Постанова

від 06.08.2019 по справі 140/560/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/5717/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Кузьмича С.М. та Довгої О.І.,

з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Бевз К.І.;

від відповідачів - Виш А.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.04.2019р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Парк Дистрибьюшн до Головного управління ДФС у Волинській обл. та Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Дмитрук В.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15.04.2019р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 15.04.2019р.),-

В С Т А Н О В И В:

05.03.2019р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ Парк Дистрибьюшн звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня Головного управління /ГУ/ ДФС у Волинській обл. про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних /ЄРПН/ № 1069011/41136894 від 05.02.2019р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 29 від 31.12.2018р., складеної позивачем;

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії регіонального рівня ГУ ДФС у Волинській обл. про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН № 1159016/41136894 від 05.02.2019р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 31 від 31.12.2018р., складеної позивачем;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби /ДФС/ України з питань розгляду скарг№ 9581/41136894/2 від 15.02.2019р.;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України з питань розгляду скарг № 9926/41136894/2 від 15.02.2019р.;

зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 29 від 31.12.2018р., складену позивачем;

зобов`язати ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 31 від 31.12.2018р., складену позивачем;

стягнути на користь ТзОВ Парк Дистрибьюшн понесені ним витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України у розмірі 7684 грн. та за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській обл. - 3842 грн. (Т.1, а.с.3-18).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.04.2019р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення комісії регіонального рівня ГУ ДФС у Волинській обл. про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН № 1069011/41136894 від 05.02.2019р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 29 від 31.12.2018р.; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії регіонального рівня Головного управління ДФС у Волинській обл. про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН № 1069016/41136894 від 05.02.2019р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 31 від 31.12.2018р.; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ДФС України з питань розгляду скарг № 9581/41136894/2 від 15.02.2019р.; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ДФС України з питань розгляду скарг № 9926/41136894/2 від 15.02.2019р.; зобов`язано ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 29 від 31.12.2018р.; зобов`язано ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 31 від 31.12.2018р.; стягнуто на користь ТзОВ Парк Дистрибьюшн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській обл. судовий збір у розмірі 5763грн.; стягнуто на користь ТзОВ Парк Дистрибьюшн за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України судовий збір у розмірі 5763 грн. (Т.2, а.с.284-291).

Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.05.2019р. відмовлено ТзОВ Парк Дистрибьюшн у стягненні витрат на професійну правничу допомогу з ГУ ДФС у Волинській обл. та ДФС України (Т.3, а.с.24-27).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДФС у Волинській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.3, а.с.41-44).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що причинами відмови в реєстрації виписаної позивачем податкової накладної № 29 від 31.12.2018р. в ЄРПН було те, що платником податків в порядку вимог п.4 Порядку роботи комісій, які приймаються рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затв. постановою КМ України № 117 від 21.02.2018р., не було надано копій документів, які б спростовували наступні недоліки: на момент укладення договору № 37 від 20.11.2009р. відсутня правосуб`єктність позивача, оскільки такий зареєстрований в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.02.2017р. (тобто, після укладення договору). Окрім цього, є відсутніми первинні документи на реалізацію товару, за які нараховуються послуги популяризації та просування, довіреність на отримання товару, а також виявлена невідповідність сум, вказаних в акті взаємних вимог. Також додаткова угода від 27.12.2017р. від імені ПрАТ ВФ Україна підписана невідомою особою.

Причинами відмови в реєстрації виписаної позивачем податкової накладної № 31 від 31.12.2018р. в ЄРПН слугувало те, що є відсутніми первинні документи на реалізацію товару, за які нараховується додаткова винагорода за підключення абонентів та розрахункові документи за придбані товари (стартові пакети тощо).

У зв`язку з тим, що позивачем не надано документів, які б спростовували правомірність спірних рішень відповідачів, останні слід вважати такими, що відповідають вимогам закону.

При цьому, апелянт покликається на норми Податкового кодексу /ПК/ України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Порядку роботи комісій, які приймаються рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затв. постановою КМ України № 117 від 21.02.2018р., наказу Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017р. Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , постанови КМ України № 1246 від 29.12.2010р. Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних , Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затв. постановою КМ України № 569 від 16.10.2014р.

Також позовні вимоги про зобов`язання зареєструвати вищевказані податкові накладні в ЄРПН є передчасними, оскільки є неможливим встановлення реєстраційної суми на електронному рахунку позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість /ПДВ/, на момент прийняття судом відповідного рішення.

При цьому, судом помилково віднесено розглядувану справу до справ незначної складності, оскільки значні розбіжності у твердженнях позивача з реальними обставинами справи потребують детального дослідження.

Позивачем ТзОВ Парк Дистрибьюшн скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.3, а.с.64-69).

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач ТзОВ Парк Дистрибьюшн зареєстроване 08.02.2017р. як юридична особа; основними видами діяльності визначено: 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.52 оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; 82.99 надання інших допоміжних комерційних послуг; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.42 роздрібна торгівля телекомунікаційними устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування (Т.1, а.с.19).

ТзОВ Парк Дистрибьюшн є платником ПДВ з 01.03.2017р., що стверджується витягом з Реєстру платників податку на додану вартість № 1717164500072 від 10.02.2017р. (Т.1, а.с.22).

27.12.2017р. між ПрАТ ВФ України (продавець) та ТзОВ Парк Дистрибьюшн (покупець) укладено додаткову угоду, відповідно до якої договір № 37 від 20.11.2009р. викладено в новій редакції (Т.1, а.с.241-250).

Відповідно до умов п.1.1. вказаного договору продавець поставляє, а покупець приймає, оплачує та реалізовує кінцевому споживачу стартові пакети VODAFONE, одиничні ваучери, обладнання і термінали, а також надає послуги по популяризації і просування товарів ПрАТ ВФ Україна , підвищення попиту на них у кінцевого споживача на території Львівської, Рівненської та Чернівецької областей.

Згідно з п.4.4 цього договору підставою для оплати продуктів ПрАТ ВФ Україна є рахунок, який виставляється на підставі заявки покупця, прийнятої та затвердженої по електронній пошті продавцем. Рахунок на 100 % передплату дійсний впродовж 3-х банківських днів з моменту його виписки.

Строки, порядок та умови сплати винагороди регулюється розділом 6 цього договору. Так, винагорода сплачується при умові: наявності підписаного сторонами акту здачі-приймання наданих послуг та належним чином складеної і зареєстрованої податкової накладної в ЄРПН. Розмір винагороди визначається ПрАТ ВФ Україна та залежить від кількості реалізованих та активованих стартових пакетів кінцевим споживачам, та від сум коштів, сплачених такими споживачами на адресу ПрАТ ВФ Україна за послуги зв`язку.

Так, відповідно до акту виконаних робіт № 5218257043 від 31.12.2018р. згідно з договором № 37 від 20.11.2009р. сторони підтвердили, що покупець ТзОВ Парк Дистрибьюшн за період з 01.12.2018р. по 31.12.2018р. належним чином виконав свої зобов`язання по наданню послуг, передбачених даним договором. Вартість послуг з популяризації та просування продукції, наданих покупцем, складає 552517 грн. 05 коп., в т.ч. ПДВ (Т.1, а.с.41, 42-207).

Цього ж дня 31.12.2018р. між позивачем та контрагентом складено заяву про залік зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої у зв`язку з тим, що ПрАТ ВФ Україна є боржником по відношенню до ТзОВ Парк Дистрибьюшн в частині оплати за послуги з популяризації та просування за період з 01.12.2018р. по 31.12.2018р. згідно з договором № 37 від 20.11.2009р., а ТзОВ Парк Дистрибьюшн є боржником по відношенню до ПрАТ ВФ Україна у частині оплати продукції за період з 01.12.2018р. по 31.12.2018р. на підставі даної заяви ПрАТ ВФ Україна проводить залік зустрічних однорідних вимог по вищевказаних грошових зобов`язаннях на суму 552517 грн. 05 коп. (Т.1. а.с.208).

На підставі проведеного заліку ТзОВ Парк Дистрибьюшн складено податкову накладну № 29 від 31.12.2018р. на загальну суму 552517 грн. 05 коп., в т.ч. ПДВ в сумі 92086 грн. (Т.1, а.с.32), яку направлено на реєстрацію до ЄРПН.

За результатами реєстрації вказаної податкової накладеної в ЄРПН позивач отримав квитанцію за реєстраційним № 9305998247 від 15.01.2019р. (Т.1, а.с.33).

Згідно з інформацією, зазначеною в даній квитанції, реєстрація податкової накладної № 29 від 31.12.2018р. зупинена відповідно до п.201.16 статті 201 ПК України, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризику визначеному підпунктом 1.6 пунктом 1 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем були надані пояснення та всі первинні документи здійсненої господарської операції, за результатами якої складено податкову накладну № 29 від 31.12.2018р. Повідомлення щодо подачі цих документів відповідачу зареєстровані в автоматизованій системі (Т.1, а.с.34).

21.12.2018р. за результатами розгляду отриманих від позивача пояснень та документів Комісією ГУ ДФС у Волинській обл., яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення № 1069011/41136894 про відмову в реєстрації податкової накладної № 29 від 31.12.2018р. в ЄРПН (Т.1, а.с.35). Із змісту цього рішення слідує, що підставою для його прийняття є надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, а саме на момент укладення договору № 37 від 20.11.2009р. відсутня правосуб`єктність ТзОВ Парк Дистрибьюшн , відсутні первинні документи на реалізацію товару, за які нараховуються послуги з популяризації та просування, довіреність на отримання товару та встановлена невідповідність сум вказаних в акті взаємних вимог з накладними.

Відповідно до акту наданих послуг № ЭВ/12 18 від 31.12.2018р. згідно з договором № ЭВ 20/18 від 20.06.2018р. оператор ТзОВ Інтертелеком підтверджує, що ексклюзивним дилером ТзОВ Парк Дистрибьюшн у грудні 2018 року було зроблено 2962 підключень, за що на користь ТзОВ Парк Дистрибьюшн нараховано додаткову винагороду за підключення абонентів в сумі 1396950 грн. 22 коп., в т.ч. ПДВ (Т.2, а.с.24), що також підтверджується розрахунком винагороди дилера за підключення абонентів до акту наданих послуг № ЭВ/12 18 від 31.12.2018р. та додатками до нього (Т.2, а.с.25-138). На підставі наведеного ТзОВ Парк Дистрибьюшн складено податкову накладну № 31 від 31.12.2018р. на загальну суму 1396950 грн. 22 коп., в т.ч. ПДВ в сумі 232825 грн. 04 коп. (Т.2, а.с.17), яку направлено на реєстрацію до ЄРПН.

За результатами реєстрації вказаної податкової накладної в ЄРПН позивач отримав квитанцію за реєстраційним № 9306063499 від 15.01.2019р. (Т.2, а.с.18).

Згідно з інформацією, зазначеною в даній квитанції, реєстрація податкової накладної № 31 від 31.12.2018р. зупинена відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України, оскільки податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризику визначеному підпунктом 1.6 пунктом 1 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем на адресу контролюючого органу було надіслано повідомлення про подання пояснень щодо вказаної податкової накладної, реєстрація якої була зупинена, а також копії документів, що підтверджують реальність здійснення операцій за вищевказаною податковою накладною (Т.2, а.с.19).

Однак, за результатами розгляду вищевказаних пояснень та документів Комісією ГУ ДФС у Волинській обл., яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення № 1069016/41136894 від 05.02.2019р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 31 від 31.12.2018р. (Т.2, а.с.20). Зі змісту цього рішення слідує, що підставою для його прийняття є ненадання платником податку копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладанні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків, відсутні первинні документи, які підтверджують реалізацію товарів, на які нараховується додаткова винагорода за підключення абонентів та розрахункові документи (банківські виписки, платіжні доручення) за придбані товари (стартові пакети та інше).

Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями Комісії ГУ ДФС у Волинській обл. про відмову у реєстрації податкових накладних № 29 від 31.12.2018р. та № 31 від 31.12.2018р., оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішеннями Комісії з питань розгляду скарг № 9581/41136894/2 від 15.02.2019р., № 9926/41136894/2 від 15.02.2019р. скарги позивача залишені без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу без змін (Т.1, а.с.39; Т.2, а.с.23).

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Комісії ГУ ДФС у Волинській обл. № 1069011/41136894 від 05.02.2019р. та № 1069016/41136894 від 05.02.2019р. містять лише загальний перелік документів, передбачений формою такого рішення, і підкреслення документів, які, на думку контролюючого органу, позивачем не надано, не містять.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, що свідчить про їх необґрунтованість та протиправність.

Матеріалами справи підтверджено і не спростовано відповідачами те, що представлені позивачем документи підтверджували реальність здійснення господарських операцій по поданих податкових накладних. Документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, судом не встановлено.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання ДФС України зареєструвати податкові накладні позивача № 29 від 31.12.2018р. та № 31 від 31.12.2018р. в ЄРПН.

Таким чином, відповідачем протиправно було відмовлено у реєстрації податкових накладних № 29 від 31.12.2018р. та № 31 від 31.12.2018р., чим порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених ч.2 ст.2 КАС України.

Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Згідно п.187.1 ст.187 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Матеріалами справи стверджується, що господарська операція за податковою накладеною № 29 від 31.12.2018р. здійснювалась на підставі договору № 37 від 20.11.2009p., який укладено між ТзОВ Парк Дистрибьюшн та ПАТ ВФ Україна , згідно якого позивач на постійній основі (щоденно) здійснює закупівлю продукції ПАТ ВФ Україна для подальшої її реалізації кінцевим споживачам, що передбачено п.1.1. договору, та надає супутні послуги з популяризації та просування продукції, та надання необхідної інформації щодо продукції кінцевим споживачам, що передбачено п.1.3 договору, а також щомісячно отримує винагороду за надані послуги.

Строки, порядок та умови сплати винагороди регулюється розділом 6 Договору. Згідно п.6.13. договору винагорода сплачується при умові: наявності підписаного сторонами акту здачі-приймання наданих послуг та належним чином складеної і зареєстрованої податкової накладної в ЄРПН. Розмір винагороди визначається ПАТ ВФ Україна та залежить від кількості реалізованих та активованих стартових пакетів, кінцевими споживачами, та від сум коштів, сплачених такими споживачами на адресу ПАТ ВФ Україна , за послуги зв`язку. Період нарахування винагороди становить від 3-х до 7-ми місяців, в залежності від тарифного плану, з дати активації стартового пакета кінцевим споживачем (пп.6.9.1. договору).

В період з 01.12.2018р. по 31.12.2018р. ТзОВ Парк Дистрибьюшн були надані ПАТ ВФ Україна послуги, визначені п.1.3 укладеного договору, що відповідають коду ДКПП 82.99, на суму 552517 грн. 05 коп. разом з ПДВ, про що складено та підписано акт виконаних робіт № 5218257043 від 31.12.2018р.

Вартість зазначених послуг визначалась (розраховувалась) ПАТ ВФ Україна та підтверджується деталізацією до цього Акту, в якій зазначено: дату, місце операції, тарифний план, номер сім-карти (стартового пакету) та суму винагороди по кожному стартовому пакету, активованому кінцевим споживачем.

Податкова накладна № 29 від 31.12.2018р. складена та подана на реєстрацію в зв`язку з підписанням вищевказаного Акту виконаних робіт.

Розрахунки за цим Актом здійснені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується заявою про залік зустрічних однорідних вимог від 31.12.2018p., деталізацією до заяви від 31.12.2018р., прибутковими накладними, рахунками-фактури, банківською випискою за період з 01.12.2018р. по 31.12.2018p.

Специфіка господарської операції за вказаною податковою накладеною полягає в тому, що послуги надаються безпосередньо позивачем, який є виробником зазначених послуг. Також ПАТ ВФ Україна встановлює та регулює ціну поставки продукції та ціну реалізації такої продукції кінцевим споживачам, відповідно до умов договору ціна поставки продукції дорівнює ціні її реалізації кінцевим споживачам, тобто єдиним доходом ТзОВ Парк Дистрибьюшн є винагорода за надані послуги.

Господарська операція за податковою накладною № 31 від 31.12.2018р. здійснювалась за договором з ексклюзивним дилером № ЭВ/20/18 від 20.06.18р. та полягає в тому, що позивач на постійній основі від імені та за рахунок ТзОВ Інтертелеком здійснює фактичні та юридичні дії щодо пошуку нових абонентів та проводить документальне оформлення абонентських договорів між абонентами та ТзОВ Інтертелеком , що передбачено п.2.1. вказаного договору; код послуги згідно ДКПП: 63.99.10.

У свою чергу, контрагент ТзОВ Інтертелеком щомісячно нараховує та оплачує винагороду товариству за пошук нових абонентів та за укладання з ними абонентських договорів. Строки, порядок та умови сплати винагороди регулюється додатком № 3 до договору. Оплата здійснюється протягом календарного місяця наступного за звітним (п.1.4. додатку № 3 до договору). Розмір винагороди визначається ТзОВ Інтертелеком та залежить від кількості укладених абонентських договорів та від сум коштів, сплачених такими абонентами на адресу ТзОВ Інтертелеком за послуги зв`язку. Період нарахування винагороди становить 11 місяців, що слідують за місяцем оформлення з абонентом абонентського договору (підключення абоненту).

В період з 01.12.2018р. по 31.12.2018р. позивачем були надані ТзОВ Інтертелеком послуги визначені п.2.1 договору, що відповідають коду ДКПП: 63.99.10, на суму 1396950 грн. 22 коп., разом з ПДВ, про що складено та підписано акт наданих послуг № ЭВ/12 18 від 31.12.2018р.

Вартість наданих послуг підтверджується розрахунком винагороди дилера за підключення абонентів та додатками до нього в кількості 4 шт., якими встановлено: дату, місце операції, тарифний план, номер сім-карти (стартового пакету) та суму винагороди по кожному підключенню (укладеному абонентському договору).

Податкова накладна № 31 від 31.12.2018р. складена та подана на реєстрацію в зв`язку з підписанням вищевказаного Акту наданих послуг.

За умовами договору оплата за надані послуги здійснюється протягом календарного місяця наступного за звітним (п.1.4. додатку 3 до договору).

Зазначені послуги надаються позивачем на постійній основі, заборгованість за послуги надані в попередніх періодах є відсутньою, що підтверджується банківською випискою за період з 01.09.2018р. по 17.12.2018р., з 01.01.2019р. по 22.01.2019р. та актами виконаних робіт, наданих послуг за серпень-листопад 2018 року.

Також під час судового розгляду справи позивачем представлені первинні документи, які свідчать про придбання товарно-матеріальних цінностей (товарів, послуг), що були використані у його власній господарській діяльності, зокрема, для виконання умов вищевказаних договорів (Т.2, а.с.176-201).

Аналіз спірних податкових накладних свідчить про їх відповідність тим вимогам, які до них висуваються у п.201.1 ст.201 ПК України та у наказі Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015р. Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної , і відповідач не вказує на наявність будь-яких недоліків форми та змісту зазначених податкових накладних.

Стосовно вказаних відповідачами недоліків у представлених первинних документах колегія суддів враховує, що такі спростовані матеріалами справи.

Зокрема, підписання договірних документів імені ПрАТ ВФ Україна директором з продажу та абонентському обслуговуванню ОСОБА_1 , якій діє відповідно до довіреності № 0484/16 від 01.12.2016р., не впливає на правосуб`єктність позивача на дату укладання зазначеної додаткової угоди та на реальність самої господарської операції за податковою накладною № 29 від 31.12.2018p. (Т.2, а.с.276-277).

Також відповідно до додаткової угоди про заміну сторони від 01.03.2017р., укладеної в рамках договору № 37 від 20.11.2009р., позивач прийняв на себе права та обов`язки іншої особи - ТзОВ Колл Виннер , яка до того часу виступала стороною цього договору (Т.2, а.с.278).

Зміна найменування ПрАТ МТС Україна на ПрАТ ВФ Україна стверджується листом-повідомленням від 29.05.2017р. про зміну найменування (Т.2, а.с.279).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Пунктом 201.16 ст.201 Податкового кодексу /ПК/ України (у редакції, чинній з 31.12.2017р.) встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених КМ України.

Редакція п.201.16 ст.201 ПК України змінена на підставі Закону України № 2245-VIII від 07.12.2017р. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році .

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону доручено КМ України доручено до 01.03.2018р. визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21.02.2018р. на виконання вимог наведеного Закону КМ України прийнято постанову № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з вимогами п.3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику), що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак:

1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування;

2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування (крім розрахунків коригування, поданих на реєстрацію у місяці, іншому ніж місяць, в якому вони складені), зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної/розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень за умови, що обсяг постачання товарів/послуг, зазначений в них у поточному місяці за операціями з одним отримувачем - платником податку, не перевищує 50 тис. гривень, та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку;

3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D > 0,05, P < Pм х 1,4, де:

D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T;

S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами;

T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування;

P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування;

Pм - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну/розрахунок коригування.

Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховується ДФС станом на перше число календарного місяця та кожного 10 числа стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.

Згідно з вимогами п.4 цього Порядку у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак, визначених у пункті 3 цього Порядку, такі податкова накладна/розрахунок коригування не підлягають моніторингу та підлягають реєстрації в Реєстрі.

Як вбачається з п.5 вказаного Порядку, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з вимогами п.6 цього Порядку у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Окремими положеннями вказаного Порядку не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН; натомість на підставі п.10 цього Порядку зобов`язано ДФС України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом ДФС України № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018р. за погодженням з Міністерством фінансів України від 22.03.2018р. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Вже на період зупинення реєстрації податкових накладних діяли Критерії ризикованості платника податків та критерії ризикованості здійснення операцій, визначені листом ДФС України від 05.11.2018р.

Згідно з пп.1.6 п.1 Критерії ризикованості платника податків комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України ;

платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м.Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Відповідність платника податку Критеріям ризиковості платників податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Відповідно до вимог п.п.12 та 13 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з вимогами п.14 вказаного Порядку перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Як вбачається з п.15 цього Порядку, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктом 16 вказаного Порядку визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з вимогами п.п.18-20 вказаного Порядку письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до вимог п.21 вказаного Порядку підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з п.22 зазначеного Порядку, рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Відповідно до п.23 цього Порядку таке рішення приймається комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Як слідує з матеріалів справи, реєстрацію поданих позивачем податкових накладних зупинено (як зазначено в квитанціях №№ 9305998247, 9306063499) через те, що податкові накладні відповідають вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Тобто, відповідачем застосовано неконкретне формулювання, при цьому останнім не розкрито конкретні вимоги пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, яким не відповідає позивач.

Вказане свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкової накладної зупинено з підстав, які не передбачені чинним законодавством.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем скеровані на адресу відповідачів копії первинних документів, про що свідчать повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податкових накладних, реєстрація яких зупинена.

Відповідно до постанови КМ України № 117 від 21.02.2018р. підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

У зв`язку з вищевикладеним, спірні рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації, про відмову в реєстрації податкових накладних № 29 від 31.12.2018р., № 31 від 31.12.2018р. в ЄРПН, не ґрунтується на вимогах закону.

Додатково колегія суддів враховує, що згідно фактичних обставин справи відповідачі в обґрунтування своєї позиції послались на ненадання позивачем переліку первинних документів, який наведений у вищевказаних актах.

Однак є цілком зрозумілим, що за різними господарськими операціями можуть складатися і різні первинні документи, а тому необхідність складання тих чи інших первинних документів та можливість їх подання податковому органу залежить перш за все від сутності господарських операцій.

Тому стверджуючи про ненадання певних первинних документів, які зазначені у Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, суду необхідно встановити, які саме первинні документи повинні складатися на підтвердження конкретних господарських операцій.

Однак відповідачі при прийнятті спірних рішень такого аналізу не здійснили.

Між тим, позивачем під час судового розгляду представлено всі необхідні первинні документи на підтвердження здійснення розглядуваних господарських операцій.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про зобов`язання відповідачів зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, оскільки такі зобов`язальні дії направлені на відновлення порушених прав позивача.

Застосовуючи такий спосіб відновлення прав позивача, колегія суддів звертає увагу на положення пп.201.16.4. п.201.16 ст.201 ПК України, відповідно до якого податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме відповідною комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Згідно п.28 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затв. постановою КМ України № 117 від 21.02.2018р., податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій, зокрема: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до ЄРПН визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затв. постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010р.

Зокрема, пунктом 19 цього Порядку визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Відповідно до п.20 вказаного Порядку у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Таким чином, нормами чинного законодавства України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної або визначення в судовому рішенні конкретної дати, яку слід вважати датою реєстрації або скасування реєстрації податкової накладної.

Частиною другою ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Colder v. the United Kingdom), пп. 2836. Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia . заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-П) .

За усталеною судовою практикою дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Відповідачі не наділені повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

У розглядуваних випадках позивач був позбавлений можливості надати ґрунтовні пояснення і підтверджуючі документи на виконання вимог постанови КМ України № 117 від 21.02.2018р., яка передбачала перелік документів для аналізу, оскільки не володів повною інформацією про підстави для зупинення реєстрації податкових накладних.

З аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків чи підстави для зупинення реєстрації.

Також зі змісту квитанцій про реєстрацію податкової накладеної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 15.01.2019р. вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

Таким чином, у квитанціях фіскальним органом в порушення пп.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України не вказано конкретного виду критерій(ї) ризиковості платника податку, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; також пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, не містить конкретного переліку необхідних документів.

Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність та обґрунтованість заявленого позову, а тому заявлений позов підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДФС у Волинській обл.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській обл. на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.04.2019р. в адміністративній справі № 140/560/19 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДФС у Волинській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді С. М. Кузьмич О. І. Довга Дата складення повного судового рішення: 07.08.2019р.