Ухвала

від 04.09.2019 по справі 910/13508/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

м. Київ

04.09.2019Справа № 910/13508/15 За скаргою боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова аграрна компанія", на дії приватного виконавця Пишного А.В. при виконанні рішення у справі №910/13508/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Геокс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія"

про стягнення 47946584,63 грн.

Суддя Сташків Р. Б.

Секретар судового засідання Гукун Н.В.

Представники сторін:

від позивача (стягувача) - Кузьмич С.О.;

від відповідача (боржника, скаржника) - не з`явився;

від приватного виконавця - Савельєва А.М.

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом міста Києва розглядається скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова аграрна компанія , у якій скаржник просить суд:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця Пишного Артема Володимировича (далі - Приватний виконавець) щодо прийняття до виконання та неповернення стягувачу наказу Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 №910/13508/16, відкриття виконавчого провадження №57953242 та накладення арешту на майно і кошти ТОВ Торгова аграрна компанія ;

- визнати неправомірними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження №57953242 від 20.12.2018 та про арешт коштів боржника від 20.12.2018, які винесені Приватним виконавцем;

- зобов`язати Приватного виконавця повернути наказ Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 №910/13508/15 стягувачу - товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Геокс .

Скарга обґрунтована тим, що Приватним виконавцем порушено вимоги частини 2 статті 24 Закону України Про виконавче провадження , оскільки виконавчий документ прийнятий до виконання не за місцезнаходженням боржника. За твердженням скаржника, місцезнаходженням боржника є місто Калуш Івано-Франківської області, тоді як виконавчим округом Приватного виконавця є місто Київ, у зв`язку з чим Приватний виконавець не мав права приймати до виконання наказ у даній справі, оскільки це суперечить статті 24 Закону України Про виконавче провадження .

Окрім того, скаржник зазначає, що Приватний виконавець прийняв до свого провадження виконавчий документ з порушенням статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , яка передбачає укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності на суму не менше загальної суми стягнення за виконавчим документом, якщо строк зайняття діяльністю приватного виконавця менше трьох років.

Позивач (стягувач) та Приватний виконавець заперечували проти скарги Відповідача посилаючись, що Приватний виконавець при вчиненні оскаржуваних дій та при винесенні оскаржуваних постанов діяв відповідно до норм вказаних вище Законів.

Дослідивши доводи учасників справи, Приватного виконавця, та надані ними до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про виконавче провадження , виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

При цьому, частина 2 вказаної статті надає право приватному виконавцю приймати до виконання виконавчі документи, зокрема, за місцезнаходженням майна боржника, та вказує, що виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

А частина 4 вказаної статті зазначає, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Таким чином, з сукупного аналізу вказаних положень Закону вбачається, що якщо місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України Про виконавче провадження ).

Судом з Інформаційної довідки з Єдиного реєстру приватних виконавців України встановлено, що виконавчим округом Приватного виконавця є місто Київ, а у заяві про примусове виконання рішення у даній справі стягувач в обґрунтування підстав звернення до Приватного виконавця вказував місцезнаходженням майна боржника у місті Києва, а саме, що боржник (Відповідач) має рахунки у банківських установах, які зареєстровані та знаходяться у місті Києві: в АТ"РайффайзенБанкАваль", ПАТ"Укрсоцбанк", АТ"ОТП Банк".

20.12.2018 Приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №57953242 та про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках АТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ "Укрсоцбанк", АТ "ОТП Банк".

Враховуючи наведене вище, а також положення статті 24 Закону України Про виконавче провадження та те, що в розумінні глави 13 ЦК України грошові кошти є майном, суд дійшов висновку, що місцезнаходженням майна (грошових коштів) боржника є місто Київ, тобто майно Відповідача розташовано в окрузі, в якому Приватний виконавець здійснює діяльність та на який розповсюджується його компетенція, а отже Приватним виконавцем було правомірно прийнято до виконання наказ Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 №910/13508/16 за місцезнаходженням майна (грошових коштів) боржника, оскільки за вказаним наказом присуджено до стягнення грошові кошти.

Вказаний вище висновок щодо правомірності прийняття до виконання наказу за місцезнаходженням майна боржника підтриманий Верховним Судом в постанові від 01.08.2019 у даній справі, з посиланням за узгодження такого висновку з іншим правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №905/3542/15.

Щодо доводів скаржника, що Приватним виконавцем прийнято до свого провадження виконавчий документ з порушенням статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , оскільки, прийнявши до виконання виконавчий документ у даній справі на суму 35186700,50 грн., договір страхування цивільно-правової відповідальності Приватним виконавцем укладений не був, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , приватний виконавець зобов`язаний до початку здійснення діяльності застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами.

Мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця має становити 10 відсотків загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року.

При цьому, протягом перших трьох років зайняття діяльністю приватного виконавця мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця не може бути меншим загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року.

Строк зайняття діяльністю приватного виконавця обчислюється з дня внесення інформації про приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України (ч. 3 указаної статті).

Окремо, частина 4 статті 24 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів встановлює, що приватний виконавець не має права здійснювати виконавчі дії, якщо сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають у нього на виконанні, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця. У такому разі приватний виконавець зобов`язаний укласти договір страхування на належну страхову суму.

Судом встановлено, що Приватного виконавця було внесено до реєстру 09.11.2017, що підтверджується відкритими відомостями, розміщеними та вебсторінці Єдиного реєстру приватних виконавців України ( https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer ).

Отже, відповідно до частини 3 указаної статті Закону, мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності Приватного виконавця не може бути меншим загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року.

З наданих Приватним виконавцем копій договорів страхування з додатками, які також перелічені у Інформаційній довідці щодо нього з Реєстру, номери зі 110000.83.00115.18 до 110000.83.00121.18 включно, строк дії 20.12.2018 - 19.12.2019, вбачається, що Приватним виконавцем було застраховано свою відповідальність на 35 млн.грн, а до цього за договором 110000.83.00099.18, строк дії 07.09.2018 - 06.09.2019, з додатком №1, Приватним виконавцем застраховано також свою відповідальність на майбутній період на суму 2737555,97 грн.

Отже, враховуючи описані вище обсяги страхування відповідальності Приватного виконавця, останній мав право приймати до виконання виконавчий документ (наказ) у даній справі на суму 35186700,50 грн.

Таким чином, судом встановлено, що Приватним виконавцем не було допущено порушень закону, на які скаржник посилався у скарзі, тому суд не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 232-235, 240, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова аграрна компанія" на дії приватного виконавця Пишного А.В. у справі №910/13508/15.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків