Ухвала

від 14.05.2019 по справі 917/30/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

14.05.2019 Справа № 917/30/19

за позовною заявою Заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури, 39601, м. Кременчук, проспект Свободи, 4а в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Пришибської сільської ради, 39750, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Пришиб, вул. Центральна, 46

          до Селянського (Фермерського) господарства «Україна», 39750, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Пришиб, вул. Центральна, 4

          про витребування із незаконного володіння селянського (фермерського) господарства «Україна» (39750, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Пришиб, вул. Центральна, 4, код ЄДРПОУ 2077900) та повернення державі в особі Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташовану за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради, кадастровий номер 5322484800:07:000:0168, площею 29, 8195 га, вартістю 903 037, 93 грн., надану у постійне користування померлому 08.08.2012р. ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 02.06.1994 серії ПЛ-64, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №59

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар судового ОСОБА_2

Представники сторін:

від прокуратури: ОСОБА_3

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

          Обставини справи

          Заступник керівника Кременчуцької місцевої прокуратури подав до господарського суду Полтавської області позов до Селянського (Фермерського) господарства «Україна» про витребування із незаконного володіння селянського (фермерського) господарства «Україна» та повернення державі в особі Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташовану за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради, кадастровий номер 5322484800:07:000:0168, площею 29, 8195 га, вартістю 903 037, 93 грн., надану у постійне користування померлому 08.08.2012 ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 02.06.1994 серії ПЛ-64, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 59.

Ухвалою господарського суду Полтавської області 25.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 12.03.2019.

Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням ОСОБА_4 суддів України від 26.11.2010 року № 30 (з наступними змінами) було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, за наслідком якого справа передана на розгляд судді Кльопову І.Г.

Враховуючи зміну складу суду у справі № 917/30/19, судове засідання 12.03.2019 не відбулося. Суд ухвалою від 11.03.2019 розгляд справи розпочав спочатку зі стадії підготовчого провадження, підготовче судове засідання призначив на 03.042019.

26.02.2019 за вхід. №1968 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує та посилається на пропуск строку позовної давності.

18.03.2019 за вхід. 2639 від Кременчуцької місцевої прокуратури надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності.

Ухвалою від 03.04.2019 суд відклав підготовче засідання на 07.05.2019. Ухвалою від 07.05.2019 суд відклав підготовче засідання на 14.05.2019

13.05.2019 вхід. №4854 від прокуратури надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначено, що тривале невжиття Пришибською сільською радою Кременчуцького району заходів, спрямованих на витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, є підставою для подачі даного позову прокурором та представництва інтересів Пришибської сільської ради Кременчуцького району.

14.05.2019 вхід. №4905 від відповідача надійшла заява про повернення позовної заяви Кременчуцької місцевої прокуратури, оскільки не відповідає вимог ст.53 ГПК України. Суд відмовив у задоволенні заяви.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Частинами 1, 3 та 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” закріплено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У даній справі прокурор, звертаючись із позовною заявою в інтересах держави в особі Пришибської сільської ради, зазначив, що внаслідок протиправних дій С(Ф)Г "Україна" незаконно утримує та використовує спірну земельну ділянку комунальної власності, чим позбавляє український народ в цілому, володіти, розпоряджатись та отримувати належний дохід від використання цієї землі.

При цьому прокурор зазначив, що Пришибська сільська рада Кременчуцького району не вжила дієвих заходів, спрямованих на витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Надаючи оцінку доводам прокуратури щодо необхідності представництва, суд враховує таке.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї з сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї з сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції від 31.03.05).

Пункт третій частини першої статті 131 - 1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Суд виходить з того, що під "виключним випадком", за якого прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність є предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У рекомендаціях Парламентської ОСОБА_4 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь - яких інших функції були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. У другому - коли відповідний орган відсутній.

При цьому:

- "не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається;

- "здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дії і рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною;

- "належність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

З врахуванням вказаного вище, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Зазначені положення узгоджуються з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.18 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.18 у справі № 926/03/18, від 23.09.18 у справі № 1237/17, від 06.02.19 у справі № 927/246/18.

Врахувавши вищевказані висновки, що узгоджені з аналогічною позицією Верховного Суду, судом враховується і те, що звертаючись з позовом за захистом інтересів держави, прокурор має довести: наявність інтересів держави, які порушені; наявність підстав для представницьких функцій у випадках невиконання або неналежного виконання своїх повноважень органами державної влади (місцевого самоврядування), які наділені такими функціями у відповідних правовідносинах або, в разі відсутності відповідного органу.

В даній позовній заяві, як встановлено вище, прокурор, обґрунтовуючи наявність інтересів держави вказує, що внаслідок протиправних дій С(Ф)Г "Україна" незаконно утримує та використовує спірну земельну ділянку комунальної власності, чим позбавляє український народ в цілому, володіти, розпоряджатись та отримувати належний дохід від використання цієї землі.

В той же час, при обгрунтуванні представницьких функцій, прокурор зазначив про пасивність поведінки Пришибської сільської ради Кременчуцького району, яка маючи відповідні повноваження для захисту державних інтересів, за їх захистом не звертається.

Судом враховується, що згідно вищевказаної практики Верховного Суду саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 ККУ (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державного службовця, який займає посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Таким чином, відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави свідчать про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, що є підставою для залишення позову без розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК.

Відповідно до ст.226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За подання даного позову прокуратурою сплачено 13545,57грн. судового збору (платіжним дорученням №1956 від 07.12.2018.

За приписами п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

Оскільки від прокуратури до суду не надходило клопотання про повернення судового збору, то питання про повернення позивачу з державного бюджету України судового збору в сумі 13545,57 грн. буде вирішено судом після надходження відповідного клопотання

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 53, п. 1 ч. 1 ст. 226, ст. ст. 232, 234, 235 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

          Залишити позов Заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури у справі № 917/30/19 без розгляду.

          Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи – з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту оголошення (підписання) (ч.3 ст.226, ст.ст.235,255 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалу підписано: 15.05.2019

          Суддя Кльопов І.Г.