Ухвала

від 06.05.2019 по справі 1-155/2011

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-155/2011

1-в/755/230/19

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі прокурора ОСОБА_4 ,

заявника ОСОБА_5 ,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання про зняття судимості засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою, в якій він просить зняти з нього судимість за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.03.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року.

В судовому засіданні, заявник ОСОБА_5 підтримав доводи свого клопотання та просив його задовольнити, пояснивши, що хоч Законом України«Про Національнеантикорупційне бюроУкраїни» №1698-VІІ були внесені зміни до ст.91КК України щодо заборони зняття судимостей до закінчення визначених ст.89КК України строків у випадках засудження за умисні тяжкі, особливо тяжкі та корупційні злочини, проте він має право на дострокове зняття судимості, оскільки положення ч. 2 ст. 91 КК України, які погіршують його становище, на нього не розповсюджуються, оскільки не мають зворотної дії в часі.

Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання про зняття судимості, посилався на необґрунтованість клопотання та відсутність підстав, які обумовлюють дострокове зняття судимості.

Згідност.538КПК України після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено йому покарання: за п.7 ч. 2 ст. 115 КК України у вигляді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 263 КК України КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у вигляді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі. ОСОБА_5 по обвинуваченню за ч. 2 ст. 194 КК України - виправдано.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2012 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінено в частині засудження за ч. 1 ст. 263 КК України, виключено посилання на ч. 2 ст. 28 КК України. Цей же вирок відносно ОСОБА_5 змінено, та з його мотивувальної частини виключено рішення суду про визнання обставинами, що обтяжують покарання, - вчинення злочину з особливою жорстокістю, загально небезпечним способом, тяжкі наслідки, завданні злочином, та пом`якшено йому покарання за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України до 14 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених цією статтею та ч. 1 ст. 263 КК України остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді 14 років позбавлення волі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 01 березня 2013 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2012 року змінено: перекваліфіковано дії ОСОБА_5 з п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122 ( в редакції 2001 року), ч. 2 ст. 121 (в редакції 2001 року) КК України та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 296 КК України - у виді обмеження волі на строк 4 роки, на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України від призначеного за цим законом покарання звільнити за закінченням строку давності, за ч. 1 ст. 122 КК України ( в редакції 2001 року ) - у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 121 КК України (в редакції 2001 року) - у виді позбавлення волі на строк 10 років. Він важаться засудженим за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

На підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2016 року ОСОБА_5 умовно-достроково звільнено від покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києві від 20 квітня 2011 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.03.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року на невідбуту частину 1 рік 11 місяців 8 днів.

Згідно довідки ДУ «Бориспільська ВК №119» МЮУ ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за вироком Дніпровського районного суду м. Києві від 20 квітня 2011 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.03.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року звільнений з ДУ «Бориспільська ВК №119» МЮУ 06.04.2016 року.

ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 121 КК України, найтяжче з якихвідноситься до тяжкого злочину, відповідно до вимогст. 12 КК України.

Пунктом 8ст. 89 КК Українитакими, що не мають судимості, визначаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

У відповідності до редакції ст. 91КК України (у редакції від 05 квітня 2001 року), яка діяла на час вчинення ОСОБА_5 злочинів, якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу. Зняття судимостідопускається лишепісля закінченнянеменш якполовини строкупогашення судимості,зазначеного устатті 89цього Кодексу. Порядок зняття судимості встановлюєтьсяКримінально-процесуальним кодексом України.

ЗакономУкраїни «Про Національне антикорупційне бюро України»№1698-VII від 14жовтня2014року, який набрав чинності 25 січня 2015 року,статтю 91 після частини першої доповненоновою частиною такого змісту: "Зняття судимості до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу, не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні злочини".

Таким чином, після набрання чинності Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України»№ 1698-VII від 14жовтня2014року,доповнено попередню редакцію ст. 91 КК України.

Порівняльний аналіз частини 2 ст. 91 КК України в редакціїЗакону України «Про Національне антикорупційне бюро України"№ 1698-VIIвід 14 жовтня 2014року,що набрав чинності25 січня 2015 року,з попередньою редакцією ч. 2 ст. 91 КК України, дає підстави для висновку, що внесеніЗаконом України "Про Національне антикорупційне бюро України"№ 1698-VIIвід 14 жовтня 2014року зміни до ст. 91 КК Українипогіршують становище обвинуваченого, оскількиними введено заборону на зняття судимості у випадках засудження особи за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні злочини.

Відповідно до ч. 1 ст.58Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.5КК України передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ч. 2, ч. 3ст.4 КК Українизлочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив злочин до набрання чинності редакції ст. 91 КК України, зміненої Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України»№1698-VIIвід 14 жовтня 2014року,то з урахуванням положень ч. 2ст. 5 КК України, вказаний закон не маєзворотньої дії в часі, оскільки він погіршує становище засудженого у частині заборони зняття судимості післязакінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу.

Судом встановлено, що з дня, коли ОСОБА_5 було достроково звільнено від відбування покарання, з якого відповідно до вимог ч. 3 ст. 90 КК України обчислюється строк погашення судимості минуло більше трьох років, тобто більше ніж половина строку погашення судимості за вчинення тяжкого злочину, до якого відноситься найтяжчий із вчинених ним злочинів, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Дані про те, що строк погашення судимості переривався, відсутні.

Після відбуття покарання, а саме з 06.04.2016 року по теперішній час діяльність ОСОБА_5 була направлена на створення і роботу нових підприємств, організацію виробництва, що пов`язане зі сферою сільського господарства, так відповідно характеристики Голованівської селищної ради Кіровоградської області від 15.03.2019 року ОСОБА_5 з 07.04.2016 року зарекомендував себе винятково з позитивної сторони, ним була створена агрофірма «Вітчизна-Агро», також він є засновником та власником ще декількох підприємств на території Голованівського району (ТОВ Агрофірма «КОПЕНКУВАТЕ». За цей час неодноразово надавав волонтерську допомогу бійцям і зоні АТО, за що має численні подяки від благодійних фондів, Національної спілки ветеранів і учасників бойових дій в зоні АТО, військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_5 неодноразово надавав благодійну допомогу освітнім, спортивним та дитячим закладам, релігійним громадам, сім`ям загиблим в зоні АТО та Афганістану, бере активну участь в роботі ветеранських організацій району, постійно надаючи їм матеріальну підтримку.

Такі обставини, на переконання суду, дають підстави вважати, що засуджений ОСОБА_5 після відбуття покарання у виді позбавлення волі своєю зразковою поведінкою і сумлінним ставленням довів своє виправлення. Отже, завдання такого правового стану особи, як судимість, що має персональний характер і полягає у різноманітних обмеженнях щодо особи, які встановлюються з метою закріплення результатів впливу на неї та щоб переконатися, що відбулося її виправлення, досягнуті.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе зняти з ОСОБА_5 судимість за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.03.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст. ст.538,539 КПК України, ст.ст.89,91 КК України

постановив:

Клопотання задовольнити.

Зняти з ОСОБА_5 судимість за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.03.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: ОСОБА_1