Постанова

від 16.05.2019 по справі 826/765/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

м. Київ

справа №826/765/17

адміністративне провадження №К/9901/10660/18, №К/9901/69168/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Київської міської ради

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 (колегія суддів у складі Земляна Г.В., Лічевецький І.О., Ісаєнко Ю.А.)

та касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 (колегія суддів у складі Шурко О.І., Василенко Я.М., Кузьменко В.В.)

у справі № 826/765/17

за позовом ОСОБА_1

до Київської міської ради

треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

про визнання протиправним та скасування рішення.

І. РУХ СПРАВИ

1. В листопаді 2018 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 Позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради № 681/681 від 12.07.2016 Про відмову у наданні дозволу на розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 у Солом`янському районі м. Києва для будівництва ті обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд .

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 позов задоволено повністю та стягнуто з Київської міської ради за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 5120 грн.

3. Рішення оскаржили ОСОБА_1 та Київська міська рада.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено: пункт третій резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 змінено, викладено наступним чином: Стягнути з Київської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, які складають 5120 грн. ; в іншій частині рішення від 14.09.2018 залишено без змін .

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 апеляційну скаргу Київської міської ради задоволено; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

6. 26.12.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київської міської ради на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018. Просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити у стягнені судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції.

7. Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради.

8. 15.04.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019. Просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 скасувати, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 залишити в силі.

9. Крім того, одночасно із касаційною скаргою ОСОБА_1 подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення на підставі ч. 1 ст. 382 КАС України.

10. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

11. Сторони відзивів на касаційні скарги не подали.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. 12.01.2016 ОСОБА_1 звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованим розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування будинку і господарських споруд (присадибна ділянка). До клопотання додано: графічні матеріали, копії паспорту та ідентифікаційного номера, довідку учасника бойових дій.

13. Київська міська рада прийняла рішення від 12.07.2016 № 681/681, яким відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмову мотивовано тим, що немає згоди землекористувачів (архівні довідки Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 15.01.1998 №29, від 30.10.2007 №963, від 01.08.2002 № 366, 367) та зважаючи на категоричну вимогу органу самоорганізації населення Комітет мікрорайону Жуляни міста Києва від 04.01.2016 №1/1 щодо недопущення відведення земельних ділянок, якими вони користуються, інші громадяни.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

14. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ст. 118 ЗК України не передбачено права відмовляти в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку з наміром відведення земельної ділянки іншій особі. Архівні довідки Києво-Святошинської районної державної адміністрації не свідчать, що земля колись передавалась, не свідчать про право третіх осіб на користування цими земельними ділянками, право власності не оформлено. Архівні довідки є лише графою з по господарчої книги, де в особових рахунках містяться відомості про членів сім`ї, які проживають в господарстві, а також дані щодо землі, будівель, худоби, що знаходяться в особистому користуванні та не доводять факт набуття жодних прав на земельну ділянку.

15. Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що до включення в межі міста Києва, село Жуляни знаходилось в Києво-Святошинському районі Київської області в межах землекористування радгоспу Совки , де переважно працювали мешканці села Жуляни. На цей час, члени родин власників домоволодінь мікрорайону Жуляни оформляють право власності на залишки земельних ділянок, площа яких складає понад 0,10 га безоплатної приватизації, за нотаріально посвідченою згодою цих власників в порядку відведення. Згідно з п. 7 Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни України, які отримали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на правах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством. Зберігають права на ці ділянки.

16. Треті особи проти позову заперечували з підстав перебування земельної ділянки на яку претендує позивач у їхньому землекористування та триває процедура оформлення права власності.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що фактичною підставою відмови у наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою є її перебування у користуванні третіх осіб. Проте, ст. 118 ЗК України не передбачено прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з наміром відведенням земельної ділянки іншій особі.

Крім того, відповідно до ст. 20 Земельною кодексу Української РСР 1970 (у редакції 1977 яка діяла на момент прийняття рішення) право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. При цьому, ст. 22 Земельного кодексу Української РСР 1970 (у відповідній редакції) приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Документи, які свідчать про наявне право землекористування спірною земельною ділянкою, а також її відведення землекористувачам в натурі у третіх осіб відсутні.

18. Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем укладено договір про надання правової допомоги від 22.12.2016р. №22/12-6 та сплачено за вказаним договором 5120 грн. Суд вважав заявлені до стягнення витрати співрозмірними із складністю справи та обсягом наданих послуг.

19. За скаргою ОСОБА_1 апеляційний суд переглядав рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 лише в частині стягнення витрат на правову допомогу. Постановою суду апеляційної інстанції від 04.12.2018 змінено рішення лише в частині рахунку, з якого такі слід стягнути.

20. Розглядаючи скаргу Київської міської ради, суд апеляційної інстанції (постанова від 26.02.2019), не погодився з рішенням суду першої інстанції та дійшов протилежного висновку. Позивач разом із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не долучив погодження осіб-землекористувачів, що виключає можливість надання спірного дозволу. Перебування спірної земельної ділянки у комунальній власності, відсутність її державної реєстрації у визначеному законом порядку не свідчить про те, що нею не користуються інші особи. Спірним у даній справі є не обставини права власності на землю, а обставини права її користування. У спірних правовідносинах право такого користування набуто іншими особами до прийняття ЗК України. Таке право у відповідності до положень статті 173 та розділу X ЗК України не припинено, а тому не може позбавляти відповідних прав третіх осіб, які встановлені зазначеними вище документами.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

21. Позивач у касаційній скарзі просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, фактично з тих самих підстав, якими обґрунтовував позов. Додатково наголошував на тому, що суд безпідставно встановив, що третя особа має право користування надлишками земельної ділянки, що залишилися у комунальній власності після передачі у спільну часткову власність іншим громадянам.

22. Щодо судових витрат на правову допомогу, зазначив, що ці втрати підтверджуються договором, рахунком, актом виконаних робіт, квитанцією.

23. Відповідач у касаційній скарзі просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, яким вирішено питання про розподіл судових витрат на правову допомогу з тих підстав, що позивач не надав доказів, які підтверджують повноваження адвоката. Відомості про адвоката ОСОБА_13 в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні. Законом України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах не передбачено компенсації за підготовку позовної заяви. Позивач сплатив винагороду за послуги, які йому ще не було надано, в день коли було укладено договір про надання правової допомоги і було сплачено гонорар, хоча виконавець не міг заздалегідь визначити точний час для підготовки позовної заяви. Акт виконаних робіт не містить відомостей щодо того, коли виконавець приступив до їх виконання.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Суд розглянув доводи касаційних скарг, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права, і дійшов таких висновків.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 .

25. Судами обох інстанцій встановлено, що підставою відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність стало те, що фактично бажана земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб. Отже, основним питанням, яке постало перед судами попередніх інстанцій, було надання оцінки підставам відмови у наданні позивачам дозволу на розробку проектів землеустрою.

26. Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

27. Частиною 7 статті 118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

28. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Указів Президії Верховної Ради Української РСР від 30.03.1971 № 115-УШ, від 26.08.1988 № 6486-ХІ село Жуляни знаходилось в Києво-Святошинському районі Київської області в межах землекористування радгоспу Совки .

29. Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 08.03.1955 №266 вирішено зареєструвати за землекористувачами забудовані квартали землі загальною площею 47.207 кв.м.

30. Рішенням загальних зборів колгоспу Комуніст с. Жуляни була виділена земельна ділянка працівнику ОСОБА_6 (протокол зборів №2 від 1958). Актом колгоспу Комуніст від 10.010.1958 встановлені межі та обміри земельної ділянки, наданої ОСОБА_6 Відповідно до наказу совхозу Совки № 208 від 10.08.1979 була надана додаткова земельна ділянка площею 0,04 га до домоволодіння в„– 24 , яке належало ОСОБА_7 Відповідно до архівної довідки Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 06.08.2002 № 383 земельна ділянка площею 0,07 га належить ОСОБА_2

31. Відповідно до розпорядження представника Президента України від 28.04.1994 № 461 згідно з будинковою книгою домоволодіння в„– 34 належить ОСОБА_8 та закріплено земельну ділянку 0,28 га. Відповідно архівної довідки Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 30.10.2007 р. №963 земельна ділянка площею 0,20 га належала ОСОБА_9

32. В матеріалах наявні аналогічні архівні довідки Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області щодо особових рахунків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 У подальшому домоволодіння успадковані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

33. Колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, частково знаходиться в користуванні родин ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 .

34. Пунктом 7 розділу X Перехідні положення ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

35. Фактичне користування земельними ділянками третіми особами є правомірним, оскільки на цих ділянках знаходяться належні їм на праві власності будинки та господарські споруди. При цьому та обставина, що права на ці земельні ділянки не оформлено у встановленому порядку, не дає підстав вважати їх вільними.

36. Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі ст. 118 ЗК України може бути надано лише на вільну земельну ділянку.

37. З цих підстав, Суд дійшов висновку, що відмова в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у разі, якщо земельна ділянка перебуває у власності чи користуванні інших осіб, є правомірною.

38. Відмовляючи ОСОБА_1 у наданні такого дозволу, Київська міська рада діяла у межах своїх повноважень, врахувала права та законні інтереси мешканців мікрорайону та запобігла виникненню спорів.

39. Отже, суд апеляційної інстанції не порушив норм матеріального чи процесуального права, скасовуючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 та приймаючи нове про відмову ОСОБА_1 в позові.

40. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_1

Щодо касаційної скарги Київської міської ради

41. Доводи касаційної скарги стосуються скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018, якою в апеляційному порядку переглядалось рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 лише в частині внесення змін до пункту третього резолютивної частини рішення. Оскаржуваною постановою вирішено Стягнути з Київської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, які складають 5120 грн. .

42. Проте рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018, яким позов було задоволено та стягнуто на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 5120 грн. було переглянуто по суті в апеляційному порядку. Так, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 в позові відмовлено.

43. Переглядаючи справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку про залишення без змін постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019, якою у задоволенні позову було відмовлено.

44. У разі відмови у задоволенні позову відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

45. За таких обставин постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018, яка стосується виключно судового збору, слід скасувати як таку, що має похідне значення від постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019, якою спір вирішено по суті.

46. З огляду на це, доводи касаційної скарги Київської міської ради, які стосуються порушень під час стягнення витрат на правову допомогу, не мають самостійного значення, оскільки у разі відмови у задоволенні позову такі витрати відповідачем не відшкодовуються.

Керуючись ст. 328, 342, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року - залишити без змін.

3. Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити .

4. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року - скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб