керуючись ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2018 у справі № 910/8372/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2018 у справі №910/8372/18 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк Укргазбанк .

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2018 у справі № 910/8372/18 (в зупиненій частині), зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019.

5. Матеріали справи № 910/8372/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 10.05.2019

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.Г. Смірнова