Ухвала

від 13.05.2019 по справі 761/43924/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

Іменем України

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 761/43924/17-ц

провадження /№ 61-8478 ск 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Вимпел» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Житлово-будівельний кооператив «Вимпел» (далі - ЖБК «Вимпел»)звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2018 року позов ЖБК «Вимпел» задоволено частково.

Стягнуто на користь ЖБК «Вимпел» з ОСОБА_2 розраховані з наявної заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання квартири

АДРЕСА_1 за період з 01 грудня

2015 року по 01 липня 2016 року - інфляційні нарахування у сумі 9 грн

36 коп. та 3% річних у розмірі 3 грн 16 коп.

Стягнуто на користь ЖБК «Вимпел» з ОСОБА_3 розраховані з наявної заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання квартири

АДРЕСА_1 за період з 01 вересня

2013 року по 01 грудня 2015 року - інфляційні нарахування у сумі 882 грн

56 коп. та 3% річних у розмірі 91 грн 80 коп.

Стягнуто на користь ЖБК «Вимпел» з ОСОБА_2 розраховані з наявної заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання квартири

АДРЕСА_2 за період з 01 грудня

2015 року по 01 липня 2016 року - інфляційні нарахування у сумі 6 грн

69 коп. та 3% річних у розмірі 1 грн 59 коп.

Стягнуто на користь ЖБК «Вимпел» з ОСОБА_1 розраховані з наявної заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання квартири

АДРЕСА_2 за період з 01 грудня

2015 року по 01 липня 2016 року - інфляційні нарахування у сумі 9 грн

36 коп. та 3% річних у розмірі 1 грн 59 коп.

Стягнуто на користь ЖБК «Вимпел» з ОСОБА_3 розраховані з наявної заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання квартири

АДРЕСА_2 за період з 01 вересня

2013 року по 01 грудня 2015 року - інфляційні нарахування у сумі 1 581 грн

35 коп. та 3% річних у розмірі 162 грн 01 коп.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В іншій частині позову ЖБК «Вимпел» відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2018 року повернуто заявникам, оскільки

не виконані вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 22 лютого

2019 року про залишення апеляційної скарги без руху.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду її апеляційної скарги.

Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження вищевказаного судового рішення, оскільки згідно відбитку штампу «Прийом громадян» подана 26 квітня

2019 року.

До касаційної скарги заявником додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження заявник посилається на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст ухвали суду апеляційної інстанції заявник отримав 04 квітня 2019 року, надавши відповідні докази.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження судового рішення заявником пропущено з поважних причин, вважаю за можливе його поновити.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності.

Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати положенням статті 356 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У частині другій статті 9 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно із частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною та повертається позивачеві.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, відсутність документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, правильно визнав неподаною та повернув її ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , оскільки

не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху,

у зв'язку з чим неможливо вирішити питання про відкриття апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставні.

Відступаючи від практики Верховного Суду України, Велика Палата Верховного Суду у справі справа № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) дійшла висновку, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний аналіз зазначеного Закону та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому у статті 5 цього закону, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги

не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

При прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження

№14-57цс18).

Отже, споживачі звільняються від сплати судового збору лише у справах за їх позовами за умови, що ці позови стосуються порушення їх прав як споживачів. Позов ЖБК «Вимпел» до споживачів про стягнення заборгованості за житлового-комунальні послуги не стосується захисту прав споживача, а навпаки пов'язаний з допущеними споживачами порушеннями умов договору по сплаті таких послуг. Тому при оскарженні рішення суду, яким вирішено зазначений позов, споживач зобов'язаний оплатити скаргу судовим збором в установлених законом порядку і розмірі.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Доводи касаційної скарги висновку суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. При цьому повернення апеляційної скарги

не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для такого повернення.

Керуючись статтею 390 ЦПК України, пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду

від 19 березня 2019 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Вимпел» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк