Рішення

від 16.05.2019 по справі 140/560/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/560/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Парк Дистрибьюшн до Головного управління ДФС у Волинській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 адміністративний позов у даній справі задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії регіонального рівня Головного управління ДФС у Волинській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.02.2019 №1069011/41136894 про відмову у реєстрації податкової накладної № 29 від 31.12.2018; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії регіонального рівня Головного управління ДФС у Волинській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.02.2019 №1069016/41136894 про відмову у реєстрації податкової накладної № 31 від 31.12.2018; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 15.02.2019 року № 9581/41136894/2; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 15.02.2019 року № 9926/41136894/2; зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №29 від 31.12.2018; зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №31 від 31.12.2018 (т.2, а.с.284-291).

При поданні позовної заяви позивач зазначав, що на час подання позову не мав можливості визначитись з обсягом правової допомоги, вказавши про це у позові, та зазначив, що заяву про вирішення питання про судові витрати подасть після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

18.04.2019 позивач засобами поштового зв`язку подав заяву про розподіл судових витрат на професійну допомогу, яка надійшла до суду 06.05.2019, просить суд стягнути на користь товариства понесені ним витрати за надання професійної правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на суму 2000 грн., по 1000 грн. з кожного (т.3, а.с.1-2).

У відповіді на подану заяву представник відповідачів просив в задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю, оскільки договір №АОД/37 про надання правової допомоги позивачу укладений з АО ДЖАСТІС 20.02.2019, а оплата здійснена згідно платіжного доручення від 18.04.2019 №1370. При цьому зазначає, що відповідно до даного платіжного доручення оплата здійснена за надання правової допомоги відповідно до договору від 15.01.2019 №АОД/36 згідно рахунку №19 від 17.04.2019. Вважає, що позивач суду не надав належного документа про понесені витрати за даним договором та не надав рахунку від 17.04.2019 №19.

Відповідно до ухвали від 07.03.2019 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі її розгляд було призначено за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 257 КАС України.

Враховуючи наведене та те, що рішення у даній справі було прийняте в письмовому провадженні, розгляд заяви про розподіл судових витрат здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні). Дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до пункту 3 частини першої, третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, другою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу надано суду договір про надання правничої допомоги від 20.02.2019 №АОД/37, укладений між адвокатським об`єднанням ДЖАСТІС та позивачем ТзОВ Парк Дистрибьюшн (т.3, а.с.4-7).

Так, відповідно до п.1 вказаного договору адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надати правову допомогу в справі щодо захисту прав та інтересів останнього в судах… з питання оскарження рішень Комісії регіонального рівня Головного управління ДФС у Волинській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.02.2019 №1069011/41136894 про відмову у реєстрації податкової накладної № 29 від 31.12.2018, від 05.02.2019 №1069016/41136894 про відмову у реєстрації податкової накладної № 31 від 31.12.2018; рішень Комісії ДФС України з питань розгляду скарг від 15.02.2019 року №9581/41136894/2, від 15.02.2019 року № 9926/41136894/2, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 3.1. договору про надання правничої допомоги від 20.02.2019 №АОД/37 передбачено, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначається в акті прийому-передачі послуг.

Водночас на підтвердження понесення витрат, пов`язаних зі сплатою професійної правничої допомоги, позивачем надано акт прийому-передачі послуг від 17.04.2019 до договору №АОД/37 про надання правової допомоги від 20.02.2019 на суму 2000,00 грн. (т.3, а.с.3) та платіжне доручення від 18.04.2019 №1370 на суму 2000,00 грн. (т.3,а.с.8).

Вирішуючи питання обґрунтованості доказів, поданих позивачем на підтвердження понесених позивачем судових витрат, суд враховує наступне.

Так, як вбачається з платіжного доручення від 18.04.2019 №1370, а саме в графі щодо призначення платежу вказано: оплата за надання правової допомоги відповідно до договору №АОД/36 від 15.01.2019 згідно рахунку №19 від 17.04.2019 (т.3, а.с.8).

Таким чином, сплата коштів за даним платіжним дорученням відбулась по договору від 15.01.2019 №АОД/36 про надання правничої допомоги, який не стосується даної справи.

Крім того, в даному платіжному дорученні є посилання на рахунок від 17.04.2019 №19, однак останній позивачем суду не наданий.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява позивача про розподіл судових витрат на професійну допомогу з відповідачів є необґрунтованою, оскільки подані докази не підтверджують факт сплати позивачем коштів за договором від 20.02.2019 №АОД/37 та понесення відповідних витрат, відтак не підлягає до задоволення.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТзОВ Парк Дистрибьюшн про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Головного управління ДФС у Волинській області, Державної фіскальної служби України.

Керуючись статтями 134, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю Парк Дистрибьюшн у стягненні витрат на професійну правничу допомогу з Головного управління ДФС у Волинській області, Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій