Рішення

від 07.05.2019 по справі 924/122/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2019 р.                                         Справа №924/122/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В. при секретарі судового засідання Устіновій А.П., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1, м. Хмельницький

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт преса", м. Хмельницький

2) ОСОБА_2, м. Хмельницький

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15.12.2016р., загальною площею 208,0 кв. м. по АДРЕСА_2 за ціною 156000,00 грн., укладеного в м. Хмельницький, продавцем в яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Всесвіт преса", покупцем в яких є ОСОБА_2, посвідчений нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. та зареєстрований у реєстрі за №10774

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_4 згідно ордеру від 20.03.2019р.;

від відповідача 1 (ТзОВ "Всесвіт преса"): не з'явився;

від відповідача 2 (ОСОБА_2): ОСОБА_5 згідно ордеру від 03.05.2019р.;

Рішення виноситься 07.05.2019р., оскільки в судовому засіданні 17.04.2019р. оголошувалась перерва.

У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позивач звернувся із позовом до суду до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт преса" та до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15.12.2016р., загальною площею 208,0 кв. м. по АДРЕСА_2 за ціною 156000,00 грн., укладеного в м. Хмельницький, продавцем в яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "Всесвіт преса", покупцем в яких є ОСОБА_2, посвідчений нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. та зареєстрований у реєстрі за №10774.

В обґрунтування позову посилається на те, що у оспорюваному договорі від 15.12.2016р. визначено вартість приміщення в розмірі 155410,36 грн., продаж здійснюється за 156000,00 грн. Знаючи про заниження ціни договору, сторони, діючи з певною метою, вчинили правочин. Маючи намір продовжувати ту ж саму господарську діяльність, відповідач здійснив виведення активів та уклав з ОСОБА_2 (директором ТОВ "Всесвіт преса") угоду, яка підлягає визнанню недійсною, оскільки ціна майна занижена. Причина заниження полягала в тому, що сторони договору мали намір ухилитись від виконання обов'язку сплатити ринкову вартість частки цього майна пропорційно до розміру частки позивача, який, у відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб до 10.11.2015р. був учасником ТОВ "Всесвіт преса" з часткою 8,404410%.

Позивач зазначив, що об'єкт продано за заниженою ціною пов'язаній особі з метою порушення публічного порядку та направлені на незаконне заволодіння самим майном та часткою у статутному капіталі позивачки, що дає підстави вважати договір нікчемним з огляду на імперативні приписи ст. 228 ЦК України. Продаж майна відбувся після порушення провадження у справі 924/147/16. Позивач наголошує на тому, що за звітом про оцінку ТОВ "Центр незалежної оцінки "Проскурів-Експерт" від 29.01.2019р., який виготовлений на замовлення позивача, ринкова вартість нежитлового приміщення (цокольного поверху) загальною площею 208,0 кв.м. по АДРЕСА_2 становить 2140193 грн.

Позивач вважає, що ціна у оспорюваному договорі повинна була встановлюватися виходячи із дійсної ринкової ціни, що дає підстави стверджувати таке, оскільки саме ціна впливає та має визначальне значення для визначення частки у статутному капіталі Позивача, що тягне за собою обов'язок враховувати сторонами договору його інтереси. Враховуючи зазначені вище правові норми, оспорюваний договір укладений між відповідачами порушує публічний порядок, який направлений на дотримання прав позивача у справі. Правочин, який визнається недійсним, вчинено його сторонами без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались, а саме: продавець, розуміючи та усвідомлюючи дійсну вартість майна - об'єкту договору не мав наміру здійснити його продаж за реальною вартістю, оскільки це вплинуло б на визначення розміру частки учасника який вибув (8,4% від 2140193,00 грн. що дорівнює 179 776,22 грн., продавець зобов'язаний би був сплатити податок з доходу на рівні 30% (642057,00 грн). Покупець в свою чергу, знаючи реальну вартість майна та знаючи про його подальше використання у забезпеченні господарської діяльності, яка являється джерелом його основного доходу, вчинив фіктивний правочин без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, оскільки витрачена на купівлю майна значна сума коштів не виправдала б покупку, так як за будь-яких умов майно залишалось би у розпорядженні товариства. За рівних серед інших умов, покупець не придбав би це майно за вказаною у правочині ціною, що свідчить про змову продавця та покупця про умови правочину, мета якого приховати дійсну вартість майна від особи, яка була учасником товариства та яка вибула.

На думку позивача, доказом фіктивності договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15.12.2016р. є сам договір; витяг з ЄДРПОУ ТОВ "Всесвіт преса"; висновок спеціаліста про його дійсну вартість; повідомлення ПАТ "Хмельницькобленерго", позовна заява у справі №924/147/16; протокол загальних зборів ТОВ "Всесвіт преса" про виключення учасника; заява позивача про визначення вартості частки майна учасника шляхом проведення економічного дослідження (експертизи); лист ТОВ "Всесвіт преса" від 21.08.2015 р. №66 про відмову в проведенні експертизи. Укладенням фіктивного договору його сторони отримали матеріальну вигоду за рахунок грошових коштів, які підлягали виплаті учаснику який вибув, ухилились від сплати податків чим порушили право позивача та гарантований законом розмір коштів, які підлягають виплаті учаснику товариства при виході із його складу учасників.

04.03.2019р. представником позивача подано клопотання, у якому просить суд вважати остаточними вимогами позовної заяви вимоги, які викладені у позовній заяві адресованій до суду та похідною вимогою: скасувати рішення про державну реєстрацію права власності нежитлового приміщення площею 208,0 кв.м. АДРЕСА_2, індексний номер рішення 32953233 від 15.12.2016р. номер запису про право власності 18060882, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1119521568101. Також у вказаному клопотанні просить суд викликати та допитати як свідка ОСОБА_6 продавця у договорі купівлі - продажу нежитлового приміщення площею 208,00 кв.м по АДРЕСА_2; викликати та допитати як свідка ОСОБА_2 покупця у договорі купівлі - продажу нежитлового приміщення площею 208,00 кв.м по АДРЕСА_2 для дачі пояснень з приводу змісту договору, його мети, ціни та підстав для укладення.

У підготовчому засіданні 29.03.2019р. представник позивача зазначив, що клопотання від 04.03.2019р. не являється зміною предмету спору та не наполягає на задоволенні клопотання. Також зазначив, що не наполягає на задоволені поданого клопотання про виклик та допит свідків. Суд у підготовчому засіданні 29.03.2019р. з врахуванням позиції представника позивача вирішив не розглядати подану позивачем заяву як зміну предмету спору та відмовив в задоволенні клопотання позивача про виклик свідків в судове засідання.

У відзиві на позов від 20.03.2019р. відповідач-1 зазначив про реальність договору, пред'явлений позов не спрямований на відновлення будь-якого права позивача. Оскільки позивачем було подано заяву про вихід із складу учасників товариства відповідні зміни були внесені до статуту та зареєстровані, то будь-які корпоративні відносини між позивачем та ТОВ "Всесвіт преса", припинилися, відповідно, пред'явлений позов не обґрунтований. ТОВ "Всесвіт преса" орендує у ТОВ "Проскурів Преса" (код ЄДРПОУ 41402394) частину приміщення площею 140,00 кв.м., про що свідчать копії договорів оренди від 01.08.2017 p.; від 01.01.2018 p.; від 01.01.2019р. та платіжні доручення №1532 від 12.12.2017р. та №1391 від 03.12.2018р. Враховуючи викладене в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

У відзиві на позов від 04.03.2019р. відповідач-2 зазначив, що рішення про відчуження нежитлового приміщення було прийняте на Загальних зборах учасників, єдиним учасником ТОВ "Всесвіт преса", якого і було уповноважено на укладення вказаного договору від імені ТОВ "Всесвіт преса" та визначення істотних умов такого договору. Договір є реальний, відповідає волі сторін, вимогам чинного законодавства та спрямований на настання цивільних прав та обов'язків. ОСОБА_2, як покупець, умови договору виконала, грошові кошти за придбане приміщення сплатила, товариство грошові кошти за продане приміщення отримало, що підтверджується копіями меморіальних ордерів та копіями довідки товариства. Приміщення після здійснення повного розрахунку було передане Продавцем Покупцю по акту приймання - передачі. Право власності на придбане приміщення зареєстровано за ОСОБА_2, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер витягу: 75960979). Вказані обставини підтверджують реальність оспорюваного правочину. Вихід учасника товариства зумовлює припинення корпоративних відносин між учасниками і товариством. Оскільки позивачем було подано заяву про вихід із складу учасників товариства, відповідні зміни були внесені до статуту та зареєстровані, то будь-які корпоративні відносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Всесвіт преса", припинилися, відповідно, пред'явлений позов не обґрунтований. Враховуючи викладене в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Також, 04.03.2019р. від представника відповідача-2 надійшло клопотання про закриття провадження по справі №924/122/19, у якому відповідач-2 зазначив, що вихід учасника товариства зумовлює припинення корпоративних відносин між учасниками і товариством. Оскільки позивачем було подано заяву про вихід із складу учасників товариства, та відповідні зміни були внесені до статуту та зареєстровані, то будь-які корпоративні відносини з того часу припинилися між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Всесвіт преса". Оспорюваний правочин було вчинено 15.12.2016р. представником ТОВ "Всесвіт преса", тобто, після припинення будь-яких корпоративних відносин між позивачем та ТОВ "Всесвіт преса". Виходячи з суб'єктного складу сторін (позивачем та одним з відповідачів є фізична особа), даний спір не підлягає розгляду господарським судом.

Господарський суд виходив зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, за яким господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, в тому числі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням корпоративних прав такого учасника, то цей спір є спором про право управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарських судів незалежно від того, чи є іншим відповідачем у справі як сторона спірного договору фізична особа.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2019р. по справі №916/1295/18.

Оскільки даний спір виник між юридичною особою та її учасником, який вибув, суд у підготовчому засіданні 29.03.2019р. постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача 2 про закриття провадження у справі, так як спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У запереченнях від 28.03.2019р. відповідач-2 зазначив, що з усіма доводами позивача наведеними в позовній заяві, у відповіді на відзив та у клопотанні про уточнення позовних вимог та про виклик (допит) свідків не погоджується. Будь-які обставини, що мають значення для справи та які можуть підтвердити вказані у клопотанні позивача свідки, відсутні. ОСОБА_6, як сторона оспорюваного договору, погодила всі умови договору, що підтверджується її підписом на вказаному договорі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позові.

Відповідач-1 свого представника в судове засідання не направив.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні проти позову заперечує.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1.1 статуту ТОВ "Всесвіт преса", затвердженого протоколом зборів засновників ТОВ "Всесвіт преса" №1 від 11.05.2007р., останнє створене як суб'єкт господарювання у формі господарського товариства шляхом перетворення колективного підприємства "Всесвіт".

Пунктом 4.9. Статуту ТОВ "Всесвіт преса" передбачено:

Учасник має право вийти з товариства, повідомивши про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу. Зазначене повідомлення здійснюється у формі нотаріально посвідченої заяви. У разі виходу з товариства учасник має право одержати грошові кошти у розмірі вартості частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному капталі. При цьому, за домовленістю між учасником і товариством така виплата може бути замінена переданням майна в натурі. Така заміна може бути ініційована як товариством, так і учасником товариства. Рішення про таку заміну приймається загальними зборами учасників товариства. Зазначені виплата або передання майна в натурі здійснюється тільки після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня його виходу. Для реалізації свого права на одержання вартості частини майна учасник, який має намір вийти з товариства, повинен подати товариству нотаріально засвідчену заяву про це, яка є підставою для зазначених розрахунків. В цій заяві повинна бути зазначена дата виходу з товариства.

Директором товариства протягом місяця, наступного за місяцем, в якому учасник товариства вийшов з товариства, видається наказ про визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника товариства у статутному капіталі. Ця частка визначається протягом 60-ти календарних днів з дня виходу учасника з товариства на підставі балансу товариства станом на: останній день місяця, який передує місяцю, в якому вийшов учасник з товариства, якщо день виходу припадає на період з 1-го по 15-те число місяця (включно); останній день місяця, в якому вийшов учасник з товариства, якщо день виходу припадає на період з 16-го числа по останній день цього місяця (включно). У разі неспівпадання останнього дня місяця з 31 грудня, з 31 березня, 30 червня, 30 вересня товариством для визначення вартості частини майна складається відповідний проміжний баланс товариства.

Для цілей визначення вартості частини майна при виході учасника з товариства вартістю майна товариства вважається сума власного капіталу товариства на дату складання балансу або проміжного балансу.

Сума вартості частини майна (СВЧМ), що підлягає виплаті при виході учасника з товариства, визначається у такий спосіб : СВЧМ = СВК х (Ч:100), де

СВК – сума власного капіталу товариства на відповідну дату у гривнях (код рядка 380 по графі 4 додатку до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2);

Ч – частка у статутному капіталі учасника товариства, що вийшов з товариства, %,

100 – константа.

У разі, коли розмір вищевказаної суми вартості частини майна становить менше суми внеску учасника товариства до статутного капіталу товариства, вартість частини майна при виході учасника товариства визначається на рівні зазначеної суми внеску.

Розділом 5 статуту передбачено, що статутний капітал (фонд) товариства становить 42000 грн. Статутний капітал (фонд) товариства утворюється за рахунок внесків учасників товариства і складається з вартості їх вкладів (внесків).

У п. 5.3 статуту відображені відомості про розмір вкладів, часток кожного учасника товариства, розмір вкладу ОСОБА_1 складає 2825 грн., тобто 6,831997%.

Розділом 6 статуту передбачено, що товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої ним в результаті господарської діяльності; доходів, одержаних ним від господарської та іншої діяльності; іншого майна, набутого ним на підставах, не заборонених законом.

Розділом 7 статуту визначено, що майно товариства становить основні фонди, оборотні засоби, кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в балансі товариства.

Відповідно до Додатку до статуту ТОВ "Всесвіт преса", 15.05.2013р. п. 5.3. статуту викладено в наступній редакції: "Вкладами засновників товариства є грошові кошти та майно в сумі 42000 грн., яке є власністю товариства. Також зазначені відомості про розмір вкладів, часток кожного учасника товариства, а саме, розмір вкладу ОСОБА_1 складає 3529,85 грн., тобто 8,404410%.

10.08.2015р. ОСОБА_1 звернулась з нотаріально посвідченою заявою про вихід із товариства, адресованою загальним зборам учасників ТОВ "Всесвіт преса", в якій, керуючись ст. 148 ЦК України та ст. 59 Закону України "Про господарські товариства", заявила про вихід зі складу учасників ТОВ "Всесвіт преса" із виплатою належної їй частки. Датою виходу просить вважати 10.11.2015р. Також, у цій заяві ОСОБА_1 просить виплату частки у розмірі 8,404410% здійснити шляхом перерахунку суми коштів, пропорційних до ринкової вартості її частки в статутному фонді товариства. Заява зареєстрована за №1134.

Як вбачається зі змісту протоколу №7 загальних зборів учасників ТОВ "Всесвіт преса" від 10.11.2015р., зокрема, вирішено вивести (виключити) ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "Всесвіт преса" та у зв'язку із виходом ОСОБА_1 зі складу учасників провести виплату вартості частини майна, пропорційну частці ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ "Всесвіт преса", що становить 8,404410% від статутного капіталу товариства, в порядку, строки та в спосіб, встановлені статутом відповідно до вимог закону.

Відповідно до витягу з протоколу №8 загальних зборів учасників ТОВ "Всесвіт преса" від 14.12.2015р. вирішено: визначити суму вартості частини майна, що підлягає виплаті ОСОБА_1 у зв'язку із виходом з учасників ТОВ "Всесвіт преса" в розмірі 20228,80 грн.; виплату вказаної суми здійснити згідно статуту ТОВ "Всесвіт преса" після затвердження звіту за рік і в строк до 12 місяців з дня виходу ОСОБА_1 з ТОВ "Всесвіт преса".

Згідно з п. 1.6 статуту ТОВ "Всесвіт преса", затвердженого протоколом зборів учасників ТОВ "Всесвіт преса" №10 від 25.10.2016р., засновником товариства являється ОСОБА_6

Відповідно до довідки без дати ТОВ "Всесвіт преса" балансова вартість складського приміщення по АДРЕСА_2 загальною площею 208 кв.м. на 15.12.2016р. складає 155410,36 грн.

В матеріалах справи наявний протокол №12 загальних зборів учасників ТОВ "Всесвіт преса", відповідно до якого було вирішено продати ОСОБА_2 (РНОКПП 306571860) нежитлове приміщення цокольного поверху (в осях: 19-22), загальною площею 208,0 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, за ціною 156000,00 грн. шляхом укладення договору купівлі-продажу вказаного приміщення. Повноваження для підписання договору купівлі-продажу вище вказаного приміщення та визначення істотних умов такого договору від імені ТОВ "Всесвіт преса" на власний розсуд та на підписання акта Приймання-передачі приміщення надано ОСОБА_6 - учаснику ТОВ "Всесвіт преса".

15.12.2016р. ТОВ "Всесвіт преса" (Продавець) та гр. ОСОБА_2 (Покупець) уклали договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, відповідно до пунктів 1-2 якого, Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець приймає у власність нежитлове приміщення (цокольного поверху в осях: 19-22) загальною площею 208,00 кв. м., яке розташоване за адресою: Україна, АДРЕСА_2 та належить Продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане управлінням житлово-комунального господарства 06.07.2004р. на підставі рішення №800-А від 11.09.2003р.

Відповідно до п. 3 договору продаж цей вчинено за 156000,00 грн., в тому числі ПДВ, які покупець зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця до 31.12.2016р. продавець не заперечує проти реєстрації права власності на нежитлове приміщення за покупцем до повного розрахунку.

Згідно з п. 4 договору балансова вартість приміщення становить 155410,36 грн. згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт преса" від 15.12.2016р.

Відповідно до п. 11 договору передача нежитлового приміщення продавцем здійснюється на підставі акта приймання-передачі після повного розрахунку за продане приміщення.

У пункті 17 договору йдеться про те, що сторонами підтверджується, що договір відповідає дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається у відповідності зі справжньою нашою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладається без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, сторони однаково розуміють значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчать, що договором визначені всі істотні умови, про що свідчать їх особисті підписи на договорі.

Договір підписаний сторонами, посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А.

Відповідно до акту приймання - передачі від 15.01.2017р. ТОВ "Всесвіт преса" ("Сторона-1") передало ОСОБА_2 ("Сторона-2"), а остання прийняла у власність, на виконання умов договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15.12.2016р. посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. за реєстровим номером 10774, нежитлове приміщення (цокольного поверху в осях: 19-22), загальною площею 208,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Будь-яких претензій стосовно стану приміщення у "Сторони-2" до "Сторони-1" немає. Сторона-1 підтверджує факт проведення з нею повного розрахунку та отримання від Сторони-2 коштів в сумі 156000грн.

В матеріалах справи наявна довідка без дати ТОВ "Всесвіт преса", у якій зазначено, що в період 16 грудня - 28 грудня 2016р. на рахунок ТОВ "Всесвіт преса" надійшла сума 156000 від ОСОБА_2 за договором купівлі - продажу нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 від 15 грудня 2016р. Меморіальні ордера додаються.

В матеріалах справи наявні договори оренди від 01.08.2017p.; від 01.01.2018p.; від 01.01.2019р., укладені між ТОВ "Проскурів Преса" (Орендодавець) та ТОВ "Всесвіт преса" (Орендар), за якими Орендодавець передає Орендареві у строкове платне користування задля здійснення Орендарем його статутної діяльності частину наступного нежитлового приміщення площею 140,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький АДРЕСА_2. Вартість приміщення, що орендується становить 156000 грн.

За платіжними дорученнями №1532 від 12.12.2017р. та №1391 від 03.12.2018р. ТОВ "Всесвіт преса" сплатило ТОВ "Проскурів Преса" 12500,00 грн. з призначенням платежу "за оренду договір 2 від 1.08.2017р.".

Також, в матеріалах справи наявні: копія витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.12.2016р., за яким нежитлове приміщення загальною площею 208,00 кв. м., яке розташоване за адресою: Україна, АДРЕСА_2, знаходиться у власності ОСОБА_2; копія договору від 16.06.2017р. укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Проскурів Преса" про безоплатну оренду останнім приміщення площею 208 кв. м. за адресою м. Хмельницький АДРЕСА_2 та копія Акту прийому-передачі приміщення від 16.06.2017 p.; копія листа ТОВ "Проскурів Преса" від 19.03.2019р. про здачу в оренду приміщення ТОВ "Всесвіт преса", Савчук Л.Г., Окарській Т.В.; копія договору оренди від 02.01.2018 р. укладеного між ТОВ "Проскурів Преса" та ФОП Савчук Л.Г.; копія договору оренди від 01.01.2019 р. укладеного між ТОВ "Проскурів Преса" та ФОП Савчук Л.Г.; копія договору оренди від 01.08.2017 р. укладеного між ТОВ "Проскурів Преса" та ФОП Окарська Т.В.; копія договору оренди від 02.01.2018 р. укладеного між ТОВ "Проскурів Преса" та ФОП Окарська Т.В.; копію договору оренди від 01.01.2019 p. укладеного між ТОВ "Проскурів Преса" та ФОП Окарська Т.В.

У листі ПАТ "Хмельницькобленерго" від 21.05.2018р. зазначено, що ТОВ "Всесвіт преса" є споживачем електричної енергії за адресою АДРЕСА_2.

Також, в матеріалах справи наявний звіт про оцінку ТОВ "Центр незалежної оцінки "Проскурів-Експерт" від 29.01.2019р. разом з додатками, який виготовлений на замовлення ОСОБА_1, у якому зазначено, що при визначенні ринкової вартості об'єкту отримано наступні результати: із застосуванням методичного підходу оцінювачем порівняльним підходом вартість нежитлового приміщення (цокольного поверху) загальною площею 208,0 кв.м. по АДРЕСА_2 складає 2140193,00 грн., дохідним підходом вартість майна складає 2117818,00 грн. Мета оцінки - визначення ринкової вартості об'єкту в цінах, що склалися на дату оцінки. Оцінка проведена станом на 29.01.2019р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 31.05.2018р. відмовлено в позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт Преса" про визнання частково недійсним рішення та стягнення 360000 грн. вартості частини майна товариства.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2018р. прийнято до провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 31.05.2018р. у справі №924/147/16.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018р. по справі №924/147/16 призначено судову експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: "яка дійсна ринкова вартість усього майна ТОВ "Все-світ Преса" станом на 31.10.2015р. з урахуванням зобов'язань підприємства та нерозподіленого прибутку?".

Дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що договір є фіктивним, доказом чого є сам договір; витяг з ЄДРПОУ ТОВ "Всесвіт преса"; висновок спеціаліста про його дійсну вартість; повідомлення ПАТ "Хмельницькобленерго", позовна заява у справі №924/147/16; протокол загальних зборів ТОВ "Всесвіт преса" про виключення учасника; заява позивача про визначення вартості частки майна учасника шляхом проведення економічного дослідження (експертизи); лист ТОВ "Всесвіт преса" від 21.08.2015 р. №66 про відмову в проведенні експертизи.

При цьому, позивач наголошує на тому, що укладенням оспорюваного договору сторони отримали матеріальну вигоду за рахунок грошових коштів, які підлягали виплаті учаснику який вибув, чим порушили право позивача та гарантований законом розмір коштів, які підлягають виплаті учаснику товариства при виході із його складу учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції на час укладення оспорюваного договору, втратив чинність) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

При цьому обов'язок товариства сплатити вартість частки учаснику, який виходить з товариства, виникає з моменту повідомлення учасником про вихід.

У ч. 1 ст. 66 та у ст. 139 ГК України зауважується, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

З огляду на зазначені правові норми суд приходить висновку, що вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерела їх формування, а отже, в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить із товариства, за загальним правилом, повинна братися балансова вартість майна товариства.

Слід зазначити, що розмір компенсації, яку має бути виплачено під час проведення розрахунків, складається, виходячи із документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості цілісного майнового комплексу товариства на дату виходу учасника.

Законодавцем передбачено право учасника, який вийшов з товариства, вимагати визначення вартості його частки у статутному капіталі товариства, що підлягає йому до виплати у зв'язку з виходом з товариства, на підставі даних дійсної (ринкової) вартості майна товариства у разі незгоди учасника із вартістю, за якою майно обліковується на балансі товариства на дату виходу учасника з товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2019р. у справі №914/1096/18.

При цьому, спосіб захисту прав позивача полягає у стягненні вартості частини майна товариства, пропорційній його частці у статутному капіталі на дату виходу.

Судом враховується, що балансова вартість активів товариства не завжди відповідає дійсній (ринковій) вартості майна товариства на дату виходу учасника, однак на час здійснення продажу за оспорюваним договором, ринкова вартість майна не визначалась.

Обставини щодо дійсної (ринкової) вартості частини майна ТОВ "Всесвіт преса" є предметом дослідження в справі №924/147/16, яка знаходиться на розгляді в Північно-західному апеляційному господарському суді, оскільки ухвалою суду від 04.12.2018р. по справі №924/147/16 призначено судову експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: "яка дійсна ринкова вартість усього майна ТОВ "Все-світ Преса" станом на 31.10.2015р. з урахуванням зобов'язань підприємства та нерозподіленого прибутку?".

Як вже зазначалось, при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі.

Судом враховується, що здійснення продажу нерухомого майна за балансовою вартістю не суперечить нормам чинного законодавства, а інші обґрунтовані дані щодо дійсної вартості майна на дату укладення договору, окрім балансової вартості, у сторін договору були відсутні.

Після звернення позивача до ТОВ "Всесвіт преса" із заявою про вихід, подальший продаж майна за договором не впливає на розмір частки, оскільки вказана частка має бути обрахована з врахуванням вартості проданого майна за договором.

При цьому, судом враховується, що позивачем не доведено порушення його прав оспорюваним договором. Навіть у випадку продажу по ціні, яка нижче ринкової, такі обставини не стосуються прав та інтересів позивача, оскільки, як вже зазначалось, за ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" йому має бути виплачена тільки частка майна товариства в грошовому еквіваленті, пропорційна його частці у статутному капіталі.

З врахуванням викладеного, суд не приймає посилання позивача на звіт про оцінку ТОВ "Центр незалежної оцінки "Проскурів-Експерт" від 29.01.2019р. разом з додатками, який виготовлений на замовлення ОСОБА_1, як на підставу недійсності договору.

Посилання позивача на звіт про оцінку ТОВ "Центр незалежної оцінки "Проскурів-Експерт" від 29.01.2019р. не може бути прийнятий судом до уваги й по тій причині, що визначення ринкової вартості об'єкту, як зазначено в звіті про оцінку, здійснювалась в цінах, що склалися на дату оцінки - 29.01.2019р., а не на дату продажу нерухомого майна - 15.12.2016р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на час винесення рішення, оспорюваним договором право позивача не порушене.

Крім того, судом враховується, що відповідач не заперечує та не оспорює право позивача на виплату вартості частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі.

Щодо посилань позивача на фіктивність оспорюваного договору, судом враховується таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічна правова позиція щодо ознак фіктивності правочину наведена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018р. у справі №910/21218/17, постанові Верховного Суду від 15.03.2018р. у справі №910/14757/17.

Тобто, для дослідження фіктивності правочину необхідно встановити обставини щодо відсутності наміру в усіх учасників правочину створити правові наслідки та наявності умислу сторін такого правочину.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

Стаття 655 Цивільного кодексу України визначає договір купівлі-продажу, згідно з яким це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто, обов'язок щодо оплати за придбане майно законодавцем повністю покладається на покупця.

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина третя статті 692 Цивільного кодексу України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Як вже зазначалось, п. 11 договору визначено, що передача нежитлового приміщення продавцем здійснюється на підставі акта приймання-передачі тільки після повного розрахунку за продане приміщення.

При цьому, за довідкою ТОВ "Всесвіт преса" в період 16 грудня - 28 грудня 2016р. на рахунок ТОВ "Всесвіт преса" надійшла сума 156000 від ОСОБА_2 за договором купівлі - продажу нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 від 15 грудня 2016р.

В свою чергу, за актом приймання - передачі від 15.01.2017р. ТОВ "Всесвіт преса" передало ОСОБА_2, а остання прийняла у власність, на виконання умов договору від 15.12.2016р. нежитлове приміщення.

При цьому, у акті зазначено, що ТОВ "Всесвіт преса" підтверджує факт проведення з нею повного розрахунку та отримання від ОСОБА_2 коштів в сумі 156000грн.

З огляду на викладене, враховуючи п. 11 договору, подальше підписання між ТОВ "Всесвіт преса" та ОСОБА_2 акту приймання - передачі від 15.01.2017р. з зазначенням про здійснення повного розрахунку по договору від 15.12.2016р., суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15.12.2016р. був виконаний.

Більше того, між ОСОБА_2 та ТОВ "Проскурів Преса" укладено договір оренди від 16.06.2017р., в подальшому, ТОВ "Проскурів Преса" надавало в оренду вказане приміщення ФОП Савчук Л.Г., ФОП Окарській Т.В. та ТОВ "Всесвіт преса".

Таким чином, ОСОБА_2 здійснювала дії по розпорядженню належного їй майна, що також спростовує доводи позивача про фіктивність правочину.

Вказане в сукупності свідчить про свідомий намір сторін щодо виконання зобов'язань по такому договору, відповідно, оспорюваний правочин був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Посилання позивача на повідомлення ПАТ "Хмельницькобленерго", у якому зазначено про те, що ТОВ "Всесвіт преса" є споживачем електричної енергії за адресою АДРЕСА_2, судом також оцінюється критично, з огляду на те, що, як вже зазначалось, ТОВ "Проскурів Преса" передало частину приміщення загальною площею 208,00 кв. м., в тому числі, ТОВ "Всесвіт преса", відповідно, ТОВ "Всесвіт преса" правомірно є споживачем електричної енергії за вказаною адресою.

Питання ж щодо оподаткування та ухилення від сплати податків, про які стверджував позивач, не являються предметом спору та не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

В свою чергу, за частиною 1 статті 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Таким чином, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15.12.2016р., з огляду на відсутність доказів фіктивності такого договору та з огляду на недоведеність порушення прав позивача станом на дату винесення рішення, може призвести до втручання до підприємницької діяльності товариства, неможливості здійснення господарської діяльності у межах, визначених керівництвом товариства.

В свою чергу, статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність усіх тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

У суду відсутні підстави вважати, що договір не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, або ж що право позивача порушене оспорюваним договором. Припущення позивача не можуть бути взяті в основу для задоволення позовних вимог. Доказів протилежного позивачем не надано.

Позивач не навів належних і допустимих доказів в обґрунтування позову, таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в позові належить відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст складено 14.05.2019р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя                                                                                          В.В. Димбовський

Віддрук. 4 прим.:

1 - в наряд,

2 - позивачу АДРЕСА_4),

3 - відповідачу 1 (АДРЕСА_3),

4 - відповідачу 2 АДРЕСА_1). Всім рек з повід.