Постанова

від 14.05.2019 по справі 813/1902/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/1902/15

адміністративне провадження №К/9901/26710/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року у складі судді Клименко О.М.,

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року у складі суддів Большакової О.О., Глушка І.В., Макарика В.Я.,

у справі №813/1902/15 (876/8196/15)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комплекс-ПРО»

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

16 квітня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комплекс-ПРО» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення перевірки та складання акта перевірки №64/13-23-2201/38565262 від 18 лютого 2015 року, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 березня 2015 року №0000202211, з мотивів протиправності дій та безпідставності прийняття рішення.

21 липня 2015 року постановою Львівського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства задоволений повністю, визнані протиправними дії податкового органу щодо проведення перевірки та складання акта перевірки №64/13-23-2201/38565262 від 18 лютого 2015 року, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу №0000202211 від 02 березня 2015 року.

01 вересня 2016 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року в частині визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення перевірки та складання акта перевірки № 64/13-23-2201/38565262 від 18 лютого 2015 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року залишено без змін.

03 жовтня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 01 вересня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення та постанову суду першої інстанції від 21 липня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству в задоволенні позовних вимог повністю.

06 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення недоліків на виконання ухвали цього суду від 04 жовтня 2016 року та витребувана справа № 813/1902/15 (876/8196/15) з Львівського окружного адміністративного суду.

Підприємством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не подавались, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

27 грудня 2016 року справа № 813/1902/15 (876/8196/15) надійшла до Вищого адміністративного суду України.

21 лютого 2018 року справа № 813/1902/15 (876/8196/15) разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/26710/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 38565262, перебуває на податковому обліку з 01 квітня 2013 року, є платником податку на додану вартість з 01 травня 2013 року.

Податковим органом у лютому 2015 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при взаєморозрахунках з ТОВ «Мелана» та ПП «Хімінвест» за липень та вересень 2014 року, за наслідками якої складено акт № 64/13-23-2201/38565262 від 18 лютого 2015 року (далі акт перевірки).

Висновком акта перевірки податковим органом зазначено про встановлення порушення Товариством положень пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по безтоварних операціях всього на суму 37283 грн, в тому числі за липень 2014 року на суму 24565 грн, за вересень 2014 року на суму 12718 грн.

02 березня 2015 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000202211 про збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33687,50 грн, в тому числі 26950 грн - основне зобов'язання за порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України та 6737,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, без визначення правової підстави їх застосування (том 1 арк. справи 82).

Предметом касаційного перегляду виходячи із встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України меж перегляду судом касаційної інстанції, є рішення судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення податкового органу від 02 березня 2015 року №0000202211.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», встановили, що сума загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності Товариства за 2014 рік становить менше 20 мільйонів, проаналізували в контексті спірних правовідносин положення пункту 8 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», дійшли висновку про порушення контролюючим органом порядку призначення та проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства, що зумовлює неможливість породження її результатами жодних правових наслідків.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність винесеного за наслідками такої перевірки податкового повідомлення-рішення № 0000202211 від 02 березня 2015 року, пославшись при цьому на висновки висловлені Верховним Судом України в постанові від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14), які є обов'язковими для врахування судами попередніх інстанцій відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на час вирішення спору судами попередніх інстанцій, до 15 грудня 2017 року.

Оцінюючи доводи податкового органу про відсутність реального виконання господарських операцій Товариства з ТОВ «Мелана» та ПП «Хімінвест», суди попередніх інстанцій встановили, що 12 вересня 2014 року Товариством укладено та виконано з ПП «Хімінвест» договір № 12/09 щодо виконання робіт по влаштуванню каналізаційного випуску в супермаркеті «Арсен» в м. Львів, вул. Чорновола, 93, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року, а також довідкою про вартість виконаних робіт та витрати форми КБ-3 за вересень 2014 року, податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також між позивачем та ПП «Хімінвест» укладено та виконано договір № 17/09 від 17 вересня 2014 року про виконання робіт по будівництву зовнішніх інженерних мереж по вул. Цехова, 1 в м. Львові, факт виконання цього договору підтверджено довідкою про вартість робіт та витрати за вересень 2014 року форми КБ-3, актом приймання виконаних робіт за вересень 2014 року, податковою накладною від 17 вересня 2014 року № 148.

Аналогічні договірні відносини мали місце і щодо робіт по влаштуванню каналізаційних мереж в м. Львові по вул. Лінкольна, 6, в м . Львові по вул. Кутова, 5, що підтверджено договорами, довідками про вартість робіт та витрати форми КБ-3, актами приймання виконаних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, розрахунками загальновиробничих витрат до локального кошторису, податковими накладними.

Також встановлено, що позивач 2 червня 2014 року уклав та виконав договори з ТОВ «Мелана» про виконання робіт по влаштуванню каналізаційної мережі у м. Львові по вул. Лінкольна, 6, а також по вул. Пасічна, 33, факт виконання робіт підтверджено довідками про вартість робіт та витрати форми КБ-3, актами приймання виконаних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, розрахунками загальновиробничих витрат до локального кошторису, податковими накладними, виписками по особовим рахункам, оборотно-сальдовими відомостями.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Мелана» та ПП «Хімінвест» відображено в податковій звітності Товариства, про що свідчить копії додатків № 5 до податкових декларацій з ПДВ за липень, вересень 2014 року.

Суди попередніх інстанцій за результатами дослідження первинних документів дійшли висновку про те, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належними первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Висновуючись на сукупності оцінки доказів у справі, враховуючи порушення контролюючим органом порядку призначення та проведення перевірки, неправомірність зазначених в акті висновків суди попередніх інстанцій визнали протиправність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності виконання контрагентами позивача робіт.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаних позивачем робіт (будівельних робіт).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання робіт та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій та суд першої інстанції в частині судового рішення залишеного без змін не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, постанова суду апеляційної інстанції та постанова суду першої інстанції в частині залишеній без змін судом апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року в частині залишеній без змін судом апеляційної інстанції та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року у справі №813/1902/15 (876/8196/15) - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер