Рішення

від 24.04.2019 по справі 240/310/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2019 року м.Житомир

справа № 240/310/19

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горовенко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Демчук О.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 (на підставі ордеру серії КС №114616 від 01.01.2017);

представника відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області - Домарацької В.В. (за довіреністю від 15.02.2019) - приймала участь у судовому засіданні 22.03.2019 та 12.04.2019;

представника відповідача Державної фіскальної служби України - Мазур О.О. (за довіреністю від 12.09.2018) - приймала участь у судовому засіданні 12.04.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф-656-17 від 17.09.2018, рішення №38314/6/99-99-11-02-02-25 від 26.11.2018, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області та Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати недійсною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656-17 від 17.09.2018;

- визнати недійсним та скасувати рішення про результати розгляду скарги від 26.11.2018 №38314/6/99-99-11-02-02-25, яким визнається чинною вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656-17 від 17.09.2018.

Також у прохальній частині позовної заяви просить стягнути з відповідачів на його користь понесені судові витрати, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана вимога та рішення про результати розгляду скарги від 26.11.2018 №38314/6/99-99-11-02-02-25 є протиправними, оскільки відповідачем спірна вимога винесена з порушенням положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та наказу Міністерства фінансів України №449 від 20 квітня 2015 року. Вказує, що контролюючим органом позивача, як платника податків, протиправно повторно притягнуто до відповідальності. Посилається на порушення строків формування оспорюваної вимоги про сплату боргу. Позивач зазначає, що Державною фіскальною службою України при винесенні оскаржуваного рішення про результати розгляду скарги №38314/6/99-99-11-02-02-25 від 26 листопада 2018 року протиправно не було враховано всіх фактичних обставин та доводів позивача про протиправність вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656-17 від 17.09.2018.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.03.2019 за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з протокольною ухвалою суду від 22.03.2019 у судовому засіданні оголошена перерва до 12.04.2019, у зв"язку із зобов"язанням представника відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області надіслати позивачу відзив на позовну заяву у порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства України

Відповідно до протокольної ухвали суду від 12.04.2019 оголошена перерва у судовому засіданні до 24.04.2019, у зв"язку з витребуванням додаткових доказів по справі та необхідністю витребувати з архіву Житомирського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №286/1470/18.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, зазначив, що відповідно до п.9 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953, оскарження рішення органу доходів та зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення вищим органом доходів і зборів або судом рішення у справі. Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) була сформована та направлена контролюючим органом 17.09.2018, тобто в період оскарження в судовому порядку попередньої вимоги про сплату боргу №Ф-656/17 від 06.03.2018, судове рішення за результатами оскарження вказаної вимоги прийнято лише 11.03.2019. Відповідно до положень ст.59 Податкового кодексу України податкове зобов"язання до моменту прийняття рішення за результатами оскарження податкового-повідомлення рішення є неузгодженим, тому до зазначеного моменту немає жодних підстав стверджувати, що у позивача існує податковий борг.

23 квітня 2019 року від відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирської області надійшло до суду клопотання за вх.№9607/19 про відкладення розгляду справи, у зв"язку з перебування представника відповідача, який здійснює супровід даної справи, у додатковій відпустці.

Приписами ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Тобто, відкладення розгляду справи на підставі заявленого клопотання є можливим лише в тому випадку, коли наведені учасником справи або його представником причини неявки у судове засідання визнаються судом поважними.

Частиною 3 ст.55 КАС України визначено, що юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень має у своєму штатному розписі не одного працівника, а тому неможливість направлення для представництва інтересів відповідача у суді певного представника, не позбавляє його права уповноважити іншу особу, з числа штатних працівників, на представництво його інтересів у суді.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що наведені відповідачем - Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирської області причини неможливості явки у судове засідання його представника не можуть бути визнані судом поважними, а тому клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що представник відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирської області, яка брала участь у судових засіданнях 22.03.2019 та 12.04.2019 проти заявлених позовних вимог заперечувала у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 18.03.2019 (за вх.№5716/19).

В обґрунтування зазначала, що Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області при винесенні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 вересня 2018 року №Ф-656/17 діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також вказує, що за результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області та Державної фіскальної служби України прийнято судове рішення від 11.03.2019 про правомірність та обґрунтованість формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2018 №Ф-656/17 та про результати розгляду скарги №13624/6/99-99-11-02-02-25 від 19.04.2018.

Представник відповідача - Державної фіскальної служби України, яка була присутня в судовому засіданні 12.04.2019, проти заявлених позовних вимог заперечувала у повному обсязі. В обґрунтування правової позиції зазначила, що рішення про результати розгляду скарги №38314/6/99-99-11-02-02-25 від 26 листопада 2018 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства із врахуванням всіх фактичних обставин, підстав для скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656-17 від 17.09.2018 не було.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі - ФОП) (дата запису: 17.05.2007, номер запису: 2 295 000 0000 001589) та як платник податку перебував на обліку у Овруцькій ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області. Дата зняття з обліку: 07.09.2017; номер зняття з обліку: 1706160700630. Стан ФОП: припинено (а.с.221-234).

Відповідно до даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , за ФОП ОСОБА_1 рахується несплачена заборгованість зі сплати єдиного внеску (а.с. 122).

На підставі даних інтегрованої картки платника податків Головним управлінням ДФС у Житомирській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 від 08 листопада 2017 року, відповідно до якої станом на 31 липня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становила 4224 грн, у зв`язку з чим зобов`язано сплатити заборгованість протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги (а.с.24).

Згідно з рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №1685/С/99-99-11-02-02-25 від 05 лютого 2018 року скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково: скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 від 08 листопада 2017 року з підстав порушення термінів формування та направлення вимоги; зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області сформувати та направити нову вимогу, з урахуванням встановлених фактів та норм чинного законодавства (а.с.24 зворот - 25).

15 грудня 2017 року контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 , відповідно до якої станом на 31 жовтня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 6636 грн, у зв`язку з чим зобов`язано сплатити заборгованість протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги (а.с. 25 зворот).

Згідно з рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №3046/С/99-99-11-02-02-25 від 02 березня 2018 року скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково: скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 від 15 грудня 2017 року з підстав невірного визначення розміру заборгованості і порушенням термінів її формування та направлення; зобов`язано Головне управління ДФС у Житомирській області сформувати і направити нову вимогу, з урахуванням встановлених фактів та норм чинного законодавства (а.с. 26 зворот - 27).

На виконання рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №3046/С/99-99-11-02-02-25 від 02 березня 2018 року контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 від 06 березня 2018 року, відповідно до якої станом на 31 жовтня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 5632 грн, у зв`язку з чим зобов`язано сплатити заборгованість протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги (а.с.27 зворот).

Згідно з рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №13624/6/99-99-11-02-02-25 від 19 квітня 2018 року скаргу адвокатського бюро ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 41281635) в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 від 06 березня 2018 року, - без змін (а.с.28 зворот - 29).

08 серпня 2018 року Овруцьким відділенням Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.35 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" прийнято рішення №0006885500 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов"язкове соціальне страхування, згідно з яким позивачу нараховано штраф за період з 23.04.2014 по 28.11.2018 у розмірі 380,16 грн, за період з 10.02.2015 по 28.02.2017 у розмірі 1806,64 грн та пеню у розмірі 172,17 грн (а.с.176).

У зв"язку із збільшенням боргу позивача внаслідок нарахування штрафу та пені відповідно до рішення №0006885500 від 08.08.2018 контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 від 17 вересня 2018 року, відповідно до якої станом на 31 серпня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 7990,97 грн, з яких: 5632 грн - недоїмка; 2186,8 грн - штраф; 172,17 грн - пеня (а.с.30).

Відповідно до рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №38314/6/99-99-11-02-02-25 від 26 листопада 2018 року скаргу адвокатського бюро Стельниковича В.А. (код ЄДРПОУ 41281635) в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-169590-45 від 08 червня 2018 року, - без змін (а.с.31-32).

Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656/17 від 17 вересня 2018 року та рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №38314/6/99-99-11-02-02-25 від 26 листопада 2018 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що під час розгляду справи у судовому засіданні було досліджено матеріали адміністративної справи №286/1470/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області та Державної фіскальної служби України про визнання недійсними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2018 №Ф-656/17 та рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №13624/6/99-99-11-02-02-25 від 19.04.2018.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 16.05.2018 звернувся до Овруцького районного суду Житомирської області із позовною заявою про визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2018 №Ф-656/17.

У зв"язку з передачею адміністративної справи №286/1470/18 відповідно до ст.30 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті здійснено Житомирським окружним адміністративним судом. За результатами розгляду справи №286/1470/18, Житомирським окружним адміністративним судом 11.03.2019 прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.214-220).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, на момент прийняття рішення у даній адміністративній справі, судове рішення у справі №286/1470/18 від 11.03.2019 відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України не набрало законної сили.

Тобто на момент формування оскаржуваної у даній справі вимоги про сплату боргу (недоїмки) судове рішення за результатами оскарження попередньої вимоги про сплату боргу (недоїмки) не набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням зазначеного, при розгляді даної адміністративної справи, суд не бере до уваги висновки, що стосуються результатів розгляду справи №286/1470/18.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, у даній адміністративній справі, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), (далі - Податковий кодекс України).

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня.

Згідно з підпунктом 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин), (далі - Закон №2464-VI).

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449)

Відповідно по пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Відповідно до п.13 ст. 25 Закону №2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.

Пунктом 9 VІІ розділу Інструкції №449 передбачено, що оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення вищим органом доходів і зборів або судом рішення у справі.

Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату боргу (недоїмки), якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми боргу (недоїмки).

Окрім того, абзацом 4 п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З урахуванням досліджених доказів та предмету позову у даній адміністративній справі, суд зазначає, що відповідно до змісту вимоги про сплату податкового боргу (недоїмки) №Ф-656-17 від 17.09.2018 на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів позивачу нараховано штраф в розмірі 2186,8 грн та пеню в розмірі 172,17 грн, на суму боргу (недоїмки) 5632 грн.

Проте суд зауважує, що контролюючий орган здійснив нарахування позивачу штрафу та пені на суму недоїмки в розмірі 5632 грн, сформувавши їх у податковій вимозі №Ф-656-17 від 17.09.2018, в період оскарження позивачем вимоги від 06.03.2018 №Ф-656/17 про сплату недоїмки в сумі 5632 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що оскільки вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656-17 від 17.09.2018 було сформовано внаслідок збільшення податкового боргу позивача у зв"язку із прийняттям рішення №0006885500 від 08.08.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, прийнятого до моменту набрання законної сили рішенням у справі №286/1470/18, то формування у цей період нової вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-656-17 від 17.09.2018 є протиправним.

Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу Українип передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пунктів 56.2 та 56.3 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимогпункту44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Суд звертає увагу на те, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №Ф-656-17 від 17.09.2018, а як наслідок і рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги №38314/6/99-99-11-02-02-25 від 26.11.2018.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

В силу приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідно до заяви від 21.02.2019 (вх.№3626/19), суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положеннями частини третьої статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Здійснивши системний аналіз наведених норм суд зазначає, що витрати на правничу допомогу адвоката мають бути: пов`язаними з конкретною справою; співмірними із: складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги; підтверджені належними доказами, а саме: квитанцією до прибуткового касового ордера, платіжним дорученням з відміткою банку або іншим банківським документом, касовим чеком, тощо.

В контексті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, позивачем надано до суду такі документи:

- договір про надання правової допомоги №ФО-СВА/АБ від 01.01.2017 з додатками №1 до договору (а.с.18 зворот - 20, 21 зворот, 22);

- акти здачі-приймання робіт за договором про надання правової від 05.12.2018, від 07.12.2018, (а.с.21, 22);

- накази про відрядження від 07.02.2018, від 28.02.2018, від 16.04.2018, від 20.11.2018 (а.с.33, 34);

- договір використання автомобіля з компенсацією від 01.01.2017 (а.с.35).

Однак суд зазначає, що позивачем не надано документи, що свідчать про оплату заявленого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, в межах адміністративної справи №240/310/19.

Тобто надані документи не доводять факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу саме в адміністративній справі №240/310/19.

Враховуючи те, що наданими доказами витрати на професійну правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для їх стягнення з відповідачів.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника, буд.7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39459195) та Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд.8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф-656-17 від 17.09.2018, рішення від 26.11.2018 №38314/6/99-99-11-02-02-25, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №Ф-656-17 від 17.09.2018.

Визнати протиправним та скасувати рішення про результати розгляду скарги Державної фіскальної служби України №38314/6/99-99-11-02-02-25 від 26.11.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 (сорок) коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 768 (сімсот шістдесят вісім грн 40 (сорок) коп.

У стягненні з Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області та Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено у нарадчій кімнаті і проголошено 24 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Рішення складено у повному обсязі 06 травня 2019 року