Постанова

від 10.05.2019 по справі 698/271/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/432/19

Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 311020000

Кухаренко О. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

Новікова О.М.,

Храпка В.Д., Вініченка Б.Б.,

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області на рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 16 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_6, треті особи: Катеринопільська районна організація профспілки працівників освіти і науки, ОСОБА_7, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди –

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на незаконність його звільнення з роботи.

Позов обґрунтовано тим, що позивач працював на посаді інженера електрика по обслуговуванню шкіл відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області з 03.04.2006 року. Розпорядженням голови Катеринопільської райдержадміністрації від 29.01.2016 року № 17 «Про структуру районної державної адміністрації» було ліквідовано відділ освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області. Наказом заступника голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області ОСОБА_6 № 118-К від 30.06.2016 року його з 30.06.2016 року було звільнено з вказаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації.

Позивач вважає таке звільнення незаконним, оскільки фактично відбулася не ліквідація відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області, а його реорганізація. Тому він мав право на переведення до новоствореного відділу. Але з боку роботодавця не надходило жодних пропозицій позивачу про продовження роботи в новоствореному відділі та не було вжито будь-яких інших заходів для його працевлаштування.

Крім того, всупереч ст. 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» роботодавець завчасно за три місяці до намічуваних звільнень не надав первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів і не звертався за згодою про можливе звільнення позивача з роботи. Це також встановлено постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року у справі, яка набрала законної сили. Даним судовим рішенням було визнано протиправним дії голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області в частині ліквідації відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації без завчасного надання первинній профспілковій організації інформації щодо скорочення штату численності або штату працівників.

Таким чином наказ про звільнення позивача є незаконним, оскільки був наслідком виконання розпорядження голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області, яке в подальшому судом визнано протиправним.

Після набрання постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року законної сили, позивач звертався до голови Катеринопільської районної державної адміністрації з заявою про поновлення на роботі з проведенням відповідних виплат, проте йому було відмовлено в задоволенні заяви.

Крім того, в результаті незаконного звільнення позивачу завдано моральної шкоди внаслідок погіршення стану здоров'я, порушення звичайного способу життя, втрати сну, душевного спокою та рівноваги. Порушення його законних прав призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя. Вказану завдану моральну шкоду позивач оцінив у 10 000 грн.

У зв'язку з наведеними обставинами ОСОБА_5 просив у позові поновити його на роботі на посаді інженера електрика по обслуговуванню шкіл відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області, стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у вказаному розмірі.

Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 16 січня 2019 року позов задоволено частково. Поновлено позивачу строк звернення до суду.

Визнано незаконним та скасовано наказ від 29.06.2016 року № 118-К про звільнення ОСОБА_5 з посади інженера - електрика відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області.

Поновлено останнього на роботі в відділі освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області на посаді інженера - електрика.

Стягнуто з відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу, в межах одного року, в розмірі 28 310 грн. 29 коп. з утриманням з вказаної суми при виплаті податків та інших обов'язкових зборів та платежів.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено за необґрунтованістю вимог.

Стягнуто з відділу освіти Катеринопільської державної адміністрації Черкаської області на користь держави 640 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що Катеринопільська районна державна адміністрація Черкаської області не відмовилась від функцій і завдань, які виконував її структурний підрозділ відділ освіти, а фактично передала ці функції новоствореному відділу до якого додано інші функції. Фактично у такий спосіб відповідач провів у своїх структурних підрозділах зміни в організації виробництва і праці шляхом реорганізації. Тобто, ліквідація не відбулась.

Суд встановив, що позивачу після попередження про майбутнє вивільнення не було запропоновано будь-якої іншої роботи, що є порушенням трудових гарантій позивача.

Стосовно заявленого клопотання про застосування строку позовної давності, то суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом лише після категоричної відмови поновити його на роботі після набрання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року, яким скасовано розпорядження голови Катеринопільської районної державної адміністрації в частині ліквідації відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації.

При цьому, суд відмовив в частині вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки позивач належним чином не довів, у чому саме полягають моральні страждання, втрата нормальних життєвих зв'язків позивача та належним чином не обґрунтовано, чому саме такий розмір моральної шкоди підлягає відшкодуванню.

Рішення оскаржено Катеринопільською районною державною адміністрацією в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга обґрунтована такими доводами.

Катеринопільська районна державна адміністрація не була роботодавцем позивача, тому не повинна була вживати заходів, зазначених у ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Крім того, на момент початку процедури ліквідації та до її завершення, первинна профспілкова організація не була легалізована відповідно до закону. Також вказують, що відділ освіти Катеринопільської районної державної адміністрації хоча і входив до її структури, проте мав статус юридичної особи, яке в подальшому було припинено без правонаступництва.

Також, посилаючись на ч. 1 ст. 233 КЗпП України, апелянт не погоджується з поновленням судом строку для звернення з таким позовом.

Вважаючи рішення незаконним та необґрунтованим, апелянт просить його скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

На апеляційну скаргу надійшов відзив від ОСОБА_6, в якому вона підтримує доводи апеляційної скарги, просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Так, з матеріалів справи встановлено такі обставини.

З відомостей з трудової книжки ОСОБА_5 вбачається, що позивач працював на посаді інженера електрика по обслуговуванню шкіл відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області з 03.04.2006 року (т. 1 а.с. 4-7).

На підставі наказу відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області від 29.06.2016 року №118-К ОСОБА_5 звільнено з займаної посади 30.06.2016 року у зв'язку з ліквідацією відділу освіти за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач ознайомлений з наказом про звільнення, що підтверджується його підписом (т. 1 а.с. 9).

Розпорядженням голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області від 29.01.2016 року № 17 «Про структуру районної державної адміністрації» ліквідовано відділ освіти Катеринопільської районної державної адміністрації, (що мало статус юридичної особи), у зв'язку з чим 16.06.2016 року утворено новий відділ освіти, молоді та спорту Катеринопільської районної державної адміністрації.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року у справі № 823/310/16 за позовом Катеринопільської районної організації профспілки працівників освіти і науки України до голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 року, було задоволено вимоги позивачів.

Визнано протиправними дії голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області в частині ліквідації відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області без завчасного надання первинній профспілковій організації інформації щодо скорочення чисельності або штату працівників.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області від 29.01.2016 №17 «Про структуру районної державної адміністрації» в частині ліквідації відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області (т. 1 а.с. 11-17, 18-22).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_5 стосуються поновлення його на посаді інженера електрика по обслуговуванню шкіл відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області, тобто скасування наказу про його звільнення, а також стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в організації, де він працював, фактично відбулась не ліквідація відділу освіти, а його реорганізація, а також тим, що сама ліквідація відділу освіти була визнана судом протиправною.

Частиною першою статті 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Отже строки звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України.

Спір про звільнення – це спір за заявою про поновлення на роботі

Повторюючи загальне правило про те, що строк для звернення обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, стаття 233 КЗпП України конкретизує це правило стосовно звільнення працівника.

У цьому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки із записом про звільнення. Цей перелік обставин, з настанням яких починається перебіг місячного строку для звернення до суду у справі про звільнення, є вичерпаним.

До такого висновку прийшов Верховний Суд України в ухвалі від 17 жовтня 2002 року у справі № 6-795кс02.

Як вбачається з матеріалів справи позивач дізнався про звільнення 29.06.2016 року і отримав трудову книжку на руки 30.06.2016 року (т. 1 а.с. 83).

Строк на оскарження наказу відділу освіти від 29 червня 2016 року №118-К про звільнення позивача закінчився 31 липня 2016 року.

З позовом до суду ОСОБА_5 звернувся 27 квітня 2017 року.

Катеринопільська районна державна адміністрація зверталась до суду із заявою про застосування наслідків спливу позовної давності та про відмову у позові (т. 1 а.с. 57-59).

КЗпП України є спеціальним законом, що регулює трудові правовідносини та передбачає строки звернення до суду.

Заяви про поновлення зазначеного строку матеріали справи не містять.

Таким чином, на підстав приведених вище доводів, колегія суддів приходить до висновку про відмову у позові у зв'язку з пропуском позивачем визначеного статтею 233 КЗпП України строку звернення до суду.

Що стосується позиції суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення цього строку, то колегія суддів з нею не погоджується з огляду на наступне.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (стаття 234 КЗпП України).

Даною статтею не визначається перелік поважних причин, які можуть бути підставою для поновлення строку, що свідчить про те, що їх поважність оцінюється судом у кожному конкретному випадку окремо залежно від фактичних обставин. Під поважними причинами пропуску строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України, варто розуміти такі причини, що об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду і підтверджуються належними доказами.

(Такий висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 21.06.2018 року № 759/5009/16-ц|61-4198св18).

Посилання позивача на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року у справі № 823/310/16 залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 року, якою було визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області від 29.01.2016 №17 «Про структуру районної державної адміністрації» в частині ліквідації відділу освіти Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області, не може бути підставою для поновлення строку на оскарження його звільнення.

Більше того ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 року була оприлюднена 14.12.2016 року, що також підтверджує пропуск позивачем строку на подачу вказаного позову.

Що стосується звернення ОСОБА_5 безпосередньо до роботодавця про поновлення його на роботі у березні 2017 року, то в матеріалах справи відсутні докази того, коли він звертався та отримав відповідь. Крім того, ця обставина також не впливає на поновлення строку.

Таким чином, апеляційний суд, оцінивши доводи, зазначені у рішенні районного суду в обґрунтування поважності причин пропуску місячного строку на звернення до суду, приходить до переконання, що вказані причини не є такими, що об'єктивно унеможливлювали звернення ОСОБА_5 до суду протягом майже десяти місяців.

На підставі викладеного, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України у зв'язку зі звільненням позивача від сплати судових витрат, судовий збір у розмірі 2 880 грн. 00 коп. компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 35, 358, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області задовольнити.

Рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 16 січня 2019 року скасувати. Ухвалити у справі нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_6, треті особи: Катеринопільська районна організація профспілки працівників освіти і науки, ОСОБА_7, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Судові витрати у справі в розмірі 2 880 грн. 00 коп. компенсувати за рахунок держави.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14 травня 2019 року.

Судді