Постанова

від 07.05.2019 по справі 676/9009/13-ц

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 676/9009/13-ц

Провадження № 22-ц/4820/303/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С.,Спірідонової Т.В.

секретар судового засідання Дубова М.В.

з участю : позивача, його представника, представників відповідача

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №676/9009/13-ц за апеляційною скаргою Малого підприємства Старт на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2016 року у складі судді Вдовичинського А.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Малого підприємства Старт про стягнення вартості частки підприємства.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

В листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення заявлених позовних вимог, просив стягнути з Малого підприємства Старт на його користь вартість частки майна підприємства Старт в розмірі 33.3%, що становить 767 247,85 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що він є членом Малого підприємства Старт , яке зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області 1 листопада 2005 р. Відповідно до п. 6.2. Статуту підприємства його частка в Статутному фонді підприємства становить 33,33% Статутного фонду підприємства, що на момент створення підприємства дорівнювала 6999,30 грн.

Позивач зазначав, що відповідно до п. 5.2.7. Статуту підприємства він скористався своїм правом на вихід із членів підприємства і прийняв рішення про вихід з підприємства 16 січня 2013 року.

5 березня 2013 року на загальних зборах членів підприємства МП Старт було прийнято рішення про виведення його із складу членів підприємства та повернення вкладу Статутного фонду в натуральній формі із розрахунку належної частки статутного фонду, а саме: 1/3 частину капітальної будівлі, інвентаризаційний номер 1, залишковою балансовою вартістю 133861 грн. 02 коп., площею 83.0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

15 березня 2013 року він направив загальним зборам підприємства нотаріально завірену заяву про вихід з членів підприємства та виплату належної йому частини майна підприємства пропорційно частці в Статутному фонді підприємства.

Частка в майні підприємства складається не лише з приміщення, а тому 16 вересня 2013 року він направив відповідачу ще одну заяву про виплату належної частини майна підприємства пропорційно його частці в статутному фонді МП Старт`до 30 вересня 2013 року, однак відповідач ніяк не реагує на його вимоги про повернення коштів.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2016 року позов задоволено, стягнуто з Малого підприємства Старт на користь ОСОБА_1 належну йому вартість частки майна підприємства в розмірі 767 247 грн. 85 коп., 7 499 грн. судового збору, 19 950 грн. - відшкодування вартості проведених по справі судових експертиз, 456 грн. 41 коп. - витрат пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту; 3 781 грн. 66 коп. - витрат на правову допомогу.

Мале підприємство Старт не погодилося з таким рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, апелянт вказує на невірне застосування судом норм матеріального права, оскільки застосовані судом норми права не містять положення про те, що в разі виходу особи з членів підприємства, він має право на отримання виплати, пропорційно його частці в статутному фонді, виходячи з ринкової вартості майна підприємства або що така виплата має відбутися на день проведення експертизи, а не на день виходу особи з членів підприємства. Крім того, апелянт вказує, що статутом МП Старт не врегульовано питання порядку і способу обчислення вартості частини майна підприємства та частини прибутку, яку має право отримати її член в разі виходу з підприємства. Тому на думку апелянта, вартість частини майна підприємства, що підлягає виплаті, повинна відповідати ціні чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі підприємства на підставі балансу, складеного на дату виходу, отже розрахунок належної учаснику частини прибутку також має здійснюватись на дату виходу з товариства. ОСОБА_1 подав заяву про вихід із членів підприємства і рішенням зборів від 05 березня 2013 року позивача було виключено з членів підприємства та вирішено повернути йому вклад у статутному капіталі в натуральній формі, а саме виділено 1/3 частину приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , інвентаризаційний номер 1, залишковою балансовою вартістю 133861 грн. 02 коп. площею 83.0 кв. м. і таке рішення зборів позивач не оскаржував, з питанням про його перегляд до загальних зборів не звертався. Апелянт також вказує, що з огляду на рішення загальних зборів від 05 березня 2015 року, позивач отримавши оригінали правовстановлюючих документів на приміщення мав би оформити своє право власності, а не звертатися до суду з позовом про отримання компенсації його вартості. Крім того, МП Старт вважає незаконним рішення суду в частині стягнення судових витрат, оскільки суд мав би стягнути лише вартість експертизи, яку суд поклав в основу рішення, а не включати вартість всіх проведених експертиз по справі, також судом безпідставно стягнуто витрати пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту, суду не були надані судові повістки з відповідною відміткою про перебування його саме в судових засіданнях, на думку апелянта безпідставно стягнуто і витрати на правову допомогу, так як позивач не надав відповідні докази про понесені ним витрати, не довів їх розмір.

