Постанова

від 07.08.2019 по справі 200/2260/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року справа №200/2260/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Ястребової Л.В, за участю секретаря судового засідання - Токаревої А.Г., позивача - ОСОБА_1 , його представника - адвоката - Чекменьова В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року (головуючий суддя І інстанції - Олішевська В.В.), складене в повному обсязі 16 травня 2019 року в м. Слов`янськ Донецької області, у справі № 200/2260/19-а за позовом ОСОБА_1 до Мелекінської сільської ради про скасування рішення Мелекінської сільської ради № 7/39-1306 від 30 листопада 2018 року та № 7/40-1377 від 21 грудня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її в оренду ОСОБА_1 , зобов`язання Мелекінську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2") в АДРЕСА_1 із земель рекреаційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2019 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мелекінської сільської ради про скасування рішення Мелекінської сільської ради № 7/39-1306 від 30 листопада 2018 року та № 7/40-1377 від 21 грудня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її в оренду ОСОБА_1 , зобов`язання Мелекінську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2") в АДРЕСА_1 із земель рекреаційного призначення (а.с. 5-11).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Мелекінської сільської ради № 7/39-1306 від 30 листопада 2018 року та № 7/40-1377 від 21 грудня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її в оренду ОСОБА_1 . Зобов`язати Мелекінську сільську раду (код ЄДРПОУ 04340460) винести на розгляд засідання сесії питання стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2") в АДРЕСА_1 із земель рекреаційного призначення, відповідно до заяви (клопотання) ОСОБА_1 від 22.11.2018 року та прийняти рішення відповідно до ч. 3 статті 123 Земельного кодексу України. В решті позовних вимог відмолено (а.с. 106-111).

Не погодившись із судовим рішенням в частині відмови у задоволені позовних вимог про зобов`язання Мелекінську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2") в АДРЕСА_1 із земель рекреаційного призначення, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в вищевказаній частині та задовольнити позовні вимоги в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про неможливість втручання у дискреційній повноваження з питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Вважає, що ефективним способом порушеного права позивача є задоволення вищевказаних вимог для не затягування вирішення цього питання (а.с. 118-125).

Позивач та його представник в судовому засіданні надали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просили суд її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.Відзив на апеляційну скаргу не надав, однак заявляв клопотання для надання часу для підготовки відзиву.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 13).

Між ОСОБА_2 (далі по тексту - Дарувальник) та ОСОБА_1 (далі по тексту - Обдарований) укладений договір дарування частини бази відпочинку від 11 квітня 2014 року, відповідно до якого дарувальник подарував, а обдарований прийняв у дар безоплатно належні дарувальнику 9/50 (дев`ять п`ятдесятих) частин бази відпочинку Беревесник (далі - Предмет договору), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці Мелекінської сільської ради, площею 0,3576 га, право на яку, згідно листа - відповіді відділу Держемагенства у Першотравневому районі Донецької області № 345 від 09 квітня 2014 року, у дарувальника відсутнє, не оформлене ніяким чином (а.с. 19-20).

22 січня 2018 року між ОСОБА_3 (далі по тексту - Продавець) та ОСОБА_1 (далі по тексту - Покупець) укладений договір купівлі - продажу, відповідно до якого на умовах передбачених цим договором, покупець продає, передає у власність, а покупець купує, приймає у власність придатні до використання за призначенням 35/50 (тридцять п`ять п`ятдесятих) частин бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, площею 0,3576 га, право на яку у продавця відсутнє, не оформлене ніяким чином, і сплатити передбачену цим договором грошову суму (а.с. 15-16).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 111271286 від 22 січня 2018 року встановлено, що база відпочинку Беревестник , загальною площею 436,1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 (а.с.17-18).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 114067734 від 15 лютого 2018 року встановлено, що база відпочинку Беревестник , загальною площею 391,8 що розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 . Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: літній будинок, В-1; веранда, в; ганки, в (1), в (2), в (3); літній будинок, Г-1; веранда, г; ганок, г (1), г (2), г (3), г (4); літній будинок, З-1; веранда, з; ганок, з (1); літній будинок, Ж-1; літній будинок (металевий), И-1; ганок, и (1); склад, И (1) - 1; кхня, К-1; радіорубка, Л-1; веранда, л; туалет, Т-1 (а.с. 14).

12 лютого 2018 року ФОП - ВЕК Бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на громадський будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , згідно якого під будівлями знаходиться 391,8 кв.м право на яке у попередніх власників було відсутнє (а.с. 21-28).

Згідно висновку експертного дослідження № 3 будівельно - технічної експертизи, складеного судовим експертом Спиридоновим В.А. на запит ОСОБА_1 встановлено, що забудови, розміщені на території б/в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_1 , є нерухомим майном (а.с. 32-36).

Судом встановлено, що 22 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до голови Мелекінської сільської ради з заявою, відповідно до якої просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 ) по АДРЕСА_2 (а.с. 12).

Рішенням Мелекінської сільської ради від 30 листопада 2018 року № 7/39-1306 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 за результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_1 та наданих документів: технічного паспорту БТІ, договору дарування частини бази відпочинку від 11 квітня 2014 року (зареєстрованого в реєстрі № 1046), договору купівлі - продажу частини бази відпочинку (зареєстровано в реєстрі № 139), витяг з Державного реєстру речових прав на базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 (номер запису про право власності: 24844049 від 13 лютого 2018 року), у зв`язку з проведенням експертизи об`єктів, розташованих на території бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Мелекіне, вул. Набережна, 1-а, керуючись Конституцією України, ст. 12, 19, 118, ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26, ч. 2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування сесія сільської ради вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в АДРЕСА_1 із земель рекреаційного призначення (а.с. 29).

07 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до голови Мелекінської сільської ради з заявою, відповідно до якої просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_2 , та у разі відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки надати у встановлений законом термін вмотивовану відповідь для подальшого звернення до суду (а.с. 30).

Рішенням Мелекінської сільської ради від 21 грудня 2018 року № 7/40-1360 Про затвердження технічного висновку по результатам обстеження будівель і споруд розташованих на території колишньої б/в ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_2 сесія сільської ради вирішила затвердити технічний висновок з ТОВ Азов - Гаррет по результатам обстеження будівель і споруд, розташованих на території колишньої б/в ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 83-84).

Рішенням Мелекінської сільської ради від 21 грудня 2018 року № 7/40-1377 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її в оренду гр. ОСОБА_1 за результатами розгляду повторної заяви ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що дві металеві споруди, що належать заявнику на праві власності, відносяться до тимчасових споруд згідно технічного висновку, затвердженого рішенням сесії Мелекінської сільської ради від 21 грудня 2018 року № 7/40-1360, керуючись Конституцією України, ст. 12, 19, 118, ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26, ч. 2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування сесія сільської ради вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в АДРЕСА_1 із земель рекреаційного призначення (а.с. 31).

Не погодившись з прийнятими Мелекінською сільською радою рішеннями від 30 листопада 2018 року № 7/39-1306 та від 21.12.2018 року № 7/40-1377, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішення Мелекінської сільської ради № 7/39-1306 від 30 листопада 2018 року та № 7/40-1377 від 21 грудня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її в оренду ОСОБА_1 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що найбільш ефективним із можливих способів захисту порушеного права є в третє зобов`язати Мелекінську сільську раду (код ЄДРПОУ 04340460) винести на розгляд засідання сесії питання стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2") в АДРЕСА_1 із земель рекреаційного призначення, відповідно до заяви (клопотання) ОСОБА_1 від 22.11.2018 року та прийняти рішення відповідно до ч. 3 статті 123 Земельного кодексу України.

А позовні вимоги про зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею задоволені не були за для невтручання у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог про зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею, з наступних підстав.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Судом першої інстанції встановлено (та не є спірним під час апеляційного перегляду справи), що рішення Мелекінської сільської ради № 7/39-1306 від 30 листопада 2018 року та № 7/40-1377 від 21 грудня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її в оренду ОСОБА_1 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні заяв про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для користування шляхом оренди,з підстав не передбачених законодавством. Відповідачем зазначені обставини не оскаржені, тому суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого земельного питання.

У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

За такого правового регулювання суд апеляційної інстанції вважає, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

За такого правового підходу, який висловлено судом першої інстанції втрачається сенс у першій стадії земельно-правової процедури щодо звернення особи за отриманням дозволу та безпосередньо його отримання, тобто позбавляє цю дію її юридичного (правового) значення.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного суду від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а, відповідно до якої колегія суддів відступила від правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі №804/3703/16, що рішення суб`єкта владних повноважень на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою не має правового значення і не порушує прав особи.

Отже, суд першої інстанції помилково вважав, що повноваження відповідача у спірних правовідносинах є дискреційними. Тому ці доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а позовні вимоги в частині зобов`язання Мелекінську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2") в АДРЕСА_2 із земель рекреаційного призначення є такими, що підлягають задоволенню.

Отже рішення суду першої інстанції щодо зобов`язання ,в третє, винести на розгляд засідання сесії відповідача питання стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою,- не є питанням позовних вимог та судом першої інстанції не зазначено, що суд виходив за межі позовних вимог, тому в цій частині рішення прийняте поза межами позовних вимог та не може враховуватись як їх розгляд. Таке рішення є зайвим в даній справі, оскільки в другій частині позовних вимог позивачу було відмовлено та відповідно до відмови є апеляційна скарга, яка підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції переглянуто судом апеляційної інстанції виключно в межах апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог на задовольнити такі вимоги.

Керуючись статтями 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду 07 травня 2019 року по справі № 200/2260/19-а - скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог про зобов`язання Мелекінську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2") в АДРЕСА_1 із земель рекреаційного призначення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Мелекінської сільської ради про зобов`язання Мелекінську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2") в АДРЕСА_2 із земель рекреаційного призначення - задовольнити.

Зобов`язати Мелекінську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,2391 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2") в АДРЕСА_1 із земель рекреаційного призначення.

В решті рішення Донецького окружного адміністративного суду 07 травня 2019 року по справі № 200/2260/19-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 07 серпня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 серпня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Л.В. Ястребова