Постанова

від 13.05.2019 по справі 359/4987/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 359/4987/17-ц

провадження № 61-27988св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - керівник Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради Київської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Поліщук Олена Юріївна,

треті особи: Комунальне підприємство Бориспільської районної ради «Зубр», Товариство з обмеженою відповідальністю «НТЦ Новитех», Товариство з обмеженою відповідальністю «Іріко»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2017 року у складі судді Вознюка С. М. та постанову Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2018 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Савченка С. І., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2017 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради Київської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Поліщук О. Ю., треті особи: Комунальне підприємство Бориспільської районної ради «Зубр» (далі - КП Бориспільської РР «Зубр»), Товариство з обмеженою відповідальністю «НТЦ Новитех» (далі - ТОВ «НТЦ Новитех»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Іріко» (далі - ТОВ «Іріко»), про визнання недійсним рішень, договору іпотеки та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Господарського суду Київської області від 17 вересня 2010 задоволено позов Бориспільської міжрайонної прокуратури та визнано за територіальною громадою Бориспільського району в особі Бориспільської районної ради право комунальної власності на приміщення банно-прального комбінату «Лотос», загальною площею 727,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Постановою Вищого господарського суду України від 24 грудня 2014 року рішення Господарського суду Київської області від 17 вересня 2010 року залишено без змін. Прокурор зазначав, що 27 грудня 2014 року здійснено державну реєстрацію права комунальної власності Бориспільської районної ради на вказану будівлю. Рішенням Бориспільської ради від 19 вересня 2013 року № 325-23-VI приміщення банно-прального комбінату «Лотос» передане у володіння КП Бориспільської районної ради «Зубр». Проте, за заявами ТОВ «Іріко», ТОВ «Марія» та ОСОБА_3 08 листопада 2016 року державним реєстратором Київської обласної філії КП «Солом'янка-Сервіс» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації скасовано реєстрацію права комунальної власності на вказаний об'єкт нерухомого майна. Того ж дня, державним реєстратором Київської обласної філії КП «Солом'янка-Сервіс» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації скасовано запис про об'єкт нерухомого майна: цілісний майновий комплекс «Банно-пральний комбінат «Лотос» (А-ІІ), загальною площею 727,9 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та всі обтяження на майно.

16 листопада 2016 року державним реєстратором КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» за ТОВ «Іріко» зареєстровано право приватної власності на цілісний майновий комплекс «Банно-пральний комбінат «Лотос» на підставі договору купівлі-продажу державного майна при викупі від 29 березня 1996 року № 875 та акта приймання-передачі від 02 грудня 1996 року, який є невід'ємною частиною цього договору, свідоцтва про право власності від 21 серпня 1996 року та технічного паспорта від 13 квітня 2009 року. Вважає, що вказані документи не є правовстановлюючими документами та підставою для державної реєстрації права приватної власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за ТОВ «Іріко», так як рішенням Господарського суду Київської області від 17 вересня 2010 року, яке набрало законної сили, вказаним документам судом дано правову оцінку та визнано право власності на приміщення банно-прального комбінату «Лотос» за територіальною громадою Бориспільського району в особі Бориспільської районної ради.

01 грудня 2016 року державним реєстратором Київської обласної філії КП «Солом'янка-Сервіс» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації зареєстровано новий об'єкт нерухомого майна - торгово-офісний центр, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (об'єкт нежитлової забудови в процесі поділу). 09 грудня 2016 року державним реєстратором Київської обласної філії КП «Солом'янка-Сервіс» скасовано запис про реєстрацію об'єкта нерухомого майна - торгово-офісний центр та зареєстровано два об'єкти: торговий центр (групи приміщень № 2, № 3, № 5, № 6, площею 373,3 кв. м) та офісний центр (групи приміщень № 1, № 4, площею 352,5 кв. м), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Право приватної власності на це нерухоме майно зареєстровано за ТОВ «Іріко». Вказаний поділ спірного нерухомого майна відбувся незаконно, поза волею дійсного його власника - територіальної громади Бориспільського району в особі Бориспільської районної ради. Прокурор вказував, що 16 грудня 2016 року ТОВ «Іріко» на підставі договору купівлі-продажу відчужило спірне нерухоме майно ТОВ «НТЦ Новитех». 21 грудня 2016 року ТОВ «НТЦ Новитех» відповідно до договору купівлі-продажу відчужило вказаний об'єкт нерухомого майна ОСОБА_1 та того ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук О. Ю. за ним зареєстровано право приватної власності на спірне нерухоме майно. 28 грудня 2016 року ОСОБА_1 уклав із ОСОБА_2 договір іпотеки № 1883, предметом якого є спірне нерухоме майно.

З урахуванням викладеного, прокурор просив визнати недійсними рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Поліщук О. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 грудня 2016 року (індексні номери рішень: 33077093 та 33076177) щодо державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (номери запису про право власності: від 21 грудня 2016 року № 18194434 та від 21 грудня 2016 року № 18193572); витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 приміщення торгового центру (групи приміщень № 2, № 3, № 5, № 6, площею 373,3 кв. м) та офісного центру (групи приміщень № 1, № 4, площею 352,5 кв. м) на користь Бориспільської районної ради, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійним договір іпотеки від 28 грудня 2016 року № 1883, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук О. Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 1883 (номер запису про іпотеку: 18385685 та 18384867; номер запису про обтяження: 18385373 та 18385882).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2017 року позов керівника Бориспільської місцевої прокуратури задоволено.

Визнано недійсним рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Поліщук О. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 грудня 2016 року (індексні номери рішень: 33077093 та 33076177) щодо державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (номери запису про право власності: від 21 грудня 2016 року № 18194434 та від 21 грудня 2016 року № 18193572). Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 приміщення торгового центру (групи приміщень № 2, № 3, № 5, № 6, площею 373,3 кв. м) та офісного центру (групи приміщень № 1, № 4, площею 352,5 кв. м) на користь Бориспільської районної ради, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Визнано недійним договір іпотеки від 28 грудня 2016 року № 1883, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук О. Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 1883 (номер запису про іпотеку: 18385685 та 18384867; номер запису про обтяження: 18385373 та 18385882). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Іріко», ТОВ «НТЦ Новитех», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безпідставно набували речові права на оспорювані приміщення шляхом вчинення правочинів, які суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства. Вказані особи під час вчинення правочинів, спрямованих на набуття речових прав на оспорювану будівлю, не володіли необхідним для цього обсягом цивільної дієздатності. Вибуття з комунальної власності такого майна відбулось поза волею його дійсного власника - територіальної громади Бориспільського району в особі Бориспільської районної ради таз порушенням вимог статей 316, 319, 321, 327 ЦК України.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на момент укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору іпотеки від 28 грудня 2016 року право власності на спірне нерухоме майно належало не ОСОБА_1 , а територіальній громаді Бориспільського району в особі Бориспільської районної ради, що встановлено рішенням Господарського суду від 17 вересня 2010 року. ТОВ «Іріко», ТОВ «НТЦ Новитех», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час вчинення правочинів, спрямованих на набуття речових прав на спірне нерухоме майно, не володіли необхідним для цього обсягом цивільної дієздатності. Вибуття з комунальної власності спірного нерухомого майна відбулось поза волею його власника - територіальної громади Бориспільського району в особі Бориспільської районної ради.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

У травні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме: державні реєстратори: Доморацький С. В. , Дахно А. М. У рішеннях судів жодним чином не надано правової оцінки заяві про застосування строків позовної давності. При прийнятті рішень, суд повинен був застосувати норми Цивільного Кодексу УРСР щодо визначення питання хто є власником спірного майна та з якого моменту.

У липні 2018 року Бориспільська районна рада Київської області подала відзив на касаційну скаргу, згідно з яким єдиним законим власником спірної будівлі є територіальна громада сіл Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області. Подані представником ТОВ «Іріко» документи не могли стати підставою для державної реєстрації права приватної власності на такий об'єкт нерухомого майна.

У серпні 2018 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області подав відзив на касаційну скаргу, згідно з яким наведені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних у справі судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів обох інстанцій та фактично зводяться до переоцінки доказів, належно та повно досліджених в ході судового розгляду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 17 вересня 2010 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 грудня 2014 року, задоволено позов Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області та визнано незаконним і скасовано рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 24 березня 2009 року № 276 «Про оформлення права власності ТОВ «Іріко» на цілісний майновий комплекс банно-пральний комбінат «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу - банно-пральний комбінат «Лотос» від 24 квітня 2009 року, укладений між ТОВ «Іріко» та ТОВ «Марія», який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дідок В. В. та зареєстрований у реєстрі за № 880.Визнано право власності за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області на приміщення банно-прального комбінату « Лотос ». Витребувано у ТОВ «Марія» на користь територіальної громади Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області приміщення банно-прального комбінату «Лотос».

Вказаним рішенням Господарського суду Київської області від 17 вересня 2010 року встановлено, що рішенням Київської обласної ради від 21 грудня 1993 року передано з обласної комунальної власності до комунальної власності Бориспільського району Державне комунальне виробничо-комерційне підприємство побутового обслуговування населення за адресою: АДРЕСА_1 . 29 березня 1996 року між представництвом Фонду державного майна України в Бориспільському районі (продавець) та товариством покупців підприємства банно-прального комбінату «Лотос» (покупець) укладений договір купівлі-продажу державного майна при викупі № 4, за умовами якого товариство покупців набуло право власності на державне майно - цілісний майновий комплекс банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На виконання умов цього договору складений акт передачі майна державного комунального підприємства банно-прального комбінату «Лотос» від 21 серпня 1996 року, згідно з яким товариству покупців підприємства банно-прального комбінату «Лотос» передано майно без приміщення. На підставі договору купівлі-продажу від 29 березня 1996 року № 4 товариству покупців видано свідоцтво про право на власність від 21 серпня 1996 року № 4 на майно комунального підприємства банно-пральний комбінат «Лотос». 03 квітня 1996 року між представництвом Фонду державного майна України в Бориспільському районі та товариством покупців членів трудового колективу підприємства «Лотос» укладений договір купівлі-продажу патенту на право оренди будівлі (спірного приміщення). 31 жовтня 1996 року товариству покупців членів трудового колективу підприємства банно-прального комбінату видано патент № 4 на право оренди спірної будівлі. За результатами проведених 22 серпня 1996 року зборів товариства покупців членів трудового колективу банно-прального комбінату «Лотос» (засновників ТОВ «Іріко») вирішено сформувати статутний фонд ТОВ «Іріко» шляхом внесення до нього майна цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату, в тому числі, приміщення комбінату. 02 грудня 1996 року між товариством покупців членів трудового колективу банно-прального комбінату «Лотос» та ТОВ «Іріко» складений акт приймання-передачі на баланс у власність ТОВ «Іріко» приватизованого цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату «Лотос», в тому числі, приміщення банно-прального комбінату. Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації від 02 грудня 1996 року № 509 перереєстровано банно-пральний комбінат «Лотос у ТОВ «Іріко». Судом у справі № 14/033-09 встановлено, що товариство покупців членів трудового колективу комбінату «Лотос» не набуло право власності на приміщення банно-прального комбінату, а тому воно не мало права на внесення вказаного приміщення до статутного фонду ТОВ «Іріко» при його створенні. На підставі рішення Виконавчого комітету Бориспільської районної ради Київської області від 24 березня 2009 року № 276 оформлено право приватної власності ТОВ «Іріко» на цілісний майновий комплекс та видано свідоцтво на право власності від 06 квітня 2009 року серії НОМЕР_1 на вказаний цілісний майновий комплекс площею 716,2 кв. м. Суд дійшов висновку, що вказане рішення Виконавчого комітету Бориспільської районної ради Київської області від 24 березня 2009 року № 276 прийняте з порушенням положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, оскільки ТОВ «Іріко» не набуло в установленому порядку право власності на спірне приміщення банно-прального комбінату «Лотос», в якому знаходиться цілісний майновий комплекс комбінату. Також вказаним рішенням протиправно позбавлено права власності територіальну громаду Бориспільського району Київської області. 24 квітня 2009 року між ТОВ «Іріко» та ТОВ «Марія» укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату «Лотос», за умовами якого до ТОВ «Марія» перейшло у власність цілісний майновий комплекс банно-пральний комбінат «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. ТОВ «Марія» зареєстроване право власності. Судом установлено, що укладений між ТОВ «Іріко» та ТОВ «Марія» договір купівлі-продажу від 24 квітня 2009 року суперечить положенням статті 203 ЦК України, оскільки у ТОВ «Іріко» не було відповідних повноважень на укладення цього договору, у зв'язку з тим, що рішення Виконавчого комітету Бориспільської районної ради від 24 березня 2009 року № 276, на підставі якого було оформлено право власності ТОВ «Іріко» на спірне майно, прийняте з порушенням чинного законодавства. Судом установлено, що право власності територіальної громади Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради підтверджується рішенням 15 сесії Київської обласної ради 21 скликання від 21 грудня 1993 року «Про перелік об'єктів комунальної власності області, які додатково передаються до комунальної власності районів і м. Бровари».

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності вбачається, що 29 грудня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області на підставі рішення Господарського суду Київської області від 17 вересня 2010 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18459385, відповідно до якого проведено державну реєстрацію за Бориспільською районною радою права власності на приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

08 листопада 2016 року державним реєстратором Київської обласної філії КП «Солом'янка-Сервіс» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації скасовано реєстрацію права комунальної власності на вказаний об'єкт нерухомого майна на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року. Вказана постанова мотивована тим, що Реєстраційна служба Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області при здійсненні 29 грудня 2014 року реєстрації права власності Бориспільської районної ради на спірні приміщення банно-прального комбінату «Лотос» порушила вимоги пункту 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного нерухомого майна зареєстровано обтяження у формі заборони відчуження, тобто при реєстрації права власності фактично порушена саме процедура такої реєстрації.

16 листопада 2016 року державним реєстратором КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» зареєстровано право приватної власності за ТОВ «Іріко» на цілісний майновий комплекс «Банно-пральний комбінат «Лотос», на підставі договору купівлі-продажу державного майна при викупі від 29 березня 1996 року № 875, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського нотаріального округу Київської області Фартушною Н. К. та акта приймання-передавання від 02 грудня 1996 року, що є невід'ємною частиною цього договору, свідоцтва про власність від 21 серпня 1996 року, виданого Бориспільським представництвом Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області, довідки про адресу об'єкта нерухомого майна від 24 січня 2007 року № 143/1-14, виданої управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Бориспільської міської ради та технічного паспорта від 13 квітня 2009 року.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності 01 грудня 2016 року державним реєстратором Київської обласної філії КП «Солом'янка-Сервіс» зареєстровано новий об'єкт нерухомого майна - торгово-офісний центр за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1085064232105, об'єкт нежитлової забудови в процесі поділу.

09 грудня 2016 року державним реєстратором Київської обласної філії КП «Солом'янка-Сервіс» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації скасовано запис про об'єкт нерухомого майна - торгово-офісного центру та зареєстровано два нові об'єкти: торговий центр (групи приміщень № 2, № 3, № 5, № 6, реєстраційний номер: 1112399232105) та офісний центр (групи приміщень № 1, № 4, реєстраційний номер: 1112376032105), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Підставою для такої реєстрації є технічна документація про поділ будівлі, а саме, висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 05 грудня 2016 року, виданого ТОВ «Сервіс Схід Проект». Право приватної власності на це майно зареєстровано за ТОВ «Іріко».

16 грудня 2016 року між ТОВ «Іріко» та ТОВ «НТЦ Новитех» укладені два договори купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами яких ТОВ «Іріко» продало ТОВ «НТЦ Новитех» вказаний торговий центр (групи приміщень № 2, № 3, № 5, № 6) та офісний центр (групи приміщень № 1, № 4), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук О. Ю. та зареєстровані в реєстрі за № 1781, № 1779.

21 грудня 2016 року між ТОВ «НТЦ Новитех» та ОСОБА_1 укладені два договори купівлі-продажу нерухомого майна, за яким ОСОБА_1 придбав у власність торговий центр (групи приміщень № 2, № 3, № 5, № 6) та офісний центр (групи приміщень № 1, № 4), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Вказані договори посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук О. Ю. та зареєстровані в реєстрі за № 1815, № 1818.

28 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку ОСОБА_2 торговий центр із метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за договором безвідсоткової позики від 01 листопада 2016 року. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук О. Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 1883.

Нормативно-правове обґрунтування

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

За правилом статті 387 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК Українивипадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК Українизастосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16. Підстав відступити від цього правового висновку Верховний Суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши , що судовим рішенням у цивільній справі № 14/033-09, яке набрало законної сили, встановлено, що власником приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є територіальна громада Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення вимог прокурора та витребування вказаного майна у теперішнього її власника, оскільки вказане нерухоме майно незаконно вибуло з володіння його власника.

Державна реєстрація на приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відбулася на підставі документів, які досліджувалися у справі № 14/033-09 та визнані такими, що не є правовстановлюючими документами на право власності ТОВ «Іріко» на спірний об'єкт нерухомого майна, а отже, суди дійшли правильного висновку, що ТОВ «Іріко» не мало права відчужувати вказане приміщення.

ТОВ «Іріко», яке було стороною у справі № 14/033-09 та знало про те, що рішенням Господарського суду Київської області від 17 вересня 2010 року за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області визнано право власності на приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, скориставшись тим, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року скасовано запис про реєстрацію права комунальної власності на вказаний об'єкт нерухомого майна, у зв'язку з порушенням процедури такої реєстрації, 16 листопада 2016 року здійснило державну реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна на підставі документів, яким була надана належна правова оцінка судами господарської юрисдикції, та які визнані такими, що не є правовстановлюючими документами на спірний об'єкт нерухомості.

Вирішуючи спір, суди, встановивши, що приміщення банно-прального комбінату «Лотос»вибуло із володіння власника поза його волею, дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора.

Щодо позовної давності за заявленими прокурором вимогами

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб'єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

І в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, оскільки ТОВ «Іріко» порушило право власності на спірний об'єкт нерухомості 16 листопада 2016 року шляхом здійснення державної реєстрації права власності на приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить територіальній громаді Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області, а з позовом прокурор звернувся 23 червня 2017 року, тобто у межах строку позовної давності.

Безпідставними є твердження заявника про те, що при прийнятті рішень, суд повинен був застосувати норми Цивільного Кодексу УРСР щодо визначення питання хто є власником спірного майна та з якого моменту, оскільки судовим рішенням, що набрало законної сили встановлено, що власником спірного майна є територіальна громада Бориспільського району Київської області, а отже, ухвалюючи рішення, суд під час розгляду цієї справи не має права вдаватися до переоцінки обставин і доказів, які вже були предметом розгляду справи яким рішенням Господарського суду Київської області від 17 вересня 2010 року у справі № 14/033-009 надано відповідну оцінку. Зокрема, вдруге суд не може досліджувати підстави недійсності рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 24 березня 2009 року № 276 «Про оформлення права власності ТОВ «Іріко» на цілісний майновий комплекс банно-пральний комбінат «Лотос», що є порушенням принципу приюдиційності судових рішень.

З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2017року та постанову Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С. О. Погрібний

Г. І. Усик