З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі МП Старт , просило скасувати рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2016 року та постановити нове рішення, яким частково задовольнити позов ОСОБА_1 та стягнути на його користь з МП Старт 79 318 грн. 71 коп. вартості його частки в майні підприємства та вирішити питання про розподіл судових витрат в порядку ст. 88 ЦПК України.

Заслухавши учасників справи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково в частині розподілу судових витрат, а рішення суду в цій частині зміні, в решті рішення суду слід залишити без змін.

У відповідності до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Так судом встановлено, що Мале підприємство Старт було засновано та зареєстровано як юридичну особу 22 серпня 1991 року на підставі норм Закону України Про підприємства в Україні .

Державним реєстратором виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області 01 листопада 2005 року Мале підприємство Старт було перереєстроване, код ЄРДПОУ 14178960.

В цей же день було проведено державну реєстрацію установчих документів, а саме Статуту МП Старт , який було затверджено зборами членів підприємства 28 жовтня 2005 року.

За п.п. 1.1 Статуту МП Старт засноване шляхом об`єднання майна (внесків) членів підприємства відповідно до чинного законодавства України для здійснення господарської діяльності на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності.

Членами підприємства є три особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

В підприємстві було створено Статутний фонд в розмірі 21 000 грн.

П. 6.2 нової редакції Статуту підприємства визначено, що частка кожного члена в Статутному фонді підприємства становить: ОСОБА_2 володіє 33,34 % Статутного фонду, що складає 7001 грн. 40 коп.; ОСОБА_4 . - 33,33 % Статутного фонду, що складає 6999 грн. 30 коп.; ОСОБА_1 . - 33,33 % Статутного фонду, що складає 6999 грн. 30 коп. Внесок в Статутний фонд засновниками внесено в грошовій формі.

Відповідно до п. 5.2.7. Статуту підприємства член підприємства має право вийти з його складу у встановленому порядку.

П. 9.3.11 Статуту підприємства визначено, що питання прийняття та виключення члена з підприємства є виключною компетенціє загальних зборів підприємства.

П. 10.1 Статуту передбачено, що при виході Члена підприємства із підприємства йому сплачується вартість майна підприємства пропорційна його частці в Статутному фонді. На вимогу члена підприємства та за згодою підприємства його вклад до Статутного фонду може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

16 січня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до зборів членів МП Старт з заявою про вихід із членів підприємства на умовах, визначених п. 10.1 Статуту підприємства. При цьому ОСОБА_1 просив збори підприємства вирішити питання повернення належного йому вкладу до Статутного фонду повністю в натуральній або грошовій формі до 16 лютого 2013 року.

Рішенням загальних зборів МП Старт від 05.03.2013 року № 11, оформленим відповідним протоколом, вирішено виключити ОСОБА_1 зі складу членів підприємства та повернути йому вклад до Статутного фонду в натуральній формі із розрахунку належної йому частки Статутного фонду, а саме 1/3 капітальної будівлі, інвентаризаційний № 1, залишковою балансовою вартістю 133861,02 грн., площею 83,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

15 березня 2013 року позивачем було направлено загальним зборам підприємства нотаріально завірену заяву про вихід з членів підприємства та виплату належної йому частини майна підприємства пропорційно його частці в Статутному фонді МП Старт .

17 вересня 2013 року позивачем було направлено відповідачу третю заяву про виплату вартості належної йому частини майна підприємства пропорційно його частці в статутному фонді МП Старт до 30 вересня 2013 р.

Однак по даним заявам від 15 березня та 17 вересня 2013 року жодних рішень збори членів МП Старт не приймали.

Таким чином, в порушення вимог п. 10.1 Статуту підприємства позивачу так і не було виплачено вартість майна підприємства пропорційно його частці в Статутному фонді підприємства, та не було виділено і передано в натурі 1/3 частину капітальної будівлі по АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 55 Господарського кодексу України господарськими організаціями є - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

МП Старт було засновано на час дії Закону України Про підприємства в Україні , який визначав правовий режим створення, функціонування та ліквідації таких підприємств, однак з 01 січня 2004 року даний Закон втратив чинність в зв`язку з вступом в дію Господарського кодексу України.

На час вирішення спору ні Господарський кодекс України, ні Цивільний кодекс України не регулюють правовідносини, які виникають при діяльності малого підприємства та даними кодексами не передбачена така організаційна форма господарської організації.

Виходячи з того, що на сьогодні закон, який регулює порядок створення та діяльності приватних малих підприємств, відсутній, такі підприємства діють на загальних підставах відповідно до установчих документів.

За змістом ст. 113 Господарського кодексу України, приватне підприємство є організаційною формою підприємства, а ст. 63 цього Кодексу визначає приватне підприємство як вид підприємства залежно від форми власності. Відповідно до частини третьої зазначеної статті залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративним є підприємство, засноване на приватній власності двох або більше осіб.

Відповідно до абз.2 п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 Про практику розгляду судами корпоративних спорів при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

П. 4.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин передбачено, що під час вирішення спорів щодо розрахунків з учасником, який вийшов (виключений) з товариства, слід враховувати, що вартість частини майна товариства, що належить до виплати такому учаснику, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов`язань товариства. П. 4.20 вказаної постанови встановлено, що учасник ТОВ або ТДВ має право вимагати проведення з ним розрахунку на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а отже, господарським судом має бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (виключений) з ТОВ або ТДВ, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства та його зобов`язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати такому учаснику.

Отже з врахуванням викладеного, суд вважає, що вирішення даного спору між учасниками підприємства має здійснюватись на підставі норм Статуту МП Старт та роз`яснень касаційних судів в схожих ситуаціях.

Згідно висновку додаткової комплексної судової авто-товарознавчої експертизи № 1477/15-26 від 13.01.2016 р. ринкова вартість транспортного засобу Форд Транзит НОМЕР_1, який належить на праві власності МП Старт , станом на дату її проведення могла складати 85683,75 грн.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення додаткової судової товарознавчої експертизи № 1478/15-26 від 31.03.2016 року, загальна ринкова вартість частини майна МП Старт станом на березень 2016 рік складає 125155,00 грн. Ринкова вартість обладнання розрахована при умові, що воно знаходиться в технічно-справному стані. Встановити вартість іншої частини майна, а саме: галтувального барабана, компресора 2-х поршневого, машинки накаточної, штампів холодної штамповки у кількості 25 шт., преса КД2328К(зусилля 63т), універсально-фрезерного станка модель 676П, станом на березень 2016 року неможливо.

Згідно висновку експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1476/15-26 від 10.10.2016 року ринкова вартість приміщення цеху по виробництву металовиробів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності МП Старт , станом на дату проведення експертизи становить 2070135,00 грн.

Експерти, які проводили відповідні експертизи в суді першої інстанції пояснили, що визначити ринкову вартість майна на дату виходу позивача із членів товариства не представилось можливим, можливо визначити ринкову вартість тільки на час проведення експертизи.

З врахуванням наведених експертних висновків загальна ринкова вартість майна МП Старт , яке наявне на час проведення експертиз і яке було наявне на балансі підприємства на час виходу із його складу позивача, складає 2 280973,75 грн. (2 070135,00 грн. + 85683,75 грн. + 125155,00 грн.) = 2 280973,75 грн.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки Статутом підприємства не врегульовано питання порядку і способу обчислення вартості частини майна підприємства, яку має право отримати її член в разі виходу з підприємства, при визначенні розміру частки майна МП Старт , яке підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача необхідно враховувати ринкову вартість наявного у підприємства вищезазначеного майна встановлену згідно висновків судової експертизи і з врахуванням розміру частки позивача в Статутному фонді - 33,33% правомірно стягнув на його користь 767247,85 грн.: 2280973,75 грн. х 33,33% = 760248,55 грн.; 760248,55 грн. + 6999,30 грн.(внесок в статутний фонд) = 767247,85 грн.

Доводи апеляційної скарги, що вартість частини майна підприємства, яка підлягає виплаті, повинна відповідати ціні чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному фонді підприємства на підставі балансу, складеного на дату виходу, слід відхилити.

Як вбачається з матеріалів справи Статутом підприємства не врегульовано питання порядку і способу обчислення вартості частини майна підприємства, яку має право отримати його член в разі виходу з підприємства.

Чинним законодавством дане питання щодо визначення вартості майна малого підприємства при виході з нього його члена теж не врегульовано, а тому при вирішенні даного питання суд відповідно до ст.. 263 ЦПК України враховує правові висновки Великої палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 925/1165/14.

Як вказано в даній постанові за змістом частини першої статті 66 та статті 139 ГК України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Таким чином Велика палата Верховного Суду дійшла висновки, що вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості об`єкта оцінки, з урахуванням всього майна товариства на підставі відповідних судових експертиз.

При вирішенні спору по даній справі судом було призначено відповідні експертизи та визначено ринкову вартість майна на час проведення експертизи.

При цьому експерти, які проводили відповідні експертизи в суді першої інстанції пояснили, що визначити ринкову вартість майна на дату виходу позивача із членів товариства не представляється можливим.

Будь-яких інших доказів щодо визначення вартості майна підприємства на час виходу позивачу з підприємства відповідачем суду не надано, клопотань про призначення відповідних експертиз відповідачем не заявлялось.

З врахуванням такої правової позиції Великої палати Верховного Суду, роз`яснень Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин вищевказані доводи апелянта не можуть бути взяті до уваги.

Також, не приймає до уваги суд, твердження апелянта, що рішенням зборів членів підприємства позивачу за його заявою повернути йому вклад у Статутному фонді в натуральній формі, а саме виділено 1/3 частину приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , залишковою балансовою вартістю 133861 грн. 02 коп. площею 83.0 кв. м. і таке рішення зборів позивач не оскаржував, з питанням про його перегляд до загальних зборів не звертався.

Вказане рішення зборів так і не було реалізовано, вказане приміщення по акту-прийому передачу позивачу передано не було.

Крім того слід звернути увагу, що п. 10.1 Статуту передбачено, що при виході Члена підприємства із підприємства йому сплачується вартість майна підприємства пропорційна його частці в Статутному фонді. На вимогу члена підприємства та за згодою підприємства його вклад до Статутного фонду може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Отже виплата вартості майна підприємства пропорційна частці члена в Статутному фонді та повернення вкладу до Статутного фонду це різні за правовою природою визначення.

За нормами Статуту підприємства виплата вартості майна підприємства може здійснюватись лише в грошовій форму та не може бути повернута в натуральній формі.

В своїй заяві до збрів членів підприємства від 16 січня 2013 року ОСОБА_1 просив збори підприємства вирішити питання повернення належного йому вкладу до Статутного фонду повністю в натуральній або грошовій формі до 16 лютого 2013 року, а не сплатити частину вартості майна підприємства, і рішення за його заявою було прийнято 05 березня 2013 року.

Про виплату позивачу належної йому частини майна підприємства пропорційно його частці в Статутному фонді МП Старт він звернувся 15 березня 2013 року, однак рішення по цій заяві прийнято не було. 17 вересня 2013 року позивач в зв`язку з не вирішенням його заяви від 15.03.2013 року знову направив відповідачу заяву про виплату вартість належної йому частини майна підприємства пропорційно його частці в статутному фонді МП Старт до 30 вересня 2013 р. в грошовій формі, однак дана заява також вирішена не була.

За таких обставин та положень Статуту підприємства відсутні підстави вважати, що виділення відповідачу 1/3 частини приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , може бути враховано як частина виплати вартості майна підприємства.

Не приймає до уваги суд, твердження апелянта, що вклад позивача в Статутний фонд підприємства трансформувався в право отримання частки майна підприємства при його виході з членів підприємства, оскільки такі твердження апелянта не знаходять свого підтвердження в нормах Статуту підприємства.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про передчасність звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права до спливу однорічного строку, наданому підприємству для проведення розрахунку.

З моменту подачу позову до суду та ухвалення судового рішення пройшло три роки, однак відповідача так і не виплатили позивачу вартість належної йому частини майна підприємства пропорційно його частці в статутному фонді.

Також не може бути підставою для зміни судового рішення і твердження апелянта про передачу позивачу в рахунок вартості майна підприємства двох станків.

Вказані станки були передані позивачу в липні 2013 року ще до звернення позивача до суду та проведення відповідних експертиз для визначення вартості майна підприємства.

Що стосується доводів апелянта про неправильний розподіл судових витрат колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України в редакції на час ухвалення рішення суду стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При стягнення витрат на правову допомогу суд першої інстанції з врахуванням вимог Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", часу участі особи, яка надавала правову допомогу, у судових засіданнях, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням правомірно частково задовільним вимоги позивача, визначив витрати на таку допомогу саме в розмірі 3781,66 грн., що складаються : 3481,66 грн. за участь представника в судових засіданнях згідно журналів судових засідань та 300 грн. за оформлення позовної заяви і підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордеру від 22 11.13 р.

Також суд правомірно стягнув на користь позивача з відповідача витрати пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту на розгляд справи до Апеляційного суду Хмельницької області в м. Хмельницький де розглядалися апеляційні скарги на ухвали суду про забезпечення позову по справі відповідно до ст. 85 ЦПК України в сумі 456,41 грн., оскільки такі витрати підтверджуються відповідними письмовими доказами.

Однак при цьому колегія суддів вважає, що судові витрати у вигляді оплати судових експертиз підлягають стягненню з відповідача на користь позивача частково в сумі 9126 грн. за проведення по справі судових експертиз №№ 1476-1479, якими було визначено ринкову вартість майна підприємства та які були покладені в основу судового рішення про задоволення позову.

Витрати позивача на проведення по справі інших експертиз в сумі 10824 грн. не можуть бути покладені на відповідача, оскільки після оплати експертиз експерти надавали відповідь про неможливість проведення призначених та оплачених наперед експертиз, і такі експертизи проведені не були, а експертиза № 898/14-22 хоч і була проведена, однак нею було визначено лише балансова вартість майна МП Старт , в той час як позивач просив стягнути на його користь ринкову вартість майна підприємства і його позовна заява була задоволена саме по ринковій вартості на підставі іншої експертизи.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення судових витрат підлягає зміні та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у вигляді витрат на проведення експертизи в сумі 9126 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Малого підприємства Старт задовольнити частково.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2016 року в частині стягнення судових витрат на проведення у справі судових експертиз змінити, зменшивши розмір судових витрат на проведення у справі судових експертиз з 19950 грн. до 9126 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 травня 2019 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова