Ухвала

від 13.05.2019 по справі 908/443/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/12/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.05.2019 Справа № 908/443/15-г

м.Запоріжжя Запорізької області Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О. , розглянувши заяву №2841вих-19 від 26.04.2019 Заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 про видачу дублікату наказу про примусове стягнення у справі № 908/443/15-г

за позовом Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 14) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

позивач-1 Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)

позивач-2 Міське комунальне підприємство Основаніє (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29а)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРМАТ (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 13)

про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 29/14 від 01.12.2000р. в сумі 25469,16 грн.,

Без виклику учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Марков І.О. звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про видачу дублікату наказу про примусове стягнення у справі № 908/443/15-г.

Згідно з Витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.05.2019 заяву передано на розгляд судді Науменку А.О.

Відповідно до п. 9 ч. 1 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з п. 19.1 Перехідних положень ГПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) оформлення і видача виконавчих документів здійснюються в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією закону.

Враховуючи вищевикладене, заяву слід розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017).

Заяву про видачу дублікату наказу подано згідно з п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України і обґрунтовано втратою виконавчого провадження з виконання наказу суду по справі № 908/443/15-г разом із оригіналом виконавчого документа.

Розглянувши матеріали вищезазначеної заяви, господарський суд дійшов висновку про відмову у видачі дублікату наказу, з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.03.2015 позов Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя задоволено в інтересах Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРМАТ на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради суму 27937,02 коп. заборгованості з орендної плати, зарахувавши кошти в доход бюджету м. Запоріжжя на рахунок № 33213871700006, МФО 813015, код ЄРДПОУ 38025723, код платежу 22080401. В задоволенні позову в інтересах Міського комунального підприємства «Основаніє» відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРМАТ в доход Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), р/р НОМЕР_1 , МФО 813015, ідентифікаційний код юридичної особи: 38025409, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності 206) 1827 грн. судового збору.

Рішення у цій справі не оскаржувалось та набрало законної сили 30.03.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).

30.03.2015, на виконання рішення суду у цій справі, судом видано накази про примусове стягнення, зокрема, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРМАТ на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради суму 27937 грн. 02 коп. заборгованості з орендної плати, зарахувавши кошти в доход бюджету м. Запоріжжя на рахунок № 33213871700006, МФО 813015, код ЄРДПОУ 38025723, код платежу 22080401.

Відповідно до п.п. 19.4 п. 19 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Отже, вищевказаною нормою ГПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа , суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання та за умови справляння судового збору у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

До заяви прокуратурою не надано документів в підтвердження сплати судового збору. У змісті заяви прокурор посилається на те, що відповідно до п. 19.4 Перехідних положень ГПК України судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб справляється саме за видачу стягувачу дубліката виконавчого документа, а не за подання заяви про його видачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України Про судовий збір .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921 грн.

Таким чином, відповідно до п. 19.4 Перехідних положень ГПК України, за вказаною заявою про видачу дублікату наказу, підлягає сплаті судовий збір у розмірі 57 грн. 63 коп.

Посилання заявника на те, що судовий збір справляється саме за видачу стягувачу дубліката виконавчого документа, а не за подання заяви про його видачу, необґрунтовані та спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за видачу судами документів.

В даному випадку, судом розглядається саме заява, подана в порядку п. 19.4 Перехідних положень ГПК України.

У ч. 2 ст. 3 Закону України Про судовий збір наведено перелік заяв, за подання яких судовий збір не справляється.

У вказаному переліку відсутні заяви про видачу дублікату наказу.

За Законом України Про судовий збір прокуратура не звільнена від справляння судового збору.

Сплата судового збору э передумовою вчинення процесуальної дії.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у видачі дублікату наказу з підстав відсутності сплати судового збору за подання цієї заяви.

При винесенні даної ухвали, суд також враховує наступне:

Згідно з п. 1, 2 ч. 1. ст. 22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка діяла на час видачі вказаного наказу суду) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

В наказі суду від 30.03.2015 вказано, що рішення суду набрало законної сили 30.03.2015, наказ дійсний для пред`явлення до виконання до 31.03.2016.

Обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2018 у справі № 6/256 та від 11.05.2018 у справі № 35/189-08).

До заяви прокуратурою додано постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.01.2018 ВП № 55464563 про примусове виконання наказу № 908/443/15-г, виданого 30.03.2015, запит Прокуратури № 1592вих-19 від 14.03.2019 та відповідь на запит Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя № 10842 від 18.03.2019.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Надані прокурором докази в підтвердження заяви про видачу дублікату наказу мають вигляд ксерокопії документів, які не засвідчені належним чином.

На підтвердження факту втрати наказу прокурор надав копію листа-відповіді №10842 від 18.03.2019 Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя на запит Прокуратури № 1592 вих. № 19 від 14.03.2019, в якому зазначено, що при проведенні інвентаризації виконавчих проваджень, що знаходяться у державного виконавця Білокур Л.А. на виконанні, виконавче провадження № 55464563 з виконання наказу №908/443/15-г від 30.03.2015, виданого Господарським судом Запорізької області, про стягнення з ТОВ Формат на користь Департаменту комунальної власності 27937,02 грн., у державного виконавця Білокур Л.А. відсутнє. На даний час вирішується питання щодо отримання дубліката виконавчого документа.

Зі змісту даного листа вбачається, що у державного виконавця відсутнє виконавче провадження з виконання наказу, однак не зазначено, що наказ втрачено. Натомість в розумінні норм п. 19.4 Перехідних положень ГПК України підставою для видачі дублікату наказу є саме його втрата.

Будь-яких інших доказів в підтвердження факту втрати оригіналу наказу суду у цій справі, до заяви не додано.

Також прокурор не надав належних доказів, які підтверджують звернення до суду із заявою про видачу дублікату наказу в межах процесуальних строків, встановлених чинним законодавством.

Так, прокурор надав ксерокопію постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.01.2018 ВП №55464563, яка не засвідчена. Крім того, не надано інших матеріалів виконавчого провадження, які свідчать про те, що вказана постанова про відкриття виконавчого провадження не була скасована і виконання за наказом у даній справі фактично проводилося.

Згідно з ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Суд зазначає, що в постанові про відкриття виконавчого провадження від 12.01.2018 ВП №55464563 зазначений ідентифікатор доступу до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень для сторін виконавчого провадження. Тобто сторони виконавчого провадження мають право отримати копії документів виконавчого провадження з даного реєстру.

Крім того, суд зауважує, що стягнення за наказом у даній справі присуджено на користь Департаменту комунальної власності та приватизації. Наказ видано за заявою Прокурору Ленінського району м. Запоріжжя, за позовом якого вирішувався спір. Отже, документи, що підтверджують виконання наказу в даній справі можуть бути наявні у стягувача. Прокурор у заяві не вказує про відсутність документів у стягувача - Департамента комунальної власності та приватизації.

Прокурор не надав документів, які підтверджують пред`явлення наказу до виконання стягувачем у встановлений строк та не обґрунтував неможливості подання зі свого боку цих документів.

Суд зауважує, що подані суду докази мають відповідати ознаці їх достатності, тобто у своїй сукупності надавати суду змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).

Подані прокурором докази в підтвердження вимоги про видачу дублікату наказу не можуть бути прийняті судом, оскільки вони не відповідають вимозі щодо їх належності, а також в своїй сукупності є недостатніми в розумінні ч. 1 ст. 79 ГПК України для обґрунтованого висновку про те, що наказ у даній справі втрачений, а строк пред`явлення наказу до виконання не закінчився на момент звернення прокурора до суду із заявою про видачу дубліката наказу.

Із наданих прокурором документів суд не вбачає можливим встановити факт втрати наказу суду у цій справі та факт звернення заявника із заявою про видачу дублікату наказу в межах строку пред`явлення наказу до виконання.

Крім того, суд зауважує, що згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Суд звертає увагу заявника, що стягувачем за наказом суду № 908/443/15-г від 30.03.2015 є Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, в інтересах якого Прокуратурою Ленінського району м. Запоріжжя було подано позов. За результатами розгляду цього позову судом було прийнято рішення від 13.03.2015 у справі № 908/443/115-г, на виконання якого видано наказ, дублікат якого просить видати Заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3, як правонаступник Прокуратури Ленінського району.

Будь-якої заяви щодо здійснення заміни сторони правонаступником до суду не подавалось.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви Заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2841вих-19 від 26.04.2019 про видачу дублікату наказу про примусове стягнення у справі № 908/443/15-г.

Заявник не позбавлений права повторно звернутись із відповідною заявою, у встановленому процесуальним законом порядку.

Керуючись ст. 234, п.п. 19.4 п. 19 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Заступнику керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2841вих-19 від 26.04.2019 у видачі дублікату наказу про примусове стягнення у справі № 908/443/15-г.

2. Копію ухвали направити сторонам у справі, Заступнику керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 та Дніпровському відділу Державної виконавчої служби міста Запоріжжя.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до п.п. 19.4 п. 19 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Ухвала підписана 13.05.2019.

Суддя А.О. Науменко