Постанова

від 22.09.2020 по справі 917/30/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р. Справа № 917/30/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.,

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури (вх.№1718 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.05.2019 у справі №917/30/19, постановлену в приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Кльоповим І.Г., повний текст ухвали складено 15.05.2019,

за позовом заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах - Пришибської сільської ради Полтавської області, с.Пришиб Полтавської області,

до Селянського (фермерського) господарства "Україна", с. Пришиб Полтавської області,

про витребування із незаконного володіння та повернення державі в особі Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.05.2019 у справі №917/30/19 позовну заяву заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, заступник керівника Кременчуцької місцевої прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.05.2019 у справі №917/30/19 та направити справу для розгляду до Господарського суду Полтавської області; стягнути з відповідача на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн; повідомити Кременчуцьку місцеву прокуратуру Полтавської області та прокуратуру Харківської області про дату та час розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 (колегією суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури (вх.№1718 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.05.2019 у справі №917/30/19. Зупинено апеляційне провадження у справі №917/30/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019 у зв`язку з відпусткою судді Шевель О.В. здійснено повторний розподіл судової справи № 917/30/19 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О.

Враховуючи закінчення перегляду в касаційному порядку справи №587/430/16-ц, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 поновлено апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури (вх.№1718 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.05.2019 у справі №917/30/19; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 19.11.2019.

14.11.2019 до апеляційного господарського суду від Селянського (фермерського) господарства "Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 10746), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.05.2019 у справі №917/30/19 залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 зупинено апеляційне провадження у справі №917/30/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

У зв`язку з закінченням розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури (вх.№1718 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.05.2019 у справі №917/30/19; призначено розгляд справи на 01.09.2020.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2020 у зв`язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. здійснено повторний розподіл судової справи № 917/30/19 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Тарасова І.В., суддя Шевель О.В.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 01.09.2020 прокурор надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату та місце судового розгляду справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 22.09.2020, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Тарасової І.В. здійснено повторний розподіл судової справи № 917/30/19 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 22.09.2020 прокурор надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги; підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив суд її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.05.2019 у справі №917/30/19 та направити справу для розгляду до Господарського суду Полтавської області.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 2 статті 273 цього Кодексу, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, враховуючи, що явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників цієї справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

28.12.2018 (згідно відмітки на поштовому конверті) до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою звернувся заступник керівника Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах - Пришибської сільської ради Полтавської області, до Селянського (фермерського) господарства "Україна", в якій просив:

- витребувати із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства "Україна" та повернути державі в особі Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташовану за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради, кадастровий номер 5322484800:07:000:0168, площею 29,8195 га, вартістю 903037,93 грн, надану у постійне користування померлому 08.08.2012 ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 02.06.1994 серії ПЛ-64, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 59.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право користування, яке належало Кузьменку Ю.П. на підставі державного акта на право постійного користування землею від 02.06.1994 серії ПЛ-64, фактично припинилося з 08.08.2012 зі смертю засновника С(Ф)Г "Україна" та не може бути передано в порядку спадкування іншим фізичним або юридичним особам, у тому числі Селянському (фермерському) господарству "Україна", а отже використання спірної земельної ділянки відповідачем здійснюється без належних правових підстав, що порушує права Пришибської сільської ради Полтавської області, як власника спірної земельної ділянки.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави в даному випадку прокурор послався на те, що внаслідок протиправних дій С(Ф)Г "Україна" незаконно утримує та використовує спірну земельну ділянку комунальної власності, чим позбавляє український народ володіти, розпоряджатись та отримувати належний дохід від використання цієї землі; уповноважений державою орган позбавлений можливості розпоряджатися вищевказаною земельною ділянкою у законний спосіб, а тому не забезпечено найвигідніші для держави умови надання цієї землі в оренду.

Підставами для представництва інтересів держави та звернення до суду із даним позовом прокурор зазначає те, що Пришибською сільською радою Полтавської області, як органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у відповідних правовідносинах, не вжито жодних заходів спрямованих на витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, що на думку прокурора, є виключним випадком для представництва прокуратурою інтересів держави на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.01.2019, зокрема, прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (т.1, а.с.1).

13.05.2019 до суду першої інстанції від заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області надійшли додаткові пояснення по справі (вх. №4854), в яких прокурором вказано про те, що з 04.04.2018 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 04.04.2018 №2462-ст "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" спірна земельна ділянка передана до земель комунальної власності, розпорядником якої є Пришибська сільська рада. Прокурор вказує на те, що Пришибській сільській раді про порушення вимог земельного законодавства з боку С(Ф)Г "Україна" відомо з моменту переходу права власності до Пришибської ОТГ та підписання акту приймання-передачі 04.04.2018, про що свідчать листи від 18.06.2018, 19.10.2018, 05.11.2018, 14.11.2018, копії яких додані до матеріалів позовної заяви. За таких обставин, вважає, що Пришибська сільська рада, як орган, уповноважений здійснювати функції у спірних правовідносинах, не вживає заходів до усунення виявлених порушень протягом тривалого часу, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом (т.1, а.с. 161-168).

Разом з тим, 14.05.2019 від Селянського (фермерського) господарства "Україна" надійшла заява про повернення позовної заяви (вх. № 4905). Вказана заява обґрунтована тим, що подана прокурором позовна заява не відповідає вимогам ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України, оскільки не містить підстав для представництва інтересів органу місцевого самоврядування, а також фактів, які свідчать про порушення інтересів держави у спірних правовідносинах. Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про наявність підстав для повернення вказаної позовної заяви на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України (т.1, а.с. 175-178).

14.05.2019 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (т.1, а.с.181-183).

Вказана ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що прокурором необґрунтовано та не доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Пришибської сільської ради Полтавської області, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність у прокурора процесуальної дієздатності щодо підписання та подання даного позову.

При цьому, суд першої інстанції з посиланням на висновки Верховного Суду виходив з того, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо; у такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють установлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор вказує на те, що місцевим господарським судом під час постановлення оскаржуваної ухвали не враховано, що положення ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України, які визначають правові засади представництва прокурором інтересів держави в суді, не вимагають від прокурора надання доказів нездійснення чи неналежного здійснення повноважень органом державної влади чи місцевого самоврядування, та ненадання доказів неналежного здійснення захисту інтересів держави суб`єктами владних повноважень не спростовує неналежне виконання позивачем своїх повноважень. При цьому, скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, в якій суд касаційної інстанції дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган, а прокурор не зобов`язаний установлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів (т.1, а.с.194-204).

Крім того, апелянт вказує на те, що у відповідності до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Кременчуцькою місцевою прокуратурою попередньо повідомлено Пришибську сільську раду про здійснення представництва її інтересів у суді щодо повернення спірної земельної ділянки.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги прокурора в особі Пришибської сільської ради Полтавської області про витребування із незаконного володіння С(Ф)Г "Україна" та повернення державі в особі Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Пришибської сільської ради, кадастровий номер 5322484800:07:000:0168, площею 29,8195 га, вартістю 903037,93 грн, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 02.06.1994 серії ПЛ-64, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 59, у зв`язку зі смертю засновника фермерського господарства і використання С(Ф)Г "Україна" земельної ділянки без належних для цього підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015.

Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 частини четвертої).

Системне тлумачення статті 53 Господарського процесуального кодексу України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (п. 45-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Як вже було зазначено, з позовом у даній справі до суду першої інстанції звернувся керівник Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Пришибської сільської ради в порядку статті 131-1 Конституції України, статей 4, 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Як свідчать матеріали справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при зверненні з позовом до суду обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Пришибською сільською радою, яка протягом тривалого часу самостійно не вжила заходів щодо витребування спірної земельної ділянки комунальної власності із чужого незаконного володіння, а тому уповноважений державою орган позбавлений можливості розпоряджатися вказаною земельною ділянкою у законний спосіб, як наслідок, не забезпечено найвигідніші умови для надання земельної ділянки в оренду та надходження до місцевого бюджету коштів у вигляді орендної плати.

Тобто, прокурором наведено підстави для звернення з позовом до суду в інтересах держави та визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - позивача у справі: Пришибську сільську раду. Окрім того на підтвердження повідомлення позивача про таке звернення прокурором долучено до позовної заяви копію повідомлення в порядку частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.11.2018 № 105-12868 вих.18.

Апеляційний господарський суд, досліджуючи питання дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо доведення обставин нездійснення чи неналежного здійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, зазначає таке.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому, саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі №912/2529/18 та 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 03.09.2020 у справі № 904/5575/18, від 28.08.2020 у справі № 913/131/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, якою, зокрема, уточнено висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 №910/3486/18 (на яку посилається прокурор у апеляційній скарзі), наведено такі правові висновки.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (п.п. 37-40).

При цьому, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності (п.42).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Враховуючи висновки Великої Палата Верховного Суду (пункт 42), помилковим є посилання суду першої інстанції щодо необхідності надання прокурором доказів внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють встановлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду про недоведеність прокурором нездійснення чи неналежного здійснення саме Пришибською сільською радою захисту майнових інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах та вважає необґрунтованими твердження прокурора про доведеність відповідної бездіяльності позивача, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 04.04.2018 наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №2462-ст "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Пришибській сільській раді Кременчуцього району Полтавської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 619,6530 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Пришибської сільської об`єднаної територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області, згідно акта приймання-передачі, що додається.

Згідно акта приймання-передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність від 04.04.2018 та додатку до нього Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області передано із державної власності, а Пришибською сільською радою Пришибської сільської об`єднаної територіальної громади прийнято у комунальну власність, зокрема, земельну ділянку, кадастровий номер 5322484800:07:000:0168, площею 29,8195 га (т.1, а.с. 41-45).

Матеріали справи містять акт Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 15.06.2018, відповідно до якого під час перевірки встановлено самовільне використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5322484800:07:000:0168, площею 29,8195 га, яка знаходиться на території Пришибською сільською радою Кременчуцього району Полтавської області, С(Ф)Г "Україна" шляхом вирощування сільськогосподарських культур.

Про вказані обставини Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомило, зокрема, Кременчуцьку місцеву прокуратуру Полтавської області листом від 03.10.2018 № 10-16-0.47-5935/2-18 (т.1, а.с. 51-53).

28.12.2018 заступник керівника Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Пришибської сільської ради Полтавської області, з позовною заявою від 26.12.2018 №105-14993 вих.18, що підтверджується інформацією "Укрпошта" на поштовому конверті, в якому позовна заява надійшла до суду (т.1, а.с. 2-18, 62).

При цьому, до вказаної позовної заяви прокурором на підтвердження повідомлення позивача в порядку частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про представництво інтересів держави в суді в особі Пришибської сільської ради додано копію листа від 14.11.2018 № 105-12868 вих.18. Зі змісту вказаного листа вбачається, що адресатом визначено Виконавчий комітет Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, якого прокурором в порядку ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено про наявність підстав для представництва інтересів Виконавчого комітету Пришибської сільської ради Полтавської області у Господарському суді Полтавської області в порядку господарського судочинства щодо витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння (т.1, а.с.51).

Матеріали справи не містять жодних доказів направлення вказаного повідомлення та отримання його адресатом, а тому відсутня можливість встановити якому саме суб`єкту владних повноважень було надіслано повідомлення про те, що прокуратура буде здійснювати в суді представництво інтересів держави та в особі кого, а також коли відповідному органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурором на виконання пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України зазначено ідентифікаційний код позивача - Пришибської сільської ради: 04384687 .

Натомість, згідно доданого до позовної заяви витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.11.2018 №1004648788 ідентифікаційний код юридичної особи - Пришибської сільської ради: 21062749 ; організаційно-правова форма: орган місцевого самоврядування; місцезнаходження: 39741, Полтавська область, Кременчуцький район, село пришиб, вулиця Центральна, будинок 46 (т.1, а.с. 24-28).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом (код ЄДРПОУ) №04384687, який зазначено у процесуальних заявах прокурора (зокрема, позовній заяві), значиться орган місцевого самоврядування - виконавчий комітет Пришибської сільської ради ; місцезнаходження: 39741, Полтавська область, Кременчуцький район, село пришиб, вулиця Центральна, будинок 46.

Вищенаведені обставини не було з`ясовано під час розгляду справи судом першої інстанції, а під час апеляційного перегляду справи у судових засіданнях 01.09.2020 та 22.09.2020 прокурором не було надано пояснень та доказів щодо дотримання порядку, передбаченого частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", щодо попереднього, до звернення до суду, повідомлення позивача про представництво інтересів держави в суді в особі Пришибської сільської ради.

Окрім того, прокурором на підтвердження обізнаності позивача щодо незаконного використання земельної ділянки комунальної власності до матеріалів позовної заяви додано наступні документи:

- лист Виконавчого комітету Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 18.06.2018, адресований державному інспектору Управління з контролю за використанням та охороною земель, щодо перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності; надання земельної ділянки у постійне користування ОСОБА_1 для введення селянського (фермерського) господарства, який помер та використання її на даний час С(Ф)Г "Україна" (т.1, а.с. 46);

- лист Виконавчого комітету Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 19.10.2018, яким повідомлено заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури про те, що з 01.01.2016 земельна ділянка (кадастровий номер 5322484800:07:000:0168) є у користуванні С(Ф)Г "Україна" (т.1, а..с 47);

- довідка Виконавчого комітету Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 19.10.2018, відповідно до якої ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с. 48);

- лист Виконавчого комітету Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 05.11.2018, яким повідомлено заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури про те, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 04.04.2018 №2462-ст та акту приймання-передачі спірна земельна ділянка передана у комунальну власність Пришибській сільській раді (т.1, а.с. 49);

- лист Виконавчого комітету Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 14.11.2018, яким повідомлено заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури про те, що на даний час право комунальної власності Пришибської сільської ради не оформлено через нескасування державного акту на право постійного користування, виданого ОСОБА_1 ; розпорядженням голови РДА 07.12.2011 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам членам С(Ф)Г "Україна" для ведення фермерського господарства, проте процес виносу не було проведено та право власності не оформлено (т.1, а.с. 50).

Враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, апеляційна інстанція зазначає, що прокурор, посилаючись у позовній заяві як на підставу для представництва інтересів держави у суді на невжиття Пришибською сільською радою заходів щодо витребування земельної ділянки із незаконного володіння відповідача, не надав жодного доказу (копій листів, запитів, повідомлення тощо) на підтвердження звернення прокурора до органу місцевого самоврядування - Пришибської сільської ради, та повідомлення останнього про стверджувані порушення інтересів держави. Натомість, у матеріалах справи містяться лише копії відповідей на запити прокурора виконавчого комітету Пришибської сільської ради.

А отже, прокурором фактично не було надано можливості позивачеві протягом розумного строку відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи необґрунтованими є твердження апелянта щодо невжиття Пришибською сільською радою заходів, спрямованих на відновлення порушеного права територіальної громади, незважаючи на отримання від органів прокуратури інформації про самовільне використання відповідачем спірної земельної ділянки, оскільки грунтується не безпідставному ототожненні обізнаності виконавчого органу Пришибської сільської ради з обізнаністю безпосередньо Пришибської сільської ради про незаконне використання спірної земельної ділянки.

Адже матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що Пришибська сільська рада не може чи не бажає здійснювати захист інтересів територіальної громади та звертатися до суду з відповідним позовом до відповідача, а сама по собі обставина незвернення Пришибської сільської ради з даним позовом протягом певного часового періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання позивачем функцій із захисту інтересів держави.

Наведеним підтверджується правомірність висновку місцевого господарського суду про те, що у цій справі прокурором не доведено обставин, які б давали підстави для висновку про доведеність невиконання або неналежного виконання Пришибською сільською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку недоведеності прокурором підстав для представництва інтересів держави в даному випадку.

Поряд із цим, встановивши, що прокурором не доведено нездійснення або неналежного здійснення позивачем захисту інтересів держави, місцевим господарським судом позов прокурора було залишено без розгляду з підстав, передбачених частиною 1 статті 226 ГПК України, згідно положень якої суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Проте, процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (стаття 44 ГПК України). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи. Для цілей залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України процесуальна дієздатність має бути відсутня саме в учасника справи (позивача або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), а не його представника. З огляду на вказане помилковим є залишення без розгляду на підставі цього припису позову, поданого прокурором в особі компетентного органу в інтересах держави, через відсутність у прокурора як представника держави процесуальної дієздатності або через відсутність у нього підстав для звернення до суду. Отже позов прокурора не може бути залишений без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України.

З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

Таким чином, за встановлених обставин цієї справи позов прокурора правильно залишений судом першої інстанції без розгляду, але з неправильної підстави, а саме такий позов мав би бути залишений без розгляду з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК України, а не пунктом 1 частини 1 цієї статті.

Проте, неправильне визначення місцевим господарським судом підстави для залишення позову прокурора без розгляду не призвело до прийняття неправильного рішення, а тому таке процесуальне порушення не має наслідком скасування оскаржуваної ухвали у розумінні приписів частини першої, абзацу другого частини другої статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Наведене свідчить, що доводи прокурора про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права під час постановлення оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана ухвала відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури без задоволення, а ухвали Господарського суду Полтавської області від 14.05.2019 у справі №917/30/19 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 14.05.2019 у справі №917/30/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.09.2020.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель