Ухвала

від 26.06.2019 по справі 1-155/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1-155/2011 Головуючий у суді І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/1934/2019 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія ч. 2 ст. 121 КК України

У Х В А Л А

іменем України

26 червня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря: ОСОБА_5 ,

за участю прокурора: ОСОБА_6 ,

засудженого: ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06.05.2019 року, якою задоволено клопотання ОСОБА_7 та з нього знято судимість за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2011 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.03.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

19.03.2019 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_7 про зняття з нього судимості за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2011 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 26.03.2012 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.05.2019 року вказане клопотання було задоволено.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що в ході судового розгляду були встановлені такі обставини, які дають підстави вважати, що засуджений ОСОБА_7 після відбуття покарання у виді позбавлення волі своєю зразковою поведінкою і сумлінним ставленням довів своє виправлення. Отже, завдання такого правового стану особи, як судимість, що має персональний характер і полягає у різноманітних обмеженнях щодо особи, які встановлюються з метою закріплення результатів впливу на неї та щоб переконатися, що відбулося її виправлення, досягнуті.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу щодо ОСОБА_7 та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_7 . Прокурор обґрунтовує свої вимоги тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Апелянт зазначає, що клопотання про зняття судимості не підлягає задоволенню, оскільки судом першої інстанції не було встановлено факту вчинення чи не вчинення ОСОБА_7 нового злочину, що має суттєве значення для вирішення питання про зняття судимості, і будь-які підтверджуючі це документи не надані та не долучені до відповідного клопотання. Також прокурор вважає, що належним чином не було доведено виправлення особи, а надані відомості, зокрема, грамоти та витяги, не доводять сумлінне ставлення до праці ОСОБА_7 та його виправлення. Прокурор звертає увагу на те, що ОСОБА_7 до клопотання не було додано характеристики з місця проживання, роботи чи органів, що здійснюють нагляд за особою, яка має судимість; документи, що свідчать про підстави і час фактичного звільнення від покарання; дані про відшкодування заподіяної злочином шкоди, будь-які документи щодо поведінки особи під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання з відповідних органів нагляду, в тому числі, щодо вчинення чи не вчинення нових кримінальних правопорушень. Окрім того, прокурор зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 91 КК України, зняття судимості до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу, не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні злочини.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 просить залишити її без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06.05.2019 року залишити без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що подане ним клопотання про зняття судимості повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Окрім того, на час вчинення інкримінованого йому злочину ст. 91 КК України не містила заборони зняття судимості при вчиненні особливо тяжких та тяжких злочинів та прокурором в судовому засіданні не було надано жодного допустимого доказу про те, що після його звільнення він скоїв злочин чи адміністративне правопорушення.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку засудженого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив залишити ухвалу суду без змін; обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Статтею 538 КПК України передбачено, що після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.

Відповідно до ст.89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються, зокрема, особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання / основного та додаткового/ не вчинять нового злочину.

Частина 1 статті 91 КК України передбачає, що якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених устатті 89цього Кодексу.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» від 26.12.2003 року, судам необхідно враховувати, що дострокове зняття судимості відповідно до ст. 91 чи ч. 3 ст. 108 КК з повнолітньої особи, яка відбула покарання у виді обмеження або позбавлення волі, та з особи, що вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин у віці до 18 років і відбула за нього покарання у виді позбавлення волі, можливе тільки після закінчення не менше ніж половини строку погашення судимості, передбаченого ст. 89 КК, і лише за умови, що судом буде встановлено, що ця особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення. У такому випадку суддя виносить мотивовану постанову про дострокове зняття судимості з дотриманням порядку, встановленого ст. 414 КПК.

Так, судом першої інстанції під час розгляду клопотання про зняття судимості з ОСОБА_7 вказаних вимог було дотримано в повному обсязі.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2011 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 263 КК України та призначено йому покарання: за п.7 ч. 2 ст. 115 КК України у виді 15 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 263 КК України КК Україниу виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено покарання у виді 15 років позбавлення волі. ОСОБА_7 по обвинуваченню за ч. 2 ст. 194 КК України - виправдано.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.03.2012 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2011 року щодо ОСОБА_7 змінено в частині засудження за ч. 1 ст. 263 КК України, виключено посилання на ч. 2 ст. 28 КК України та з його мотивувальної частини виключено рішення суду про визнання обставинами, що обтяжують покарання вчинення злочину з особливою жорстокістю, загально небезпечним способом, тяжкі наслідки, завданні злочином, та пом`якшено йому покарання за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України до 14 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених цією статтею та ч. 1 ст. 263 КК України остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді 14 років позбавлення волі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 26.03.2012 року змінено: перекваліфіковано дії ОСОБА_7 з п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122 (в редакції 2001 року), ч. 2 ст. 121 (в редакції 2001 року) КК України та призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 296 КК України у виді обмеження волі на строк 4 роки, на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України від призначеного за цим законом покарання звільнити за закінченням строку давності; за ч. 1 ст. 122 КК України ( в редакції 2001 року ) у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 121 КК України (в редакції 2001 року) у виді позбавлення волі на строк 10 років. Вважати засудженим ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

На підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.02.2016 року ОСОБА_7 умовно-достроково звільнено від покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2011 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.03.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року на невідбуту частину 1 рік 11 місяців 8 днів.

Згідно довідки ДУ «Бориспільська ВК №119» МЮУ ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнений з ДУ «Бориспільська ВК №119» МЮУ 06.04.2016 року.

Посилання прокурора на ту обставину, що до ОСОБА_7 відповідно до положень ч. 2 ст. 91 КК України, не може бути застосовано зняття судимості до закінчення строків, передбачених ст. 89 КК України не може бути взято до уваги колегією суддів, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення діяння.

Злочини, за якими було засуджено ОСОБА_7 вчинено ним 16.06.2009 року, тобто, до злочинності, караності та інших кримінально-правових наслідків його діянь повинні застосовуватися положення КК України в редакції від 11.06.2009 року.

Частина 2 статті 91 КК України /в редакції від 11.06.2009 року/ передбачає, що зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу.

Законом України «Про національне антикорупційне бюро» від 14.10.2014 року було внесено зміни до ст.91 КК України щодо заборони зняття судимостей до закінчення визначених ст.89 КК України строків у випадках засудження за умисні тяжкі, особливо тяжкі та корупційні злочини, які набрали чинності 25.01.2015 року.

Однак, на час вчинення інкримінованих ОСОБА_7 злочинів стаття 91 КК України не містила заборони зняття судимості при вчиненні особливо тяжких та тяжких злочинів.

Згідно ч.2 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Що стосується вказівки апелянта на ненадання характеристики засудженого та документів, які б підтверджували не вчинення ОСОБА_7 нового злочину, то прокурор в судовому засіданні в суді першої інстанції не був позбавлений права подати відомості щодо таких обставин, якщо вони йому були відомі. Також прокурором не було надано доказів того, що строк погашення судимості у засудженого переривався.

Натомість, засудженим було надано суду як характеристики так і довідку про наявність судимостей у останнього, які були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Що стосується посилання прокурора на відсутність даних щодо відшкодування заподіяної шкоди та відсутність характеристики з органу, що здійснює нагляд за особою, що має судимість, то слід зазначити, що згідно довідки, виданої ДУ «Бориспільська ВК № 119 стягнення боргу згідно виконавчого листа відшкодовано, а контроль за поведінкою ОСОБА_7 не проводився після звільнення 06.04.2016 року, оскільки діючим законодавством не передбачений контроль за умовно достроково звільненими.

Як судом першої, так і судом апеляційної інстанції було встановлено, що після відбуття покарання, а саме з 06.04.2016 року по теперішній час діяльність ОСОБА_7 була направлена на створення і роботу нових підприємств, організацію виробництва, що пов`язане зі сферою сільського господарства.

Так відповідно характеристики Голованівської селищної ради Кіровоградської області від 15.03.2019 року ОСОБА_7 з 07.04.2016 року зарекомендував себе винятково з позитивної сторони, ним була створена агрофірма «Вітчизна-Агро», також він є засновником та власником ще декількох підприємств на території Голованівського району (ТОВ Агрофірма «КОПЕНКУВАТЕ». За цей час неодноразово надавав волонтерську допомогу бійцям в зоні АТО, за що має численні подяки від благодійних фондів, Національної спілки ветеранів і учасників бойових дій в зоні АТО, військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_7 неодноразово надавав благодійну допомогу освітнім, спортивним та дитячим закладам, релігійним громадам, сім`ям загиблим в зоні АТО та Афганістану, бере активну участь в роботі ветеранських організацій району, постійно надаючи їм матеріальну підтримку. Вказані обставини свідчать про сумлінне ставлення до праці та зразкову поведінку останнього.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи не ставлять під сумнів законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 537 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06.05.2019 року, якою з ОСОБА_7 знята судимість за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2011 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.03.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року залишити без змін.

С У Д Д І :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Справа № 1-155/2011 Головуючий у суді І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/1934/2019 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія ч. 2 ст. 121 КК України

У Х В А Л А

іменем України

26 червня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря: ОСОБА_5 ,

за участю прокурора: ОСОБА_6 ,

засудженого: ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06.05.2019 року, якою задоволено клопотання ОСОБА_7 та з нього знято судимість за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2011 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.03.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Оскільки складання судового рішення потребує певного часу, колегія суддів у відповідності до ст.376 КПК України обмежується складанням і оголошенням резолютивної частини ухвали в наступній редакції.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 537 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06.05.2019 року, якою з ОСОБА_7 знята судимість за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.04.2011 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26.03.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року залишити без змін.

Повний текст ухвали суду буде проголошено о 16 годині 10 хвилин 01 липня 2019 року.

С У Д Д І :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4