Ухвала

від 13.05.2019 по справі 185/2999/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/561/19 Справа № 185/2999/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою директора Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІТЕХНОМЕТ ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2019 року про накладення арешту на майно,

за участю:

секретаря ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

заявника ОСОБА_5 ,

представника заявника адвоката ОСОБА_8 ,

слідчого ОСОБА_9 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2019 року клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровської області ОСОБА_9 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019040370000650 від 26 березня 2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, задоволено, накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на металеві труби у кількості 20 шт. довжиною по 6 м. та діаметром - 530 мм. кожна, з відмітками виконаними на них з нумерацією від 1 до 20, вилучені в ході огляду 02 квітня 2019 року, з переданням на відповідальне зберігання директору по виробництву Павлоградського заводу мостових металоконструкцій, за адресою: м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 23.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя послався на те, що відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, вказане вилучене майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

В апеляційнійскарзі керівникТОВ ПОЛІТЕХНОМЕТ ОСОБА_5 просить ухвалу скасувати, відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 про арешт майна.

Свої вимогикерівник ТОВ ПОЛІТЕХНОМЕТ ОСОБА_5 обґрунтовуєтим,що вищевказанітруби буливиготовлені ТОВ«ПК Техпромінвест»зі сталі,яка буланадана ТОВ ПОЛІТЕХНОМЕТ, маркіровані у відповідності до нормативів, з вказанням на марку сталі, номеру партії і ГОСТу. Зазначає, що відповідно до договору № 0402/2109 про надання послуг відповідального зберігання від 04 лютого 2019 року та накладної на відповідальне зберігання № ПМ-000002 від 04 лютого 2019 року, вказані труби знаходились на складі ТОВ «ПК Техпромінвест», який розташований на території Павлоградського заводу мостових металоконструкції за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Терьошкіна, 23. Разом з цим, вказує, що ця продукція належить на праві власності саме підприємству ТОВ ПОЛІТЕХНОМЕТ, і слідчому під час проведення огляду були відомі ці обставини. Також, у клопотанні слідчого не вказано, яка особа вчинила злочин, склад якого злочину є у діях цієї особи, які саме дії є протиправними. Окрім того, слідчим суддею не прийнято до уваги, що слідчим було порушено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізацію, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження затвердженого Постановою КМ України від 19 листопада 2012 року №1104, що полягає у відсутності опису маркіровки на трубах і труби були помічені лише крейдою.

Заслухавши суддю-доповідача, заявника та його представника, які підтримали скаргу, прокурора та слідчого, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги, у зв"язку з закриттям провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпеченнякримінального провадженнязастосовуються зметою досягненнядієвості цьогопровадження.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, ст. 132 КПК України, ст. 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та спів розмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Вказаних вимог слідчим суддею при ухваленні оскаржуваного рішення враховано не було.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Павлоградським ВП ГУНП в Дніпропетровській області проводилось досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019040370000650 від 26 березня 2019 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

В межах цього провадження, слідчий звернуся з клопотанням до слідчого судді про накладення арешту на майно - металеві труби у кількості 20 шт. довжиною по 6 м. та діаметром - 530 мм. кожна, з відмітками виконаними на них з нумерацією від 1 до 20, вилучені в ході огляду 02 квітня 2019 року, яке було задоволено слідчим суддею з мотивів відповідності цього майна критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України.

Між тим, задовольняючи клопотання, слідчий суддя не врахував, що матеріали кримінального провадження не містять рішення про визнання цього майна речовим доказом, в той час як інших підстав для накладення арешту на майно слідчий не навів.

Поряд із цим, слідчий суддя залишив поза увагою також й те, що у цьому провадженні жодній особі не пред`явлено підозру, а арешт накладено на майно юридичної особи, до якої в силу вимог ч.1 ст. 190 КК України, не може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру.

Окрім цього, слідчий суддя не визначив розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для його власника.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в цьому випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення злочину. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Вказані обставини слідчим суддею залишились без належної правової оцінки, що свідчить про неналежне дотримання вимоги пунктів 1 та 3 ч. 2 ст. 173 КПК України, згідно яких при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Виходячи з викладеного та враховуючи те, що при вирішенні питання про арешт зазначеного у клопотанні майна слідчим та слідчим суддею були порушені зазначені вище норми кримінального процесуального закону, колегія суддів, з огляду на вимоги ст. 370 КПК України, ч. 3 ст. 407 КПК України вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню з постановленням нової ухвали судом апеляційної інстанції, якою у задоволення клопотання слідчого слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу керівника Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІТЕХНОМЕТ ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2019 року про накладення арешту на майно скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровської області ОСОБА_9 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019040370000650 від 26 березня 2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4