Постанова

від 03.12.2019 по справі 910/13508/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р. Справа№ 910/13508/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 03.12.2019,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2019

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова аграрна компанія на дії приватного виконавця Пишного А.В. при виконанні рішення

у справі №910/13508/15 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Геокс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія

про стягнення 47 946 584, 63 грн,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/13508/15 від 10.09.2015 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Геокс (далі за текстом - позивач або стягувач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія (далі за текстом - відповідач або боржник) заборгованості за договором постачання нафтопродуктів №22/05/12 від 22.05.2012 у загальній сумі 47 946 584,63 грн. (з них: 28 484 429,73 грн. - основний борг, 7 397 121,15 грн. - інфляційні втрати, 12 065 033,75 грн. - 3,5% місячних від простроченої суми) задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 28 484 429,73 грн. основного боргу, 7 397 121,15 грн. збитків від інфляції та 73 080,00 грн. судового збору.

Постановами Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 та Вищого господарського суду України від 16.05.2016 зазначене рішення суду залишене без змін.

16.03.2016 на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/13508/15 від 10.09.2015 видано наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 частково задоволено заяву відповідача та відстрочено виконання рішення у справі №910/13508/15 на 1 рік і 6 місяців.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 у справі №910/13508/15, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2019, відмовлено у задоволенні заяви позивача про скасування ухвали Господарського суду міста Києва 08.06.2017 у справі №910/13508/15 за результатами перегляду за нововиявленими обставинами відмовлено.

10.01.2019 відповідач (боржник) звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії приватного виконавця Пишного Артема Володимировича, в якій просив:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця Пишного Артема Володимировича щодо прийняття до виконання та неповернення стягувачу наказу Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/13508/16, відкриття виконавчого провадження №57953242 та накладення арешту на майно і кошти відповідача;

- визнати неправомірними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження №57953242 від 20.12.2018 та про арешт коштів боржника від 20.12.2018, які винесені приватним виконавцем Пишним Артемом Володимировичем;

- зобов`язати приватного виконавця Пишного Артема Володимировича повернути наказ Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №910/13508/15 стягувачу - позивачу.

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що приватним виконавцем порушені вимоги частини 2 статті 24 Закону України Про виконавче провадження , оскільки виконавчий документ прийнятий до виконання не за місцезнаходженням боржника. За твердженням скаржника, місцезнаходженням боржника є м. Калуш Івано-Франківської області, тоді як виконавчим округом приватного виконавця Пишного Артема Володимировича є м. Київ, у зв`язку з чим виконавець не мав права приймати до виконання наказ у даній справі, оскільки це суперечить статті 25 Закону України Про виконавче провадження . Окрім того, скаржник наголошував на тому, що приватний виконавець прийняв до свого провадження виконавчий документ з порушенням статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , яка передбачає укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності на суму не менше загальної суми стягнення за виконавчим документом, якщо строк зайняття діяльністю приватного виконавця менше трьох років.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі №910/13508/15, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019, відмовлено у задоволенні скарги відповідача, оскільки судом не було встановлено в діях приватного виконавця порушень вимог законодавства, про які зазначав скаржник.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 задоволено частково касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія , постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі №910/13508/15 скасовано, справу № 910/13508/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приймаючи вказану постанову, касаційний суд зазначив, що враховуючи положення статті 24 Закону України Про виконавче провадження та те, що в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України грошові кошти є майном, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що місцезнаходженням майна (грошових коштів) є місто Київ, а тому майно відповідача розташовано в окрузі, в якому Приватний виконавець здійснює діяльність та на який розповсюджується його компетенція.

Водночас, направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що здійснюючи розгляд скарги відповідача, суд першої інстанції не надав оцінки доводу скарги (доповнення до скарги, які прийняті місцевим господарським судом) стосовно того, що Приватним виконавцем прийнято до свого провадження виконавчий документ з порушенням статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , оскільки, прийнявши до виконання виконавчий документ у даній справі на суму 35 186 700,50 грн, договір страхування цивільно-правової відповідальності приватним виконавцем укладений не був. Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, у зв`язку з чим, як наслідок, під час здійснення апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції не дотримався вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами нового розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі №910/13508/15 відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова аграрна компанія на дії приватного виконавця Пишного А.В. у справі №910/13508/15.

Ухвала суду мотивована відсутністю належних підстав та доказів щодо порушення приватним виконавцем вимог статті 24 Закону України Про виконавче провадження та статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів . Суд дійшов висновку, що місцезнаходженням майна (грошових коштів) боржника є місто Київ, тобто майно відповідача розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та на який розповсюджується його компетенція, а отже приватним виконавцем було правомірно прийнято до виконання наказ Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 №910/13508/16 за місцезнаходженням майна (грошових коштів) боржника, оскільки за вказаним наказом присуджено до стягнення грошові кошти. Водночас суд, дослідивши надані приватним виконавцем копії договорів страхування з додатками, дійшов висновку, що останній мав право приймати до виконання виконавчий документ (наказ) у даній справі на суму 35 186 700,50 грн.

Не погодившись із вказаною ухвалою, 11.09.2019 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті), Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 та ухвалити нове судове рішення, яким визнати неправомірними дії приватного виконавця Пишного Артема Володимировича щодо прийняття до виконання та неповернення стягувачу наказу Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 №910/13508/16, відкриття виконавчого провадження №57953242 та накладення арешту на майно і кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія , визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №57953242 від 20.12.2018, винесену приватним виконавцем Пишним Артемом Володимировичем; зобов`язати приватного виконавця Пишного Артема Володимировича повернути наказ Господарського суду міста Києва №910/13508/15 від 16.03.2016 стягувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Геокс .

Узагальнені доводи апеляційної скарги боржника зводяться до наступного:

- під час нового розгляду справи приватний виконавець надав суду копії семи договорів добровільного страхування цивільно-правової відповідальності професійної діяльності виконавця на загальну суму 35 млн.грн. Відповідно до пункту 17 цих договорів вони набувають чинності з 00 год. 00 хв. дня, наступного за днем надходження страхового платежу на рахунок страховика . Однак, приватним виконавцем не надано будь-яких доказів здійснення оплати страхових платежів за вказаними договорами, так само як і не надано доказів надходження страхових платежів на рахунок страховика, що є визначальною обставиною для встановлення моменту набуття чинності договорами і відповідно здійснення страхування. Зазначені обставини свідчать про ненабуття чинності вказаними договорами і, відповідно, про нездійснення страхування цивільно-правової відповідальності;

- приватний виконавець прийняв до виконання виконавчий документ про стягнення 35 186 700,50 грн, а уклав договори тільки на 35 000 000,00 грн, тобто на 186 700,50 грн менше. В якості підтвердження страхування цивільно-правової відповідальності на повну суму прийнятого виконавчого документа, окрім вищезазначених семи договорів, приватний виконавець надав суду договір добровільного страхування 110000.83.00099.18 від 07.09.2019, який було подано разом із клопотанням від 28.08.2019. У цьому клопотання приватний виконавець стверджував, що нібито цим договором застраховано цивільно-правову відповідальність на суму 2 737 555,97 грн на майбутній період, в т.ч. щодо дій у ВП №57953242. Однак, зазначене не відповідає дійсності, оскільки відповідно до пункту 5.1. Договору №110000.83.00099.18 від 07.09.2019 на підставі цього договору страхування страховик несе відповідальність лише за негативні наслідки виконавчих дій страхувальника, які здійснені в межах ВП, реквізити яких вказані в додатку №1 до цього договору. Проте, в переліку ВП, зазначених у додатку №1, відсутнє ВП №57953242. Крім того, так само, як і в інших вищезазначених договорах, даний договір набувають чинності з 00 год. 00 хв. дня, наступного за днем надходження страхового платежу на рахунок страховика. Однак, приватним виконавцем не надано будь-яких доказів здійснення оплати страхових платежів за вказаним договором;

- будь-яких доказів на підтвердження того, що у виконавчому окрузі м. Києва знаходиться належне боржнику майно у приватного виконавця станом на дату відкриття ВП не було;

- судом порушено норми процесуального права, оскільки суд в ухвалі від 19.08.2019 з власної ініціативи встановив учасникам справи додатковий строк для подання нових доказів, які не були подані при першому розгляді справи, тобто суд вчинив дії по збиранню доказів з власної ініціативи, що суперечить основним засадам господарського судочинства;

- приватний виконавець 04.09.2019 подав до суду клопотання від 28.08.2019 про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копій договорів страхування цивільно-правової відповідальності та витягу із сайту Єдиного державного реєстру приватних виконавців із доказами направлення іншим учасникам справи. Дане клопотання боржник отримав 05.09.2019 (після прийняття оскарженої ухвали суду), що підтверджується доданою до апеляційної скарги роздруківкою інформації про поштове відправлення. Водночас, ухвалою суду від 19.08.2019 суд встановив строк для подання додаткових доказів не пізніше 28.08.2019, а відтак, місцевий господарський суд не повинен був приймати подані приватним виконавцем докази до зазначеного клопотання після спливу встановленого судом строку.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі №910/13508/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Скрипки І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/13508/15. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 910/13508/15 на 15.10.2019.

07.10.2019 приватний виконавець Пишний Артем Володимирович подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду заперечення на апеляційну скаргу, у яких просив суд апеляційну скаргу боржника залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду без змін. У запереченнях на апеляційну скаргу приватний виконавець наголосив на тому, що мав усі законні підстави для відкриття виконавчого провадження №57953242, оскільки місцезнаходженням майна (грошових коштів) боржника є місто Київ, а тому майно відповідача розташовано в окрузі, в якому Приватний виконавець здійснює діяльність та на який розповсюджується його компетенція. Також приватний виконавець наголосив на тому, що не мав підстав для повернення у відповідності до пункту 4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчого документа стягувачу та у відповідності до норм Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів того ж дня уклав договори страхування цивільно-правової відповідальності професійної діяльності виконавця, що відповідає частині 4 статті 24 вказаного Закону.

У судове засідання 15.10.2019 з`явився представник позивача.

Представник відповідача та приватний виконавець у судове засідання 15.10.2019 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі №910/13508/15 розгляд справи №910/13508/15 відкладено на 19.11.2019.

18.11.2019 представник відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що представник скаржника не має змоги прибути в судове засідання для представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія , оскільки братиме участь в іншій справі в Господарському суді Івано-Франківської області.

18.11.2019 представник позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду подав клопотання про розгляд справи без участі представника стягувача.

У судове засідання 19.11.2019 з`явився представник приватного виконавця Пишного А.В., який поклався на розсуд суду при вирішенні питання щодо задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 розгляд справи №910/13508/15 відкладено на 03.12.2019.

У судове засідання 03.12.2019 з`явився представник приватного виконавця.

Представники стягувача та боржника у судове засідання 03.12.2019 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення стягувача та боржника про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників стягувача та боржника.

Представник приватного виконавця заперечував проти доводів апеляційної скарги боржника, просив залишити оскаржену ухвалу суду без змін.

У судовому засіданні 03.12.2019 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши пояснення представника приватного виконавця, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у даній справі та відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги боржника з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною першою статті 3 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Згідно частини 1 статті 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У відповідності до частини 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини 1 статті 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України Про виконавче провадження у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Колегією суддів встановлено, що 20.12.2018 до приватного виконавця Пишного А.В. від Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Геокс надійшла заява про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №910/13508/15, виданого Господарським судом міста Києва 16.03.2016. У даній заяві стягувач, користуючись наданим йому частиною 3 статті 26 Закону України Про виконавче провадження правом, повідомив виконавця, що за боржником зареєстровані відкриті наступні банківські рахунки у банківських установах:

380805 АТ Райффайзен банк Аваль 26007352458, Київ;

300023 ПАТ Укрсоцбанк НОМЕР_1, Київ;

300023 ПАТ Укрсоцбанк НОМЕР_2, Київ;

300023 ПАТ Укрсоцбанк НОМЕР_3, Київ;

300023 ПАТ Укрсоцбанк НОМЕР_4, Київ;

300023 ПАТ Укрсоцбанк НОМЕР_5, Київ;

300023 ПАТ Укрсоцбанк НОМЕР_6, Київ;

300023 ПАТ Укрсоцбанк НОМЕР_7, Київ;

300023 ПАТ Укрсоцбанк НОМЕР_8, Київ;

300023 ПАТ Укрсоцбанк НОМЕР_9, Київ;

300023 ПАТ Укрсоцбанк НОМЕР_10, Київ;

300023 ПАТ Укрсоцбанк НОМЕР_11, Київ;

300528 АТ ОТП Банк НОМЕР_12, Київ;

300528 АТ ОТП Банк НОМЕР_13, Київ;

300528 АТ ОТП Банк НОМЕР_13, Київ;

300528 АТ ОТП Банк НОМЕР_14, Київ, та, враховуючи, що банківські установи, в яких відкриті вказані рахунки, знаходяться на території виконавчого округу міста Київ, наголосив, що вказаний виконавчий документ подається за місцезнаходженням майна боржника.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Так, постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного А.В. 20.12.2018 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Геокс відкрито виконавче провадження №57953242 з виконання наказу №910/13508/15, виданого Господарським судом міста Києва 16.03.2016.

Постановою про арешт коштів боржника від 20.12.2018 у ВП №57953242 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пишним А.В. накладено арешт на грошові кошти боржника, зокрема, що містяться на рахунках боржника в АТ Укрсоцбанк , АТ Райффайзен банк Аваль , АТ ОТП Банк , та на всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Як зазначає боржник, приватний виконавець протиправно, із порушенням правил територіальної підсудності, прийняв до виконання наказ №910/13508/15, виданий Господарським судом міста Києва 16.03.2016.

Із цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 24 Закону України Про виконавче провадження приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Як зазначено у статті 25 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України Про виконавче провадження знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Зі змісту наведеної норми частини 2 статті 24 Закону України Про виконавче провадження випливає, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Пунктом 3.1. статті 3 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з пунктами 6.1., 6.2. статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1. цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Пунктами 7.1., 7.1.4., 7.1.5. статті 7 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить положенням, які закріплені у Законі України Про виконавче провадження , а саме про кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №905/3542/15.

Частиною 4 статті 24 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Таким чином, оскільки кошти на рахунках, на які приватним виконавцем накладено арешт, відкриті, зокрема, в АТ Укрсоцбанк , АТ Райффайзен банк Аваль , АТ ОТП Банк (м. Київ), а грошові кошти в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України є майном, дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пишного А.В. щодо відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про арешт коштів боржника були правомірними, а доводи скаржника про порушення приватним виконавцем правил територіальної підсудності безпідставними.

Посилання скаржника як на підставу для визнання неправомірними дій приватного виконавця Пишного Артема Володимировича щодо прийняття до виконання та неповернення стягувачу наказу на те, що будь-яких доказів на підтвердження того, що у виконавчому окрузі м. Києва знаходиться належне боржнику майно у приватного виконавця станом на дату відкриття ВП не було, колегією суддів відхиляються, оскільки система виконавчих дій в рамках окремого виконавчого провадження згідно норм Закону України Про виконавче провадження визначає послідовність дій державного виконавця, а саме процедуру відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника, про яке вказує стягувач у заяві про відкриття ВП.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що висновків щодо правомірності відкриття приватним виконавцем Пишним А.В. виконавчого провадження №57953242 за місцезнаходженням майна (грошових коштів) боржника, яким є місто Київ, дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у даній справі, якою було частково задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи скарги боржника про те, що приватним виконавцем прийнято до свого провадження виконавчий документ з порушенням статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , оскільки, прийнявши до виконання виконавчий документ у даній справі на суму 35 186 700,50 грн., договір страхування цивільно-правової відповідальності Приватним виконавцем укладений не був, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 26 Закону України Про виконавче провадження сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.

Відповідно до статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів приватний виконавець зобов`язаний до початку здійснення діяльності застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами.

Мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця має становити 10 відсотків загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року.

При цьому, протягом перших трьох років зайняття діяльністю приватного виконавця мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця не може бути меншим загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року.

Строк зайняття діяльністю приватного виконавця обчислюється з дня внесення інформації про приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України (частина 3 статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ).

Окремо, частина 4 статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів встановлює, що приватний виконавець не має права здійснювати виконавчі дії, якщо сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають у нього на виконанні, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця. У такому разі приватний виконавець зобов`язаний укласти договір страхування на належну страхову суму.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що Приватного виконавця Пишного А.В. було внесено до реєстру 09.11.2017, що підтверджується відкритими відомостями, розміщеними та веб-сторінці Єдиного реєстру приватних виконавців України ( https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer ).

Отже, відповідно до частини 3 статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності Приватного виконавця не може бути меншим загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року.

Після передачі справи на новий розгляд приватним виконавцем були надані суду 28.08.2018 та 04.09.2019 копії договорів страхування, укладені Пишним А.В. з ПрАТ Страхова компанія ЕйЕмДжи Груп , із додатками, які також перелічені у Інформаційній довідці щодо нього з Реєстру, номери зі 110000.83.00115.18 до 110000.83.00121.18 включно від 20.12.2018, строк дії 20.12.2018 - 19.12.2019, з яких вбачається, що Приватним виконавцем було застраховано свою відповідальність на 35 млн.грн, а до цього за договором 110000.83.00099.18 від 07.09.2018, строк дії 07.09.2018 - 06.09.2019, з додатком №1, Приватним виконавцем застраховано також свою відповідальність на майбутній період на суму 2 737 555,97 грн.

Отже, враховуючи описані вище обсяги страхування відповідальності Приватного виконавця, останній мав право приймати до виконання виконавчий документ (наказ) у даній справі на суму 35 186 700,50 грн, про що вірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

Із приводу доводів апеляційної скарги боржника про те, що договори №№110000.83.00115.18 - 110000.83.00121.18 від 20.12.2018 та 110000.83.00099.18 від 07.09.2018 не набрали чинності, оскільки відповідно до пунктів 17 останніх вони набувають чинності з 00 год. 00 хв. дня, наступного за днем надходження страхового платежу на рахунок страховика, однак, приватним виконавцем не надано будь-яких доказів здійснення оплати страхових платежів за вказаними договорами, так само як і не надано доказів надходження страхових платежів на рахунок страховика, колегія суддів зазначає наступне.

Як уже вказано судом вище, відповідно до частини 1 статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів приватний виконавець зобов`язаний до початку здійснення діяльності застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами.

Факт укладення договорів страхування цивільно-правової відповідальності діяльності приватного виконавця підтверджується вищенаведеними обставинами справи та свідчить про виконання приватним виконавцем вимог вищенаведеної норми статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Обставини щодо набрання чи ненабрання чинності такими договорами, на які посилається скаржник, на переконання колегії суддів, вказаного факту не нівелюють.

При цьому, укладення договорів №№110000.83.00115.18 - 110000.83.00121.18 20.12.2018 (у день звернення стягувача до приватного виконавця Пишного А.В. із заявою про відкриття виконавчого провадження) не суперечить положенням вказаного Закону, більш того, нормами частини 4 статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів встановлено, що приватний виконавець не має права здійснювати виконавчі дії, якщо сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають у нього на виконанні, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, та у такому разі приватний виконавець зобов`язаний укласти договір страхування на належну страхову суму, що і було зроблено приватним виконавцем Пишним А.В. 20.12.2018 після пред`явлення до нього наказу №910/13508/15, враховуючи приписи частини 5 статті 26 Закону України Про виконавче провадження , якими приватний (державний) виконавець обмежений у часі ухвалення постанови про відкриття виконавчого провадження (не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документу).

Посилання скаржника на те, що насправді приватний виконавець прийняв до виконання виконавчий документ про стягнення 35 186 700,50 грн, а уклав договори тільки на 35 000 000,00 грн, тобто на 186 700,50 грн менше, оскільки відповідно до пункту 5.1. Договору №110000.83.00099.18 від 07.09.2018 на підставі цього договору страхування страховик несе відповідальність лише за негативні наслідки виконавчих дій страхувальника, які здійснені в межах ВП, реквізити яких вказані в додатку №1 від 17.09.2018 до цього договору, проте, в переліку ВП, зазначених у додатку №1, відсутнє ВП №57953242, колегією суддів оцінюються критично, оскільки умовами Договору №110000.83.00099.18 від 07.09.2018 із в додатком №1 від 17.09.2018 застрахована також матеріальна відповідальність приватного виконавця і на майбутній період у сумі 2 737 555,97 грн, що логічним чином виключає можливість зазначення у додатку №1 виконавчого провадження №57953242, яке було відкрите 20.12.2018.

Стосовно доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм господарського процесуального права у зв`язку із наданням судом з власної ініціативи учасниками справи додаткового строку для подання нових доказів, які не були подані при першому розгляді справи, та долучення 04.09.2019 до матеріалів справи нових доказів, поданих із пропуском строку на їх подання та за відсутності доказів їх отримання боржником, колегія суддів зазначає наступне.

Як уже зазначалося вище, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019, якою було частково задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції, як на підставу для скасування рішень судів попередніх інстанцій касаційний суд послався на те, що здійснюючи розгляд скарги відповідача, суд першої інстанції не надав оцінки доводу скарги (доповнення до скарги, які прийняті місцевим господарським судом) стосовно того, що Приватним виконавцем прийнято до свого провадження виконавчий документ з порушенням статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , оскільки, прийнявши до виконання виконавчий документ у даній справі на суму 35 186 700,50 грн, договір страхування цивільно-правової відповідальності Приватним виконавцем укладений не був.

Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Отже, при новому розгляді скарги боржника на дії приватного виконавця суд мав дослідити та надати оцінку доводам скарги стосовно того, що Приватним виконавцем прийнято до свого провадження виконавчий документ з порушенням статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів . При цьому, норми чинного Господарського процесуального кодексу України не забороняють учасникам справи подавати суду докази під час нового розгляду справи.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши в ухвалі суду від 19.08.2019 учасникам справи строк для подання доказів та письмових пояснень із урахуванням вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції від 01.08.2019 у даній справі, норм процесуального права не порушив.

Стосовно поданих приватним виконавцем до суду документів 04.09.2019, зокрема, інформаційної довідки щодо нього з Реєстру, договору 110000.83.00099.18 від 07.09.2018 із додатком №1, колегія суддів зазначає, що останні дійсно були надані до суду із пропуском встановленого судом в ухвалі суду від 19.08.2019 строку.

Поруч із цим, колегія суддів зазначає, що відомості із Єдиного реєстру приватних виконавців України, що містяться на сайті https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer, є загальнодоступними для всіх осіб, у тому числі і для боржника у даній справі.

У розділі Договір страхування цивільно-правової відповідальності електронного реєстру за посиланням https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer за запитом щодо Пишного А.В. відображена, у тому числі, інформація щодо договору страхування №110000.83.00099.18 від 07.09.2018 на суму 5 200 000 грн, копія якого долучена приватним виконавцем до матеріалів справи.

Відтак, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статті 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, повного, всебічного та об`єктивного розгляду скарги і забезпечення всіх прав учасників судового процесу, враховуючи загальнодоступність відомостей вказаного реєстру, правомірно долучив вказані документи до матеріалів справи.

Водночас, їх оцінка з точки зору належності, допустимості та достовірності як доказів здійснена судом у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу безпідставності та необґрунтованості скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія на дії приватного виконавця Пишного Артема Володимировича.

За таких обставин ухвала місцевого господарського суду про відмову в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія на дії приватного виконавця Пишного Артема Володимировича є законною, обґрунтованою обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення, наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали суду апеляційний господарський суд не знаходить.

Доводи апеляційної скарги боржника є безпідставними, необґрунтованими та не підтверджуються жодними належними, допустимими та достовірними доказами у справі й не спростовують викладених в оскарженій ухвалі суду висновків.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі №910/13508/15 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі №910/13508/15 залишити без змін.

Матеріали справи №910/13508/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.12.2019.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко