Постанова

від 13.05.2019 по справі 907/603/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2019 р. Справа №907/603/18

Західний апеляційний господарський суд в складі:

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Т.Б. Бонк

- М.І. Хабіб

секретаря судового засідання: Кострик К.

Розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «УЖГОРОД-МАРКЕТ»

на рішення господарського суду Закарпатської області від 10.01.2019

у справі №907/603/18

за позовом: ТзОВ «УЖГОРОД-МАРКЕТ»

до: Ужгородської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Громадської організації «Екосфера»

про: визнання дійсним та укладеним договору оренди земельної ділянки, у відповідності до ст. 33 Закону України «Про оренду землі»

З участю представників :

від прокуратури - Ю. Макогон - прокурор відділу

від позивача - не з`явився.

від відповідача - Майстренко Н.М. - адвокат (ордер КС №418872)

Данканич А.Е. - представник (довіреність № 03-22/5 від 06.01.2019)

від третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.01.2019, суддя Васьковський О.В., у задоволенні позову було відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача.

З даним рішенням не погодилося ТзОВ «УЖГОРОД-МАРКЕТ» і оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи. Вважаючи себе добросовісним орендарем та посилаючись на відсутність претензій чи зауважень від орендодавця щодо неналежного виконання ним умов договору до початку грудня 2017 року (стосовно повної та своєчасної оплати за користування), апелянт стверджує, що правомірно скористався своїм переважним правом та можливістю поновлення договору оренди землі на новий строк, в той час як Ужгородська міська рада, як орендодавець, порушила вимоги чинного законодавства, не розглянула в місячний термін його заяву. Саме тому вважає договір оренди земельної ділянки від 05.12.2007 року діючим, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах та покликаючись на ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» просить суд визнати дійсною та укладеною з 19.12.2018 року додаткову угоду щодо поновлення договору оренди земельної ділянки у редакції, запропонованій ним (13.11.2017).

Ужгородська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ужгородська місцева прокуратура Закарпатської області подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 10.01.2019 у справі №907/603/18 - без змін, враховуючи наступне.

В ході підготовчого провадження справи в суді першої інстанції Ужгородська місцева прокуратура Закарпатської області звернулася до суду з заявою №01-99/9856 вих18 від 06.11.18 про вступ у справу за №907/603/18 в інтересах держави на стороні відповідача - Ужгородської міської ради, яку ухвалою суду від 06.12.2018 було задоволено. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Громадську організацію Екосфера.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі п. 1.50. рішення IV сесії ради V скликання Ужгородської міської ради від 23.11.2007 року № 531 «Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок» товариству з обмежено відповідальністю «Ужгород-Маркет» затверджено проект відведення та надано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 6,0 га для будівництва зони відпочинку та торгово-розважального центру по вул. Заньковецької (район ЗОШ №12-№15).

На виконання вказаного рішення між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Ужгород-Маркет» 05.12.2007 року укладено договір оренди землі, який зареєстрований Закарпатською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.12.2007 року № 2110100000-0407070000197.

Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки № 854 від 05.12.2017.

У відповідності до ст. 18 Закону «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Таким чином, договірні зобов`язання сторін за договором почались з 18.12.2007 року.

В подальшому додатковими угодами про внесення змін до договору оренди землі від 05.12.2007 року від 06.05.2015 та від 15.06.2016 зобов`язання сторін змінювалися, в т. ч. щодо нормативно-грошової оцінки землі, розміру орендної плати. Окрім того, п. 30 договору доповнено абзацом наступного змісту: орендар впродовж 5 робочих днів після настання підстав для перегляду розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в частині зміни коефіцієнту функціонального використання, визначеного витягом №1010/86-16 від 26.05.2016 року, зобов`язаний з`явитись до департаменту з новим витягом з технічної документації по нормативній грошовій оцінці землі, з метою перегляду розміру орендної плати шляхом укладання додаткової угоди» .

Згідно з пунктом 16 вказаного договору цільове призначення земельної ділянки - для будівництва зони відпочинку та торгово-розважального центру.

Пунктом 19 договору оренди визначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення.

Статтею 8 договору сторони погодили строк дії договору: 10 років та обумовили, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Товариство направило відповідачу-орендодавцю лист від 13.11.2017 року, яким повідомило, що вважає за необхідне скористатись переважним правом на продовження строку дії договору оренди на умовах, погоджених сторонами договору, визначених у додатковій угоді до нього. При цьому, виказав готовність провести переговори щодо узгодження істотних умов подальшої співпраці, а також дати підписання додаткової угоди, проект якої додано до листа.

У відповідь на вказаний лист Департамент міського господарства повідомив, що така заява повинна подаватись через Центр надання адміністративних послуг. При цьому, вказав про наявність підстав для розірвання договору оренди з огляду на неналежне виконання орендарем умов договору в частині внесення змін щодо розміру плати за землю, а також відсутність сесійного рішення Ужгородської міської ради, на підставі якого він, як уповноважений орган, укладає договори оренди землі.

Згодом, Департамент міського господарства листом від 19.12.2017 року №24.01.-12/2830, посилаючись на пропуск строку звернення з заявою про поновлення договору оренди землі, а також неналежне виконання умов договору оренди землі, вважаючи недоцільним поновлювати угоду між сторонами та керуючись п. 20 договору, просить орендаря з`явитись до департаменту для повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі.

В подальшому, 21.12.2017 Ужгородська міська рада на XVIII сесії VII скликання прийняла рішення № 955 «Про поновлення, припинення та відмову у поновленні та їх припиненні дії договорів оренди земельних ділянок» , яким припинила договір оренди земельної ділянки від 05.12.2007 року, площею 6,0 га для будівництва зони відпочинку та торгово-розважального центру по вул. Maрії Заньковецької (район ЗОШ №12 - ЗОШ № 15), укладений з позивачем у справі.

На виконання цього рішення, Департаментом скеровано лист-вимогу про повернення об`єкта оренди від 04.01.2018 року №26.01-12/29 з проектом додаткової угоди про розірвання договору оренди землі від 05.12.2007 року. До листа також додано витяг наведеного вище рішення ради від 21.11.2017.

До вказаного рішення на підставі доповідної записки управління правового забезпечення Ужгородської міської ради від 22 січня 2018 року за №21.01-12 рішенням № 1106 «Про зміни та скасування рішень міської ради» від 15 травня 2018 року Ужгородською міською радою було внесено зміни та викладено його пункт 2.3 в наступній редакції: «Відмовити товариству з обмеженою відповідальність «Ужгород-Маркет» у поновленні договору оренди на земельну ділянку площею 6,0 га для будівництва та обслуговування зони відпочинку та торгово-розважального центру по вул. Марії Заньковецької (paйон ЗОШ № 12 - ЗОШ № 15) (договір оренди віл 05.12.2007 року)» .

ТзОВ «Ужгород-Маркет» звернулося до суду з позовом, яким просило визнати дійсною та укладеною з 19.12.17 додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 05.12.2007 у відповідності до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції позивача. Вважає, що товариство належним чином скористалось наданим чинним законодавством та договором правом та можливістю щодо поновлення договору оренди на новий строк, в той час, як Ужгородською міською радою, як орендодавцем, порушено вимоги чинного законодавства та договору оренди, що дає йому підстави вважати діючим договір оренди земельної ділянки від 05 грудня 2007 року, укладений з Управлінням майном Ужгородської міської ради, зареєстрований Закарпатською РФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» за № 2110100000-0407070000197 18.12.2007 року.

Вважаючи себе добросовісним орендарем та посилаючись на відсутність претензій чи зауважень від орендодавця щодо неналежного виконання ним умов договору до початку грудня 2017 року (стосовно повної та своєчасної оплати за користування), позивач стверджує, що правомірно скористався своїм переважним правом та можливістю поновлення договору оренди землі на новий строк, в той час як Ужгородська міська рада, як орендодавець, порушила вимоги чинного законодавства, не розглянула в місячний термін його заяву. Саме тому вважає договір оренди земельної ділянки від 05.12.2007 року діючим, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах та покликаючись на ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» просив суд визнати дійсною та укладеною з 19.12.2018 року додаткову угоду щодо поновлення договору оренди земельної ділянки у редакції, запропонованій ним (13.11.2017).

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначеними Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі» .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі» , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі: у ч. 1 регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а в ч. 6 - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі» , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Такої правової позиції дотримується велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2018 року у справі №594/376/17-ц.

Позивач-апелянт, посилаючись на своє переважне право на поновлення договору оренди землі на інших умовах та цитуючи статтю 33 закону України «Про оренду землі» , у прохальній частині позову, формулюючи позовну вимогу, керується лише її частиною 6, яка встановлює іншу, аніж застосування переважного права, правову підставу. Як вже наведено вище, така підстава полягає в наступному: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Якщо ж орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом ч.1-ч.5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» , то ч. 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки: (1) не передбачає звернення орендаря до орендодавця; (2) переговори сторін щодо зміни (за необхідності) істотних умов не проводяться.

Таким чином, виходячи з того, що в ч.1-ч.5 та ч.6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» містять дві окремі правові підстави реалізації орендаря свого переважного права на поновлення договору оренди землі, вони не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є різними за своєю правовою природою, механізмом застосування та правовими наслідками. (висновок Верховного Суду від 21.02.2018 у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в рамках справи №917/772/17).

За таких обставин, з огляду на запропоновані позивачем інші умови умови, аніж у діючому між сторонами договорі оренди, суд першої інстанції прийшов до вмотивованого висновку про те, що наведена позивачем норма: ч. 6 ст. 33 Закону України «Про орендну землі» не підлягає до застосування для врегулювання спірних правовідносин.

Стосовно ж застосування до спірних правовідносин ч. 1-5 статті 33 Закону, суд першої інстанції правомірно констатував, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі» , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків. Так, для продовження користування землею (поновлення договору оренди) добросовісний орендар повинен: належно виконувати обов`язки згідно з умовами договору; не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір укласти договір оренди землі на новий строк; надати проект додаткової угоди до договору; продовжувати сплачувати орендну плату; продовжувати користуватися земельною ділянкою після спливу строку дії договору.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач-апелянт, посилаючись на бажання скористатися своїм переважним правом, передбаченим ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , виявив намір продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки, але на інших умовах, запропонованих ним для погодження у додатковій угоді, яку разом з листом направив на адресу Ужгородської міської ради - Департаменту міського господарства.

Надання рішення органу місцевого самоврядування про продовження строку дії договору є адміністративною послугою в розумінні Закону України «Про адміністративні послуги» . Так, рішенням Ужгородської міської ради №356 від 30.08.2016 року затверджено Тимчасове положення про порядок надання земельних ділянок, що знаходяться в розпорядженні Ужгородської міської ради, в оренду фізичним та юридичним особам. Вказаним порядком визначено, що орендар зобов`язаний не пізніше 60 днів до спливу строку договору оренди землі, повідомити письмово орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, та подати заяву та визначений перелік документів через Центр надання адміністративних послуг.

У відповідь на звернення позивача Департамент міського господарства 04.12.2017 направив лист про відмову у підписанні додаткових угод про поновлення договору оренди землі від 05.12.2007 року, яким повідомив, що така заява повинна подаватись через Центр надання адміністративних послуг, тобто констатовано порушення порядку звернення з заявою про надання адміністративної послуги. При цьому, наголосив на неналежному виконанні орендарем умов договору в частині внесення змін щодо розміру плати за землю, а також відсутність сесійного рішення Ужгородської міської ради щодо позитивного вирішення питання продовження договірних відносин.

19.12.2017, тобто після закінчення строку дії договору, орендодавцем направлено лист-заперечення у поновленні договору оренди землі та повернення об`єкта оренди за актом приймання-передачі.

Окрім того, рішенням XVIII сесії Ужгородської міської ради VII скликання від 21.12.2017 року № 955 «Про поновлення, припинення та відмову у поновленні та їх припиненні дії договорів оренди земельних ділянок» (пункт 2.3) рада припинила договір оренди земельної ділянки від 05.12.2007 року, площею 6,0 га для будівництва зони відпочинку та торгово-розважального центру по вул. Maрії Заньковецької (район ЗОШ №12 - ЗОШ № 15). Згодом, 15 травня 2018 року рішенням XXIII сесії Ужгородської міської ради VII скликання № 1106 «Про зміни та скасування рішень міської ради» внесено зміни до рішення від 21.12.2017 року №955, внаслідок чого вказаний п. 2.3. викладено в наступній редакції: «Відмовити товариству з обмеженою відповідальність «Ужгород-Маркет» у поновленні договору оренди на земельну ділянку площею 6,0 га для будівництва та обслуговування зони відпочинку та торгово-розважального центру по вул. Марії Заньковецької (район ЗОШ №12 - ЗОШ № 15).

Вказані рішення органу місцевого самоврядування є чинними, позивачем оскаржені не були.

На виконання цього рішення, Департаментом скеровано лист-вимогу про повернення об`єкта оренди від 04.01.2018 року № 26.01-12/29 з проектом додаткової угоди про розірвання договору оренди землі від 05.12.2007 року.

За таких обставин апеляційний суд прийшов до висновку, що власник землі - орендодавець у встановлений законом спосіб, оформленим рішенням міської ради, виразив свою волю відносно продовження спірного договору та погоджується з твердженням відповідача, що строк прийняття такого рішення не є порушеним, оскільки згідно з п. 3 ст. 1 Закону Україну «Про адміністративні послуги» , Ужгородська міська рада є суб`єктом надання адміністративних послуг.

Пунктом 4 статті 10 Закону України «Про адміністративні послуги» встановлено, що рішення про надання адміністративної послуги або про відмову в її наданні приймається у строк, визначений частиною першою або другою цієї статті, а в разі неможливості прийняття зазначеного рішення у такий строк - на першому засіданні (слуханні) після закінчення цього строку.

З наведеного вище випливає, що згідно з вимогами чинного законодавства орган місцевого самоврядування вправі прийняти рішення щодо клопотання позивача в строк, котрий перевищує 30-ти денний термін, оскільки в силу закону, таке повинно бути прийняте на черговій сесії міської ради з попереднім обговоренням проекту рішення.

З наведеного слідує, що відповідач неодноразово повідомляв орендаря-апелянта про відмову в поновленні спірного договору, чим спростовуються доводи позивача щодо відсутності листа-повідомлення.

Суд першої інстанції правомірно погодився також з позицією відповідача, що позивач не був орендарем, який належно виконував зобов`язання за договором. Так, пунктом 30 договору оренди землі на орендаря покладено обов`язок ініціювати питання відносно внесення змін щодо розміру орендної плати шляхом укладення додаткової угоди. Однак, як свідчать лист від 17.02.2017 « 24.01-12/215 Департаменту міського господарства, орендар не тільки не ініціював внесення змін до договору, але й проігнорував направлену йому орендодавцем пропозицію разом з проектом додаткової угоди привести у відповідність до вимог чинного законодавства договір.

В матеріалах справи також міститься лист Відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру від 23 листопада 2018 року за №29-7-0.28-1939/102-18, яким підтверджується, що за запитом ТОВ «Ужгород-Маркет» формувалися та отримувалися витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку щодо спірної земельної ділянки станом на 2014, 2015, 2016 та 2017 роки. Таким чином, позивачу були відомі дані нормативної оцінки і розміри орендної плати за базовий податковий період у відповідності до вимог норм статей 270-286 ПК України, однак, він свідомо їх не застосував для впорядкування договірних відносин.

Не знайшли свого підтвердження також посилання позивача-апелянта на належну сплату орендної сплати. Так, відповідно до розрахунку (додатку до претензії від 21.12.2017 №24.01-13/206), його заборгованість з врахуванням визначених додатковими угодами розмірів орендної сплати станом на грудень 2016 року складає 545413,91грн.

Подані ж товариством платіжні доручення на підтвердження сплати орендної плати після закінчення строку дії договору за період січень-серпень 2018 на суму 56295,54 грн. кожне, з огляду на зміну нормативно-грошової оцінки на 2017 рік та відповідно орендної плати, беручи до увагу непідписаний ним проект додаткової угоди, направленої 17.02.2017 року, щодо приведення їх у відповідність, правомірно не визнані судом першої інстанції належним доказом сплати орендної плати у встановленому порядку та розмірі.

Не дотримався апелянт-позивач свого обов`язку щодо цільового використання земельної ділянки: для будівництва зони відпочинку та торгово-розважального центру, оскільки протягом десяти років не вжив жодних заходів реалізації свого права на забудову. Так, листом від 31.10.2018 №337/01-13 Управління містобудування та архітектури підтверджується, що містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки по вул. Марії Заньковецької за період 2009-2018 товариству не надавалися. Протоколом засідання тимчасової комісії з перевірки цільового використання ТОВ «Ужгород- Маркет» земельної ділянки та благоустрою від 25 червня 2015 року зафіксовано, що на вказаній земельній ділянці відсутні межові знаки та ознаки використання орендарем землі за цільовим призначенням; орендарем не вживаються заходи по підтриманню благоустрою земельної ділянки: не викошується трава, не вивозяться відходи. Аналогічні відомості містяться і в заяві свідка від 27.12.2018, поданій суду першої інстанції в порядку ст. 88 ГПК України.

Твердження ж позивача-апелянта щодо перешкоджання йому у користуванні земельною ділянкою судом обгрунтовано відхилено, оскільки жодним належним доказом такі обставини не підтверджені. Посилання апелянта на необізнаність про особливості земельної ділянки (наявність озера) спростовуються поданим ним же Проектом землеустрою 2007 року, який містить інформацію про наявність штучної водойми.

Вищенаведені обставини встановлені судом першої інстанції та підтверджені в апеляційному суді свідчать про неналежне виконання позивачем своїх обов`язків за договором оренди.

Судом першої інстанції також було всебічно проаналізовано проект додаткової угоди, наданої позивачем на погодження та суд дійшов правомірного висновку, що така не відповідає вимогам законодавства і за будь-яких умов не могла б бути погоджена відповідачем, з огляду на: невідповідність розміру орендної плати та відсутність відомостей про нормативно-грошову оцінку землі; цільове призначення земельної ділянки вказано «для будівництва житлового комплексу» , тоді як земля надавалася для будівництва зони відпочинку та торгово-розважального центру, що є грубим порушенням ст. 20 Земельного кодексу України. Не відповідає дана угода і Типовому договору оренди землі, затвердженому Постановою КМУ від 22.11.2017 р. № 890. При цьому, суд першої інстанції правомірно звернув увагу та той факт, що Ужгородська міська рада всупереч висновкам органів державної влади по земельним ресурсам, природоохоронних та органах архітектури і охорони культурної спадщини, вимог, встановлених статтями 123, 124 ЗК України, затвердивши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 18:001:0044 для будівництва зони відпочинку та озеленення в м. Ужгороді по вул. Заньковецької (в районі ЗОШ №12- ЗОШ №15) надала в оренду строком на 10 років вказану земельну ділянку з іншим цільовим призначенням, а саме для будівництва зони відпочинку та торгово-розважального центру, що не погоджено із вищезазначеними органами державної влади та фактично суперечить затвердженому проекту землеустрою і матеріалам погодження вибору місця розташування.

При цьому переважне перед іншими особами право позивача-апелянта на укладення договору оренди щодо спірної земельної ділянки Ужгородською міською радою в даному випадку не може бути порушено, оскільки відсутній інший суб`єкт-орендар, з яким Ужгородська міська рада вступила у договірні відносини щодо цієї ділянки. Позивачу-апелянту була відома позиція органу місцевого самоврядування щодо майбутнього використання земельної ділянки в громадських інтересах - як територія парку Перемоги. Плани щодо відновлення та облаштування паркової зони біля озера були оголошені депутатським корпусом Ужгородської міської ради при затвердженні містобудівної документації «Коригуванням генерального плану м. Ужгорода» та «Плану зонування території м. Ужгорода» , затверджених рішенням Ужгородської міської ради від 10 березня 2016 року за №119, відповідно до якої вказана зона залишається територією земельних насаджень загального користування.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, на підставі поданих сторонами доказів судом першої інстанції вірно встановлено, що доводи позивача не знаходять свого підтвердження та спростовуються наявними у справі доказами та висновками суду, отже позивачем не доведено порушення його права, яке б підлягало захисту судом.

За таких обставин справи колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у задоволенні позовних вимог ТзОВ «УЖГОРОД-МАРКЕТ» слід відмовити повністю.

Що ж стосується твердження апелянта про неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, то вони відхиляються апеляційним судом з наведених підстав.

З огляду на викладене, колегія Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 10.01.2019 по справі №907/603/18 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 269,270,275,276,281,282 ГПК України Західний апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ТзОВ «УЖГОРОД-МАРКЕТ» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 10.01.2019 року у справі №907/603/18 залишити без змін.

Постанова набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: Т.Б. Бонк

М.І. Хабіб

«Повний текст постанови виготовлено 15.05.2019»