Постанова

від 13.05.2019 по справі 910/13508/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2019 р. Справа№ 910/13508/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

секретар судового засідання: Денисюк І.Г.

за участю представників

позивача: Мельничук І.В.;

відповідача: не з'явився;

приватного виконавця: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова

Аграрна Компанія"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 28.02.2019, винесену за результатами розгляду

скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна

Компанія" на дії приватного виконавця Пишного А.В.

у справі №910/13508/15 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"Геокс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна

Компанія"

про стягнення 47 946 584,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/13508/15 від 10.09.2015 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геокс" (далі за текстом - позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" (далі за текстом - відповідач) заборгованості за договором постачання нафтопродуктів №22/05/12 від 22.05.2012 у загальній сумі 47 946 584,63 грн. (з них: 28 484 429,73 грн. - основний борг, 7 397 121,15 грн. - інфляційні втрати, 12 065 033,75 грн. - 3,5% місячних від простроченої суми) задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 28 484 429,73 грн. основного боргу, 7 397 121,15 грн. збитків від інфляції та 73 080,00 грн. судового збору.

Постановами Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 та Вищого господарського суду України від 16.05.2016 зазначене рішення залишене без змін.

16.03.2016 на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/13508/15 від 10.09.2015 видано наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 частково задоволено заяву відповідача та відстрочено виконання рішення у справі №910/13508/15 на 1 рік і 6 місяців.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 у справі №910/13508/15, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2019, відмовлено у задоволені заяви позивача про скасування ухвали Господарського суду міста Києва 08.06.2017 у справі №910/13508/15 за результатами перегляду за нововиявленими обставинами відмовлено.

10.01.2019 відповідач звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Пишного Артема Володимировича, в якій просив:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця Пишного Артема Володимировича щодо прийняття до виконання та неповернення стягувачу наказу Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/13508/16, відкриття виконавчого провадження №57953242 та накладення арешту на майно і кошти відповідача;

- визнати неправомірними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження №57953242 від 20.12.2018 та про арешт коштів боржника від 20.12.2018, які винесені приватним виконавцем Пишним Артемом Володимировичем;

- зобов'язати приватного виконавця Пишного Артема Володимировича повернути наказ Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/13508/15 стягувачу - позивачу.

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що приватним виконавцем порушені вимоги ч.2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавчий документ прийнятий до виконання не за місцезнаходженням боржника. За твердженням скаржника, місцезнаходженням боржника є м. Калуш Івано-Франківської області, тоді як виконавчим округом приватного виконавця Пишного Артема Володимировича є м. Київ, у зв'язку з чим виконавець не мав права приймати до виконання наказ у даній справі, оскільки це суперечить ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження". Окрім того, скаржник наголошував на тому, що приватний виконавець прийняв до свого провадження виконавчий документ з порушенням ст. 24 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яка передбачає укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності на суму не менше загальної суми стягнення за виконавчим документом, якщо строк зайняття діяльністю приватного виконавця менше трьох років.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі №910/13508/15 відмовлено в задоволені скарги відповідача, оскільки судом не було встановлено в діях приватного виконавця порушень вимог законодавства, про які зазначав скаржник.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі №910/13508/15 та прийняти рішення про задоволення скарги.

Вимоги та доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводилися у скарзі на дії приватного виконавця Пишного Артема Володимировича.

Позивач у відзиві заперечував проти апеляційної скарги, зазначаючи про те, що місцевим господарським судом було повно та всебічно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права. На переконання позивача, судом вірно встановлено, що приватний виконавець Пишний Артем Володимирович під час прийняття до виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/13508/15 діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог законодавства, у зв'язку з чим правові підстави для скасування ухвали суду та задоволення скарги відповідача відсутні.

13.05.2019 на адресу суду надійшла заява приватного виконавця Пишного А.В., в якій він зазначав про зміну своєї адреси та направлення скаржником всіх документів за старою адресою приватного виконавця, у зв'язку з чим останній не міг ознайомитися з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаного клопотання, оскільки приватний виконавець, як учасник даної справи, був ознайомлений з відкриттям апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, а відтак він міг скористатися наданими йому процесуальними правами та ознайомитися з матеріалами справи.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки приватним виконавцем не обґрунтовано неможливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами та поясненнями учасників. Окрім того, відповідно до ч.2 ст. 273 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги на ухвали місцевого господарського суду обмежений тривалістю у 30 днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі і на дату надходження заяви приватного виконавця можливість відкласти розгляд справи у межах цього строку у суду відсутня. При цьому колегія суддів враховує, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, тотожні тим, які були викладені у скарзі на дії приватного виконавця і останнім надавалися письмові пояснення на скаргу, що залучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.

Представники відповідача та приватного виконавця Пишного А.В. у судове засідання 13.05.2019 не з'явилися. Відповідач про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не подавав.

Оскільки явка представників сторін та приватного виконавця Пишного А.В. в судові засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та приватного виконавця Пишного А.В. про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності представників відповідача та приватного виконавця Пишного А.В.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) є сукупністю дій, визначених у Законі України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В ст. 24 названого Закону наведено вимоги щодо місця виконання рішення, згідно з частинами 2, 4 якої приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

З наданої суду Інформаційної довідки з Єдиного реєстру приватних виконавців України слідує, що виконавчим округом приватного виконавця Пишного А.В. є місто Київ.

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/13508/15, в обґрунтування підстав звернення до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва за місцезнаходженням майна боржника, позивач (стягувач) зазначив, що боржник має рахунки у банківських установах, які зареєстровані та знаходяться у місті Києві, а саме: в АТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "Укрсоцбанк", АТ "ОТП Банк".

Наведене відповідає положенням ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", в частині 3 якої передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Виходячи зі змісту ч.2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", а також враховуючи, що у розумінні глави 13 Цивільного кодексу України грошові кошти є майном, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що в даному випадку місцезнаходженням майна (грошових коштів) є місто Київ, а відтак майно боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець Пишний А.В. здійснює діяльність та на який розповсюджуються його компетенція, у зв'язку з чим він мав право прийняти до виконання наданий позивачем виконавчий документ у справі №910/13508/15 та відкрити виконавче провадження з його виконання.

Заперечення відповідача з цього приводу, які ґрунтуються на тому, що місцезнаходженням боржника є м. Калуш Івано-Франківської області відхиляються судом, як неспроможні, оскільки відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження за наказом у справі №910/13508/15 було відкрито саме за місцезнаходженням майна боржника, а не за місцезнаходженням (реєстрацією) самого боржника.

Наведеним спростовуються доводи скарги відповідача про неправомірність дій приватного виконавця Пишного А.В. щодо прийняття до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/13508/16 та відкриття виконавчого провадження №57953242.

Відносно доводів скаржника про неправомірне накладення приватним виконавцем арешту на кошти відповідача (боржника), колегія суддів зазначає, що згідно з ч.3 ст. 26, ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо в заяві стягувача зазначені рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах

Тобто, накладаючи постановою від 20.12.2018 ВП №57953242 арешт на кошти боржника, що містяться на рахунках, відкритих у м. Києві, приватний виконавець діяв в межах, наданих йому повноважень та вимог законодавства. Докази на підтвердження протилежного у справі відсутні.

Твердження скаржника про те, що приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ відхиляються судом, оскільки в ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" наведено вичерпний перелік підстав повернення виконавчого документу стягувачу, але в даному випадку у приватного виконавця були відсутні підстави для вчинення таких дій, що не спростовано скаржником належними та допустимими доказами. Водночас вимога скаржника про зобов'язання судом приватного виконавця повернути виконавчий документ не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки фактично перекладає на суд обов'язок, який для суду не притаманний, та належить до виключної компетенції державного або приватного виконавця в силу Закону України "Про виконавче провадження".

За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця Пишного А.В. про відкриття виконавчого провадження №57953242 від 20.12.2018 та про арешт коштів боржника від 20.12.2018.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин з огляду на приписи матеріального та так процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі ухвали суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі №910/13508/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13508/15 повернути Господарському суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у порядку і строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 14.05.2019.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир