Рішення

від 20.05.2019 по справі 642/6890/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"20" травня 2019 р.

Справа №642/6890/18

Провадження № 2/642/174/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 травня 2019 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого- судді - Шрамко Л.Л.,

з участю секретаря - Тугая К.В.,

представників позивачки- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представників відповідачки - ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представників відповідачки ОСОБА_6 та ТОВ Афаліна - ОСОБА_21,

представника відповідача ТОВ КОНСАЛТ ПРОГРЕС ПРО - ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом

ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю АФАЛІНА , Товариства з обмеженою відповідальністю КОНСАЛТ ПРОГРЕС ПРО , 3-я особа на стороні відповідачів - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович,

про визнання недійсними договорів позики, поруки та іпотеки, уступки права вимоги та задоволення вимог іпотекодержателя, скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_7 через свого представника адвоката Бекузарова Р.Е. звернулась до суду з позовом, в якому просить:

-визнати недійсним договір позики від 23 травня 2018р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , з підстав його фіктивності відповідно до ст. 234 ЦПК України;

-визнати недійсними (нікчемними) договір поруки від 23.05.2018р. та договір іпотеки №1316 від 23.05.2018р., укладені між ОСОБА_6 та ТОВ Афаліна , на підставах, передбачених ст. ст. 216, 238, 548 ЦК України;

-визнати недійсним додатковий договір №1 від 26.09.2018р до договору Іпотеки №1316 від 23.05.2018р. укладений між ОСОБА_6 та ТОВ Афаліна ;

- визнати недійсним договір №2674 від 26.09.2018р. про відступлення права вимоги та прав за іпотечним договором №1316, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ Консалт Прогрес Про ;

- визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя №2675 від 26.09.2018р., укладений між ТОВ Афаліна та ТОВ Консалт Прогрес Про .

Також просить скасувати записи про державну реєстрацію речових прав та права власності на підставі вказаних угод в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що згідно з Засновницьким договором від 19.10.1994 було створено ТОВ Афаліна , учасниками якого була вона -позивачка, та відповідачка ОСОБА_3 , з часткою кожного в статутному фонді товариства - 50%. У період з 2003 по 2007рр. вказаним товариством було набуто нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлова будівля (прибудова) літ. "Ц'-4", загальною площею 557,1 кв.м. реєстраційний номер нерухомого майна в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ЄДР) - 110087063101; нежитлова будівля літ. 4-1 , загальною площею 173,5 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна в ЄДР - 89903363101; нежитлові приміщення № 1, 2, 5-10, 13-15, 21а, 21-30, 43-51, 31-42 у нежитловій будівлі корп. №1 літ. Ш-1 та прибудова до корп. №1 літ. Ш-2 , загальною площею 2116,4 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна в ЄДР - 73840363101; нежитлова будівля літ. В/1-1 , загальною площею 997,3 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна в ЄДР - 73735863101;нежитлова будівля літ. Ц-1 , загальною площею 1838,9 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна в ЄДР - 73326263101; нежитлова будівля літ. Х-1 , загальною площею 181,1 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна в ЄДР - 73320863101; нежитлова будівля літ. Р-1 , загальною площею 57,8 кв.м. та нежитлова будівля літ. С-1 , загальною площею 66,3 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна в ЄДР - 73291063101; нежитлова будівля літ. М-1 , загальною площею 63,7 кв.м. реєстраційний номер нерухомого майна в ЄДР - 73282663101; нежитлова будівля літ. Э/1-2 , загальною площею 2746,1 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна в ЄДР - 73263063101.

Станом на травень 2012 року згідно чинної на той час редакції Статуту товариства від 27.04.2007 р. та Змін № 1 до Статуту від 18.03.2010 р. частки учасників в статутному капіталі товариства були рівними, по 50% належало кожному учаснику - їй - ОСОБА_7 , та ОСОБА_3

Оскільки вона -позивачка - з 2007 року постійно проживала за кордоном, приймала участь в управлінні товариством здебільш дистанційно. ОСОБА_3 їй було запропоновано вийти зі складу учасників товариства з виплатою ринкової вартості частини майна товариства, як учаснику з часткою 50% , що на той час складало еквівалент 1 100 000, 00 доларів США, та 20 січня 2012 року нею - позивачкою - до Дирекції товариства була подана заява про вихід зі складу учасників, а 21 травня 2012 року Загальними зборами учасників товариства було прийнято рішення про її вихід зі складу учасників товариства на підставі її заяви, що було оформлене Протоколом № 1/05-12 від 21.05.2012р.

Того ж дня, 21 травня 2012 року між нею та Товариством було укладено Угоду про виплату вартості частини майна ТОВ Афаліна , згідно якої у зв`язку з її виходом зі складу учасників товариства на підставі п. 8.8. Статуту Товариства та положень Цивільного кодексу України мала бути виплачена вартість частини майна, пропорційна її частці в статутному капіталі Товариства. В цій Угоді сторони визначили, що загальна ринкова вартість майна Товариства станом на 19 квітня 2012 року складає 17 577 560 гривень, що еквівалентно 2 200 000 доларів США, за курсом НБУ станом на 20.01.2012 р. - 7,9898 грн. за 1 долар США, тому 50% вартості майна Товариства, що підлягає їй сплаті згідно п. 8.8. Статуту, становить 1 100 000 доларів США, які мають бути виплачені їй в національній валюті України - гривні, виходячи з курсу долара США, в перерахунку в національній валюті України - гривні за курсом НБУ на день здійснення розрахунків.

Оскільки вказана сума була значною та задля її акумулювання Товариству був необхідно значно більше часу, ніж визначений в ст. 54 Закону України Про господарські товариства строк (до 12 місяців з дня виходу учасника, тобто до 21.05.2013 р.), у Угоді від 21.05.2012р. сторони передбачили, що розрахунки здійснюються Товариством з строк до 31.12.2017 р., а у разі несплати Товариством вказаної суми в строк до 30.11.2017 р., виплата вартості Ѕ частини майна Товариства замінюється переданням Учаснику майна Товариства в натурі, загальна вартість якого складатиме еквівалент 1 100 000 доларів США, в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день передання майна в натурі. Сторони також узгодили, що строк позовної давності і за цими вимогами становить 7 років.

Через декілька днів після укладення зазначеної Угоди до неї звернулася ОСОБА_3 , яка, скориставшись її необізнаністю щодо процедури проведення реєстраційних дій, оформлення документів про вихід учасника з товариства та порядку відчуження його частки, повідомила її про те, що окрім укладеної з Товариством Угоди від 21.05.2012 р., також необхідно укласти ще й договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства, щоб частка в наступному перейшла саме до неї, а не залишилася у Товариства та не перейшла до третіх осіб. При цьому ОСОБА_3 запевнила її в тому, що чинне законодавство України вимагає обов`язкове оформлення як угоди про виплату їй вартості частини майна Товариства, пропорційної розміру належної частки в статутному капіталі Товариства, так і договору купівлі- продажу належної частки в статутному капіталі Товариства, оскільки, за її словами, перший правочин стосується поділу майна Товариства між учасниками, а інший - перерозподілу тільки частки в статутному капіталі Товариства.

У зв`язку з цим, 23 травня 2012 року між нею та ОСОБА_3 було укладено і нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Афаліна , згідно з яким продаж належної їй - позивачці - частки - 50% статутного капіталу Товариства здійснюється за 187 грн. 50 коп. Зазначення такої маленької суми в договорі ОСОБА_3 пояснила тим, що за цим договором має буде здійснено відчуження лише частки статутного капіталу, що не позбавляє її права на отримання вартості частки майна Товариства, відповідно до вищевказаної Угоди від 21.05.2012р.

Як визначено Верховним Судом України, до майнових прав належить, зокрема, право вимоги, що виникає з приводу володіння, користування та розпорядження майном, права вимоги особи за зобов`язаннями, за якими вона є кредитором. У Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2013 р. у справі № 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. До майнових обов`язків належать, зокрема, договірні зобов`язання майнового характеру, зобов`язання з тримання тощо, обов`язки з відшкодування шкоди, а також обов`язки щодо - чинення певних дій стосовно майна, передбачених законом або договором, та на інших підставах.

Оскільки за вказаним договором купівлі-продажу від 23.05.2012р. не було передбачено перехід до ОСОБА_3 належних їй - позивачці - невід`ємних майнових прав на отримання вартості майна Товариства відповідно до її частки, яке виникло у неї на підставі ст. 148 ЦК та ст. 54 ЗУ Про господарські товариства в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин, вона - позивачка - погодилася на укладення такого договору купівлі-продажу частки Статутного капіталу, сподіваючись в подальшому на належну та добросовісну поведінку ОСОБА_3 щодо виплати частки вартості майна Товариства.

На підставі оформлених документів державним реєстратором Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області була здійснена державна реєстрація змін до установчих документів ТОВ Афаліна 28.05.2012 р. № 14801050013009381; видів діяльності, складу та інформації про засновників.

Враховуючи те, що здійснення розрахунків відповідно до Угоди від 21.05.2012 р. передбачалось в строк до 31.12.2017 р., а ОСОБА_3 протягом 5 років не заперечувала проти наявності у Товариства таких зобов`язань, то і у неї - позивачки - не було необхідності звертатися до Товариства з будь-якими вимогами та/або претензіями.

По поверненню до Харкова із-за кордону на початку 2018 року вона - позивачка - звернулась до Товариства з вимогою щодо розрахунку за Угодою від 21.05.2012 р., однак їй було безпідставно відмовлено в цьому з боку Товариства та її керівника - ОСОБА_3 ., тому вона - позивачка- звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ Афаліна , ОСОБА_3 про визнання недійсними: договору купівлі-продажу частки в статутному (складеному) капіталі ТОВ Афаліна від 23.05.2012 р., Угоди про виплату вартості частини майна ТОВ Афаліна від 21.05.2012 р., рішень Загальних зборів ТОВ "АФАЛІНА", оформлених Протоколом № 1/05-12 від 21.05.2012р., Змін № 2 до Статуту ТОВ Афаліна , зареєстрованих 28.05.2012р. за № 14801050013009381 та скасування реєстраційних дій. Провадження у справі відкрито 17.09.2018. Вказані її позовні вимоги пов`язані з відновленням її корпоративних прав щодо участі в діяльності Товариства та вирішення питання щодо отримання вартості її частки, або майна в натурі.

Разом з тим, ОСОБА_3 , спільно із ОСОБА_6 , та ТОВ Афаліна з метою ухилення від виконання грошового зобов`язання за Угодою та протиправного позбавлення її права на отримання частки майна в натурі невчинили декілька правочинів щодо нерухомого майна, належного Товариству, які суперечать вимогам чинного законодавства України та підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Так, 23 травня 2018 року між фізичними особами ОСОБА_3 (позичальником) та її матір`ю ОСОБА_6 (позикодавцем) було укладено договір позики на суму 100 000 000,00 грн. готівкою, в забезпечення виконання вказаного зобов`язання ОСОБА_3 , незаконно діючи від імені Товариства, уклала договір поруки від 23.05.2018 р. та договір іпотеки №1316 від 23.05.2018р. , згідно умов якого передала в іпотеку все нерухоме майно, належне Товариству на праві власності, та яке є найбільш ліквідним.

Договором іпотеки визначено суму основного зобов`язання за договором позики від 23.05.2018р. - 100 000 000, грн., або 3 8466 154, 00 долари США, в еквіваленті на день укладення договору позики, а вартість нерухомого майна, за домовленістю сторін з урахуванням ринкових цін, визначена у сумі 100 000 000 грн., що дорівнює сумі позики. Експертна оцінка вартості іпотечного майна за домовленістю сторін не проводилася. Сторони передбачали можливість позасудового врегулювання питання звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержателем у випадку порушення Боржником умов основного зобов`язання, шляхом набуття права власності за Іпотекодержателем на майно або шляхом продажу будь-якій іншій особі, та таке відчуження іпотечного майна, як шляхом набуття права власності, так і внаслідок продажу іншій особі буде відбуватися за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності на момент звернення стягнення.

26 вересня 2018р. до договору іпотеки №1316 від 23.05.2018р. додатковим договором №1 були внесені зміни, якими змінено розмір основного зобов`язання, а саме 1 000 000,00 грн. або 35 714,29 доларів США, та в цьому ж розмірі визначена і вартість предметів іпотеки, без зміни їх кількісного складу. Також до іпотечного договору внесені зміни, відповідно до яких набуття Іпотекодержателем права власності на предмети іпотеки буде відбуватися за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі відомостей про балансову вартість предмета іпотеки, а у випадку продажу іншій особі за ціною, яка встановлена за згодою між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем на момент укладання Договору або на підставі відомостей про балансову вартість майна, та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя. З невідомих причин розмір основного зобов`язання за договором від 23.05.2018р. був зменшений в сто разів.

26 вересня 2018р. між Первісним кредитором - ОСОБА_6 . - та Новим кредитором - ТОВ Консалт Прогрес Про був укладений договір №2674 про відступлення права вимоги за договором позики від 23.05.2018р. та прав за іпотечним договором. Відповідно до договору про відступлення права вимоги Первісний іпотекодержатель передав права за іпотечним договором №1316 від 23.05.2018р із змінами від 26 вересня 2018р. Новому Іпотекодержателю - ТОВ Консалт Прогрес Про , компенсація Первісному кредитору відступленого права вимоги складає 100 000,00 грн., тобто 0,1% від первісної суми позики, або 10% від суми позики, що визначена договором станом на 26 вересня 2018р. , та в цей же день на підставі договору про задоволення вимог Нового Іпотекодержателя №2675 від 26.09.2018р. право власності на вказані об`єкти нерухомого майна було зареєстровано за новим Іпотекодержателем - ТОВ Консалт Прогрес Про .

Юридичну особу ТОВ Консалт Прогрес ПРО було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі лише 18.09.2018р з розміром статутного капіталу 1 000,00 грн., її засновниками та учасниками є ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , розмір часток учасників - 500 грн. кожний, тобто по 50%. Керівником та підписантом цього Товариства з моменту створення є ОСОБА_3

Договори про відступлення права вимоги, змін до іпотечного договору та про задоволення вимог Іпотекодержателя, були підписані ОСОБА_10 за довіреністю від цієї юридичної особи, посвідченою самою ОСОБА_3 .

Позивачка вважає, що вказані правочини вчинені з грубим порушенням законодавства України, внаслідок чого нерухоме майно, яке належало ТОВ Афаліна , половину на яке вона має право у зв`язку з її виходом зі складу Товариства, фактично за 100 000,00 грн. було продано іншій юридичній особі, одним із співвласників якого є ОСОБА_3

Позивачка просить визнати договір позики від 23.05.2018 р. укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , недійсним внаслідок його фіктивності, що відповідно до вимог ст. 234 ЦК України є підставою для визнання його судом недійсним, оскільки він вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. Про фіктивність договору позики свідчить те, що він укладений між матір`ю - ОСОБА_6 та донькою - ОСОБА_3 , тобто між близькими родичами на невизначений строк, в простій письмовій формі, грошові кошти в розмірі 100 000 000 гривень нібито передані готівкою, згідно з умовами договору позика є безпроцентною, надається позичальнику без визначення мети та має бути повернута позикодавцю протягом 3 днів від дня пред`явлення вимоги про це. ОСОБА_6 є пенсіонеркою із щомісячним доходом меншим, ніж встановлений розмір мінімальної заробітної плати в Україні. Наявна інформація про отримані та задекларовані нею доходи за попередні роки також не дозволяє навіть припустити можливість накопичення нею доходів в таких значних розмірах.

Сторонами цього договору позики навмисно зазначено про передачу саме готівки, оскільки безготівкові розрахунки на вказану суму можуть бути здійснені лише за допомогою банківських установ та підтверджені лише певними доказами.

Вказаний договір позики укладений після її - позивачки - звернення із вимогою здійснити розрахунки за Угодою від 21.05.2012 р., тобто після спливу строку виконання зобов`язання Товариством.

Позивачка зазначає, що вочевидь слідує, що вказані готівкові грошові кошти Позичальнику фактично не передавалися, в зв`язку з чим у Позичальника не виникало обов`язку повернути ці кошти, а у Позикодавця не виникало права вимагати їх повернення.

Навіть якщо припустити існування у пенсіонерки такої кількості грошей в готівковому виді, то їх передача від Позикодавця до Позичальника без наміру останньої використовувати ці гроші, без сплати процентів, коли відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України відплатність позики презюмується, свідчить лише про дотримання формальної форми договору позики, без фактичного виникнення цивільних прав та обов`язків сторін, які випливають з договору позики. Вказаний договір позики не утворює зобов`язання відповідно до вимог ст. 509 ЦК України.

Вказана обставина також підтверджується зареєстрованими змінами розміру основного зобов`язання, що проведені саме в день відчуження нерухомого майна, належного Товариству.

Єдиною метою цього правочину було укладання правочинів для передання нерухомого тайна Товариства третій особі, та вигоду від цього правочину втримала безпосередньо ОСОБА_3 , оскільки все це нерухоме майно за мізерну ціну отримало Товариство, частка у розмірі 50% в якому належить саме ОСОБА_3

Оскільки учасники договору позики не мали дійсного наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину - позикодавець надати, а позичальник зайняти грошову суму готівкою в 100 000 000,00 гри.; вказані грошові кошти не передавалися, договір позики від 23.05.2018 є фіктивним.

Договір поруки від 23.05.2018 р., укладений між ТОВ Афаліна , ОСОБА_6 і ОСОБА_3 а також договір іпотеки від 23.05.2018р., укладений між ТОВ Афаліна та ОСОБА_6 є нікчемними в силу положень ч. 2 ст. 548 ЦК України, відповідно до якої недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Похідні зобов`язання є нікчемними в силу вимог закону.

Окрім цього, вказані похідні зобов`язання - договори поруки та іпотеки мають самостійні ознаки їх недійсності.

Так, договір поруки від 23.05.2018 р. укладений між поручителем - ТОВ Афаліна , кредитором - ОСОБА_6 та боржником - ОСОБА_3 Договір підписано особисто ОСОБА_3 , як боржником, та водночас як поручителем з боку ТОВ Афаліна , тобто, ОСОБА_3 не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення договору від імені ТОВ Афаліна , діяла виключно в своїх інтересах - інтересах боржника, всупереч вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України, відповідно до яких представник не може вчинити правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах. Тому згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України договір поруки має бути визнаний судом недійсним.

З аналогічних підстав є недійсним Договір іпотеки від 23.05.2018 р., укладений між ОСОБА_6 та ТОВ Афаліна , посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Остапенко Є.М.

За вказаним договором від імені ТОВ Афаліна діяла ОСОБА_3 , яка одночасно є боржником за цим правочином; договір підписаний особисто ОСОБА_3 , укладаючи договір іпотеки від імені ТОВ Афаліна , ОСОБА_3 діяла виключно в своїх інтересах - інтересах боржника, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України, а відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За умови визнання судом фіктивним договору позики від 23.05.2018р, нікчемності забезпечувальних зобов`язань в силу вимог ст. 548 ЦК України, відповідно до вимог ч. ст. 216 ЦК України є недійсними і наступні договори: додатковій поговір №1 від 26.09.2018р. (реєстровий номер 2673) про зміну іпотечного договору від 23.05.2018р., договір про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням та відступлення права за іпотечним договором від 26.09.2018р. (реєстровий № 2674), договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.09.2018р (реєстровий №2675).

Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду з вказаними вимогами, як заінтересованої особи, позивачка зазначає, що внаслідок вчинення вказаних правочинів, пов`язаних їз фіктивним договором позики, належне ТОВ Афаліна нерухоме майно, учасником якого була вона - позивачка, та яка має право на половину цього майна, було за безцінок продано інший юридичній особі, співвласником якої є ОСОБА_3 Таким чином, вона - позивачка була незаконно позбавлена можливості і реалізації своїх майнових прав на нерухоме майно.

Оскільки внаслідок вчинення вказаних правочинів стосовно нерухомого майна були внесені відповідні записи до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема про іпотеку, змін до іпотеки, відступлення прав за іпотечним договором та задоволення вимог іпотекодержателя, вказані записи відповідно до п. 4 ч.2 ст. 16, ч.1 ст. 216 ЦК України, ч.2 ст. 31-1 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підлягають скасуванню.

Також позивачка просила стягнути з відповідачів судові витрати - по оплаті судового збору та на правничу допомогу. Зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правову допомогу становить 10 000,00 грн., остаточний розмір та детальний розрахунок судових витрат, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України буде визначено до закінчення судових дебатів шляхом подання відповідної заяви, однак така заява не подана.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 10 грудня 2018 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з недотриманням вимог ч.4 ст. 177 ЦПК України, позивачу наданий строк для усунення недоліків - доплати судового збору.

Ухвалою суду від 12 грудня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 12 грудня 2018 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та зустрічне забезпечення.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ Консалт Прогрес Про в особі директора залишено без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м.Харкова від 12 грудня 2018 року про забезпечення позову залишено без змін.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 18 грудня 2018 року у задоволенні заяви представника відповідача - ТОВ КОНСАЛТ ПРОГРЕС ПРО Юровського П.Ю. про скасування заходів забезпечення позову, прийнятих ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 12 грудня 2018 року, відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ Консалт Прогрес Про в особі директора залишено без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м.Харкова від 18 грудня 2018 року залишено без змін.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 5 лютого 2019 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення доказів, витребувано докази:

-у відповідача ТОВ Консалт Прогрес Про - копія договору позики від 23 травня 2018р. на суму 100 000 000 грн., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , а також копії платіжних документів, які підтверджують проведення рахунків з відповідачем ОСОБА_6 за відступлення права вимоги на підставі договору №2674 від 26.09.2018р. у сумі 100 000 грн., та оригінали для огляду в судовому засіданні;

- у відповідачки ОСОБА_6 - копія договору поруки, укладеного нею з ТОВ Афаліна від 23.05.2018р, ., та оригінал цього договору для огляду в судовому засіданні;

-у 3-ї особи - приватного нотаріуса ХМНО Остапенка Є.М. - нотаріальні копії договору іпотеки №1316 від 23.05.2018р., додаткового договору №1 від 26.09.2018р., укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ Афаліна ; договору №2674 від 26.09.2018р. про відступлення права вимоги за договором позики від 23.05.2018 та прав за іпотечним договором №1316, укладеного між ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ТОВ Афаліна та ТОВ Консалт Прогрес Про ; довіреності від 26.09.2018, реєстровий номер 2671, від ТОВ Консалт Прогрес Про на ім`я ОСОБА_10 , договору про задоволення вимог іпотекодержателя №2675 від 26.09.2018р. укладеного між ТОВ Афаліна та ТОВ Консалт Прогрес Про , довіреності від ТОВ Консалт Прогрес Про на ім`я ОСОБА_10 , посвідченої 26.09.2018р. . за реєстровим № 2672;

-в Центральному Управлінні ГУ ДФС України у Харківській області - дані щодо розміру отриманих ОСОБА_6 доходів на протязі 2016 - 2017рр, та за 01.01.2018 по 0.2018 року.

Постановою Харківського апеляційного суду від 6 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_11 , яка діє в інтересах ТОВ Консалт Прогрес Про , на ухвалу суду від 6 березня 2019 року про витребування доказів задоволено частково. Ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 05 лютого 2019 року змінено, виключено з резолютивної частини посилання на витребування у ТОВ Консалт Прогрес Про копій платіжних документів, які підтверджують проведення рахунків з ОСОБА_6 за відступлення права вимоги на підставі договору №2674 від 26.09.2018 року в сумі 100 000 грн. та їх оригіналів для огляду в судовому засіданні. В задоволенні заяви про забезпечення доказів в цій частині відмовлено. В іншій частині ухвала суду залишена без змін.

За таких обставин суд не бере до уваги надані відповідно до ухвали Ленінського районного суду м.Харкова від 05.02.2019 вказані платіжні документи, які в силу положень ст. 78 ЦПК України є недопустимими доказами, як одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 7 березня 2019 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, пославшись на викладені в позовній заяві обставини. Також зазначили, що рішенням господарського суду Харківської області від 27.12.2019 у справі № 922/2447/18 в позові ОСОБА_7 до ТОВ Афаліна , ФО-П ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному (складеному) капіталі ТОВ Афаліна від 23.05.2012 відмовлено, однак вказана обставина не є підставою для відмові в позові в цій цивільній справі, та не свідчить про відсутність у позивачки майнового права. Позивачка ОСОБА_7 має право оспорювати укладені угоди, як зацікавлена особа, оскільки у разі визнання угод недійсними у неї виникає право вимагати передачі їй половини нерухомого майна товариства або його вартості відповідно до Угоди про виплату вартості їй частини майна від 21.05.2012, укладеної нею з ТОВ Афаліна . Вказана угода не визнана недійсною, тому відповідно до положень ст. 204 ЦК України є правомірною. У разі задоволення цих позовних вимог можливо бути захистити її права як учасника. Крім того, в суді перебуває спір про корпоративне право, позивачкою оспорюється вхід ОСОБА_3 як учасника ТОВ Афаліна . Про фіктивність договору позики на таку велику суму та відсутність коштів у ОСОБА_6 для надання в позику свідчить інформація щодо отримання нею з 2017 року субсидій на житлово-комунальні послуги.

Представник ТОВ Консалт Прогрес Про 12 грудня 2019 року надав суду заяву щодо розгляду справи, в якій по суті виклав заперечення проти позову та проти застосування заходів забезпечення позову. Зазначив, що ОСОБА_7 прийняла рішення про відчуження своєї частки в статному капіталі ТОВ Афаліна, та за договором купівлі-продажу здійснила її відчуження, на даний час ніякого відношення до ТОВ Афаліна не має.

Відзив на позов відповідачі не надали.

В судовому засіданні представники відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 проти позову заперечували, зазначили, що позивачка не є учасником товариства, вийшла з товариства внаслідок укладання договору купівлі-продажу від 23 травня 2012 року, коли фінансовий стан ТОВ Афаліна був скрутним, нерухоме майно перебувало в іпотеці банку. ОСОБА_3 самостійно погасила кредити, за 7 років товариство стало прибутковим. Рішенням господарського суду підтверджена дійсність угоди купівлі-продажу від 23.05.2012 та відкинути всі доводи позивачки щодо її прав як учасника товариства. Пред`явлення позивачкою позовів свідчить про намір рейдерського захвату товариства, з використанням підроблених документів. ОСОБА_7 використала підроблені документи від імені ТОВ Афаліна . Проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_6 та ТОВ Афаліна - ОСОБА_12 . С . проти позову заперечувала. Пояснила, що позивачка заявила низку надуманих позовів в судах різних юрисдикцій, при цьому вона не має ніякого відношення до ТОВ Афаліна , оскільки продала свою частку учаснику товариства ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, посвідченим нотаріально, де підтвердила, що ніяких претензій не має, розрахунок з нею проведений. В той час діяльність товариства була збитковою, займатись господарською діяльністю позивачка бажання не мала, проживала за кордоном, тому і продала свою частку за вказаною ціною. В подальшому, коли ОСОБА_3 вивела товариство з скрутного фінансового становища, позивачка стала пред`являти необґрунтовані претензії. Також зазначила, що за фактом викрадення та привласнення офіційних документів та печатки ТОВ Афаліна за заявою ТОВ Афаліна внесено відомості до ЄРДР та проводиться досудове розслідування у кримінальних провадженнях за ч.1 ст. 357 КК України, а також за ч.5 ст. 191 КК України щодо сприяння ОСОБА_14 , як директора ТОВ Афаліна , в необґрунтованому стягненні заборгованості у розмірі 951 731 грн. з вказаного підприємства на його користь, чим спричинені збитки підприємству. В ході проведення обшуку у ОСОБА_15 - колишнього директора ТОВ Афаліна , який є чоловіком ОСОБА_7 , вилучені документи ТОВ Афаліна , у тому числі печатки і бланки з печатками ТОВ Афаліна .

Угода від 21.05.2012, на яку посилається позивачка, є нікчемною, така угода не має жодних правових наслідків, оскільки між учасниками товариства - ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не укладалась, вона підписана ОСОБА_7 та директором товариства, який не мав повноважень на укладання та підписання такої угоди. Передача частки позивачки відбулась за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, що відповідає вимогам закону щодо передачі частки учасника. В позові ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу частки недійсним рішенням господарського суду відмовлено, та постановою господарського суду апеляційної інстанції рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційна позивачки без задоволення. Позивачка не є учасником товариства, її право укладеними угодами, які вона оспорює, не порушено, вона не має право на звернення до суду. Крім того, жодних доказів на обґрунтування доводів про фіктивність угод не надано, вимоги ґрунтуються лише на припущеннях.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ КОНСАЛТ ПРОГРЕС ПРО - ОСОБА_11 заперечувала проти позову, зазначила, що набуття права власності на нерухоме майно ТОВ Консалт Про є правомірним, позовні вимоги не доведені. Доводи позивачки щодо права на частку в майні товариства спростовані рішенням господарського суду. Вона не є особою, права якої порушені вказаними угодами, а тому не може оспорювати укладені угоди, стороною у яких вона не є.

3-я особа на стороні відповідачів - приватний нотаріус ХМ НО ОСОБА_16 про розгляд справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився. Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі фактичні обставини та правовідносини.

19.10.1994 між ОСОБА_17 та ОСОБА_7 (позивачкою) укладено засновницький договір про створення ТОВ "Афаліна" з часткою кожного учасника у статутному фонді товариства - 50%(т.1 а.с. 19), 27.10.1994.

18.03.2010 державним реєстратором Харківської міської ради Харківської області зареєстровано зміни до документів товариства, внаслідок яких учасниками ТОВ "Афаліна" зазначені ОСОБА_7 (позивачка) та ОСОБА_3 - відповідачка, з часткою кожного у статутному капіталі в розмірі 50 % , що складає 187 грн. 50 коп.

Згідно з протоколом № 1/05-12 загальних зборів учасників ТОВ Афаліна від 21.05.2015, на якому були присутні учасники товариства - ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , одноголосно прийнято рішення вивести ОСОБА_7 за її заявою зі складу учасників, та укласти між учасниками товариства ОСОБА_7 та ОСОБА_3 угоду про купівлю-продаж (іншу угоду про відступлення) частки учасника у статутному капіталу товариства, перерозподілити частки учасника у зв`язку зі зміною у складі, внаслідок чого частка ОСОБА_3 становить 100% статутного капіталу товариства, що складає 375 грн. 00 коп., внести відповідні зміни до Статуту, та здійснити їх державну реєстрацію.

Вказаний протокол загальних зборів учасників підписаний ОСОБА_7 і ОСОБА_3

23.05.2012 між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному (складеному) капіталі ТОВ "Афаліна", який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Мануйловою Г.В. та зареєстрований в реєстрі за № 467, за яким ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_18 купила частку в розмірі 187,50 грн., що становить 50 % статутного (складеного) капіталу ТОВ "Афаліна", належної ОСОБА_7 і сплачує за нею обговорену грошову суму.

Пунктом 6 встановлено, що продаж майна за домовленістю сторін вчиняється за 187,50 грн., які ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_3 під час оформлення цього договору.

28.05.2012р. на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Афаліна" від 21.05.2012 № 1/05-12, договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 23.05.2012 та інших документів, державним реєстратором Харківської міської ради Харківської області проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Афаліна" номер запису № 14801050013009381.

23 травня 2018 року між ОСОБА_3 (позичальником) та її матір`ю ОСОБА_6 (позикодавцем) було укладено договір позики на суму 100 000 000,00 грн., що еквівалентно 3 846 154 доларів США, зі строком повернення протягом трьох днів від дня пред`явлення позикодавцем вимог.

23 травня 2018 року в забезпечення виконання вказаного зобов`язання між поручителем - ТОВ Афаліна в особі ОСОБА_3 ., ОСОБА_6 , як кредитором, та ОСОБА_3 , як боржником, укладено договір поруки.

23.05.2018 р. ТОВ Афаліна , як іпотекодавцем, с особі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , як іпотекодержателем, в забезпечення договору позики укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Остапенком С.М., зареєстрований в реєстрі за № 1316 від 23.05.2018, за умовами якого ТОВ Афаліна передало в іпотеку вище перелічене нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Сторони в договорі іпотеки передбачали можливість позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержателем у випадку порушення боржником умов основного зобов`язання, шляхом набуття права власності за Іпотекодержателем на майно або шляхом продажу будь-якій іншій особі, за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності на момент звернення стягнення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2018 у справі за позовом ФОП ОСОБА_15 до ТОВ Афаліна про стягнення заборгованості за договором оренди в загальній сумі 951 731, 00 грн. в забезпечення позову було накладено арешт на нерухоме майно, належне ТОВ Афаліна , розташоване за адресою: м АДРЕСА_1 9. Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.2018 вказані заходи забезпечення позову було скасовано. Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.2018 заходи забезпечення позову у виді арешту вказаного нерухомого майна замінено на арешт грошових коштів ТОВ Афаліна . Постановами Східного апеляційного господарського суду від 6 грудня 2018 року та від 7 грудня 2018 року відповідно вказані ухвали господарського суду від 17.09.2018 про заміну заходів забезпечення позову та про скасування заходів забезпечення позову скасовано.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова від 25 червня 2018 року у кримінальному провадженні за ч.2 ст. 190 КК України за фактом незаконного заволодіння чужим майном, а саме вказаним нерухомим майном, за попередньою змовою групою осіб, шляхом укладання угод, а саме: договору позики від 23 травня 2018р між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , договору поруки від 23.05.2018р. та договору іпотеки №1316 від 23.05.2018р між ОСОБА_6 та ТОВ Афаліна , оспорювання яких є предметом розгляду у даній цивільній справі, було накладено арешт на зазначене нерухоме майно, а ухвалою слідчого судді від 20.09.2018 арешт було скасовано.

До ЄРДР внесені відомості про кримінальне провадження як за заявою позивачки, так і відповідачки, проводились слідчі дії. На час розгляду справи підозра жодній особі не пред`явлена.

18.09.2018р було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичну особу - ТОВ Консалт Прогрес ПРО, з розміром статутного капіталу 1 000,00 грн., її засновниками та учасниками є ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , розмір часток кожного учасника - 500 грн., тобто по 50%. Керівником товариства з моменту створення є ОСОБА_3

Додатковим договором №1 від 26 вересня 2018р. до договору іпотеки від 23.05.2018р., укладеним тими ж сторонами, посвідченим приватним нотаріусом Остапенком Є.М., були внесені зміни, якими розмір основного зобов`язання змінено та визначено у сумі 1 000 000,00 грн. або 35 714,29 доларів США, та в цьому ж розмірі визначена і вартість предметів іпотеки, без зміни їх кількісного складу. Також до іпотечного договору внесені зміни, відповідно до яких набуття іпотекодержателем права власності на предмети іпотеки буде відбуватися за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі відомостей про балансову вартість предмета іпотеки, а у випадку продажу іншій особі за ціною, яка встановлена за згодою між Іпотекодавцем та ОСОБА_19 на момент укладання договору або на підставі відомостей про балансову вартість майна, та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя.

26 вересня 2018р. між ОСОБА_6 , як первісним кредитором, ОСОБА_3 , як боржником, ТОВ Афаліна в особі директора ОСОБА_3 , як поручителем/іпотекодавцем, та ТОВ Консалт Прогрес Про в особі ОСОБА_10 , як новим кредитором, укладений договір про відступлення права вимоги за договором позики від 23.05.2018р., посвідчений приватним нотаріусом Остапенком Є. М ., відповідно до якого ОСОБА_6 відступила ТОВ Консалт Прогрес Про право вимоги за договором позики від 23.05.2018 р. Згідно з умовами договору розмір компенсації ОСОБА_6 за відступлене право вимоги визначений у сумі 100 000, 00 грн. зі строком виплати протягом трьох робочих банківських днів.

26 вересня 2018р. між ТОВ Консалт прогрес про , як іпотекодержателем, в особі ОСОБА_10 та ТОВ Афаліна в особі директора ОСОБА_3 , як іпотекодавцем, укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Остапенком Є.М. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ Афаліна з метою припинення зобов`язань ТОВ Афаліна за договором позики передало у власність ТОВ Консалт Прогрес Про вищезазначене нерухоме майно, вартість якого згідно з договором іпотеки складає 1 000 000 грн., балансова вартість - 1 335 600, 48 грн.

Перехід права власності на вказане нерухоме майно, обтяження майна на підставі вказаних угод та заборон зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотека, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що відображено в Інформаційній довідці № 144423103 від 07.11.2018, та з 26 вересня 2018 року на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя право власності на вказані об`єкти нерухомого майна зареєстровано за ТОВ Консалт Прогрес Про .

ОСОБА_7 у 2018 році звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Афаліна", фізичної особи ОСОБА_3 , в якому просила суд:

- визнати недійсним вказаний договір купівлі-продажу частки в статутному (складеному) капіталі ТОВ Афаліна , укладений між нею та ОСОБА_3 ,

- визнати недійсною угоду про виплату вартості частини майна ТОВ "Афаліна" від 21.05.2012, укладену між ОСОБА_7 та ТОВ "Афаліна" ;.

- визнати недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Афаліна" оформлені протоколом № 1/05-12 від 21.05.2012;

- визнати недійсними зміни № 2 до Статуту ТОВ "Афаліна", зареєстровані 28.05.2012 за № 14801050013009381;

-скасувати реєстраційні дії, вчинені державним реєстратором до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, стосовно ТОВ "Афаліна".

Як зазначено в рішенні господарського суду Харківської області від 27 грудня 2018 року, позивачка ОСОБА_7 в обґрунтування позовних вимог послалась на те, що в результаті проведення вищезазначених реєстраційних дій, які, на думку позивача, проведені поза її волею, вона була виключена зі складу учасників ТОВ "Афаліна", а рішенням загальних зборів від 21.05.2012, угодою про виплату вартості частки майна товариства від 21.05.2012, договором купівлі-продажу частки в статутному (складеному) капіталі товариства від 23.05.2012 порушуються її права та законні інтереси як учасника господарського товариства, якому гарантується законом та статутом отримати дійсну суму вартості його частки у майні товариства.

Ухвалою господарського суду від 04.12.2018 позов фізичної особи ОСОБА_7 в частині вимог про визнання недійсною угоди про виплату вартості частини майна TOB "Афаліна" від 21.05.2012, укладену між нею та ТОВ "Афаліна" за клопотанням представника позивачки ОСОБА_7 залишено без розгляду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.12.2018 у задоволенні вищезазначеного позову ОСОБА_7 відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 1 березня 2019 року апеляційна скарга фізичної особи ОСОБА_7 залишена без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 27.1.2.2018 залишено без змін.

Як вбачається з рішення та постанови господарського суду, судом встановлені такі обставини.

Загальні збори ТОВ "Афаліна" 21.05.2012 були правомочними у розумінні ст. 60 Закону України Про господарські товариства .

На загальних зборах ТОВ "Афаліна" не були прийнятті рішення з питань, що не включенні до порядку денного загальних зборів товариства, отже, не порушено норми ні законодавства про господарські товариства, ні норми статуту товариства.

Реалізація передбаченого права учасника товариства з обмеженою відповідальністю продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства, здійснити відчуження своєї частки (її частини) третім особам, якщо інше не встановлено статутом товариства, пов`язана з укладенням відповідного правочину (купівлі-продажу, міни, дарування, безоплатної передачі тощо).

Закон не обмежує право учасника товариства з обмеженою відповідальністю продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства необхідністю згоди інших учасників товариства на передачу частки. Однак, недотримання встановленого статутом порядку відступлення (відчуження) частки третім особам (статутом товариства може бути передбачена заборона на відчуження частки третім особам або необхідність отримання згоди учасників товариства на таке відчуження) може бути підставою для визнання договору про відступлення, купівлі-продажу або інше відчуження частки третій особі недійсним.

Припинення прав на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у зв`язку з її відчуженням (повним відчуженням) призводить одночасно й до припинення участі у товаристві.

Як вбачається з протоколу загальних зборів учасників товариства було прийнято рішення укласти між учасниками товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_7 угоду про купівлю-продаж (іншу угоду про відступлення) частки учасника у статутному капіталі товариства одноголосно.

Господарський суд прийшов до висновку, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "Афаліна", оформлені протоколом від 21.05.2012 №1/05-12, відповідає нормам чинного законодавства та не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Позивачем ОСОБА_7 не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне порушення його корпоративних прав у розумінні ст. 167 ГК України під час проведення спірних зборів, оскільки сам позивач був ініціатором винесення питання щодо відчуження належної йому частки на розгляд зборів учасників, особисто брав участь у таких зборах та голосував (тобто реалізував належні йому корпоративні права) щодо відчуження частини належної йому частки у статутному капіталі товариства і як голова зборів особисто підписав протокол загальних зборів.

Крім того, волевиявлення позивача про вихід з товариства було реалізовано в порядку визначено діючим законодавством, доказів, які б це волевиявлення заперечували позивачем не надано, тому зазначеним рішенням загальних зборів прав позивача, які б підлягали захисту, не порушено.

Як зазначено в рішенні та постанові господарського суду, вільне волевиявлення позивача щодо наміру виходу зі складу учасників товариства додатково підтверджується також укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 договором купівлі-продажу частки в статутному (складеному) капіталі ТОВ "Афаліна" від 23.05.2012, предметом якого є корпоративні права учасника товариства.

З огляду на викладене, суди прийшли до висновку про відсутність підстав визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Афаліна", оформленого протоколом від 21.05.2012 №1/05-12.

Крім того, суд зазначив, що рішення загальних зборів учасників ТОВ не є правочинами в розумінні ст. 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину згідно зі статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, та їх не можна ототожнювати із договором або правочином.

Як зазначено в постанові суду, волевиявлення позивача про вихід з товариства було реалізоване в порядку, визначеному діючим законодавством, фактів, які б це волевиявлення заперечували, не встановлено, а тому зазначеним рішенням загальних зборів прав позивача, які б підлягали захисту, не порушено. Посилань на інші порушення, які могли б бути підставою для визнання рішення загальних зборів недійсними, позивачем не надано.

Таким чином, господарським судом першої інстанції обґрунтовано встановлено та матеріалами справи підтверджується відповідність порядку проведення зборів учасників ТОВ "Афаліна" від 21.05.2012, за результатами якого прийнято рішення, оформлене протоколом №1/05-12, загальним вимогам законодавства та положенням статуту.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному (складеному) капіталі ТОВ "Афаліна" від 23.05.2012, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , господарський суд зазначив наступне.

ОСОБА_7 вважає, що сторони вищезазначеного договору мали різне уявлення щодо предмету договору купівлі-продажу, тобто змісту корпоративних прав, що відчужуються, саме внаслідок введення її в оману відповідачем ОСОБА_3 А також, посилається на те, що істотною обставиною для визнання вищезазначеного договору недійсним є ціна договору, а саме сума сплачених відповідачем на користь позивача за відступлення частки у статутному (складеному) капіталі у розмірі 187,5 грн.

Однак, вищезазначене не підтверджується матеріалами справи та пунктами укладеного договору, який є підписаний обома сторонами з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 даного договору ОСОБА_7 продає, а ОСОБА_3 купує частку в розмірі 187,50 грн, що становить 50 % статутного (складеного) капіталу ТОВ "Афаліна", належної ОСОБА_9 і сплачує за нею оговорену грошову суму.

Пунктом 6 встановлено, що продаж майна за домовленістю сторін вчиняється за 187,50 грн., які ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_3 під час оформлення цього договору;

Відповідно до п.7 сторони своїми підписами під цим договором підтверджують факт повного розрахунку по ньому, а саме: ОСОБА_7 своїм підписом підтверджує факт одержання від ОСОБА_3 грошей в сумі 187,50 грн. та відсутність зі свого боку по відношенню до ОСОБА_3 претензій фінансового характеру.

Згідно з п. 9 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення.

Пунктом 10 договору передбачено, що ОСОБА_3 зобов`язується виконувати вимоги установчих документів товариства, а також нести всі обов`язки учасника, що випливають із статутних документів та чинного законодавства. Після укладання цього договору в установчі документи товариства повинні бути внесені відповідні зміни, оформлені в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 11 вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонам роз`яснено. Сторони стверджують, що однаково розуміють значення та умови цього договору та його правові наслідки, а також те, що він не носить характеру уявного та удаваного правочину, не приховує інший правочин і відповідає дійсним намірам сторін та укладається без їх зловмисної угоди, ціна продажу є дійсною і цілком їх задовольняє. ОСОБА_7 стверджує, що продаж здійснено за доброю волею, без будь-яких погроз, помилок та наявності тяжких обставин.

Пунктом 16 встановлено, що сторони стверджують, що зміст цього договору, зміст усіх зазначених статей їм зрозумілий, питань, які залишилися б нез`ясованими для них, немає. Текст договору сторонам прочитано в голос нотаріусом.

Суди прийшли до висновку, що при укладенні договору сторонами дотримано всі вимоги щодо свободи волевиявлення, форми, наявності істотних умов, що передбачені вимогам цивільного та господарського законодавства.

Як зазначив господарський суд, доводи позивачки ОСОБА_7 щодо того, що ціна договору про купівлю-продаж частки не могла бути у розмірі 187,5 грн., спростовані матеріалами справи.

Відповідно до п. 8.2 статуту ТОВ "Афаліна" (в редакції від 18.03.2010) розмір частки учасника ОСОБА_7 у статутному капіталі товариства складає 187,5 грн, що становить 50% статутного капіталу товариства. Частка учасника ОСОБА_3 у статутному капіталі товариства складає 187,5 грн, що становить 50% статутного капіталу товариства.

Таким чином, вищезазначена обставина не підтверджується матеріалами справи, інших доказів на спростування ціни договору позивачем не надано.

Доказів наявності в діях відповідача умисного введення в оману позивача при укладенні спірного договору, позивачем не надано, а, отже, оспорюваний договір повністю відповідає нормам цивільного законодавства, якими врегульовано порядок укладення та виконання договорів.

Таким чином, сторонами передбачені та виконані всі істотні умови договору та вимоги закону, що регулюють відповідні правовідносини, даний договір є нотаріально посвідченим, укладений відповідно до вимог діючого законодавства, є належним та допустимим доказом, тому обґрунтовані підстави для визнання його недійсним - відсутні.

В постанові суду зазначено, що є необґрунтованими доводи позивачки про те, що підставою недійсності договору купівлі-продажу частки в статутному (складеному) капіталі від 23.05.2012 є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5,6 ст.203 ЦК України, оскільки нею не надано обґрунтування щодо кожної підстави недійсності договору з наданням належних та допустимих доказів, які підтверджують відповідні обставини справи,

Як зазначено в постанові суду, оскільки ухвалою господарського суду від 04.12.2018 позов фізичної особи ОСОБА_7 в частині вимог про визнання недійсною угоди про виплату вартості частини майна TOB "Афаліна" від 21.05.2012, укладеної між ОСОБА_7 та ТОВ "Афаліна", в рамках розгляду справи № 922/2447/18 залишено без розгляду, вищезазначена угода не є предметом розгляду у даній справі, тому не підлягають розгляду і вимоги щодо розміру грошового стягнення за цією угодою.

Крім того, вказана угода не може бути підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному (складеному) капіталі від 23.05.2012, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , який був укладений на виконання рішення загальних зборів ТОВ Афаліна від 21.05.2012.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають в повному обсязі з таких підстав.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але, за аналогією, породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За загальним правилом, викладеним у ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК).

У ч.1-5 ст.203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно зі ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання)

забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання не спричиняє недійсність основного зобов`язання.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені в чч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до частини п`ятої статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Отже, правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як заінтересовані особи .

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

З цього випливає, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

Заінтересованість позивача в оспорюваному договорі визначається за такими критеріями: права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором;

у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

В обґрунтування права на оспорювання вказаних угод позивачка ОСОБА_7 посилається на те, що між нею, як учасником ТОВ Афаліна, та ТОВ Афаліна в особі директора укладена угода від 21.05.2012 про виплату вартості майна ТОВ Афаліна , відповідно до якої у зв`язку з її виходом з числа учасників товариства вартість 1/2 частки майна товариства у розмірі 1 100 000 доларів США підлягає сплаті їй за курсом долара США в строк до 31 грудня 2017 року, та до цього ж строку їй виплачується належна їй частка прибутку товариства, одержаного до 20 січня 2012 року, а у разі невиплати товариством вказаної суми в строк до 30 листопада 2017 року невиплачена частина майна товариства передається їй натурі. У разі невиконання товариством зобов`язань учасник вважається таким, що не вийшов з товариства та до нього повертаються усі права і обов`язки учасника товариства, передбачені статутом товариства та чинним законодавством України, в тому числі на частку у статутному капіталі товариства. Вказаною угодою встановлено, що строк позовної давності до вимог учасника щодо передачі частини майна товариства складає 7 років.

Однак, як зазначено вище, рішенням господарського суду Харківської області від 27 грудня 2018 року та постановою Східного апеляційного господарського суду від 1 березня 2019 року вказана угода від 21.05.2012 не може бути підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному (складеному) капіталі від 23.05.2012, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на виконання рішення загальних зборів ТОВ Афаліна від 21.05.2012.

Рішення загальних зборів учасників ТОВ "Афаліна" про укладання договору купівлі- продажу частки ОСОБА_7 , оформлене протоколом від 21.05.2012 №1/05-12, відповідає нормам чинного законодавства та не порушує права та охоронювані законом інтереси позивачки.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з наведеного, суд вважає доведеними обставини, встановлені в зазначеному рішенні господарського суду Харківської області від 27 грудня 2018 року та в постанові Східного апеляційного господарського суду від 1 березня 2019 року.

Відповідно до ст. 53 Закону Про господарські товариства № 1576-XII від 19.09.1991, який діяв на час укладання угоди від 21.05.2012, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Отже, позивачка ОСОБА_7 продала свою частку ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 23.05.2012, який посвідчений нотаріально, в якому засвідчила повне проведення розрахунку, відсутність будь яких претензій фінансового характеру.

Саме вказаний договір між учасниками товариства має юридичну силу, створює правові наслідки до сторін договору. У визнанні недійсним цього договору відмовлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Питання щодо виходу учасника з товариства та передачі частки підлягає вирішенню на загальних зборах учасників. Вказане відповідає як вимогам Закону Про господарські товариства , так і установчим документам ТОВ Афаліна .

Передача частки позивачки при виході з товариства відбулась шляхом укладання договору купівлі-продажу.

Законодавством не передбачено укладання угод про виплату вартості частини майна при виході з товариства учасником товариства з директором цього товариства, а не з іншим учасником, укладання такої угоди не породжує жодних юридичних наслідків.

На підставі такої угоди у позивачки не виникає жодних майнових прав, оскільки не доведено належними та допустимим доказами, що така угода укладалась саме між учасниками товариства.

Юридичні наслідки для сторін виникли саме внаслідок укладення договору купівлі-продажу частки 23 травня 2012року, правомірність якої була оспорена позивачкою та підтверджена рішеннями судів.

Отже, угода від 21.05.2012 про виплату вартості майна ТОВ Афаліна , укладена між директором та ОСОБА_7 , є нікчемною.

З наведеного випливає, що доводи позивачки про те, що в результаті визнанням недійсними укладених угод вона отримає право вимагати вартості 1/2 частки майна товариства, або частини майна в натурі, та їй можуть бути повернуті права і обов`язки учасника товариства, є хибними.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як зазначено у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 12, 13 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд України у постанові від 18 травня 2016 р. у справі № 6-658цс15 висловив наступну правову позицію: Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні .

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 9 грудня 2015 року у справах № 6-849цс15, і № 6-84цс14: де висловив наступну правову позицію:

З урахуванням частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частини першої статті 15 Цивільного Кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні .

Верховним Судом України по справі № 6-94цс13, предметом якої був спір про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, констатовано, що однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено, що укладеними угодами її цивільні права та інтереси були порушені (не визнані чи оспорені), тому визнання правочинів недійсними, як способу захисту, не може бути застосовано.

Оскільки позивачка не надала належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, що є її процесуальним обов`язком (статті 12,13, 81 ЦПК України) щодо порушення укладеними угодами її прав, підстави для визнання угод недійсними та скасування відповідних записів про державну реєстрацію речових прав та права власності на підставі вказаних угод в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги не доведені, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 155 ЦПК України у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову зустрічне забезпечення скасовується, якщо протягом двадцяти днів з дня набрання відповідним рішенням законної сили, відповідачем або іншою особою, права або охоронювані законом інтереси якої порушено вжиттям заходів забезпечення позову, не буде подано позов про відшкодування збитків у порядку, визначеному ст. 159 цього Кодексу.

Відповідно до ч.9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

З урахуванням наведених положень суд вирішує питання щодо скасування заходів забезпечення позову та зустрічного зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні, оскільки суд відмовляє в позові.

Керуючись 4,5, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю АФАЛІНА , Товариства з обмеженою відповідальністю КОНСАЛТ ПРОГРЕС ПРО , 3-я особа на стороні відповідачів - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання недійсним договору позики від 23 травня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ; визнання недійсними (нікчемними) договору поруки від 23.05.2018р. та договору іпотеки №1316 від 23.05.2018р., укладених між ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю АФАЛІНА ; визнання недійсним додаткового договору №1 від 26.09.2018р до договору Іпотеки №1316 від 23.05.2018р., укладеного між ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю АФАЛІНА ; договору №2674 від 26.09.2018р. про відступлення права вимоги та прав за іпотечним договором №1316, укладеного між ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю КОНСАЛТ ПРОГРЕС ПРО ; договору про задоволення вимог іпотекодержателя №2675 від 26.09.2018р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю АФАЛІНА та ТОВ КОНСАЛТ ПРОГРЕС ПРО , скасування записів про державну реєстрацію речових прав та права власності на підставі вказаних угод в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - відмовити в повному обсязі.

Скасувати заходи забезпечення позову, прийняті ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 12 грудня 2018 року, у виді заборони відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю КОНСАЛТ ПРОГРЕС ПРО (код ЄДРПОУ 42480426, місцезнаходження: 61058, м. Харків, вул. Ромена Роллана, 12 ) відчуження, передачу в іпотеку або лізинг, а також вчинення будь яких реєстраційних дій стосовно нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-нежитлової будівлі (прибудови) літ. "Ц'-4", загальною площею 557,1 кв.м. реєстраційний номер нерухомого майна в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ЄДР) - 110087063101;

-нежитлової будівлі літ. Ч-1 , загальною площею 173,5 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна в ЄДР - 89903363101;

-нежитлових приміщень № 1, 2, 5-10, 13-15, 21а, 21-30, 43-51, 31-42 у нежитловій будівлі корп. №1 літ. Ш-1 та прибудови до корп. №1 літ. Ш-2 , загальною площею 2116,4 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна в ЄДР - 73840363101;

-нежитлової будівлі літ. В/1-1 , загальною площею 997,3 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна в ЄДР - 73735863101;

-нежитлової будівлі літ. Ц-1 , загальною площею 1838,9 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна в ЄДР - 73326263101;

-нежитлової будівлі літ. Х-1 , загальною площею 181,1 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна в ЄДР - 73320863101;

-нежитлової будівлі літ. Р-1 , загальною площею 57,8 кв.м. та нежитлової будівлі літ. С-1 , загальною площею 66,3 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна в ЄДР - 73291063101;

-нежитлової будівлі літ. М-1 , загальною площею 63,7 кв.м. реєстраційний номер нерухомого майна в ЄДР - 73282663101;

-нежитлової будівлі літ. Э/1-2 , загальною площею 2746,1 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна в ЄДР - 73263063101.

Скасувати зустрічне зобов`язання, вжите в забезпечення заходів забезпечення позову ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 12 грудня 2018 року.

Повернути позивачці ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) грошові кошти у розмірі 100 000 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок), внесені нею в якості зустрічного зобов`язання на рахунок НОМЕР_2 НОМЕР_3 , код отримувача НОМЕР_4 , в ТУ ДСА у Харківській області в Державній казначейській службі України, м. Київ, код банку отримувача 820172, за квитанцією №17 від 13 грудня 2018 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Харкова шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного рішення.

Суддя Л.Л. Шрамко