Рішення

від 17.04.2019 по справі 915/1300/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року Справа № 915/1300/18

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області

головуючий суддя Коваль С.М.,

за участю секретаря судового засідання Сьянової О.С.,

від позивача: не присутні;

від відповідача: не присутні;

від третіх осіб: представники не явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: колективного підприємства «Миколаївліфт» ,

54030, м.Миколаїв, вул.Адм.Макарова, 7

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЛІФТ» ,

пр. Корабелів, 2, м. Миколаїв, 54020;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Комунальне житлово експлуатаційне підприємство Миколаївської

міської ради «Зоря» ,

54018, м. Миколаїв, вул. Молодогвардійська, 57 б;

2.Товариство з обмеженою відповідальністю «Соляні» ,

54046, м.Миколаїв, вул. Архітектора Старова, 6;

3.Комунальне підприємство дирекція єдиного замовника «Пілот» ,

54037, м.Миколаїв, вул. Знаменівська, 33;

4. Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Південь» ,

54044, м. Миколаїв, вул.Олейника, 9-А;

5. Житлово-комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Бриз» , 54029, м. Миколаїв, вул. Правди, 6-А,

6. Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 24,

54051, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 340/1,

7. Комунальне підприємство дирекція єдиного замовника «Океан» ,

54052, м. Миколаїв, вул. Рибна, 1-Б,

8. Комунальне підприємство дирекція єдиного замовника «Корабел» ,

54050, м. Миколаїв, вул. Вітрильна, 6,

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 43/1 від 17.05.2016,-

В С Т А Н О В И В:

Колективне підприємство (КП) «Миколаївліфт» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ЦЕНТРЛІФТ» визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 43/1 від 17.05.2016.

В обґрунтування позовних вимог КП «Миколаївліфт» посилається на ст.ст. 202, 203, 215, 512, 513, 514 Цивільного кодексу. За твердженням позивача заміна стягувача на стадії виконання судового рішення шляхом укладення цивільно-правової угоди не передбачена, а також відсутня згода боржника на заміну стягувача.

Крім того, позивач просить стягнути грошові кошти на відшкодування судових витрат, зокрема, з оплати позовної заяви судовим збором.

Ухвалою суду від 26.11.2018 відкрито провадження в даній справі.

ТОВ «ЦЕНТРЛІФТ» у відзиві від 17.12.2018 № 486, до нього поясненнях від 22.01.2019 та від 19.03.2019 позов не визнало, вважаючи що спірний договір дійсний (відбувся), оскільки сторони спірного договору добровільно виконували умови цього договору, а також не заперечували проти відступлення права вимоги та частково чи повністю оплати борг новому кредитору.

Треті особи повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, правами подання пояснень на позовну заяву та відзив, і направлення своїх представників в судове засідання не скористалися, проте суд виходить з того, що явка представників сторін у судове засідання не визнана обов`язковою.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

КП «Миколаївліфт» (підрядник, позивач) укладені окремі договори підряду: з КЖЕП ММП «Зоря» № 4 від 01.01.2012; № 4 від 01.01.2013; № 4 від 28.12.2014; № 202 від 13.01.2012; № 202 від 01.01.2013; № 206 від 28.12.2014; № 206 від 28.12.2014; № 3 від 08.12.2015 (а.с. 30-43); з ТОВ «Центральний -1» № 12 з 2007 по 2016; з ЖКП ММР «Бриз» № 121 від 24.12.2009 (а.с. 44-45); з ТОВ «Соляні» № 16 від 05.01.2012, № 16 від 02.01.2013, № 7 від 05.01.2012, № 7 від 02.01.2013, № 18 від 01.10.2014, № 18 від 02.01.2015, № 18 від 02.01.2016, № 17 від 01.10.2014, № 17 від 02.01.2015, № 17 від 02.01.2016 (а.с. 46-64); з КЖЕП-24» № 9 від 01.01.2013, № 9 від 02.01.2014, № 9 від 02.01.2015 (а.с. 65-78); з КП «ДЕЗ «Океан» № 1 від 01.01.2008, № 1 від 02.01.2013, № 1 від 15.01.2014, № 1 від 02.01.2015 (а.с. 79-84); з КП ДЕЗ «Корабел» № 5 від 01.01.2008, № 5 від 01.01.2013, № 5 від 04.02.2015, № 5 від 02.01.2016 (а.с. 85-92); з КП «ДЕЗ «Пілот» № 6 від 01.01.2008, № 6 від 15.12.2015 (а.с. 93-96); з ЖКП «Південь» № 130 від 30.12.2009, № 130 від 01.02.2011, № 130 від 16.06.2011, № 130 від 02.01.2013, № 130 від 01.01.2014, № 135 від 27.09.2011, № 135 від 01.10.2012, № 135 від 06.09.2013, № 135 від 01.01.2014 (а.с. 97-120) на технічне обслуговування ліфтів та диспетчерських систем зв`язку (далі - Договори підряду), за умовами яких замовник доручив, а підрядник прийняв на себе організацію та виконання робіт з повного технічного обслуговування ліфтів та технічного обслуговування диспетчерських систем на об`єктах замовника згідно Додатку (п. 1.1).

17.05.2016 між КП «Миколаївліфт» (первісний кредитор) та ТОВ «ЦЕНТРЛІФТ» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 43/1 (далі - договір № 43/1) (т.1, ас.12-16), згідно умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги виконання грошових зобов`язань в сумі 7499685 грн. 96 коп. станом на 01.03.2016р., у відповідності до додатку № 1, що є невід`ємною частиною і стає кредитором за Договорами на технічне обслуговування ліфтів, технічне обслуговування систем ДСЗ, укладеними між Первісним кредитором та Боржниками (п.п. 1.1 договору № 43/1).

Згідно додатку № 1 до договору, до переліку боржників Первісного кредитора, право вимог до яких переходить Новому кредитору, входять: КЖЕП ММП «Зоря» у розмірі - 221 087,69 грн.; ТОВ «Центральний -1» у розмірі - 231 807 грн. 04 коп.; ТОВ «ЖЕК «Забота» у розмірі - 124 274 грн. 85 коп.; ЖКП ММР «Бриз» у розмірі - 1 099 354 грн. 14 коп.; ТОВ «Соляні» у розмірі - 158 063 грн. 05 коп.; КЖЕП-24» у розмірі - 738 134 грн. 12 коп.; КП «ДЕЗ «Океан» у розмірі - 726 807 грн. 69 коп.; КП ДЕЗ «Корабел» у розмірі - 254 919 грн. 93 коп.; КП «ДЕЗ «Пілот» у розмірі - 37 521 грн.31 коп.; ЖКП «Південь» (дог. № 130) у розмірі - 3 622 522 грн. 80 коп.; ЖКП «Південь» (дог.№ 135) у розмірі - 285 193 грн. 34 коп.

Рішеннями Господарського суду Миколаївської області від 15.02.2017 у справі № 915/1399/17 та від 21.02.2017 у справі № 915/1400/17, вирішено визнати вищевказаний договір про відступлення права вимоги № 43/1 недійсним в частинах ТОВ «Центральний 1» та ТОВ «ЖЕК «Забота» до переліку боржників первісного кредитора, визначеного в додатку 1 до договору, - у зв`язку із відсутністю письмової згоди останніх на передачу новому кредитору прав та обов`язків за договорами підряду.

В подальшому позивач та відповідач додатковою угодою № 1 до договору про відступлення права вимоги № 43/1 внесли зміни до пунктів 1.1 та 1.3, в частині зменшення розміру вимог до 4 270 316 грн. 38 коп., та зменшено розмір компенсації за відступлення вимог до 427 031 грн. 64 коп.

Крім того, сторони п.2.6. Договору виклали у наступній редакції: «З моменту сповіщені Боржників про відступлення права вимоги Новому кредитору, Первісний кредитор не має право приймати від Боржників оплату суми боргових зобов`язань, які є предметом цього Договору. В разі прийняття (надходження, стягнення) такої оплати, Первісний кредитор зобов`язаний перерахував її на рахунок Нового кредитора в повному обсязі протягом п`яти робочих днів з дня отримані коштів» .

До того ж, зазначеною додатковою угодою № 1 від 01.12.2017 сторони зменшили кількість боржників Первісного кредитора, зазначивши у Додатку № 1: КЖЕП ММП «Зоря» з розміром боргу 167 015 грн. 88 коп.; ТОВ «Соляні» з розміром боргу 158 063 грн. 05 коп.; КП «ДЕЗ «Пілот» з розміром боргу - 37 521 грн. 31 коп.; ЖКП «Південь» (дог. № 130) з розміром боргу - 3 622 522 грн. 80 коп.; ЖКП «Південь» (дог. № 135) з розміром боргу - 285 193 грн. 34 коп.

Позивач стверджує, що спірний договір про відступлення права вимоги № 43/1 від 17.05.2016 є недійсними з підстав укладення зазначеного договору без письмової згоди боржників (з КЖЕП ММП «Зоря» ; з ТОВ «Центральний -1» ; з ЖКП ММР «Бриз» ; з ТОВ «Соляні» ; з КЖЕП-24» ; з КП «ДЕЗ «Океан» ; з КП ДЕЗ «Корабел» ; з КП «ДЕЗ «Пілот» ; з ЖКП «Південь» ).

Вимоги позивача, суд визнає обґрунтованими.

У відповідності з чинним законодавством кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4) виконання обов`язку боржника третьою особою (ч.1 ст. 512 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Як зазначалося вище, між КП «Миколаївліфт» та боржниками (КЖЕП ММП «Зоря» ; ТОВ «Центральний -1» ; ЖКП ММР «Бриз» ; ТОВ «Соляні» ; КЖЕП-24» ; КП «ДЕЗ «Океан» ; КП ДЕЗ «Корабел» ; КП «ДЕЗ «Пілот» ; ЖКП «Південь» ) укладені окремо з кожним договори підряду, за умовами яких позивачем та третіми особами по кожному договору передбачено порядок заміни сторони у зобов`язанні, зокрема, п. 10.1 договорів підряду сторони узгодили, що жодна з сторін не може

передавати свої права і обов`язки за цим Договором третім особам без

письмової згоди на те іншої сторони.

Суд визнає, що сторонами в договорах підряду, передбачено, на підставі ч. 1 ст. 516 ЦК України, умову для заміни кредитора у зобов`язанні, а саме, з письмової згоди сторін.

Законодавством визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 202 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так як відповідачем не подано суду доказів письмової згоди боржників (КЖЕП ММП «Зоря» ; ЖКП ММР «Бриз» ; ТОВ «Соляні» ; КЖЕП-24» ; КП «ДЕЗ «Океан» ; КП ДЕЗ «Корабел» ; КП «ДЕЗ «Пілот» ; ЖКП «Південь» ) на заміну кредитора за договорами підряду, на що також посилається і позивач у позовній заяві, як на підставу своїх вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 43/1 від 17.05.2016, то суд визнає, що КП «Миколаївліфт» та ТОВ «ЦЕНТРЛІФТ» при укладенні спірного договору № 43/1 про відступлення права вимоги не дотримано умов договорів підряду, з урахуванням п. 10.1 зазначених договорів. Таке, є недотриманням вимог ч. 1 ст. 516 ЦК України та підставою для визнання договору № 43/1 недійсним.

Інші доводи позивача щодо недійсності договору № 43/1 суд відхиляє як такі, що суперечать обставинам справи.

Суд відхиляє доводи й відповідача, що спірний договір дійсний (відбувся), сторони спірного договору добровільно виконували умови цього договору, а також не заперечували проти відступлення права вимоги та частково чи повністю оплати борг новому кредитору, з посиланням на ч. 2 ст. 218 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Однак, частина 2 ст. 218 ЦК України надає суду право визнати укладений усно правочин, який під загрозою недійсності мав бути укладений у письмовій формі (недодержання вимог щодо письмової форми ) , у разі спору дійсним, але якщо одна з сторін вчинила певну дію, а друга підтвердила її шляхом прийняття виконання або іншими діями. Дана норма не є імперативною, а відтак не зобов`язує суд визнавати такий правочин в усіх випадках дійсним.

До того ж, як вище встановлено судом, позивачем недодержано порядок укладення договору № 43/1, а не недодержано вимог щодо письмової форми укладеного усно договору.

Крім того, відповдно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимога про визнання договору про відступлення права вимоги № 43/1 від 17.05.2016 дійсним не є предметом даної справи.

Отже, визнання господарськими судами з власної ініціативи договорів дійсними, поза межами заявлених позивачем вимог суперечить процесуальному та конституційному принципу диспозитивності сторін судового процесу. У зв`язку з цим норма ч. 2 ст. 218 ЦК України (про право (можливість) господарського суду визнавати дійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору договір) на підставі статті 8 Конституції України не повинна застосовуватися у даній справі.

Посилання відповідача щодо відсутності у позивача права на звернення з даним позовом з підстав відсутності згоди боржника, судом відхиляються, оскільки позивач є стороною як договорів підряду так і спірного договору про відступлення права вимоги, який укладено з недодержанням порядку укладення (недотримання вимог договору та закону), про що було встановлено судом вище.

Інші аргументи відповідача також не можуть слугувати підставою для відмови у задоволені позовних вимог, оскільки стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку, зокрема, якщо спір виник унаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (п. 2 ч. 1, ч.9 ст. 129 ГПК України).

КП «Миколаївліфт» оплачено позов судовим збором за платіжним дорученням від 21.11.2018 № 601 на суму 1762 грн., тобто, у відповідності зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент звернення підприємства до суду з даним позовом (далі - Закон), по позовній вимозі немайнового характеру: про визнання недійсним договору.

Судом визнано підлягаючою задоволенню позовні вимоги про визнання недійсним договору № 43/1, яка, згідно указаного Закону, оплачується судовим збором у сумі 1762 грн., тому цю суму належить відшкодувати відповідачу на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України.

У заяві від 18.02.2019 (а.с. 200) позивач указує, що його витрати на професійну правничу допомогу складають суму 11000 грн. Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч . 1, 3 ст. 123 ГПК України). Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України).

Позивачем на підтвердження понесення судових витрат у вищевказаних сумах подано суду: 1) договір від 06.11.2018 № 06/11/18 про надання правової допомоги, укладений колективним підприємством з адвокатом Хівріч Ольгою Василівною, згідно якого адвокат прийняв на себе зобов`язання зі здійснення правового захисту інтересів позивача в суді в даній справі, а КП «Миколаївліфт» зобов`язалося оплатити таку допомогу в сумі 11000 грн.; 2) Додаткова угодо до договору про надання правової допомоги від 08.11.2018; 3) копія платіжного доручення від 14.12.20198 № 3870 про перерахування позивачем адвокату платежу в сумі 11000 грн.; 4) копію свідоцтва про право на зайняття ОСОБА_1 . адвокатською діяльністю, виданого 25.05.2018 Серія НОМЕР_1 ; 5) розрахунок витрат та акт прийому-передачі наданих адвокатом послуг (детальний опис виконаних робіт) від 03.12.2018 на суму 11000 грн., згідно якого останнім надано позивачу такі послуги: аналіз документів замовника для складання позовної заяви; написання тексту позовної заяви; підготовка документів, що додаються до позовної заяви (друк ксерокопіювання та завірення належним чином); направлення позовної заяви та доданих до неї документів до суду та на адресу учасників справи.

Суд визнає, що позивачем доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов колективного підприємства «Миколаївліфт» задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 43/1 від 17.05.2016, укладений між колективного підприємства «Миколаївліфт» (54030, м.Миколаїв, вул. Адм.Макарова, 7, ідентифікаційний код 05472620) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЛІФТ» (пр. Корабелів, 2, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 39904132).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЛІФТ» (пр. Корабелів, 2, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 39904132) на користь колективного підприємства «Миколаївліфт» (54030, м.Миколаїв, вул. Адм.Макарова, 7, ідентифікаційний код 05472620) грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. та грошові кошти в сумі 11000 (одинадцять тисяч) грн. - на відшкодування витрат з оплати професійної правничої допомоги.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 06.05.2019.

Суддя С.М. Коваль.