Постанова

від 14.05.2019 по справі 917/745/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р. Справа № 917/745/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Скорописової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" (вх.№398 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 20.12.2018 у справі №917/745/18 (рішення ухвалене суддею Гетя Н.Г. у приміщенні господарського суду Полтавської області 17.12.2018 о 10:33 год., повний текст складено та підписано 21.12.2018)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш", м. Суми,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр енергозбереження", м. Лубни,

про стягнення 479565,21 грн

ВСТАНОВИЛА:

ПрАТ "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з ТОВ "Центр енергозбереження" на свою користь договірну санкцію у розмірі 479565,21 грн. за порушення строку поставки за договором №803/16 від 03.08.2016.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.12.2018 у справі №917/745/18 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

ПрАТ "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" з рішенням не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким стягнути з ТОВ "Центр енергозбереження" на свою користь договірну санкцію у розмірі 479565,21 грн. за порушення строку договору №803/16 від 03.08.2016, судові витрати покласти на ТОВ "Центр енергозбереження".

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на необґрунтованість висновків суду першої інстанції стосовно відсутності у позивача підстав для нарахування відповідачу штрафу у зв`язку з неодноразовим порушенням ПрАТ "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" умов договору, оскільки умовами договору сторони не погоджували строки здійснення попередньої оплати, а позивач відраховує 120-ти денний строк на поставку продукції саме з дати зарахування попередньої оплати у повному обсязі. Також, на думку позивача, суд дійшов невірного висновку про те, що позивач мав до 23.06.2017 (тобто до спливу 120-ти денного строку після попередньої оплати) попередньо прийняти верстат та повідомити відповідача про готовність до виконання останнім пусконалагоджувальних робіт, хоча відповідно до розділу 7 договору такі роботи мають бути здійснені вже після остаточного приймання продукції згідно п. 6.3 договору. В той же час судом не взято до уваги те, що відповідно д п. 7.1 договору відповідач був зобов`язаний надати позивачу у строк не пізніше 60 календарних днів до дати поставки продукції всю технічну документацію (у тому числі копії документів, визначених у п. 3.4.5-3.4.7 договору та схеми фундаменту та підключення продукції), чого не було зроблено.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 поновлено ПрАТ "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 20.12.2018 у справі №917/745/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" на рішення господарського суду Полтавської області від 20.12.2018 у справі №917/745/18, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - 5 днів з дня вручення даної ухвали, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги ПрАТ "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" відбудеться 19.03.2019.

21.02.2019 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає про її безпідставність та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін (вх.№1933).

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматичного розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2019 у зв`язку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О.; суддя Білоусова Я.О.; суддя Шевель О.В.

У судовому засіданні 19.03.2019 оголошено перерву до14.05.2019.

У судовому засіданні 14.05.2019 представник позивача підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 20.12.2018 у справі №917/745/18 залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

03.08.2016 між ПАТ "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" (покупець) та ТОВ "Центр енергозбереження" (постачальник) укладено договір №803/16 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю бувший у користуванні горизонтальний розточний верстат UnionBFT 110/5, 1978 року виготовлення (надалі - продукція), а покупець - прийняти й оплатити її, згідно умов, передбачених даним договором. У склад продукції, що поставляється по даному договору входить: горизонтальний розточний верстат UnionBFT 110/5, в комплекті із задньою підпірною колоною, комплектом інструкції з експлуатації, комплектом оснастки згідно специфікації до цього договору (п. 1.2 договору). Відповідно до п. 2.1 договору найменування продукції, її асортимент, кількість і одиниці виміру, погоджується у специфікації, підписаній сторонами у межах договору, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах поставки СРТ (склад покупця: м. Суми, пр.Курський,6) відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року.

Строки поставки продукції складають 120 календарних днів з моменту здійснення передплати покупцем згідно п.5.2.1 договору (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору датою поставки продукції за цим договором вважається дата підписання акту прийому - передачі продукції на склад покупця.

Пунктом 4.1 договору визначено, що загальна сума договору складає 1722000,00 грн. Сума платежів передбачених п.5.2.1 та п.5.2.2 даного договору змінюється у разі зміни встановленого НБУ офіційного валютного курсу Євро по відношенню до гривні більше ніж на 3% на дату здійснення платежів згідно п.5.2.1 та п.5.2.2 даного договору, відносно встановленого НБУ курсу Євро до гривні на день підписання даного договору.

Відповідно до 5.2. договору оплата здійснюється наступним чином:

- п. 5.2.1. попередня оплата у розмірі 861000,00 грн. здійснюється після підписання сторонами даного договору на підставі рахунку-фактури постачальника;

- п. 5.2.2. оплата у розмірі 430500,00 грн. здійснюється покупцем після підписання акту перевірки стану готовності продукції до відправки покупцю на об`єкті постачальника;

- п. 5.2.3.остаточний розрахунок у розмірі 430500,00 грн. здійснюється покупцем не пізніше 30 календарних днів після підписання покупцем акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно п.6.1. договору попереднє приймання продукції здійснюється на складі постачальника для перевірки якості виконання передпродажної підготовки.

Відповідно до п.6.2. договору постачальник, при попередньому прийманні продукції покупцем або уповноваженим представником покупця, повинен пред`явити продукцію на відповідність технічним характеристикам продукції згідно паспортних даних. За результатами проведення попереднього приймання продукції на складі постачальника сторони складають акт перевірки стану готовності продукції до відправки покупцю.

За невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 9.1 договору). Відповідно до п.9.3. договору у випадку порушення більш ніж на 5 робочих днів строку поставки продукції, постачальник сплачує покупцю договірну санкцію у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування договірної санкції, від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення. Пунктом 9.5. договору сторони погодили, що неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим договором нараховуються протягом усього періоду порушення.

01.08.2017 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №803/16 від 03.08.2016 (далі - додаткова угода), за умовами якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 5.2.2 договору та викласти його у наступній редакції: п.5.2.2. Оплата у розмірі 430500,00 грн. здійснюється покупцем після підписання акту перевірки стану готовності продукції на об`єкті покупця . Також погодили внести зміни до п. 6.1 договору та викласти в наступній редакції: п. 6.1 попереднє приймання продукції здійснюється на складі покупця для перевірки якості виконання передпродажної підготовки, в яку входить:

6.1.1. Повна очистка продукції;

6.2.2. Дефектація і заміна дефектних деталей електрообладнання, гідравлічних та механічних деталей;

6.2.3. Реставрація направляючих продукції з встановлення автоматичної змащувальної станції;

6.2.4. Відновлення технічних характеристик продукції згідно паспортних даних;

6.2.5. Встановлення новітнього освітлення;

6.2.6. Повне фарбування;

6.2.7. Повна заміна всіх мастильних матеріалів;

6.2.8. Встановлення нового пристрою цифрової індикації DITRON .

Пункт 6.2 сторони погодили викласти у такій редакції: п. 6.2. Постачальник, при попередньому прийманні продукції покупцем або уповноваженим представником покупця, повинен пред`явити продукцію на відповідність технічним характеристикам продукції згідно паспортних даних. За результатами проведення попереднього приймання продукції на складі покупця сторони складають акт перевірки стану готовності продукції відповідно до технічних характеристик продукції згідно паспортних даних .

Згідно Специфікації до договору до комплекту поставки входить:

- горизонтально-розточний верстат UnionBFT 110/5, зав. № 10800, 1978 року виготовлення в комплекті із задньою підпірною колоною;

- новий пристрій цифрової індикації DITRON на осі Х, Y, Z у складі верстата;

- задня підпірна колона у складі верстата;

- розточна оправка (борштанга) довжиною L >2300*мм для обробки з використанням задньої опори верстата;

- різьбонарізна оправка для шпинделя;

- коротка розточна оправка для планшайби;

- довга розточна оправка для планшайби;

- фрезерна оправка для планшайби;

- універсальна розточна головка;

- технічний паспорт з кресленням;

- технічна та експлуатаційна документація (російською мовою);

- інструкції з програмування на пристрій цифрової індикації (російською мовою).

21.09.2016 відповідачем виставлено рахунок-фактуру №Е-Ц299 на суму 1722000,00 грн.

На виконання п. 5.2.1. договору позивачем протягом вересня-грудня 2016 року здійснено платежі згідно рахунку-фактури на загальну суму 891000,00 грн.:

- 85000,00 грн. згідно платіжного доручення №3359 від 23.09.2016;

- 65000,000 грн. згідно платіжного доручення №1935 від 23.09.2016;

- 200000,00 грн. згідно платіжного доручення №3447 від 26.09.2016;

- 200000,00 грн. згідно платіжного доручення №3513 від 06.10.2016;

- 130000,00 грн. згідно платіжного доручення №2351 від 11.11.2016;

- 100000,00 грн. згідно платіжного доручення №2760 від 27.12.2016;

- 81000,00 грн. згідно платіжного доручення №2794 від 29.12.2016.

Окрім того, враховуючи положення п. 4.2 договору з огляду на зміну офіційного курсу Євро до гривні, сума попередньої оплати була збільшена та перерахована відповідачу згідно платіжного доручення №394 від 23.02.2017 на суму 30000,00 грн.

Позивач зазначає, що оскільки зобов`язання щодо сплати попередньої оплати згідно п. 5.2.1 було виконано 23.02.2017, передбачений умовами п. 3.2 договору 120 - ти денний строк поставки продукції сплив 23.06.2017.

Позивачем надіслано на адресу відповідача претензію від 14.03.2018 про відшкодування збитків та сплату договірної санкції за порушення строку поставки.

08.05.2018 позивач направив на адресу відповідача вимогу про поставку товару, в якій просив у триденний термін з моменту отримання даного листа виконати зобов`язання із поставки продукції, передбаченої умовами договору, та надати усі товаросупровідні документи, передбачені п. 3.4. договору.

Вважаючи, що відповідачем вимоги щодо поставки продукції за договором не виконано, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача санкцій відповідно до умов п.п. 9.3 та 9.5 договору у розмірі 479565,21 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції застосував положення ст. 538 ЦК України та зазначив, зокрема, що позивачем з порушенням строку (23.02.2017) було здійснено оплату першого етапу не зважаючи на те, що рахунок на оплату від 21.09.2016 виставлено зі строком дії 1 день. 03.01.2018 позивачем підписано акт попереднього приймання станка відповідно п. 6.2.2 договору. Окрім того, по другому етапу позивачем було здійснено оплату у розмірі 430500,00 грн. лише 23.04.2018 після направлення відповідачем відповідної вимоги. Таким чином, суд дійшов висновку, що невиконання обов`язку відповідачем щодо поставки було обумовлене невиконанням свого обов`язку позивачем щодо оплати, а тому у останнього були відсутні підстави для нарахування відповідачу штрафу з посиланням на п. 5.2 договору.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду враховуючи таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вже зазначалось, п. 3.2 договору сторони визначили строки поставки продукції, а саме 120 календарних днів з моменту здійснення передплати покупцем згідно 5.2.1 договору. Пунктом 5.2.1 договору передбачено, що попередня оплата у розмірі 861000,00 грн. здійснюється після підписання сторонами даного договору на підставі рахунку - фактури постачальника.

Рахунок-фактуру на оплату було виставлено відповідачем позивачу 21.09.2016 зі строком сплати 1 день.

Колегія суддів зазначає, що умовами договорами не встановлено строку здійснення попередньої оплати. Також умовами договору не передбачено право відповідача в односторонньому порядку встановлювати строки здійснення попередньої оплати.

Разом з цим, згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Проте, обставини справи свідчать, що відповідач прийняв платежі від позивача у якості попередньої оплати.

В матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від виконання частково або в повному обсязі свого обов`язку щодо поставки продукції у зв`язку із затримкою позивачем попередньої оплати.

Навпаки відповідач листом №0206/17 від 06.02.2017 просив позивача вважати дату поставки верстата від дати останньої оплати. Крім того, згідно протоколу технічної наради від 22.03.2017 сторони погодили, що у зв`язку зі зміною строків сплати замовником останнього попереднього траншу 23.02.2017, кінцевим строком поставки необхідно вважати 30.05.2017.

Окрім того, з наданих в судовому засіданні пояснень представників сторін вбачається відсутність взаємних претензій щодо порядку та строків проведених оплат за договором.

Таким чином, своїми діями відповідач погодив строки здійснення попередньої оплати та поставки продукції після здійснення останнього платежу в рахунок попередньої оплати.

Враховуючи викладене та умови договору відповідач мав до 23.06.2017 (протягом 120 календарних днів з моменту здійснення передплати покупцем) здійснити поставку продукції на склад покупця разом із товаросупровідною документацією, зазначеною у п. 3.4 договору.

За умовами договору порядок приймання продукції складається, зокрема, з таких етапів:

- попереднє приймання для перевірки якості виконання передпродажної підготовки, за наслідками якого складається акт перевірки стану готовності продукції (п. 6.2. договору);

- остаточне приймання продукції по якості та кількості, за наслідками якого сторонами підписується видаткова накладна (п. 6.3. -6.7. договору).

Крім того за положеннями п. 3.3 договору датою поставки продукції за цим договором вважається дата підписання акту прийому - передачі продукції на складі покупця.

31.05.2017 позивач звернувся до відповідача з листом, в якому нагадав про необхідність здійснення поставки у відповідності до п. 3.1., 3.2 договору не пізніше 23.06.2017, а також надати не пізніше ніж за 60 календарних днів до дати поставки продукції всю технічну інформацію та документацію, необхідну для проведення підготовчих робіт на території покупця: технічний паспорт; технічну та експлуатаційну документацію на продукцію та пристрій цифрової індикації (російською мовою); інструкції з програмування для пристрою цифрової індикації (російською мовою); схему фундаменту і підключення продукції.

08.09.2017 позивачем на адресу відповідача з супровідним листом №04/00-015113 направлено акт попереднього приймання станка UnionBFT 110/5 зав. №10806, 1978р. на об`єкті покупця від 08.09.2017, відповідно до якого за результатами перевірки встановлено певні недоліки, проте працездатність станка відповідає технічним характеристикам. Але, вказаний акт попереднього приймання не підписано сторонами.

Відповідачем неодноразово пред`являлась позивачу продукція на відповідність технічним характеристикам, проте під час перевірки стану готовності представниками сторін були виявлені недоліки, про що складено відповідні акти (т. 1 а.с. 128-130), та встановлено строк на усунення цих недоліків.

Листами від 07.12.2017, 19.12.2017 та 26.12.2017 позивач звертався до відповідача з вимогами про усунення виявлених невідповідностей.

03.01.2018 сторонами підписано акт попереднього приймання продукції, в якому зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що працездатність станка відповідає технічним характеристикам, однак відсутня технічна та експлуатаційна документація на продукцію та продукція не укомплектована комплектом поставки, передбаченим специфікацією до договору від 03.08.2016.

Вказані недоліки постачальник мав усунути до початку пусконалагоджувальних робіт, передбачених розділом 7 договору.

Відповідно до п. 7.1 договору постачальник зобов`язаний надати покупцю у строк не пізніше 60 календарних днів до дати поставки продукції всю технічну документацію (у т. ч. копії документів, визначених у п. 3.4.5-3.4.7 договору та схеми фундаменту і підключення продукції) необхідні для проведення підготовчих робіт на території покупця.

Також, за умовами договору в момент передачі продукції постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні товаросупровідні документи: рахунок - фактуру; видаткову накладну; товаротранспортну накладну; декларацію відповідності технічним регламентам; технічний паспорт; технічну та експлуатаційну документацію на продукцію та пристрій цифрової індикації (російською мовою); інструкції з програмування для пристрою цифрової індикації (російською мовою); податкові накладні, оформлені згідно фактичних проплат відповідно до вимог ПК України, із зазначенням коду продукції (п.п. 3.4 -3.4.8 договору).

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що актом перевірки стану готовності від 10.07.2017 сторони засвідчили отримання 30.06.2017 схеми підключення продукції, технічного паспорту станку, інструкції Ditron на російській мові. Крім того, на технічній нараді, оформленій протоколом від 22.03.2017, покупець підтвердив, що на виконання п. 7.1 договору отримав фундаментний план від постачальника 20.03.2017.

Однак, сторони при підписанні акту попереднього приймання продукції від 03.01.2018 засвідчили відсутність технічної та експлуатаційної документації на продукцію. Докази передання вказаних документів також відсутні і в матеріалах справи.

В подальшому, відповідач звернувся до позивача з грошовою вимогою на суму 408308,00 грн., в якій зазначає, що після підписання акту попереднього приймання, позивач за умовами п. 5.5.2. договору мав здійснити оплату у сумі 430500,00 грн., відкориговану відповідно до п. 4. 2 договору, однак 09.02.2018 покупцем сплачено тільки частину цієї суми у розмірі 100000,00 грн., а тому відповідач вимагав здійснити повну оплату по другому етапу.

23.04.2018 позивачем здійснено оплату на суму 402000,00 грн. на виконання п. 5.2.2 договору з урахуванням зміни курсу Євро.

Проте, позивач відмовляється підписати видаткову накладну, акти прийому - передачі продукції та здачі-приймання виконаних робіт за договором, посилаючись на неповне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, зокрема, не надання технічної та експлуатаційної документації на продукцію, передбаченої пунктом 3.4.6. договору.

Відповідач стверджує, що договір зберігання продукції від 04.08.2017 та акт приймання-передачі від 04.08.2017 підтверджують факт передачі продукції покупцю.

Так, 04.08.2017 між ПАТ "НВАТ "ВНДІкомпресормаш" (зберігач) та ТОВ "Центр енергозбереження" (поклажодавець) укладено договір №130/2017 (далі - договір зберігання), за умовами якого поклажодавець передає зберігачу, а зберігач приймає на відповідальне зберігання та зобов`язується повернути поклажодавцеві у схоронності майно: бувший у використанні горизонтальний розточний верстат UnionBFT 110/5 1978 року виготовлення. Також 04.08.2017 між сторонами підписано акт приймання - передачі до договору зберігання.

Проте, колегія суддів зазначає, що вказаний договір зберігання та акт не є доказами виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару за договором №803/16 від 03.08.2016, оскільки, зокрема, відповідно до п. 1.3-1.4 договору зберігання право власності на майно до зберігача не переходить; майно не може бути задіяне в господарському обороті зберігача або бути передане ним третім особам.

Доказами передачі продукції у власність позивача згідно умов договору від 03.08.2016 є підписані сторонами видаткова накладна та акт прийому-передачі продукції, які відсутні в матеріалах справи.

Таким чином, за умов неповного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, апеляційний господарський суд не може вважати доведеними обставини здійснення ним поставки продукції відповідно до умов договору.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору щодо строків поставки продукції більше ніж на п`ять днів позивачем застосовано положення пунктів 9.3, 9.5 договору та нараховано до стягнення договірну санкцію у розмірі 479565,21 грн., яка за своєю суттю фактично є пенею.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначається, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для застосування до відповідача передбаченої договором відповідальності, та вважає висновки місцевого господарського суду про те, що невиконання обов`язку відповідачем було обумовлено невиконанням свого обов`язку позивачем, такими, що не відповідають обставинам справи.

За положеннями ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового.

Приймаючи нове рішення, колегія суддів зазначає, що відповідач не оспорює правильність проведеного позивачем розрахунку договірних санкцій.

Проте, колегія суддів зазначає, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим в п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, передбачене зокрема, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ст. 233 Господарського кодексу України.

Так, у ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок про те, що вони не є імперативними, застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Тобто, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення зобов`язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості розміру заявленої позивачем до стягнення договірної санкції, апеляційний господарський суду враховує такі обставини.

Позивач звернувся з позовом майже через рік після настання строку виконання зобов`язання відповідачем щодо поставки продукції. Станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції зобов`язання відповідачем остаточно не виконане. Загальна тривалість прострочки складає вже більше ніж двадцять два місяці.

Проте, враховуючи, що:

- обладнання, яке є предметом договору, передано відповідачем позивачу та фактично знаходиться у нього на зберіганні за відповідним договором;

- на час розгляду справи між сторонами відсутній спір щодо якості переданого обладнання, а фактично суперечки мають місце щодо не передання частини відповідної товаросупроводжувальної документації на обладнання,

- загальна сума договору складає 1722000,00 грн., а залишок остаточної суми оплати - 430500,00 грн.;

- позивачем не доведено обставин настання для нього будь-яких збитків, зумовлених несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором,

суд вважає, що розмір нарахованих санкцій (479565,21 грн.) є надмірним порівняно з невиконаною відповідачем частиною зобов`язання за договором (не надання технічної та експлуатаційної документації на продукцію) та явно завищеним.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням обставин справи та задля дотримання справедливого балансу між інтересами сторін, колегія суддів приходить до висновку про можливість зменшення нарахованих санкцій на 50% від заявленого розміру (239782,60 грн.) та вважає це адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Крім того, в позовній заяві позивач просив покласти на відповідача судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7194,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1813 від 14.06.2018.

Також, позивачем до позовної заяви надано договір про надання правової допомоги №3-2018 від 01.06.2018 укладений між адвокатським об`єднанням Адвос та ПрАТ "Науково-виробничого акціонерного товариства "ВНДІкомпресормаш"; додаток №1 від 11.06.2018 до договору про надання правової допомоги, в якому сторони погодили розмір гонорару об`єднання у розмірі 30000,00 грн. за надання правової допомоги щодо захисту прав інтересів клієнта у господарському суді Полтавської області з приводу стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором №803/16 від 03.08.2016. Також, позивачем надано попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи на суму 30000,00 грн.

29.11.2018 позивач надав додаткові пояснення по справі, в яких просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. До вказаних додаткових пояснень позивачем надано детальний опис наданих послуг виконаних АО Адвос , рахунок на оплату №94 від 15.11.2018 на суму 30000,00 грн. за надання послуг правничої допомоги згідно договору від 01.06.2018, платіжне доручення №4055 від 22.11.2018 про сплату ПрАТ "Науково-виробничого акціонерного товариства "ВНДІкомпресормаш" 30000,00 грн. АО Адвос з призначенням платежу оплата за юрид. послуги зг. рах. №94 від 15.11.2018, а також виписку ПАТ ПУМБ по рахунку АО Адвос про зарахування вказаної суми на рахунок об`єднання.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, а також часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 18597 грн., з яких 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 3597 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Що стосується заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 20000,00 грн., колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В матеріалах даної справи відсутні документи, які підтверджують реальне понесення позивачем витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідних доказів про оплату адвокату заявленої позивачем до стягнення суми правничої допомоги не надано.

Зазначені обставини є підставою для відмови у відшкодуванні позивачу витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничого акціонерного товариства "ВНДІкомпресормаш" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 20.12.2018 у справі №917/745/18 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр енергозбереження" (Володимирський майдан, 18/2, м.Лубни, 37500, код ЄДРПОУ 33470522, р/р НОМЕР_1 в Полт. ГРУ ПАТ КБ Приватбанк , код банку 331401) на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничого акціонерного товариства "ВНДІкомпресормаш" (проспект Курський, 6, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 00220434, р/р НОМЕР_2 у АТ Райфайзен Банк Аваль у м. Києві, код банку380805) 239782,60 грн. штрафних санкцій, 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 3597 грн. судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр енергозбереження" (Володимирський майдан, 18/2, м.Лубни, 37500, код ЄДРПОУ 33470522, р/р НОМЕР_1 в Полт. ГРУ ПАТ КБ Приватбанк , код банку 331401) на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробничого акціонерного товариства "ВНДІкомпресормаш" (проспект Курський, 6, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 00220434, р/р НОМЕР_2 у АТ Райфайзен Банк Аваль у м. Києві, код банку380805) 5395,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.05.2019

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.В. Шевель