Рішення

від 08.05.2019 по справі 640/11739/15-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/11739/15-ц

н/п 2/640/10/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю:

секретаря Бломберус С.А.

представника позивача - Мартиненко А.М.

представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

представника відповідачів:

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_5

представника відповідачів:

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - ОСОБА_8 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу №640/11739/15-ц за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова до ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Харківська міська рада про припинення права власності та зобов`язання звільнення земельної ділянки шляхом знесення залишків нежитлової будівлі, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова звернувся до суду з позовом, в якому просив: припинити право спільної часткової власності ОСОБА_7 (415/1000 частки), ОСОБА_9 (315/1000 частки), ОСОБА_6 (260/1000 частки) та ОСОБА_1 (10/1000 частки) на нежитлову будівлю за літ. Е-2 , загальною площею 516,3 кв.м., розташованої по АДРЕСА_1 , у зв`язку зі знищенням; зобов`язати солідарно відповідачів за власний рахунок звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1 шляхом знесення залишків нежитлової будівлі літ. за літ. Е-2 , по АДРЕСА_1 та привести відповідну земельну ділянку під цими залишками у придатний та безпечний для використання стан.

Як на підставу позову посилаються на те, що КЕВ м. Харкова є постійним користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серія НОМЕР_1 від 09.07.1998 року. Зазначена земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до категорії земель оборони (державна форма власності) та використовується для розміщення військового містечка № 48. В межах згаданої земельної ділянки була розташована нежитлова будівля за літ. Е-2 загальною площею 516,3 кв.м. 24.04.2004 згідно з договором купівлі-продажу від 24.04.2004 р. №1451, ОСОБА_1 купив нежитлову будівлю літ. Е-2 загальною площею 516,3 кв.м. 08.12.2004 р. ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу продав, а ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 купили 415/1000, 315/1000 та 100/1000 відповідно, а в цілому 830/1000 часток нежитлової будівлі літ. Е-2 загальною площею 516,3 кв.м. 22.12.2004 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 уклали договір про порядок експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. Е-2 , згідно з яким ОСОБА_1 було доручено отримати в оренду земельну ділянку для розміщення та експлуатації нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 . 28.09.2005 р. рішенням Харківської міської ради №180/05 припинено право користування КEB м. Харків частиною земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 , зараховано зазначену земельну ділянку до земель громадської та житлової забудови та передано її в оренду ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. Е-2 . 02.06.2006 р. на підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ОСОБА_1 укладеного договір оренди землі, згідно з яким орендар надає, а орендар приймає в строкове платне користування (до 01.09.2030 р.) земельну ділянку загальною площею 0,0528 га. по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться нежитлова будівля літ. Е-2 площею 516,3 кв. м. 27.11.2007 р. ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу, продав, а ОСОБА_6 купив 160/1000 часток нежитлової будівлі літ. Е-2 загальною площею 516,3 кв. м. Розміщення нежитлової будівлі літ. Е-2 в межах військового містечка на землях державної форми власності (категорія - землі оборони) потребувало спеціального порядку виділення земельної ділянки для користування придбаною будівлею. Разом з тим, під час виділення земельної ділянки вказаний порядок не був дотриманий, земельна ділянка загальною площею 0,0528 га. виділена протиправно. З урахуванням Рішення Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 р. у справі № 922/4744/13, вбачається, що у зв`язку з визнанням недійсним договору оренди ОСОБА_1 втратив право користування земельною ділянкою площею 0,0528 га. по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. Е-2 . На сьогоднішній день, вказана земельна ділянка площею 0,0528 га. по АДРЕСА_1 , належить позивачу та посвідчена згаданим Державним актом на право постійного користування землею від 09.07.1998 року. Позивач, як постійний користувач земельної ділянки, відповідальний за належне функціонування військового містечка по АДРЕСА_1 , повідомляє, що за розпорядженням власників будівля за літ. Е-2 зазнавала руйнувань, внаслідок чого повністю і назавжди втратила властивості будівлі як об`єкта права власності Конкретні елементи руйнування (зокрема, опорні конструкції, перекриття), а також технічний стан залишків будівлі потребують спеціальних знань, у зв`язку з чим в подальшому по справі буде подано клопотання про призначення судової експертизи. Крім того, залишки будівлі літ. Е-2 знаходяться в аварійному стані (як з огляду на те, що будівля будувалась до 1917 року, та і у зв`язку з порушенням цілісності її опорних конструкції) та представляють реальну загрозу життю та здоров`ю не лише осіб, які переміщуються в межах військового містечка, а й осіб, що просто переміщуються по вул. Пушкінська, адже такі залишки виходять на червону лінію. В самому центрі міста залишки будівлі знаходяться в занедбаному стані (відсутній дах, перекриття, вікна тощо), а на залишках на руїнах проростають дерева. У зв`язку зі знищенням тильної стіни будівлі літ. Е-2 (відносно вул. Пушкінської) у внутрішньому дворі військового містечка утворився котлован, потрапляння в який також створюють реальну загрозу як життю та здоров`ю людей, так і майну (зокрема, транспортним засобам). Відповідачами не вживалися заходи, спрямовані на мінімізацію небезпеки. Тільки силами Позивача та за залучених ним осіб було організовано встановлення тимчасового паркану, який би перешкоджав прямій небезпеці. Незважаючи на такий стан справ, Позивач позбавлений можливості вжити реальних заходів щодо усунення небезпеки, адже право власності Відповідачів зареєстровано та захищається законом. Це зумовлює необхідність звертатись до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Право власності на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону. Однією з підстав припинення права власності є знищення майна (п. 4 ч. 1 ст. 346 ЦК України). Таке знищення може бути результатом дій власника або інших осіб. Зокрема, це може бути таке використання майна, в результаті якого воно повністю і назавжди втрачає свої властивості, індивідуальні ознаки тощо. Відповідачі відмовляються самостійно внести зміни до державного реєстру у зв`язку з імперативним, тобто в силу закону, припиненням права власності, що законом презюмується, тому Позивач змушений звертатись до суду з вимогою про припинення права власності на будівлю за літ. Е-2 у зв`язку з її знищенням. Крім того, задля повного усунення небезпеки та можливості використовувати земельну ділянку слід солідарно зобов`язати відповідачів за власний рахунок звільнити земельну ділянку від залишків нежитлової будівлі літ. Е-2 та приведення земельної ділянки під цими залишками у придатний та безпечний для використання стан.

Ухвалою суду від 06.07.2015 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 16.07.2015 року за заявою представника позивача вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження в цілому або будь-якої частки спірної нежитлової будівлі.

Ухвалою суду від 22.07.2015 року клопотання представника позивача задоволено, призначено у цій справі судову будівельно-технічну експертизу з приводу спірної нежитлової будівлі; витребувано інвентаризаційну справу.

Ухвалою суду від 22.02.2016 року відновлено провадження у справі, у зв`язку з надходженням до суду повідомлення про неможливість проведення експертизи.

Ухвалою суду від 11.07.2016 року клопотання представника позивача задоволено, призначено у цій справі судову будівельно-технічну експертизу з приводу спірної нежитлової будівлі.

Ухвалою суду від 26.05.2017 року відновлено провадження у справі у зв`язку з проведенням експертизи.

Ухвалою суду від 27.12.2017 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідачів про прийняття зустрічного позову у цій справі.

Ухвалою суду від 27.12.2017 року за клопотанням поставника відповідача залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Харківську міську раду.

Ухвалою суду від 17.07.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів та призначення судової експертизи з питань землеустрою у цій справі.

Ухвалою суду від 02.10.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 06.11.2018 року витребувано з нотаріальної контори відомості щодо правонаступників у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_9

Ухвалою суду від 04.12.2018 року залучено у цій справі правонаступників відповідача ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , - спадкоємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 26.04.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у цій справі до розгляду іншої справи в порядку господарського судочинства.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав відповідні пояснення з приводу обставин вказаних в позові.

Прокурор військової прокуратури Харківського гарнізону не з`явився, повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив, в ході розгляду справи підтримував позовні вимоги КЕВ м. Харкова та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представники відповідачів проти позову заперечували в повному обсязі, просили відмовити у позові. Зазначили, що відповідачі є добросовісними набувачами вказаної нежитлової будівлі, їх право власності ніким не оспорено та не спростовано. Враховуючи такий технічний стан нежитлової будівлі, власники дійшли висновку щодо необхідності її реконструкції. Усі питання щодо проведення якої доручили одному із співвласників - ОСОБА_1 , уклавши 22.12.2004 року договір Про порядок експлуатації і обслуговування нежитлової будівлі, що перебуває у спільній частковій власності . Рішеннями Харківської міської ради було надано дозвіл ОСОБА_1 на будівництво торговельно-офісної будівлі, з урахуванням знесення існуючої нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 . Вказані рішення ніким не скасовані, а строк будівництва подовжено до 31.12.2019 року. Тому відповідачі, як власники, користуючись своїм правом розпорядження належним їм майном розпочали проведення реконструкції цієї будівлі, шо передбачало вчинення відповідних підготовчих дій: розробку та погодження ескізного проекту, а потім розробку та погодження робочого проекту, та отримання дозволу на початок підготовчих до будівництва робіт тощо. Наразі роботи тривають, однак позивач всіляко перешкоджає належним чином проводити реконструкцію будівлі, і протягом багатьох років намагається позбавити власників права користуватися земельною ділянкою, яка призначена для обслуговування та експлуатації цієї будівлі. Відсутні належні докази того, що нежитлова будівля визнана аварійною або зруйнованою, чи повністю знищеною у встановленому законом порядку, що є обов`язковою підставою для застосуванню ст. 349 УК України. Співвласники будівлі не зверталися з заявою про припинення власності у зв`язку із знищенням майна. Позивачем жодними доказами не доведено про порушення його прав, що було б підставою для припинення права власності на будівлю. Також позивач просить захистити його право, посилаючись на положення ч. 2 ст. 152, ст. 212 ЗК України. Однак, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Однак, в даному випадку відсутній факт самовільного зайняття земельної ділянки, оскільки співвласники спірної будівлі набули право на користування земельною ділянкою відповідно до положень ст. 121 ЗК України та 377 ЦК України. Крім того, 01.02.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відновлено запис про те, що земельна ділянка, на якій розташована вказана будівля, перебуває в оренді ОСОБА_1. Надали письмові відзиви на позов.

Представник ХМР не з`явився, повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив, надав 13.04.2018 письмові пояснення, у яких просив винести законне та обґрунтоване рішення по справі, яке б не порушувало права та законні інтереси інших осіб (т.4 а.с.41-45)

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.1998 року виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі рішення міськвиконкому від 13 травня 1998 року №399 Харківській квартирно-експлуатаційній частині району було видано Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 , який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 352 та яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,4620 га., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.8-13).

Зі змісту зазначеного Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 вбачається, що земельна ділянка загальною площею 0,4620 га., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , надана Харківській КЕЧ району в постійне користування для експлуатації і обслуговування адміністративних, складських та допоміжних будівель і споруд.

Зазначений державний акт було визнано чинним постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2013 року по справі №992/127/13-г (т. 1 а.с. 14-17).

Нежитлова будівля за літ. Е-2 загальною площею 516,3 кв. м., вперше була зареєстрована за Державою в особі Верховної Ради на праві державної власності відповідно до реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна від 03.12.2002 p., виданого КП ХМБТІ за реєстровим № 4548.

19.12.2002 Державне підприємство Міністерства оборони України УКРВІЙСЬКБУД на підставі договору купівлі-продажу №50-02/12 відчужило нежитлову будівлю літ. Е-2 загальною площею 516,3 кв.м. на користь ОСОБА_10 (право власності за набувачем зареєстровано КП ХМБТІ 26.12.2002 p., реєстр. № 4548).(т. 1 а.с. 18-19)

03.01.2003 р. ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Грішаковою О.В. 03.01.2003 р. №4, відчужив будівлю літ. Е-2 загальною площею 516,3 кв. м. на користь АТ БМТ , ЄДРПОУ 14063599 (право власності за набувачем зареєстровано КП ХМБТІ 08.01.2003 p., реєстр. № 4548) (т. 1 а.с. 20-21).

24.04.2004 р. Акціонерне товариство БМТ згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Чуєвою О.Д. 24.04.2004 р. №1451, продало, а ОСОБА_1 купив нежитлову будівлю літ. Е-2 загальною площею 516,3 кв.м. (право власності за набувачем зареєстровано КП ХМБТІ 14.05.2004 p., реєстраційний № 4685774, номер запису 4548 в книзі 1) (т. 1 а.с.22).

08.12.2004 р. ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Чуєвою О.Д. 08.12.2004 р. №4728, продав, а ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 купили 415/1000, 315/1000 та 100/1000 відповідно, а в цілому 830/1000 часток нежитлової будівлі літ. Е-2 загальною площею 516,3 кв. м. (право власності за набувачами зареєстровано КП ХМБТІ 23.12.2004 p., реєстраційний № 4685774) (т. 1 а.с. 23,66-72).

22.12.2004 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 уклали договір про порядок експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. Е-2 , згідно з яким ОСОБА_1 було доручено отримати в оренду земельну ділянку для розміщення та експлуатації нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 .

28.09.2005 р. рішенням XL сесії Харківської міської ради IV скликання № 180/05 припинено право користування КEB м. Харків частиною земельної ділянки площею 0,0528 га по АДРЕСА_1 , зараховано зазначену земельну ділянку до земель громадської та житлової забудови та передано її в оренду громадянину ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. Е-2 .

02.06.2006 р. на підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та ОСОБА_1 укладеного договір оренди землі (зареєстрований в Державному реєстрі земель за №340667100125), згідно з яким орендар надає, а орендар приймає в строкове платне користування (до 01.09.2030 р.) земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі оборони, землі житлової та громадської забудови, загальною площею 0,0528 га. по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться нежитлова будівля літ. Е-2 площею 516,3 кв. м. (т. 1 а.с.24, 192-201)

27.11.2007 р. ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Юдіною О.С. 27.11.2004 р. № 314, продав, а ОСОБА_6 купив 160/1000 часток нежитлової будівлі літ. Е-2 загальною площею 516,3 кв. м. (право власності за набувачем зареєстровано КП ХМБТІ 14.12.2007 p., реєстраційний № 4685774, номер запису 4548 в книзі 1).

Таким чином, згідно з даними Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю за літ. Е-2 загальною площею 516,3 кв.м. зареєстровано наступним чином: ОСОБА_7 - 415/1000 частки будівлі; ОСОБА_9 - 315/1000 частки будівлі; ОСОБА_6 - 260/1000 частки будівлі; ОСОБА_1 - 10/1000 частки будівлі.

Отже, відповідачі є добросовісними набувачами (співвласниками) на спірну нежитлову будівлю, їх право власності ніким не оспорено та не спростовано.

З моменту набуття права власності на нежитлову будівлю літ. Е-2 загальною площею 516 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 , відповідачі мали на меті здійснити реконструкцію цієї будівлі шляхом будівництва нової нежитлової будівлі, що підтверджується відповідними документами (т.4 а.с.117-233).

Згідно з проектом відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для обслуговування нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , актом встановлення меж земельної ділянки на місцевості за реєстраційним номером 2801/05 від 19.12.2005, відповідно до акту було визначено межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка необхідна для будівництва та обслуговування нежитлової будівлі літ. Е-2 по АДРЕСА_1 .

07.07.2006 ОСОБА_1 отримано висновок ЗАТ Проектний та науково-дослідний інститут Харківський Промбудндіпроект про технічний стан конструкцій перекриття і покриття в нежитловій будівлі по АДРЕСА_1 , а також технічні рішення з посилення будівлі від 07.07.2006 року (т. 4 а.с.146-155)

16.10.2006 укладено Договір підряду на створення проектної продукції №120 від 16.10.2006 між ТОВ Харківархпроект , ТОВ Фасадбудмонтаж та ОСОБА_1 , предметом договору є виконання ескізного проекту реконструкції існуючої нежитлової будівлі з прибудовою і надбудовою під торгівельний центр по АДРЕСА_1 (т. 4 а.с.156-159)

Рішення Харківської міської ради від 18.04.2007 № 389 Про дозвіл гр. ОСОБА_1 на будівництво торговельно-офісної будівлі, з урахуванням знесення існуючої нежитлової будівлі літ. Е-2 по АДРЕСА_1 було погоджено дату закінчення будівництва до 31.12.2009; зобов`язано ОСОБА_1 одержати архітектурно-планувальне завдання на розробку робочого проекту в управлінні містобудування та архітектури (п. 2.1.1.), розробити та погодити робочий проект будівництва об`єкта в установленому порядку (п. 2.1.3.) (т. 4 а.с. 160).

На замовлення ОСОБА_1 отримано архітектурно-планувальне завдання Управління містобудування та архітектури на розробку проекту будівництва торговельно-офісної будівлі, з урахуванням знесення існуючої нежитлової будівлі літ. Е-2 по АДРЕСА_1 від 12.07.2007 (т. 4 а.с. 161-167).

На підставі Акту узгодження розташування об`єкту на існуючій території, затверджений головним архітектором міста від 2007 року, узгоджено розташування на місцевості торговельно-офісної будівлі літ. Е-2 по АДРЕСА_1 (т. 4 а.с. 168-170).

12.11.2007 року укладено контракт на створення (передачу) проектної документації №39-07 від 12.11.2007 між ТОВ Фірма АВУАР та ОСОБА_1 , предметом якого є виконання ескізного проекту торгівельно-офісної споруди по АДРЕСА_1 (т.4 а.с. 171-180).

Також, у 2008 році відповідачами продовжувалися здійснюватися дії для реалізації проекту будівництва.

Зокрема, виготовлено Ескізний проект торгівельно-офісної будівлі з урахуванням зносу існуючої нежитлової будівлі літ. Е-2 по вул. Пушкінській, 61 від 2008 року. Надано завдання на проектування будівництва торгівельно-офісної будівлі по АДРЕСА_1 від 2008 року.

У листі начальника управління містобудування та архітектури ХМР до ОСОБА_1 від 15.02.2008 № 1490/0/27-08, міститься прохання переглянути архітектурне рішення фасадної частини торгівельно-офісної будівлі по АДРЕСА_1 з метою збереження фасадної частини будинку АДРЕСА_1 (т4 а.с. 181)

У лист начальника управління містобудування та архітектури ХМР до ОСОБА_1 від 15.04.2008 № 3858/0/27-0 міститься прохання переглянути архітектурне рішення фасадної частини торгівельно-офісної будівлі з метою збереження фасадної частини будинку АДРЕСА_1 до початку розробки робочого проекту (т4 а.с.191).

21.08.2008 року укладено договір № 07115/1 (820) на створення науково-технічної продукції від 21.02.2008 між АО ХАРГІПРОТРАНС та ОСОБА_7 , предметом договору є виконання інженерно-геологічного висновку до проекту будівництва торгівельно-офісного центру по АДРЕСА_1 в м. Харкові, отримано інженерно-геологічний висновок до проекту будівництва торгівельно-офісного центру; укладено Контракт на створення (передачу) проектної документації № 27-03 від 27.03.2008 між ТОВ Монт.В та ОСОБА_1 ; розроблено робочий проект будівництва торгівельно-офісної будівлі літ. Е-2 по АДРЕСА_1 в м. Харкові від 2008 року (т4 а.с. 182-190,192-197)

20.11.2008 було видано Попередження Управління земельних відносин №10366 ОСОБА_11 про звільнення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що перешкоджало ОСОБА_1 здійснювати заплановану реконструкцію нежитлової будівлі(т4 а.с. 198-200).

Рішенням Харківської міської ради від 24.12.2009 № 590 Про продовження гр. ОСОБА_1 строків будівництва торговельно-офісної будівлі, з урахуванням знесення існуючої нежитлової будівлі літ. Е-2 по АДРЕСА_1 , відповідно до зазначеного рішення строк будівництва торговельно-офісної будівлі, з урахуванням знесення існуючої нежитлової будівлі літ. Е-2 по АДРЕСА_1 , було встановлено до 31.12.2014 (т. 4 а.с. 201).

17.03.2012 укладено Договір № 3-12-0002 між ТОВ Геодезична фірма СХМ та ОСОБА_1 , предметом якого є виконання робіт по відновленню меж земельної ділянки на місцевості за адресою АДРЕСА_1 (т. 4 а.с.202-205).

Виготовлено Акт перенесення меж земельної ділянки на місцевість від 19.03.2012, що необхідна для будівництва та обслуговування торгівельно-офісної будівлі літ. Е-2 по АДРЕСА_1 (т.4 а.с.206-207).

Рішенням Харківською міської ради від 24.12.2014 №1739/14 Про поновлення договорів оренди землі для продовження будівництва об`єктів , згідно з додатком 2 до вказаного рішення строки будівництва торгівельно-офісної будівлі літ. Е-2 по вул . Пушкінській, 61 продовжено до 31.12.2019 (т. 4 а.с. 208) .

01.10.2015 укладено Договір № 1/10 між ТОВ Монт.В та ОСОБА_1 щодо створення проектної документації у вигляді Передпроектної пропозиції на будівництво торговельно-офісної будівлі по АДРЕСА_1 (т. 4 а.с. 210-211).

07.10.2015 укладено Договір №638 на виконання інженерно геодезичних пошуків між ФОП ОСОБА_12 та ОСОБА_1 , згідно з яким виготовлено Технічний звіт по інженерно-геодезичним пошукам: топографо-геодезична зйомка під робочий проект будівництва торговельно-офісної будівлі по АДРЕСА_1 (т. 4 а.с. 212-220).

В листопаді 2015 року ОСОБА_1 здійснено повідомлення Управління містобудування та архітектури ХМР про початок підготовчих робіт з будівництва торговельно-офісної будівлі по АДРЕСА_1, що підтверджується листом Управління від 27.11.2015 (т. 4 а.с. 221)

На замовлення ОСОБА_1 . Управлінням містобудування та архітектури ХМР були виготовлені Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 від 2015 року (т. 4 а.с. 222-233).

Згідно з листом ТОВ Монт.В від 20.10.2015 на адресу ОСОБА_7 повідомлено про те, що межі ділянки забудови порушені іншими забудовами, а також про те, що реалізація робочого проекту будівництва торгівельно-офісної будівлі на місці розміщення будівлі літ. Е-2 по АДРЕСА_1 , встановлення будівничого забору, що огороджує ділянку забудови, не можливе без звільнення від сторонньої забудови вказаної ділянки (т. 4 а.с. 220).

Разом з тим, Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 р. (справа №922/4744/13), залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 р. та Постановою Вищого господарського Суду від 19.05.2015 p.:

визнано недійсними пункт 8.2 рішення Харківської міської ради №180/05 від 28.09.2005 року у частині переведення із земель оборони до земель житлової і громадської забудови частини земельної ділянки площею 0,0528 га в АДРЕСА_1 , пункт 1.4 додатку 3 рішення Харківської міської ради № 180/05 від 28.09.2005 року у частині припинення права користування Харківській квартирно-експлуатаційній частині району частиною земельної ділянки площею 0,0528 га в АДРЕСА_1 ;

визнано недійсним пункт 1.38 додатку 4 рішення Харківської міської ради №180/05 від 28.09.2005 року у частині надання громадянину ОСОБА_1 в оренду строком до 01.09.2030 року земельної ділянки площею 0,0528 га в АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі;

визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0528 га вартістю 1163165 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований Харківською регіональною філією Держаного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" у Державному реєстрі земель 02.06.2006 р. за №340667100125 (т. 1 а.с. 25-65)

Таким чином, лише 17.02.2015 року (дата набрання вказаним рішенням суду) судовими рішеннями було визнано недійсними відповідні пункти рішення ХМР №180/05 від 28.09.2005 року у частині переведення із земель оборони до земель житлової і громадської забудови частини земельної ділянки площею 0,0528 га в АДРЕСА_1 , та припинення права користування Харківській квартирно-експлуатаційній частині району частиною земельної вказаної ділянки; визнано недійсним рішення ХМР №180/05 від 28.09.2005 року у частині надання ОСОБА_1 в оренду строком до 01.09.2030 року вказаної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі; визнано недійсним договір оренди вказаної земельної ділянки від 02.06.2006 р.

Однак, починаючи з моменту набуття права власності на будівлю літ. Е-2 по АДРЕСА_1 , відповідачі, будучи співвласниками, вживали дії для здійснення будівництва нової торгівельно-офісної будівлі літ. Е-2 по АДРЕСА_1 з урахуванням зносу існуючої будівлі. І такі дії вчинялися з відповідного дозволу Харківської міської ради, зокрема, на підставі рішенням ХМР від 18.04.2007 № 389, рішення ХМР від 24.12.2009 №590 про продовження ОСОБА_1 строків будівництва торговельно-офісної будівлі до 31.12.2014, рішення ХМР від 24.12.2014 №1739/14 про поновлення договорів оренди землі для продовження будівництва об`єктів , згідно з яким строки будівництва торгівельно-офісної будівлі літ. Е-2 по АДРЕСА_1 продовжено до 31.12.2019.

При цьому, вказані рішення ХМР є чинними та не визнані недійсними у встановленому законом порядку.

Отже, відповідачі, як співвласники спірної нежитлової будівлі, на законних підставах мають право до 31.12.2019 року здійснювати будівництва торгівельно-офісної будівлі літ. Е-2 по АДРЕСА_1

Як на підставу позову, позивач посилається на те, що нежитлова будівля літ. Е-2 , яка належить на праві власності відповідачам, на цей час перебуває в аварійному стані та представляє реальну загрозу життю та здоров`ю осіб, які переміщуються в її межах. І на підставі низки рішень господарських судів України ОСОБА_1 втратив право користування земельною ділянкою, у зв`язку із невизнанням недійсним договору оренди земельної ділянки, на якій і розміщена вказана вище нежитлова будівля. За таких обставин, позивач вважає, що права спільної часткової власності відповідачів на нежитлову будівлю літ. Е-2 підлягає припиненню, на підставі п. ч. 4 ст. 346 та ст. 349 ЦК України, у зв`язку з її знищенням та у зв`язку з втратою ОСОБА_13 права користування земельною ділянкою.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №9891 від 21.04.2017 року проведеної на підставі ухвали суду від 11.07.2016 року, нежитлова будівля за літ. "Е-2", яка знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , станом на день проведення експертизи, втратила технічні характеристики, визначені чинними правовстановлюючими документами (договорами купівлі-продажу) та матеріалами технічної інвентаризації на відповідну будівлю. Технічний стан нежитлової будівлі літ. "Е-2" по АДРЕСА_1 з фізичний зносом 96% з характеристикою - елементи будинку знаходяться у зруйнованому стані. При зносі 100% залишки елемента повністю ліквідовані. Залишки нежитлової будівлі літ. "Е-2" перебувають в непридатному стані (т. 3 а.с. 2-15).

Частиною 4 ст. 41 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. Зокрема, право на справедливий суд (стаття 6), право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла (стаття 8).

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється зокрема, у разі, знищення майна.

Згідно з положеннями статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Аналіз зазначених норми дає підстави дійти висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статі 349 ЦК Украйни, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Разом з тим, по-перше, з висновку судової будівельно-технічної експертизи №9891 від 21.04.2017 року не вбачається, що спірна нежитлова будівля є повністю знищеною (на 100%); будівля також не визнана аварійною. Інших належних та допустимих доказів, які б засвідчувати факт знищення спірного майна, матеріали справи не містять.

По-друге, як встановлено вище, співвласникам у встановленому порядку на підставі рішенням ХМР надано дозволи, погодження на здійснення необхідних дій з процесу будівництва торгівельно-офісної будівлі літ. Е-2 по АДРЕСА_1, і такі строки співвласникам встановлені до 31.12.2019 року. Тому необґрунтованим є ствердження позивача про факт повного знищення нежитлової будівлі за наявності чинних дозволів на реконструкцію та будівництво спірної нежитлової будівлі під торгівельно-офісну будівлю.

По-третє, законні співвласники спірної нежитлової будівлі із заявою про припинення права власності через знищення нерухомого майна до відповідного органу не звертались.

Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів (довідок, актів чи рішень, складених уповноваженими органами) того, що спірна нежитлова будівля є аварійною та представляє реальну загрозу життю та здоров`ю осіб, які переміщуються в її межах. Висновок судової будівельно-технічної експертизи №9891 від 21.04.2017 року таких даних також не містить. Більш того, перебування будівлі в аварійному стані не є підставою для припинення права власності на нього. А до власників такої будівлі можуть бути застосовані як в судовому, так і позасудовому порядку заходи для усунення ними такої небезпеки у разі її наявності (здійснення ремонту частини будівлі, встановлення огорожі, приведення до безпечного стану тощо).

Також, суд враховує, що хоча рішенням Господарського суду Харківської області від 03.11.2014 р., яке набрало законної сили 17.02.2015 р., і визнано недійсним рішення ХМР №180/05 від 28.09.2005 року у частині надання ОСОБА_1 в оренду вказаної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі та визнано недійсним договір оренди вказаної земельної ділянки від 02.06.2006 р., то це не є підставою для припинення права власності на спірну нежитлову будівлю, і відповідачі як законні співвласники спірної нежитлової будівлі мають законні очікування на оформлення з ними, як співвласниками будівлі, права користування земельною ділянкою для обслуговування такої будівлі, зокрема, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Зокрема, це випливає з положень ч. 1 ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення ОСОБА_1 договору купівлі - продажу нерухомого майна від 24.04.2004 р.) - при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди; ст. 377 ЦК України (в редакції, чинній на момент придбання будівлі за договором купівлі - продажу від 24.04.2004 р.), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

На підставі викладеного, позовні вимоги про припинення права спільної часткової власності співвласників на нежитлову будівлю за літ. Е-2 , загальною площею 516,3 кв.м., розташованої по АДРЕСА_1 , у зв`язку зі знищенням - задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги щодо зобов`язання солідарно відповідачів за власний рахунок звільнити земельну ділянку шляхом знесення залишків нежитлової будівлі літ. за літ. Е-2 по АДРЕСА_1 та привести відповідну земельну ділянку під цими залишками у придатний та безпечний для використання стан - задоволенню також не підлягають, оскільки, по-перше, такі вимоги фактично є похідними від вимог про припинення права власності на спірну нежитлову будівлю у зв`язку зі знищенням, у задоволенні яких відмовлено, а по-друге, позивачем не доведено застосування в даному випадку заявленого способу захисту прав на земельну ділянку.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав ; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за такі порушення: а) укладення угод з порушенням земельного законодавства; б) самовільне зайняття земельних ділянок; г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, що негативно впливають на стан земель; ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов`язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; і) відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою…

Відповідно до положень ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

В даному випадку, відсутній факт самовільного зайняття земельної ділянки співвласниками, оскільки відповідачі набули право на користування земельною ділянкою відповідно до положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України (чинних на час придбання ОСОБА_1 спірної будівлі), а саме у зв`язку з набуттям права власності на нежитлову будівлю літ Е-2 , яка розташована на земельній ділянці площею 0,0528 га у АДРЕСА_1 . Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований; визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

У зв`язку з чим, положення ст. 212 ЗК України в даному випадку не можуть бути застосовані до цих правовідносин.

За наслідками розгляду справи № 6-658цс15 Верховний Суд України у постанові від 18 травня 2016 року висловив правовий висновок, де зазначено, що відповідно до частини другої статті 152 ЗК України 2001 року власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту .

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 12, ч.ч. 5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

За вище встановлених судом обставин, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення співвласниками спірної нежитлової будівлі таких порушень прав позивача, які б були підставою для застосування заявленого позивачем саме такого способу захисту та задоволення позовних вимог про припинення права власності та зобов`язання звільнення земельної ділянки шляхом знесення залишків нежитлової будівлі.

Крім того, відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідачами надано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер 154772245 від 01.02.2019 року, згідно з якими поновлено запис про реєстрацію права оренди за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна: реєстраційний НОМЕР_2 , земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий НОМЕР_3 , площею 0,0528га, дата державної реєстрації земельної ділянки 02.06.2006р., цільове призначення: землі житлової та і громадської забудови, для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі (т. 5 а.с. 125-132).

На підставі викладеного, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність, достатність доказів, взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, то з відповідачів на користь позивача судовий збір стягненню не підлягає.

Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3,4, 12, 13, 76-82, 141, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова до ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Харківська міська рада про припинення права власності та зобов`язання звільнення земельної ділянки шляхом знесення залишків нежитлової будівлі - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено у встановлено порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова, код ЄДРПОУ 07923280, м. Харків, вул. Пушкінська, 61.

Відповідачі:

ОСОБА_7 , ІПН НОМЕР_4 , АДРЕСА_8 ;

ОСОБА_6 , ІПН НОМЕР_5 , АДРЕСА_9 ;

ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_6 , АДРЕСА_10 ;

ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_7 , АДРЕСА_11 ;

ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_8 , АДРЕСА_12

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, м. Харків, м-н Конституції, 7.

Повний текст рішення складено 11.05.2019 року

Головуючий -