Постанова

від 17.05.2019 по справі 815/3876/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/3876/17 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Джабурія О.В., судді -Вербицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Металзюкрайн Корп ЛТД до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС, Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Металзюкрайн Корп ЛТД (далі - позивач, ТОВ Металзюкрайн Корп ЛТД ) звернулось до суду з позовом до Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС (надалі - відповідач, ДФС), в якому просило скасувати наступні податкові повідомлення-рішення ДФС від 04.04.2017 року:

- №0003164913, яким збільшені грошові зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 64479520,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 32239760,00 грн. (т.2 а.с.63);

- №0003144913, яким збільшені грошові зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 34606510,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 17303255,00 грн. (т.1 а.с.65);

- №0003174913, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2016 року на суму 13379352,00 грн..

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 20.03.2017 року №13/28-10-4913/19349403 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ Металзюкрайн Корп ЛТД з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Державної фіскальної служби України за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року (надалі - акт перевірки).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки ґрунтуються на безпідставних висновках акту перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з контрагентами, які, на думку ДПІ, не здійснюють реальної господарської діяльності. Позивач вважає висновки акту перевірки такими, що не узгоджуються з положеннями Податкового кодексу України, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами, а тому прийняті відповідачем на підставі такого акту спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.01.2018 року позовні вимоги ТОВ Металзюкрайн Корп ЛТД задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 20.02.2017 року по 13.03.2017 року Одеським управлінням Офісу великих платників податків ДФС на підставі направлень, відповідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2017 року по справі №757/1280/17-к про призначення у кримінальному провадженні №42016000000000525 від 18.02.2016 року позапланової документальної перевірки ТОВ Металзюкрайн Корп ЛТД на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податкового кодексу України податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування за період з 2014-2016 роки, згідно Наказу ОВПП ДФС №258 від 10.02.2017 року про організацію проведення документальної виїзної позапланової перевірки, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Металзюкрайн Корп ЛТД з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Державної фіскальної служби України за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

Результати такої перевірки відображені в акті від 20.03.2017 року №13/28-10-4913/19349403, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

За висновками акту перевірки (стор.315 акту) позивачем допущені наступні порушення, які вплинули на спірні повідомлення-рішення:

- в порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України (надалі - ПКУ) позивачем занижено податок на прибуток на суму 64479519,00 грн. за 2016 рік;

- в порушення пп.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 ст.198 ПКУ позивачем занижено податок на додану вартість на 34606510,00 грн. за листопад та грудень 2016 року, а також завищене від`ємне значення податку на додану вартість на 1379352,00 грн. за вересень 2016 року.

Надаючи правову оцінку спірним повідомленням-рішенням, колегія суддів аналізує зміст тих порушень, які відображені в акті перевірки і які стали підставами для винесення спірних повідомлень-рішень, на предмет їх узгодженості з положеннями податкового законодавства, доведеності та відповідності фактичним обставинам справи.

Щодо підстав нарахування податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням №0003164913.

За змістом розділу 3.1 акту перевірки заниження податку на прибуток відбулось внаслідок як завищення доходу на 811254850,85 грн. за II-IV кв. 2016 року (п.3.1.5 акту), так і внаслідок завищення витрат на 1169474405,20 грн. за II-IV кв. 2016 року (стор.35 акту).

Механізм визначення суми податку на прибуток в розмірі 64479520,00 грн., яка донарахована податковим повідомленням-рішенням №0003164913, наведений у п.3.1.8 акту перевірки і полягає в тому, що ця сума податку є різницею між сумою завищених витрат (1169474405,20 грн.) та сумою завищених доходів (811254850,85 грн.), помноженою на ставку податку на прибуток у 2016 році (18%).

(1169474405,20 - 811254850,85 = 358219554 х 18%)

Сума 358219554 грн. вказана в якості виявленого перевіркою відхилення об`єкту оподаткування податком на прибуток в рядку 8 таблиці на стор 250 акту перевірки.

Викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про завищення позивачем доходів та витрат ґрунтуються на тому, що у позивача не було підстав для податкового обліку операцій з реалізації сільгосппродукції (насіння соняшника, кукурудзи, пшениці, ячменю, олії) в адрес таких покупців, як ПАТ Київхліб , ТОВ Агрофуд , ТОВ АПК Агроресурс , ТОВ Зпк Інзерноекспорт , ТОВ Іст Оілс Україна , ТОВ Олімпекс купе інтернешнл , ТОВ Фоззі-Фуд (надалі-контрагенти-покупці) на загальну суму 811254850,85 грн. (без ПДВ), оскільки під час перевірки не підтвердилась реальність операцій з придбання позивачем такої продукції на загальну суму 1169474405,20 грн. (без ПДВ) у таких постачальників, як ТОВ Брукс Компані , ТОВ Вестем ЛТД , ТОВ Кредо Промстрой , ТОВ Берген альянс , ТОВ Сорвел інвест , ТОВ Стейл плюс , ТОВ Еверант актів , ТОВ Адріа компані , СПД ОСОБА_1 . , ПП Альфа лайт-кор , ТОВ Зентайм , ТОВ Леонлайн , ТОВ Абаріс інвест , ТОВ Арт світ стар , ТОВ Макселон , ТОВ Альфа лайт-кор , ТОВ Олімпекс купе інтернешнл , ТОВ Тавант , ТОВ Берхард , ТОВ Едлін , ТОВ Санолта , ТОВ Верноншиппінґ , ПП Сказкин , ТОВ Агро Трейд Коммодіті , ТОВ Аров Плюс , ТОВ Оптімус Прайд , ТОВ Інта буд Трейдінг , ТОВ Невалайн , ПП Неоформ , ТОВ Торгова Група Ерідан , ТОВ Вірконс Корпорейшн , ТОВ Академ-Планінг , ТОВ Лепер , ТОВ Агротехменеджмент , ТОВ Космополіт Груп , ПП Гуверласт , ПП Іонформс , ПП Таймфоркс , ПП Нуансе , ПП Сунсет , ПП Фултон , ПП Флуріон , ПП Оріос , ТОВ Ваттек , ТОВ Актинор , ТОВ Ярманди Груп , ТОВ Долорс , ПП Імпортавто , ТОВ Фермерське Об`єднання Промінь , ТОВ Віта-ВВ , ПП ITC Ровер , ПП Редголддер (надалі-контрагенти-постачальники).

Позиція ДФС про непідтвердження реальності операцій з придбання сільгосппродукції на суму 1169474405,20 грн. (без ПДВ) у контрагентів-постачальників ґрунтується на тому, що під час перевірки не надана інформація про транспортування продукції, відсутні сертифікати якості зернових, довіреності, відсутні документи складського обліку зернових.

Як зазначено в акті перевірки, відсутність таких документів у сукупності всіх чинників ставить під сумнів реальність задекларованих позивачем операцій з придбання сільгосппродукції у контрагентів-постачальників на суму 1169474405,20 грн. (без ПДВ) та операцій з реалізації цієї продукції контрагентам-покупцям на суму 811254850,85 грн. (без ПДВ).

Також в Акті перевірки зазначається, що за результатами аналізу інформаційної бази Єдиний реєстр податкових накладних перевіряючими встановлено, що у деяких контрагентів-постачальників, а саме: ТОВ Брукс Компані , ТОВ Вестем ЛТД , ТОВ Кредо Промстрой , ТОВ Берген альянс , ТОВ Сорвел інвест , ТОВ Стейл плюс , ТОВ Еверант актів , ТОВ Адріа компані , СПД ОСОБА_1 . , ПП Альфа лайт-кор , ТОВ Зентайм , ПП Аеропостач , ТОВ Леонлайн , ТОВ Абаріс інвест , ТОВ Арт світ стар , ТОВ Макселон придбання насіння соняшника, кукурудзи за період з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року не встановлено, що на думку перевіряючих вказує на обрив ланцюга постачання - скрутку (відсутність придбання насіння соняшника, кукурудзи).

Щодо підстав нарахування податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0003144913 та підстав зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0003174913.

За змістом підрозділу 3.2.1 розділу 3.2 акту перевірки позивачем завищені податкові зобов`язання з ПДВ на 68919718,21 грн., в т.ч. за вересень 2016 року на 26759733,33 грн., за листопад 2016 року на 41259985,00 грн. та за грудень 2016 року на 900000,00 грн., внаслідок тих самих операцій з реалізації сільгосппродукції в адрес контрагентів-покупців, які описані в розділі 3.1 акту перевірки щодо податку на прибуток.

Крім того, згідно підрозділу 3.2.2 розділу 3.2 акту перевірки позивачем завищений податковий кредит на загальну суму 1269474405,20 грн. за вересень, листопад та грудень 2016 року внаслідок операцій з придбання сільгосппродукції у контрагентів-постачальників, які описані в розділі 3.1 акту перевірки щодо податку на прибуток.

Таким чином, згідно акту перевірки підстави винесення спірних повідомлень рішень по податку на прибуток та податку на додану вартість є спільними і описані в розділі 3.1 акту перевірки.

В той же час, згідно наданого відповідачем 25.04.2019 року під час апеляційного розгляду розрахунку податкових зобов`язань за спірними повідомленнями-рішеннями вбачається, що на винесення спірних податкових повідомлень-рішень з ПДВ мали вплив не лише операції з придбання сільгосппродукції у контрагентів-постачальників, які описані в розділі 3.1 акту перевірки, а також операції з постачальниками, які не описані ні в розділі 3.1, ні в інших розділах акту перевірки, як то: ТОВ Ладан Ком на суму ПДВ 2140733,85 грн., ТОВ Філто Трейд на суму ПДВ 3456145,92 грн. та ПП Гранд-Опт-Індустріал на суму ПДВ 5958562,73 грн. (т.13. а.с.216).

Отже, підстави донарахування ПДВ спірним податковим повідомленням-рішенням №0003144913 по операціям із ТОВ Ладан Ком , ТОВ Філто Трейд та ПП Гранд-Опт-Індустріал на загальну суму 11555442,50 грн. взагалі не описані в акті перевірки. Відсутні посилання на ці операції і в наданих ДФС заявах по суті справи (відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі).

Суд першої інстанції ці обставини не встановив та не дав їм відповідної правової оцінки.

По даній категорії справ суд повинен перевірити оскаржувані податкові повідомлення-рішення не тільки в частині підстав для їх винесення, а також і в частині правильності здійсненого нарахування податку за наслідками виявленого порушення.

Оскільки ДФС жодним чином не обґрунтувала підстав для донарахування позивачу повідомленням-рішенням №0003144913 ПДВ по операціям із ТОВ Ладан Ком , ТОВ Філто Трейд та ПП Гранд-Опт-Індустріал на загальну суму 11555442,50 грн., то це рішення в частині цієї суми колегія суддів вважає безпідставним.

Що стосується висновків акту перевірки стовно завищення позивачем витрат та податкового кредиту по операціям з придбання сільгосппродукції у контрагентів-постачальників, які описані в розділі 3.1 акту перевірки, то колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 198 ПК України право платника податків на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пункт 201.11 статті 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, слід врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

При цьому суд повинен дотримуватися позиції, яка наведена Європейським судом з прав людини у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом .

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та включив витрати до складу оподатковуваного доходу, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи, що за актом перевірки предметом дослідження стали господарські операції по 51 контрагенту-постачальнику, детальний опис яких в даному судовому рішенні призведе до значного збільшення його об`єму, колегія судів вважає за необхідне надати оцінку ключовим доводам податкового органу.

Слід зазначити, що по операціям, які були досліджені в акті перевірки, позивачем як під час перевірки, так і до матеріалів, були надані відповідні договори, специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення. Також позивачем надано до суду договір на переробку давальницької сировини з ТОВ Відродження , акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з переробки насіння на соняшникову олію, товарно-транспортні накладні, згідно яких ТОВ Відродження по договору давальницької переробки з ТОВ Металзюкрайн Корп ЛТД здійснювало відправлення продукту - олії соняшникової. Позивачем також надано до суду посвідчення про якість на рослинну олію та акти про придатність цистерн до наливу олії соняшникової.

В акті перевірки не висувалось зауважень щодо невідповідності конкретних первинних документів вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд першої інстанції вірно зазначив, що надані позивачем документи свідчать про здійснення взаємовідносин в межах господарської діяльності позивача, яка є для Товариства регулярною, постійною та призводить до зміни в структурі капіталу, що також підтверджується подальшим ланцюгом здійснених операцій. Первинні документи у своїй сукупності в повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні і кількісні показники та підтверджують пов`язаність здійснених витрат з господарською діяльністю, подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з наданою судом першої інстанції оцінкою наведених в акті перевірки зауважень щодо відсутності інформації про транспортування продукції, відсутності сертифікатів якості зернових, довіреностей, відсутності документів складського обліку зернових, відсутності у деяких контрагентів-постачальників достатніх трудових ресурсів та основних фондів.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з висновком відповідача про недостатність трудових ресурсів та відсутність основних фондів у ТОВ Кредо Промстрой , ТОВ Вестем ЛТД , ТОВ Макселон , ПП Аеропостач для здійснення господарських операцій, оскільки, відповідачем не було фактично досліджено руху активів по цим операціям позивача, а сам факт недекларування цими постачальниками трудових ресурсів та основних фондів в об`ємі, який ДФС вважає недостатнім, не є достатньою підставою для неврахування задекларованих позивачем витрат по операціям з цими контрагентами (згідно наданого ДФС розрахунку податкових зобов`язань ПДВ по цим операціям постачальниками не нараховувався).

Також суд першої інстанції вірно відхилив посилання відповідача на відсутність карантинних сертифікатів, сертифікатів якості на зерно та складських документів, оскільки такі документи не містять відомостей про учасників та умови господарської операції, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; вони не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів, а відтак їх наявність чи відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок та бути підставою для визнання господарських операцій безтоварними.

Крім того, обґрунтовуючи необхідність надання позивачем сертифікатів якості на зерно та складських документів на зерно ДФС в акті перевірки посилається на положення ст.11 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні , в редакції яка була нечинною на момент проведення перевірки, оскільки ця стаття була виключена Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру від 09.04.2014 року №1193-VII, яким фактично було скасовано сертифікацію послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки та сертифікації якості зерна.

Колегія суддів також погоджується з позицією суду першої інстанції відносно доводів податкового органу щодо відсутності по операціям з певними контрагентами-постачальниками документів, що підтверджують перевезення товарів, зокрема, товарно-транспортних накладних, оскільки відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою для висновку про нездійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (надалі - Правила №363), не встановлюють правил податкового обліку платника податків, яким у даному випадку є позивач, а тому запроваджені цими правилами товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що за умовами договорів, укладених між TOB Металзюкрайн Корп ЛТД та контрагентами-постачальниками товар передається згідно з умовами СРТ (згідно з Міжнародними правилами по інтерпретації комерційних термінів Інкотермс), тобто перевезення сплачене до означає, що продавець сплачує за перевезення товару до вказаного місця призначення.

Таким чином, TOB Металзюкрайн Корп ЛТД за умовами договорів не здійснювалось організації перевезень товарів, які ним придбавались/продавались (місце поставки визначалось умовами договорів). При цьому, позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних, які приєднано до матеріалів справи та досліджено судом.

З наведеного в сукупності вбачається, що в даному конкретному випадку позивач не є учасником транспортних відносин, у зв`язку з чим наявність у нього транспортних документів не є обов`язковою.

Є вірним також і висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості тверджень відповідача про відсутність довіреностей на отримання ТМЦ, оскільки довіреність на отримання ТМЦ є розпорядчим первинним документом, який фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства щодо уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Відтак, довіреність на отримання ТМЦ не є документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції з реалізації товару, тобто не містить даних про її виконання, а тому не служить обґрунтуванням для облікових записів та не є підставою для відображення господарської операції в обліку. Водночас, дані, що зазначаються в довіреностях не відображаються у регістрах бухгалтерського та податкового обліку платника податку та не здійснюють впливу на показники бухгалтерського обліку.

Також суд першої інстанції в обґрунтування своєї позиції послався на те, що деякі господарські операції позивача з певними контрагентами-покупцями та постачальниками у березні, червні, липні, серпні, жовтні 2016 року вже були предметом судового розгляду і по ним є рішення адміністративних судів, які набрали законної сили, та згідно яких підтверджена реальність господарської діяльності позивача з деякими контрагентами, а саме: по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ Тавант , ТОВ Берхард , ТОВ Едлін , ТОВ Санолта , ФОП Хабарова у березні, липні 2016 року; по операціям з постачальниками TOB Брукс компані , TOB Вестем ЛТД , TOB Кредо пром строй , ТОВ Берген альянс , ТОВ Сорвел інвест , TOB Стейл плюс , TOB Еверант актів , TOB Адріа компані , СГД ОСОБА_1 . , ПП Альфа лайт-кор , TOB Зентайм , ПП Аеропостач , ТОВ Леонлайн . TOB Абаріс інвест , TOB Арт світ стар , TOB Макселон та покупцями TOB Фоззі-Фуд , TOB ВПК Агроресурс , TOB Спарта-Трейд за червень 2016 року; по операціям з покупцями ТОВ ВПК Агроресурс , ПАТ Київхліб та постачальниками TOB Вернон Шиппінг та ТОВ Санолта у серпні 2016 року ; по операціям з покупцями ТОВ ФОЗЗІ-ФУД , ТОВ ВПК Агроресурс , ПАТ Київхліб , ТОВ Олімпекс Купе Інтернешнл та постачальниками ПП Фултон , ПП Іонформс , ПП Сунсет , ПП Таймфоркс , ТОВ Академ-Планінг , ПП Оріос , ТОВ Актинор , ТОВ Агротехменеджмент , ТОВ Лепер , ТОВ Космополіт Груп , ПП Гуверласт , ТОВ Торгова Група Ерідан , ТОВ Ярманди Груп , ПП Нуансе , ТОВ Долорс , ПП Флуріон у жовтні 2016 року.

Такими судовими рішеннями, які набрали законної сили, є постанови Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 року по справі №815/1550/17, від 01.06.2017 року по справам №815/1808/17 та 815/1809/17, від 31.07.2017 року по справі №815/2079/17.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції ДФС на підтвердження факту відсутності реальних господарських операцій позивача із постачальником ТОВ Сорвел інвест послалось на вирок Приморського районного суду м.Одеси від 18.04.2017 року у кримінальній справі №522/6362/17 (т.1 а.с.167-171), а під час апеляційного розгляду на підтвердження факту відсутності реальних господарських операцій позивача із постачальниками ТОВ Стейл плюс та ТОВ Арт світ стар послалось на вирок Святошинського районного суду м.Києва від 11.12.2017 року по справі №757/24218/17-к (т.13 а.с.192).

Суд першої інстанції відхилив посилання ДФС на вирок Приморського районного суду м.Одеси від 18.04.2017 року у кримінальній справі №522/6362/17, пославшись на індивідуальну юридичну відповідальність за податкові правопорушення контрагента позивача, та зазначив, що є недостатнім покладення юридичної відповідальності на платника податків на підставі одного лише факту набрання законної сили рішенням суду у кримінальному провадженні, за відсутності беззаперечного доведення фіктивності господарських операцій саме із цим платником податків.

Також суд першої інстанції врахував і той факт, що господарські відносини між позивачем та ТОВ Сорвел інвест були досліджені Одеським окружним адміністративним судом під час розгляду справи №815/2079/17, постановою якого від 31.07.2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 року, підтверджено правомірність формування податкового кредиту позивачем, у т.ч. за господарськими операціями з контрагентом ТОВ Сорвел Інвест за спірний період.

Частиною 4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

Отже, у даній справі підставами звільнення від доказування обставин, які стосуються фіктивності створення та діяльності вищевказаних контрагентів можуть бути лише вироки судів, які набрали законної сили.

При цьому, посилання позивача та суду першої інстанції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 року по справи №815/2079/17, в якій досліджені операції позивача із ТОВ Сорвел інвест , на думку колегії не можуть спростовувати ті факти фіктивності створення та діяльності ТОВ Сорвел інвест , які встановлені у вироку суду щодо цього контрагента.

Згідно вироку Приморського районного суду м.Одеси від 18.04.2017 року у кримінальній справі №522/6362/17 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України - пособництво у фіктивному підприємництві, придбані суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Цим вироком встановлено, що ОСОБА_2 , не маючи наміру займатись підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди в розмірі 300 (триста) доларів США, надала згоду невстановленій слідством особі перереєструвати на своє ім`я підприємства: ТОВ Сорвел Інвест (ЄДРПОУ 39421781). Для цього 07.04.2015 року ОСОБА_2 підписала заздалегідь підготовлений договір купівлі - продажу частки статутного (складеного) капіталу ТОВ Сорвел Інвест та протокол №3 загальних зборів учасників ТОВ Сорвел Інвест згідно якого, учасники (засновники) ТОВ Сорвел Інвест ТОВ Бізнес пропозиції та ТОВ Юрбізнес Консалтинг передали свої частки по 50% кожній, що складає 100% у статутному (складеному) капіталі ТОВ Сорвел Інвест на підставі договору купівлі - продажу частки статутного (складеного) капіталу

ТОВ Сорвел Інвест , згідно якого ОСОБА_2 стала засновником та директором ТОВ Сорвел Інвест . 14.04.2015 року, ОСОБА_2 у приміщенні приватного нотаріуса

ОСОБА_3 засвідчила своїм підписом статут ТОВ Сорвел Інвест , затверджений загальними зборами учасників ТОВ Сорвел Інвест згідно протоколу №3 від 07.04.2015 року та забезпечила внесення необхідних відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо ТОВ Сорвел Інвест . На підставі засвідчених ОСОБА_2 документів, 14.04.2015 року проведено державну реєстрацію установчих документів ТОВ Сорвел Інвест у Реєстраційній службі Головного управління юстиції у м. Києві за №10741050002051033. Після вчинення необхідних дій, які пов`язані з перереєстрацією на своє ім`я підприємства, всі документи ТОВ Сорвел Інвест ОСОБА_2 передала невстановленій слідством особі. Таким чином, у квітні 2015 року, ОСОБА_2 стала фактичним засновником та директором ТОВ Сорвел Інвест , при цьому, фінансово - господарську діяльність ТОВ Сорвел Інвест не здійснювала, документів по взаємовідносинам з підприємствами - контрагентами не підписувала, товарів не поставляла, розрахунковими рахунками не керувала, податкову звітність не складала та не підписувала і нікому цього не доручала.

Згідно вироку Святошинського районного суду м.Києва від 11.12.2017 року по справі №757/24218/17-к ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення за ст.28 ч.2, ст.205 ч.2 КК України, як вчинення фіктивного підприємництва.

Цим вироком встановлено, що ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5 та іншими невстановленими в ході слідства особами, організував вчинення фіктивного підприємництва шляхом координації та фінансування дій щодо створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом документального оформлення псевдогосподарських операцій, а також незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства на користь суб`єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки. Одними с таких фіктивних підприємств були ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС та ТОВ Арт світ стар .

Стосовно ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС у вироку Святошинського районного суду м.Києва від 11.12.2017 року зазначено наступне: ОСОБА_6 , не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов`язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в статутних документах ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , підписала протокол №1 загальних зборів учасників ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС від 11.06.2016 року, згідно якого громадяни ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вийшли із складу засновників ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , а до складу засновників товариства включено ОСОБА_6 , та призначено її директором товариства; договір купівлі продажу частки в статутному капіталі ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС від 11.06.2016 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , згідно якого ОСОБА_6 стала власником 50% статутного капіталу ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС ; договір купівлі продажу частки в статутному капіталі ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС від 11.06.2016 року, укладений між Кобель РОКУЮ. та ОСОБА_6 , згідно якого ОСОБА_6 стала власником 50% статутного капіталу ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , нову редакцію статуту ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС від 11.06.2016 року. Після підписання ОСОБА_6 вказаних документів, невстановлена слідством особа, 15.06.2016 року у робочий час доби, подала їх до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в м. Києві державної адміністрації. На підставі вказаних документів державним реєстратором Полтавець Ю.М. зареєстровано зміни до статутних документів ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС . Після цього ОСОБА_6 передала оригінали статутних документів та ключі доступу для дистанційної роботи з розрахунковими рахунками, у повне володіння невстановлених осіб, підконтрольних ОСОБА_4 та у подальшому фінансово-господарської діяльності не вела, печаткою підприємства не володіла, господарських угод не укладала, постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг не здійснювала, грошовими коштами підприємства не розпоряджалася, бухгалтерський та податковий обліки не вела, звітні документи, що надаються до контрольних органів не складала, не підписувала та не подавала, оскільки не мала наміру вчинювати зазначені дії. Отримавши таким чином контроль над ТОВ СТЕЙ ПЛЮС ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 та іншими невстановленими слідством особами, використовували вказане фіктивне підприємство з метою прикриття незаконної діяльності та уникли контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи.

Стосовно ТОВ Арт світ стар у вироку Святошинського районного суду м.Києва від 11.12.2017 року зазначено наступне: ОСОБА_9 не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов`язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в статутних документах ТОВ АРТ СВІТ СТАР , підписала протокол №2 загальних зборів учасників ТОВ АРТ СВІТ СТАР від 06.07.2015 року, згідно якого громадяни ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вийшли із складу засновників ТОВ АРТ СВІТ СТАР , а до складу засновників товариства включено ОСОБА_9 , та призначено її директором товариства; договір купівлі продажу частки в статутному капіталі ТОВ АРТ СВІТ СТАР від 06.07.2015 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , згідно якого ОСОБА_9 стала власником 50% статутного капіталу ТОВ АРТ СВІТ СТАР ; договір купівлі продажу частки в статутному капіталі ТОВ АРТ СВІТ СТАР від 06.07.2015 року, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , згідно якого ОСОБА_9 стала власником 50% статутного капіталу ТОВ АРТ СВІТ СТАР , нову редакцію статуту ТОВ АРТ СВІТ СТАР від 06.07.2015 року. Після підписання ОСОБА_9 вказаних документів, невстановлена слідством особа, 09.07.2015 року у робочий час доби, подала їх до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в м. Києві державної адміністрації. На підставі вказаних документів державним реєстратором зареєстровано зміни до статутних документів ТОВ АРТ СВІТ СТАР . Після внесення відповідних реєстраційних змін щодо призначення ОСОБА_9 засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ АРТ СВІТ СТАР , останньою 16.07.2015 року відкрито розрахункові рахунки в ПрАТ Акціонерний банк Південний № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_1 (Євро), № НОМЕР_1 (Доллар США) та укладено при цьому договір на обслуговування рахунків з використанням системи дистанційного обслуговування. Після цього, ОСОБА_9 передала оригінали статутних документів та ключі доступу для дистанційної роботи з розрахунковими рахунками, у повне володіння невстановлених осіб, підконтрольних ОСОБА_4 , та у подальшому фінансово-господарської діяльності не вела, печаткою підприємства не володіла, господарських угод не укладала, постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг не здійснювала, грошовими коштами підприємства не розпоряджалася, бухгалтерський та податковий обліки не вела, звітні документи, що надаються до контрольних органів не складала, не підписувала та не подавала, оскільки не мала наміру вчинювати зазначені дії. Отримавши таким чином контроль над ТОВ АРТ СВІТ СТАР ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 та іншими невстановленими слідством особами, використовували вказане фіктивне підприємство з метою прикриття незаконної діяльності та уникли контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи.

Враховуючи вимоги ч.6 ст.78 КАС України щодо обов`язковості для адміністративного суду обставин, встановлених вироком суду в кримінальному провадженні, а також з урахуванням критерію доведення поза розумними сумнівом , колегія суддів приходить до висновку, що у даній справи відповідачем належними доказами підтверджені факти фіктивного створення та фіктивної діяльності таких підприємств, як ТОВ Сорвел інвест , ТОВ Стейл плюс та ТОВ Арт світ стар .

Встановлені в ході судового розгляду факти фіктивного створення та фіктивної діяльності ТОВ Сорвел інвест , ТОВ Стейл плюс та ТОВ Арт світ стар не можуть залишатися неврахованими судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

У зв`язку з наведеним колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи від імені ТОВ Сорвел інвест , ТОВ Стейл плюс та ТОВ Арт світ стар складені не по факту здійснення реальної господарської діяльності та підписані особами, які не підтверджували та не мали наміру підтверджувати факт здійснення господарських операцій.

Недоведеність фактичного здійснення господарських операцій з цими контрагентами позбавляє первинні документи по операціям з ними юридичної значимості для цілей формування витрат та податкового кредиту навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у позивача доказів сплати цим контрагентам вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з реальною господарською діяльністю учасників цих операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком ДФС про завищення позивачем витрат по операціям із ТОВ Сорвел інвест , ТОВ Стейл плюс та ТОВ Арт світ стар .

Що стосується впливу операцій з цими контрагентами на спірні повідомлення-рішення, то як вже зазначено вище, згідно наданого ДФС розрахунку податкових зобов`язань, операції з ТОВ Сорвел інвест , ТОВ Стейл плюс та ТОВ Арт світ стар стали підставою лише для донарахування позивачу податку на прибуток, і не вплинули на донарахування позивачу ПДВ податковим повідомленням-рішенням №0003144913 та зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ податковим повідомленням-рішенням №0003174913.

Стосовно висновків податкового органу про завищення витрат та податкового кредиту по операціям із рештою контрагентів-постачальників, які описані в розділі 3.1 акту перевірки, то колегія суддів вважає, що в ході розгляду даної справи податковий орган не надав суду належних доказів, які б з врахуванням критерію доведення поза розумними сумнівом дали б суду підстави стверджувати про відсутність реальних господарських операцій позивача з цими контрагентами-постачальниками, а надані позивачем документи по операціям з цими контрагентами підтверджують реальний характер цих операцій.

У випадку часткового підтвердження виявлених податковим органом порушень, суд може скасувати спірне податкове повідомлення-рішення в частині, якщо існує можливість відокремити правомірно нараховану частину податкового зобов`язання від неправомірно нарахованої.

Як вже зазначено вище, операції позивача з ТОВ Сорвел інвест , ТОВ Стейл плюс та ТОВ Арт світ стар згідно наданого ДФС розрахунку податкових зобов`язань вплинули лише на податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток №0003164913.

Вирішуючи питання про можливість відокремлення донарахованих цим повідомленням-рішенням зобов`язань з податку на прибуток по операціях з ТОВ Сорвел інвест , ТОВ Стейл плюс та ТОВ Арт світ стар від зобов`язань по операціям з іншими контрагентами-постачальниками, колегія суддів виходить з того, що наведені у розрахунку ДФС (т.13 а.с.215-216) суми зобов`язань з податку на прибуток в розрізі контрагентів не узгоджуються зі змістом акту перевірки.

Так, в розділі 3.1.6 акту перевірки значено, що позивач зависив витрати по операціям із ТОВ Сорвел інвест на 2106998,00 грн. (без ПДВ), із ТОВ Стейл плюс на 20058360,00 грн. (без ПДВ), із ТОВ Арт Світ Стар на 9590625,00 грн. (без ПДВ).

Виходячи з положень статей 134-136 ПК України щодо визначення об`єкта та бази оподаткування податком на прибуток, а також ставки цього податку (18%), податок на прибуток за наслідками операцій із ТОВ Сорвел інвест мав бути збільшений на 379259,64 грн. (2106998,00 х18%), по операціям із ТОВ Стейл плюс на 3610504,80 грн., по операціям із ТОВ Арт Світ Стар на 1726312,50 грн. без врахування висновків акту перевірки про завищення позивачем доходу.

Однак, у наданому ДФС розрахунку податкових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням №0003164913 (т.13 а.с.215-216) сума податку на прибуток по операціям із ТОВ Сорвел інвест складає 215843,81 грн., по операціям із ТОВ Стейл плюс - 2054806,26 грн., по операціям із ТОВ Арт Світ Стар - 982476,95 грн..

При цьому, жодного пояснення механізму такого розрахунку сум податку на прибуток податковим органом не наведено.

В той же час, як вже зазначено вище, механізм визначення суми податку на прибуток в розмірі 64479520,00 грн., яка донарахована податковим повідомленням-рішенням №0003164913, наведений у п.3.1.8 акту перевірки і полягає в тому, що ця сума податку є різницею між сумою завищених витрат (1169474405,20 грн.) та сумою завищених доходів (811254850,85 грн.), помноженню на ставку податку на прибуток у 2016 році (18%): (1169474405,20 - 811254850,85) х 18% = 64479520,00)

При цьому, згідно приведеної на стор.244 акту перевірки таблиці загальна сума завищених витрат 1169474405,20 грн. включає в себе також і суми по операціям із ТОВ Сорвел інвест - 2106998,00 грн. (без ПДВ), із ТОВ Стейл плюс - 20058360,00 грн. (без ПДВ) та із ТОВ Арт Світ Стар - 9590625,00 грн. (без ПДВ).

Таким чином, податок на прибуток за податковим повідомленням-рішенням №0003164913 розрахований не шляхом простого складання сум завищених витрат, помножених на ставку податку на прибуток, а є різницею між сумою завищених витрат та сумою завищених доходів, помноженою на ставку податку 18%.

Оскільки наданий ДФС розрахунок податкових зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням №0003164913 не узгоджується із наведеним в п.3.1.8 акту перевірки механізмом визначення суми податку на прибуток в розмірі 64479520,00 грн., колегія суддів не може відокремити правомірно нараховану цим рішенням частину зобов`язань з податку на прибуток від неправомірно нарахованої.

При цьому, колегія суддів зазначає, що розрахунок сум податкових зобов`язань належить до виключної компетенції органів ДФС, і суд не може підміняти цей орган, здійснюючи в рамках розгляду конкретної справи нарахування заниженого податку на прибуток замість фіскального органну.

Виходячи з цього, в даній справі податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток №0003164913 підлягає скасуванню в повному обсязі, оскільки для відокремлення неправомірно нарахованої цим рішенням частини податку на прибуток зі штрафними санкціями від правомірно нарахованої по факту завищення витрат по операціям із ТОВ Сорвел інвест , ТОВ Стейл плюс та ТОВ Арт Світ Стар суду необхідно здійснити самостійний розрахунок податку на прибуток по цим операціям, а здійснити такий розрахунок може лише уповноважений на це державний орган.

Отже, допущене судом першої інстанції не повне з`ясування обставин справи стосовно визначення податковим повідомленням-рішенням №0003164913 суми податку на прибуток з урахуванням операцій із ТОВ Ладан Ком , ТОВ Філто Трейд та ПП Гранд-Опт-Індустріал , а також невірна правова оцінка наслідків декларування позивачем витрат по операціям із ТОВ Сорвел інвест , ТОВ Стейл плюс та ТОВ Арт Світ Стар в кінцевому результаті не призвело до прийняття судом першої інстанції невірного по суті рішення у даній справі.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з ПДВ №0003144913 та №0003174913 є правомірним, і підстави для його зміни чи скасування відсутні, а в частині податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток №0003164913 рішення суду першої інстанції по суті є вірним, однак підлягає зміні в частині підстав для його скасування.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року змінити в частині підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток №0003164913 від 03 квітня 2017 року.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.