Постанова

від 13.05.2019 по справі 916/323/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2019 року м.Дніпро Справа № 916/323/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.,

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

представники позивача та відповідача в судове засідання не з"явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Майорівського регіонального агрокооперативу сільгоспвиробників "Ріпак", с. Майори Біляївського району Одеської області на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2019 року, постановлену суддею Вавренюк Л.С., у справі № 916/323/19

за позовом Майорівського регіонального агрокооперативу сільгоспвиробників "Ріпак", с. Майори Біляївського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології", м.Кропивницький

про стягнення 596 542, 94 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2019 у справі №916/323/19 відмовлено у задоволенні заяви Майорівського регіонального агрокооперативу сільгоспвиробників "Ріпак" про забезпечення позову у повному обсязі.

Не погодившись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Майорівський регіональний агрокооператив сільгоспвиробників "Ріпак" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість прийнятого судового рішення, просить скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2019 про відмову в забезпеченні позову по справі №916/323/19, постановити нове рішення, яким заяву задовольнити, накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунку ТОВ "Техніка і технології", а саме рахунок № НОМЕР_1 , Банк ПАТ "Кредобанк", МФО 325365 у розмірі 479 000,00 грн суми основного боргу.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що господарським судом не прийнято до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" тривалий час не виконує своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу №ТТ-03000146 від 20.07.2018. Це свідчить про відсутність бажання з його сторони виконати зобов`язання взагалі, на претензію не відповів. У випадку задоволення позовних вимог відповідач має можливість закрити розрахунковий рахунок вказаний в договорі купівлі-продажу та відкрити новий невідомий позивачу, що, в свою чергу, може призвести до ускладнення виконання рішення суду чи взагалі до невиконання рішення у разі задоволення позову. Тому, виникла необхідність у поданні клопотання про забезпечення позову з метою ефективності виконання рішення суду у разі задоволення позову. У разі невжиття заходів забезпечення позову позивачу буде завдано значної шкоди з урахуванням значної суми перерахованої на адресу відповідача та в зв`язку з тим, що сільгоспвиробництво є ризикованою справою і відсутність коштів, техніки на посівну компанію може призвести до банкрутства підприємства.

При цьому, накладення арешту на грошові кошти не порушує право відповідача вільно користуватися та розпоряджатися своїми грошовими коштами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" відзив на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2019 (колегія суддів у складі: головуючий Іванов О.Г. (доповідач), Антонік С.Г., Березкіна О.В.) відновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Майорівського регіонального агрокооперативу сільгоспвиробників "Ріпак" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2019 у справі № 916/323/19; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 13.05.2019.

Представники Позивача та Відповідача, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 13.05.2019, не з`явились.

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників сторін.

В судовому засіданні 13.05.2019 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Майорівського регіонального агрокооперативу сільгоспвиробників "Ріпак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" про стягнення 479 000 грн сплачених за договором купівлі-продажу № ТТ-03000146 від 20.07.2018 грошових коштів, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 82 296,14 грн, 3% річних в сумі 6 890 грн та інфляційні збитки в розмірі 28 356,80 грн, всього 596 542,94 грн, а також стягнення 8948,14 грн судового збору за подання позовної заяви та всі інші судові витрати по справі, які в майбутньому понесе позивач.

Вказана позовна заява надійшла за підсудністю на підставі ухвали Господарського суду Одеської області № 916/323/19 від 12.02.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невиконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу № ТТ03000146 від 20.07.2018 в частині поставки товару.

Разом з позовною заявою Майорівським регіональним агрокооперативом сільгоспвиробників "Ріпак" подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології", а саме на рахунку № НОМЕР_1 , Банк ПАТ "Кредобанк", МФО 325365 у розмірі 479 000 грн суми основного боргу.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову у даній справі Майорівський регіональний агрокооператив сільгоспвиробників "Ріпак" зазначає про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" тривалий час не виконує своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу №ТТ-03000146 від 20.07.2018, це свідчить про відсутність бажання з його сторони виконати зобов`язання взагалі, на претензію не відповів.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про забезпечення позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що до поданої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову не додано жодних доказів на підтвердження наявності обставин, достатніх для вжиття судом заходів для забезпечення позову.

З огляду на наведене, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, оскільки остання не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal у. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 №16 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (і тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляд) (стаття 65 ГПК України).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинена відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповіде заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарем діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення ста належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, відповідно до ст. 74 ГПК України Позивач зобов`язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

В той же час, відповідно до заяви про забезпечення позову та інших матеріалів оскарження Позивачем жодними доказами не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

А саме, Позивачем разом із заявою про забезпечення позову не надано до суду доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду такі як:

- реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації;

- витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем;

- укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо.

Посилання позивача як у заяві про забезпечення позову, так і в апеляційній скарзі на те, що у випадку задоволення позовних вимог відповідач має можливість закрити розрахунковий рахунок вказаний в договорі купівлі-продажу та відкрити новий невідомий позивачу, що, в свою чергу може, призвести до ускладнення виконання рішення суду чи взагалі до невиконання рішення у разі задоволення позову, є лише припущенням останнього, яке відповідно до ст. 74 ГПК України не підтверджено жодними доказами.

Та обставина, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" тривалий час не виконує своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу №ТТ-03000146 від 20.07.2018, не є достатньою правовою підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від визнання чи невизнання Відповідачем позовних вимог, виконання договірних зобов`язань, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, не можуть бути підставою для забезпечення позову доводи позивача про зловживання відповідачем процесуальними правами, ухилення останнього від виконання зобов`язань за спірним договором, оскільки на час подання позову та винесення оскаржуваної ухвали ці доводи не є достовірно встановленими фактами, вони потребують дослідження, перевірки та оцінки під час розгляду самої позовної заяви, а не заяви про забезпечення позову, оскільки є безпосереднім предметом позову.

Тому, не можна розглядати твердження позивача як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову, зокрема в сумі, що заявлена до стягнення.

Саме така правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 24.05.2016 по справі №910/2033/16.

Отже, сам по собі розмір позовних вимог не є підставою для застосування заходів до забезпечення позову.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про те, що в матеріалах справи відсутні:

- будь-які докази ухилення Відповідача від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду;

- докази того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать Відповідачеві, в межах ціни позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Саме лише посилання в заяві Позивача про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Отже, оскаржувана ухвала суду, кореспондується з нормами ст. 137 ГПК України (реальним порушенням прав).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи клопотання, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281, 282, 283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Майорівського регіонального агрокооперативу сільгоспвиробників "Ріпак", с. Майори Біляївського району Одеської області на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2019 у справі № 916/323/19 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2019 у справі №916/323/19 - залишити без змін.

Судові витрати Майорівського регіонального агрокооперативу сільгоспвиробників "Ріпак", с. Майори Біляївського району Одеської області за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.1 ст.287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.05.2019.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя С.Г. Антонік