Рішення

від 07.05.2019 по справі 200/2260/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2019 р. Справа№200/2260/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., за участю секретаря судового засідання Сєрих М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Мелекінської сільської ради

про: скасування рішення Мелекінської сільської ради № 7/39-1306 від 30.11.2018 року та № 7/40-1377 від 21.12.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її в оренду ОСОБА_1 , зобов`язання Мелекінську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку «Буревестник» ) в АДРЕСА_1 1 із земель рекреаційного призначення.

за участю

представників сторін:

від позивача: Ставрунов В.М. - особисто, ОСОБА_2 . - на підставі ордеру,

від відповідача: не з`явився.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мелекінської сільської ради про скасування рішення Мелекінської сільської ради № 7/39-1306 від 30.11.2018 року та № 7/40-1377 від 21.12.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її в оренду ОСОБА_1 , зобов`язання Мелекінську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку «Буревестник» ) АДРЕСА_1 із земель рекреаційного призначення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 2014 по 2018 роки він поступово придбав у власність частину бази відпочинку Буревестник , яка розташована на території Мелекінської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 . 1. Позивач зазначає, що належна йому нерухомість була відокремлена в цілу частку та його право на нежитлове нерухоме майно бази відпочинку Буревестник загальною площею 391,8 кв. м. було зареєстроване 15.02.2018 року в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Позивач вказує на те, що у зв`язку з тим, що до нього перейшло право власності на нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці та воно нерозривно з нею пов`язано, враховуючи розташування та конфігурацію об`єктів нерухомості для їх обслуговування необхідно використання земельної ділянки площею 0,2391 га. Позивач зазначає, що 22.11.2018 року він звернувся до відповідача з заявою, відповідно до якої просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оренду, однак відповідачем прийнято рішення № 7/39-1306, яким відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Позивач вказує на те, що 07.12.2018 року звернувся до відповідача з заявою, відповідно до якої зазначив про порушення Мелекінською сільською радою норм чинного законодавства та наполягав на наданні дозволу або викладення мотивів відмови у відповідності до вимог діючого законодавства. Позивач зазначає, що 21.12.2018 року відповідачем прийнято рішення № 7/40-1377, яким було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку Буревісник ) в АДРЕСА_2 . Мелекіне АДРЕСА_3 із земель рекреаційного призначення. Причиною відмови було зазначено: Дві металеві споруди, що належать заявнику на праві власності, відносяться до тимчасових споруд згідно технічного висновку, затвердженого рішенням сесії Мелекінської сільської ради від 21.12.2018 року № 7/40-1360 . Позивач вважає рішення відповідача від 30.11.2018 року № 7/39-1306 та від 21.12.2018 року № 7/40-1377 протиправними та прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки порушують його права як власника нерухомого майна. Також, позивач звертає увагу суду на те, що при зверненні до відповідача з відповідними заявами, що ним були подані до відповідача усі необхідні відомості та документи для отримання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Крім того, позивач вказав, що відповідачем були прийняті два рішення, якими відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, зазначивши в них дві різні підстави відмови, жодна з яких не передбачена діючим законодавством, та оформив відмови без належного обґрунтування підстав відмови, з яких би вбачалось в чому саме полягає порушення заявником встановленого законодавством порядку отримання дозволу, однак при цьому пославшись на вимоги статті 118 Земельного кодексу України, що не регулюють спірні відносини. Також, позивач посилається на те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про його право власності на нерухоме майно: об`єкт нежитлової нерухомості - база відпочинку Буревестник загальною площею 391,8 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Позивач вважає, що належним способом захисту його порушеного права є не тільки скасування спірних рішень відповідача, а й зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку Буревестник ) в АДРЕСА_3 із земель рекреаційного призначення.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали викладені у позовній заяві обставини та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Однак письмової думки з приводу заявлених позовних вимог суду не надав. У судове засідання призначене на 07 травня 2019 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 13 березня 2019 року.

13 березня 2019 року суд відклав підготовче засідання на 15 квітня 2019 року, у зв`язку з необхідністю надання часу відповідачу для підготовки відзиву на позовну заяву, та витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 травня 2019 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 13).

З матеріалів справи встановлено, що між ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_4 ) та ОСОБА_1 (далі по тексту - Обдарований) укладений договір дарування частини бази відпочинку від 11.04.2014 року, відповідно до якого дарувальник подарував, а обдарований прийняв у дар безоплатно належні дарувальнику 9/50 (дев`ять п`ятдесятих) частин бази відпочинку Беревесник (далі - Предмет договору), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 1, на земельній ділянці Мелекінської сільської ради, площею 0,3576 га, право на яку, згідно листа - відповіді відділу Держемагенства у Першотравневому районі Донецької області № 345 від 09.04.2014 року, у дарувальника відсутнє, не оформлене ніяким чином (а.с. 19-20).

22.01.2018 року між ОСОБА_5 (далі по тексту - Продавець) та ОСОБА_1 (далі по тексту - Покупець) укладений договір купівлі - продажу, відповідно до якого на умовах передбачених цим договором, покупець продає, передає у власність, а покупець купує, приймає у власність придатні до використання за призначенням 35/50 (тридцять п`ять п`ятдесятих) частин бази відпочинку Буревестник , що знаходиться за адресою: Донецька АДРЕСА_1 - АДРЕСА_3 , на земельній ділянці Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, площею 0,3576 га, право на яку у продавця відсутнє, не оформлене ніяким чином, і сплатити передбачену цим договором грошову суму (а.с. 15-16).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 111271286 від 22.01.2018 року встановлено, що база відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 , загальною площею 436,1, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 належить ОСОБА_1 (а.с.17-18).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 114067734 від 15.02.2018 року встановлено, що база відпочинку Беревестник , загальною площею 391,8 що розташована за адресою: Донецька АДРЕСА_3 належить ОСОБА_1 . Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: літній будинок, В-1; веранда, в; ганки, в (1), в (2), в (3); літній будинок, Г-1; веранда, г; ганок, г (1), г (2), г (3), г (4); літній будинок, З-1; веранда, з; ганок, з (1); літній будинок, Ж-1; літній будинок (металевий), И-1; ганок, и (1); склад, И (1) - 1; кхня, К-1; радіорубка, Л-1; веранда, л; туалет, Т-1 (а.с. 14).

12.02.2018 року ФОП - ВЕК Бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на громадський будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_1 (а.с. 21-28).

Згідно висновку експертного дослідження № 3 будівельно - технічної експертизи, складеного судовим експертом Спиридоновим В.А. на запит ОСОБА_1 встановлено, що будови, розміщені на території б/в Буревестник , що знаходиться за адресою: вул. Набережна, буд. 1, с. Мелекіне, Мангушського району, Донецької області, які належать ОСОБА_1 , є нерухомим майном (а.с. 32-36).

Судом встановлено, що 22.11.2018 року ОСОБА_1 звернувся до голови Мелекінської сільської ради з заявою, відповідно до якої просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_3 ) по АДРЕСА_3 (а.с. 12).

Рішенням Мелекінської сільської ради від 30.11.2018 року № 7/39-1306 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 за результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_1 та наданих документів: технічного паспорту БТІ, договору дарування частини бази відпочинку від 11.04.2014 року (зареєстрованого в реєстрі № 1046), договору купівлі - продажу частини бази відпочинку (зареєстровано в реєстрі № 139), витяг з Державного реєстру речових прав на базу відпочинку Буревестник (номер запису про право власності: 24844049 від 13.02.2018 року), в зв`язку з проведенням експертизи об`єктів, розташованих на території бази відпочинку Буревісник в с. Мелекіне, АДРЕСА_4 . Набережна, 1-а, керуючись Конституцією України, ст. 12, 19, 118, ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26, ч. 2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування сесія сільської ради вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку Буревісник ) в АДРЕСА_3 із земель рекреаційного призначення (а.с. 29).

07.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до голови Мелекінської сільської ради з заявою, відповідно до якої просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_3 , та у разі відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки надати у встановлений законом термін вмотивовану відповідь для подальшого звернення до суду (а.с. 30).

Рішенням Мелекінської сільської ради від 21.12.2018 року № 7/40-1360 Про затвердження технічного висновку по результатам обстеження будівель і споруд розташованих на території колишньої б/в Буревесник за адресою АДРЕСА_5 область АДРЕСА_1 район АДРЕСА_6 с. Мелекіне, вул. АДРЕСА_3 , 1 сесія сільської ради вирішила затвердити технічний висновок з ТОВ Азов - Гаррет по результатам обстеження будівель і споруд, розташованих на території колишньої б/в Буревесник за адресою АДРЕСА_5 область АДРЕСА_3 (а.с. 83-84).

Рішенням Мелекінської сільської ради від 21.12.2018 року № 7/40-1377 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її в оренду гр. ОСОБА_1 за результатами розгляду повторної заяви ОСОБА_1 , у зв`язку з ти, що дві металеві споруди, що належать заявнику на праві власності, відносяться до тимчасових споруд згідно технічного висновку, затвердженого рішенням сесії Мелекінської сільської ради від 21.12.2018 року № 7/40-1360, керуючись Конституцією України, ст. 12, 19, 118, ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26, ч. 2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування сесія сільської ради вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку Буревісник ) в АДРЕСА_3 із земель рекреаційного призначення (а.с. 31).

Не погодившись з прийнятими Мелекінською сільською радою рішеннями від 30.11.2018 року № 7/39-1306 та від 21.12.2018 року № 7/40-1377, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 5 ЗК України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Приписами статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст. 50 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Статтею 51 ЗК України передбачено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Частиною 1 статті 52 визначено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України).

Згідно ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивач 22.11.2019 року та 07.12.2018 року звернувся до Мелекінської сільської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_5 .

Рішеннями Мелекінської сільської ради від 30.11.2018 року № 7/39-1306 та від 21.12.2018 року № 7/40-1377 ОСОБА_1 відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу що відведення в оренду земельної ділянки.

Підставою для такої відмови, виходячи з матеріалів справи, було проведення експертизи об`єктів, розташованих на території бази відпочинку Буревісник в АДРЕСА_3 та наявність металевих споруд, що належать заявнику на праві власності, які відносяться до тимчасових споруд згідно технічного висновку, затвердженого рішенням сесії Мелекінської сільської ради від 21.12.2018 року № 7/40-1360.

Суд вказує на те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстави для прийняття відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, однак

Суд зазначає, що позивачу відмовлено у задоволенні клопотань про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, які не передбачені законодавством.

Крім того, суд вказує на те, що за змістом статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку існування проблеми, що становить суспільний інтерес, яка б вимагала таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Отже, суд виходить з того, що правомочність володіти, користуватись і розпоряджатись нерухомим майном (будинками, будівлями і спорудами), що у своїй сукупності становить зміст права власності, нерозривно пов`язана із відповідною правомочністю щодо земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Належність особі на праві власності нерухомого майна зобов`язує її набути будь-якого передбаченого законодавством речового права на земельну ділянку, на якій воно розташоване. Більше того, законодавство передбачає випадки, коли таке право виникає з факту набуття чи переходу права власності на нерухоме майно.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.02.2018 року вбачається, що позивачу на праві власності належить частина бази відпочинку Буревестник загальною площею (кв.м): 391,8, що розташовано за адресою: АДРЕСА_5 .

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем були порушені права позивача як власника нерухомого майна розташованого на спірній земельній ділянці.

Таким чином, суд вважає, що рішення Мелекінської сільської ради № 7/39-1306 від 30.11.2018 року та № 7/40-1377 від 21.12.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її в оренду ОСОБА_1 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Стосовно вимоги позивача зобов`язати Мелекінську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку «Буревестник» ) в АДРЕСА_3 із земель рекреаційного призначення, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (т. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» ).

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відбувається вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду відповідно до чинного законодавства належить до виключної компетенції сільської ради, тобто є дискреційними повноваженнями Мелекінської сільської ради.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов`язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за органом виконавчої влади, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши орган виконавчої влади дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу певну свободу розсуду при прийнятті рішення.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб`єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб`єкта на користь позивача, окрім випадків, коли для прийняття такого рішення виконані всі умови, визначені законом.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що найбільш ефективним із можливих способів захисту порушеного права є зобов`язання Мелекінську сільську раду (код ЄДРПОУ 04340460) винести на розгляд засідання сесії питання стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку «Буревестник» ) в АДРЕСА_3 із земель рекреаційного призначення, відповідно до заяви (клопотання) ОСОБА_1 від 22.11.2018 року та прийняти рішення відповідно до ч. 3 статті 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Мелекінської сільської ради в частині визнати протиправним та скасувати рішення Мелекінської сільської ради № 7/39-1306 від 30.11.2018 року та № 7/40-1377 від 21.12.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її в оренду ОСОБА_1 , зобов`язання Мелекінську сільську раду (код ЄДРПОУ 04340460) винести на розгляд засідання сесії питання стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку «Буревестник» ) в АДРЕСА_3 із земель рекреаційного призначення, відповідно до заяви (клопотання) ОСОБА_1 від 22.11.2018 року та прийняти рішення відповідно до ч. 3 статті 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те. що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню суд приходить висновку про стягнення на користь позивача судового збору в розмірі 768,40 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Мелекінської сільської ради про скасування рішення Мелекінської сільської ради № 7/39-1306 від 30.11.2018 року та № 7/40-1377 від 21.12.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її в оренду ОСОБА_1 , зобов`язання Мелекінську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку «Буревестник» ) в АДРЕСА_3 із земель рекреаційного призначення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Мелекінської сільської ради № 7/39-1306 від 30.11.2018 року та № 7/40-1377 від 21.12.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її в оренду ОСОБА_1 .

Зобов`язати Мелекінську сільську раду (код ЄДРПОУ 04340460) винести на розгляд засідання сесії питання стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку «Буревестник» ) в АДРЕСА_3 із земель рекреаційного призначення, відповідно до заяви (клопотання) ОСОБА_1 від 22.11.2018 року та прийняти рішення відповідно до ч. 3 статті 123 Земельного кодексу України.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мелекінської сільської ради (код ЄДРПОУ 04340460, 87441, Донецька область, Мангушський район, с. Мелекіне, вул. Гагаріна, буд. 22А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 07 травня 2019 року в присутності позивача та представника позивача.

Повний текст рішення складено та підписано 16 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.