Рішення

від 02.05.2019 по справі 923/1051/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2019 року м. Херсон Справа № 923/1051/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі судового засідання Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАФ" (75500, Херсонська область, м.Генічеськ, вул. Шабовти, буд. 11, ідентифікаційний код 31878600)

до:

відповідача-1: Генічеської районної державної адміністрації (75500, Херсонська область, м.Генічеськ, вул. Центральна, буд. 5, ідентифікаційний код 04060045)

відповідача-2: Управління Державної казначейської служби України у Генічеському районі Херсонської області (75500, Херсонська обл., м. Генічеськ, пр-т Миру, буд. 35, ідентифікаційний код 37934859)

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Генічеська районна рада Херсонської області (75500, м. Генічеськ, вул. Центральна, 5, код ЄДРПОУ 24115972)

про стягнення 1 147 050 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: не прибув;

від 3-ї особи: не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАФ" (позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Генічеської районної державної адміністрації (відповідач-1) та до Управління Державної казначейської служби України у Генічеському районі Херсонської області (відповідач-2), якою просить суд стягнути з Генічеської районної державної адміністрації 1 147 050 грн.

На стадії підготовчого провадження позивач подав заяву, за якою просить змінити предмету позову.

Стягнути з Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області (75500, м.Генічеськ, Херсонської області, вул. Центральна, 5, код ЄДРПОУ 04060045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХАФ (75550, м. Генічеськ, Херсонської області, вул. Шабовти, буд. 11, код ЄДРПОУ 31878600, рахунок № НОМЕР_1 в АТ Райффайзен Банк АВАЛЬ МФО 380805) грошові кошти у сумі 250 000 грн.

Стягнути з Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області (75500, м.Генічеськ, Херсонської області, вул. Центральна, 5, код ЄДРПОУ 04060045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХАФ (75550, м. Генічеськ, Херсонської області, вул. Шабовти, буд. 11, код ЄДРПОУ 31878600, рахунок № НОМЕР_1 в АТ Райффайзен Банк АВАЛЬ МФО 380805) суму інфляції у розмірі 897 050 грн.

Стягнути з Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області (75500, м. Генічеськ, Херсонської області, вул. Центральна, 5, код ЄДРПОУ 04060045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХАФ (75550, м. Генічеськ, Херсонської області, вул. Шабовти, буд. 11, код ЄДРПОУ 31878600, рахунок № НОМЕР_1 в АТ Райффайзен Банк АВАЛЬ МФО 380805) судовий збір сплачений за подання позовної заяви та витрати на правову допомогу.

Відповідач не визнав позовні вимоги та зазначив, що дії Генічеської районної державної адміністрації були на підставі та в межах і у спосіб, що були передбачені чинним законодавством України, а позивачем був пропущений строк позовної давності, виходячи із наступного.

Генічеська райдержадміністрація листом від 10.08.2012 №02.6.3-302/1824 спочатку повідомила позивача про неможливість виконання умов договору від 16.03.2006 №1-А, у зв`язку з невиконанням позивачем умов договору, та листом від 17.11.2014 №02/20-302/1749 про припинення дії договору, у зв`язку з істотними змінами в законодавстві. На зазначеному листі є надпис Вхідний №4 від 05.12.14р , та підпис посадової особи позивача. Тому посилання позивача на власне повідомлення Генічеської райдержадміністрації про розірвання договору від 24 травня 2017 року є нікчемним, за своєю суттю.

Відповідач вважає, що перебіг строку позовної давності розпочався не пізніше, ніж з моменту підтвердження інформування позивача про припинення дії договору, а саме з 5 грудня 2014 року, та закінчився за рік, до подання ним позовної заяви.

Відповідач звертає увагу суду, що з даним позовом позивач звернувся до суду лише у 2018 році, у зв`язку з чим Генічеська районна державна адміністрація дійшла висновку про сплив позовної давності, про наслідки застосування якої заявлено стороною у спорі, оскільки до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність, яку позивач пропустив.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У даному випадку позивач звернувся з позовом поза межами строку позовної давності, поважних причин пропуску строку не навів, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Відповідач подав заяву по застосування строків позовної давності при розгляді справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд

в с т а н о в и в:

16 березня 2006 року між відповідачем-1 Генічеською районною державною адміністрацією (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ХАФ (Покупець) було укладено Договір №1-А купівлі-продажу права на оренду земельної ділянки (надалі-Договір) площею 7,5 га із земель запасу рекреаційного призначення, яка розташована за межами населеного пункту с. Щасливцеве Генічеського району на території Щасливцевської сільської ради для будівництва оздоровчого комплексу.

Відповідно до затвердженого сторонами Графіка оплати , який є невід`ємною частиною договору, сплата першого внеску здійснюється Покупцем в березні 2006 року в сумі 200 000 гривень, а інших платежів до 26.05.2006 всього на загальну суму договору 937500 гривень.

За протоколом №5 засідання комісії з набуття права оренди земельних ділянок несільськогосподарського призначення на конкурентних засадах від 25.05.2007 за результатом розгляду заяви позивача надано згоду на продовження строку сплати ціни набутого права ТОВ "ХАФ" до 01.09.2007.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання несвоєчасно, а саме він вніс грошові кошти на спеціальний рахунок районного бюджету за набуття права оренди земельної ділянки у сумі 250 000 грн.: 16.03.2006 - 70 000 грн., 20.03.2006 -100 000 грн., 28.04.2006 - 30 000 грн., 03.04.2007 - 25 000 грн., 25.09.2007 - 25 000 грн., що підтверджується довідкою Фінансового управління Генічеської райдержадміністрації від 04.12.2009.

За умовами п. 3.1. договору набуття права здійснюється Продавцем в місячний термін з моменту сплати першого внеску вартості ціни продажу права довгострокової оренди, зазначеного в графіку оплати, що є невід`ємною частиною цього договору. Набуття права підтверджується шляхом видання розпорядження голови Генічеської райдержадміністрації.

За умовами п. 6.1. договору - Продавець зобов`язаний видати розпорядження голови районної державної адміністрації у вказаний договором термін (місячний термін з моменту отримання першого платежу згідно графіку, що є невід`ємною частиною договору.

Як витікає із встановлених фактів, позивач договірні зобов`язання виконав з пропуском погодженого терміну на 25 днів, а Генічеською райдержадміністрацією не видано відповідного розпорядження щодо надання ТОВ ХАФ дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду, що унеможливлює оформлення позивачем відповідної документації щодо укладання договору оренди, та сплати позивачем іншої частини коштів за договором.

Суд не виходить за межі позовних вимог та не надає правову оцінку діям сторін щодо виконання договірних зобов`язань.

На теперішній час Генічеська райдержадміністрація не може видати таке розпорядження у зв`язку зі змінами в законодавстві України, бо відповідно до ст. 127, 134 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу. Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Попередні письмові звернення ТОВ ХАФ до голови Генічеської райдержадміністрації щодо видання за договором відповідного розпорядження про оформлення права довгострокової оренди на земельну ділянку залишилися без задоволення.

Відповідно до п. 10.3. Договору визначено, що у разі невиконання однією із Сторін умов цього Договору, він може бути розірваний на вимогу однієї сторони в односторонньому або судовому порядку.

Відповідно до п. 11.7. Договору - в разі розірвання договору, застосовується двостороння реституція.

Судом встановлено, що Генічеська райдержадміністрація направляла на адресу ТОВ "ХАФ" листа від 17.11.2014 № 02/20-302/1749 "Про розгляд листа" в якому зазначала з посиланням на ст.116, 127 ЗК України, ст. 598 ЦК України, ст.205 ГК України, що договір від 16.03.2006 є припиненим за законом.

24.05.2017 та 11.08.2017 (повторно) ТОВ ХАФ направило до Генічеської районної державної адміністрації Повідомлення про розірвання договору , в якому повідомили відповідача-1 про односторонню відмову ТОВ ХАФ від вищезазначеного Договору у повному обсязі на підставі п. 10.3. Договору у зв`язку з істотним порушенням договору з боку Генічеської райдержадміністрації, та визначенням терміну за яким слід вважати розірваним зазначений договір з 24.05.2017.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

В сукупності встановлених фактів, аналізу наданих доводів та чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 250 000 грн. підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є , зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під в iдсутн iстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої , який або не ґрунтується на прямій вказ iвц i закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту . Тобто в iдсутн iсть правової підстави означає , що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою , передбаченою законом , іншими правовими актами чи правочином .

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Сторони доводять, що між ними існували договірні правовідносини, спірну суму слід розглядати як виконання договірного господарського грошового зобов`язання щодо оплати ціни набуття права оренди за договором від 16.03.2006, однак зобов`язання за ним з боку позивача не були виконанні своєчасно у повному обсязі, а відповідачем повністю невиконані умови п.3.1 договору щодо видання розпорядження Генічеської райдержадміністрації про набуття права оренди земельної ділянки.

Пізніше Генічеська райдержадміністрація втратила право передавати земельні ділянки без проведення аукціону, а пізніше і повноваження розпорядника земель державної форми власності.

Також сторони в ході розгляду справи не заперечували, що на день звернення до суду договір від 16.03.2006 не діє (позивач вважає його розірваним з 24.05.2017, відповідач вважає його припиненим з 17.11.2014).

За таких обставин суд прийшов до висновку, що грошові кошти у сумі 250 000 грн. вносились на виконання договірних зобов`язань, однак згодом підстава, на якій вони були набуті відпала, позивач обґрунтованано посилався на те , що оспорювана сума на день розгляду справи вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення суми 250 000 грн., як такої, що зберігає без достатньої правової підстави підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. У випадку, якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вирішуючи спір в частині виникнення зобов`язання у відповідача грошові кошти у сумі 250 000 грн., як такої, що зберігає без достатньої правової підстави, суд встановив наступне.

Позивач надав до матеріалів справи лист від 24.05.2017 за № 03, з яким він звертався до відповідача з повідомленням про розірвання договору від 16.03.2006 з 24.05.2017. Однак, до матеріалів справи не додано доказів направлення цього листа.

Між тим, Генічеська райдержадміністрація листом від 10.08.2017 № 02/20-302/955 надала відповідь на лист позивача від 24.05.2017 за якою рекомендувала останньому звертатись до суду за захистом своїх прав.

Також до матеріалів справи позивачем долучено оригінал листа ТОВ "ХАФ" повторного звернення до відповідача 11.08.2018 листом № 05 з аналогічними вимогами. На оригіналі листа видно відбиток штемпеля канцелярії райдержадміністрації від 11.08.2017, що свідчить про його отримання відповідачем.

З урахуванням вимог ч.2 ст.530 ЦК України у відповідача виникли зобов`язання перед позивачем щодо повернення 250 000 грн. добровільно протягом 7 днів, тобто до 18.08.2017. У зв`язку з виконанням зазначеного зобов`язання відповідача перед позивачем, у останнього з 19.08.2017 виникло право на звернення до суду за захистом порушеного права.

Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності при розгляді справи.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Приписами статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення позивача до суду.

Як встановлено було судом вище, у позивача виникло права на звернення до суду з 19.08.2017, а закінчується 19.08.2020.

Таким чином, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 897 050 грн., які нараховані з суми заборгованості 200 00 грн. за період з травня 2006 року по серпень 2018 року у сумі 747 200 грн. та із суми 50 000 грн. за період з жовтня 2007 року по серпень 2018 року у сумі 149 850 грн.

Згідно ч.1, 2 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із огляду на встановлені факти, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково за період коли права позивача щодо повернення безпідставно набутої суми було порушено, а саме з 19.08.2017.

Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі Ліга-Закон здійснив розрахунок інфляційних втрат .

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період 1Інфляційне збільшення суми боргу 2Сума боргу з врахуванням індексу інфляції 3 01.09.2017-01.08.2018 200000 1.090 18042.61 218042.61 Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 218042.61 грн.

Сукупний індекс інфляції за період розраховується за формулою: II ер. = III х 112 ...х ПХ/100Лп, де III - індекс інфляції за перший місяць заборгованості; 112 - індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ - індекс інфляції за останній місяць заборгованості; п - кількість місяців заборгованості

інфляційне збільшення суми боргу розраховується за формулою: С. інфл. = С х Пер., де С - сума боргу; Пер.- сукупний індекс інфляції

3Сума боргу з врахуванням індексу інфляції розраховується за формулою: С заг. = С + С інфл., де С - сума боргу; С інфл. - інфляційне збільшення суми боргу

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період 1Інфляційне збільшення суми боргу 2Сума боргу з врахуванням індексу інфляції -3 01.09.2017-01.08.2018 50000 1.090 4510.65 54510.65 Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 54510.65 грн.

Сукупний індекс інфляції за період розраховується за формулою: II ер. = III х 112 ...х ПХ/100Ап, де III - індекс інфляції за перший місяць заборгованості; 112 - індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ - індекс інфляції за останній місяць заборгованості; п - кількість місяців заборгованості

Інфляційне збільшення суми боргу розраховується за формулою: С. інфл. = С х Пер., де С - сума боргу; Пер.- сукупний індекс інфляції

3Сума боргу з врахуванням індексу інфляції розраховується за формулою: С заг. = С + С інфл., де С - сума боргу; С інфл. - інфляційне збільшення суми боргу

При таких обставинах, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат частково у сумі 22 553 грн. 26 коп.. в решті відмовляє.

Суд вирішує стягнути задоволені суми позовних вимог із відповідача-1: Генічеської райдержадміністрації, виходячи із наступного.

Згідно ст.64 Бюджетного кодексу України (далі - БКУ), орендна плата за користування земельними ділянками не належить до доходів районних бюджетів.

Відповідно до ст. 69 БКУ, доходи від надходження орендної плати за користування земельними ділянками підлягають зарахуванню до сільських, селищних, міських бюджетів.

Кошти, сплачені ТОВ ХАФ за набуття права оренди земельної ділянки, надійшли в 2006-2007 роках на спеціальний рахунок районного бюджету, відкритий по коду класифікації доходів бюджету (далі - ККДБ) 50110000 "Цільові фонди, утворені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади".

Розписом доходів районного бюджету на 2019 рік, затвердженим рішенням ХLVII сесії Генічеської районної ради VII скликання від 21.12.2018 № 633, надходження за вищевказаним ККДБ 50110000 "Цільові фонди, утворені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади" в 2019 році не передбачені.

Районний бюджет Генічеського району Херсонської області не може визначатися як боржник, оскільки боржники, це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органі казначейства. Органом, що контролює справляння надходжень районного бюджету є фінансове управління Генічеської РДА. Органом, яким надано виключне право, на затвердження та внесення змін, а також виконання районного бюджету відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є районна рада Генічеського району.

Відповідно до ст. 1 БКУ розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 22 БКУ, передбачено, що розпорядниками коштів районного бюджету можуть бути виключно: місцева державна адміністрація, структурні підрозділи місцевої державної адміністрації (тобто відповідач - 1) та апарат Генічеської районної ради.

Згідно ст.ст. 75, 76, 78, 80 БКУ, п.3 ст. 61 Закону України Про місце самоврядування в Україні , п.1 ст. 18 Закону України Про місцеві державні адміністрації , Генічеська райдержадміністрація: складає, схвалює і подає на розгляд ради прогноз відповідного бюджету, складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання.

Крім цього, Генічеська районна рада в порядку ст. 44 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , делегувала відповідачу-1: Генічеській районній державній адміністрації свої повноваження. Відповідно до абз. 2 ст. 34 Закону України Про місцеві державні адміністрації , райрада передала фінансові, матеріально - технічні та інші ресурси, необхідні для їх здійснення.

Таким чином, розпорядником районного бюджету є Генічеська районна рада.

Відповідно до пункту 20 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2011 № 845 (зі змінами), якщо законом відповідний вид надходжень у поточному бюджетному періоді не передбачений, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів здійснюється з рахунка, на якому обліковуються кошти відповідного бюджету за ККДБ 24060300 "Інші надходження".

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що розпорядником районного бюджету на час винесення рішення є Генічеська райдержадміністрація, тому саме вона є належним відповідачем у справі та має забезпечити повернення грошових коштів, які були зараховані до місцевого бюджету та визнані судом як такі, що зараховані на підставі, яка згодом відпала та відшкодувати інфляційні втрати.

Щодо відповідача-2: Управління Державної казначейської служби України у Генічеському районі Херсонської області, то суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не були заявлені позовні вимоги до цього відповідача.

Відповідно до норм ст.129 ГПК України судовий збір покладається у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача грошових коштів у сумі 250 000 грн. та суми інфляції у розмірі 22553,26 грн., тобто на 23,76% (позов заявлений у сумі на 1147050 грн.., а підлягає задоволенню 272 553 грн. 26 коп.), то відповідач-1 повинний відшкодувати позивачу 4088,09 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовляється.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 237, 238, 240 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково на суму 272 553 грн. 26 коп.

2. Стягнути з Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області (75500, м. Генічеськ, Херсонської області, вул. Центральна, 5, код ЄДРПОУ04060045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ХАФ (75550, м. Генічеськ, Херсонської області, вул. Шабовти, буд. 11, код ЄДРПОУ 31878600) грошові кошти у сумі 250 000 грн., суму інфляції у розмірі 22553,26 грн. та 4088,09 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті відмовити.

4.В задоволенні позовних вимог до Управління Державної казначейської служби України у Херсонській області відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 13. 05.2019

Суддя Л.М. Немченко