Постанова

від 16.05.2019 по справі 630/634/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 630/634/18 Головуючий суддя І інстанції Малихін О. О.

Провадження № 22-ц/818/2359/19 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори про право власності та інші речові права про приватну власність

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Кіся П.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 14 лютого 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства КОСОГОР , третя особа ОСОБА_2 про зобов`язання здійснити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до СТ КОСОГОР , третя особа ОСОБА_2 , в якому просила зобов`язати відповідача, в особі голови правління ОСОБА_3, надати їй завірені копії правовстановлюючих документів на СТ КОСОГОР , як того вимагає кадастровий реєстратор, а саме: копію Статуту Садівничого товариства КОСОГОР , виписку з єдиного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, копію довідки про взяття на облік платників податків, копію державного акту на землекористування СТ КОСОГОР , а також вважати погодженим з боку суб`єктів користування суміжною земельною ділянкою - Садівничого товариства КОСОГОР та ОСОБА_2 акт погодження меж земельної ділянки в„– НОМЕР_4 Садівничого товариства КОСОГОР , яка знаходиться на території Люботинської міської ради Харківської області за адресою: м. Люботин, хутір Смородський та акт приймання-передачі межових знаків на зберігання без погодження (без підпису) з суб`єктом користування суміжною земельною ділянкою Садівничого товариства КОСОГОР в особі голови правління ОСОБА_3 та суб`єктом користування суміжною земельною ділянкою № 18 ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 вказувала, що вона є членом Садівничого товариства КОСОГОР з 2005 року та користується земельною ділянкою НОМЕР_4 для ведення садівництва. Так НОМЕР_4 січня 2007 року Харківською районною державною адміністрацією Харківської області було винесено розпорядження №90 про передачу у її власність земельної ділянки НОМЕР_4 , загальною площею 0,0693 га із земель Садівничого товариства КОСОГОР Люботинської міської ради Харківської області для ведення садівництва. На її ім`я був виготовлений державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, але в акті помилково не було вказано номер земельної ділянки і до якого садового товариства вона належить, а тому на руки позивачу державний акт так і не видали. В зв`язку із тим, що земельне законодавство змінювалося, позивач повинна була знову виготовити технічну документацію, аби реєстрація земельної ділянки відбулась у встановленому порядку. Однак, голова правління СТ КОСОГОР ОСОБА_3 відмовляється надавати їй правовстановлюючі документи на Садівниче товариство, які потрібні їй для подання державному кадастровому реєстратору разом з технічною документацією для її реєстрації та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру. Окрім цього, голова правління товариства ОСОБА_3 . та суміжний землекористувач ОСОБА_2 відмовляються від підписання актів про погодження меж земельної ділянки та приймання-передачі межових знаків, що порушує її права, адже вона через це позбавлена можливості звернутися в подальшому до органу місцевого самоврядування з заявою про затвердження технічної документації. Саме тому ОСОБА_1 була змушена звернутися з вказаним позовом до суду.

Ухвалою суду від 03грудня 2018 року було відкрито провадження в справі та призначено проведення 26 грудня 2018 року підготовчого засідання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 виступила з промовою, в якій посилалась на обставини, викладені в позові, а також додатково пояснила наступне. Труднощі в оформленні технічної документації на земельну ділянку для її повторної реєстрації у державного кадастрового реєстратора пов`язані зі зміною голови правління СТ КОСОГОР . Новий голова товариства ОСОБА_3 почав заперечувати проти площі земельної ділянки, яку було передано їй, ОСОБА_1 , у приватну власність на підставі рішення Харківської райдержадміністрації, вважаючи таку площу завищеною внаслідок захоплення земельної ділянки під водонасосною станцією. Але ніякого обладнання чи споруди водонасосної станції на земельній ділянці немає. Вона приносила голові правління ОСОБА_3 для підписання акти погодження меж земельної ділянки та приймання-передачі межових знаків, які отримала від землевпорядної організації, але він відмовився їх підписувати. Через це вона не може повторно подати документи державному кадастровому реєстратору для завершення процедури приватизації.

Голова правління СТ КОСОГОР ОСОБА_3 в судовому засіданні виступив з усною промовою, в якій пояснив наступне. В 1988 році батько ОСОБА_1 , як член СТ КОСОГОР , отримав в користування земельну ділянку в„– НОМЕР_4 площею 0,047 га. Згодом, коли розпочався процес приватизації, ОСОБА_1 оформила документи на земельну ділянку в„– НОМЕР_4, площу якої вона незаконно збільшила до 0,0693 га. З цієї причини він, ОСОБА_3 , відмовляється надати ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на СТ КОСОГОР , які вона від нього вимагає. Крім того, він не згоден з тими документами, які були видані за підписом попереднього голови правління СТ чи особисто підписані цим головою, бо в них невірно вказана площа земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1 Також ОСОБА_3 , пояснив, що 5 років тому до нього приходила ОСОБА_1 з вимогою підписати акти погодження меж земельної ділянки та приймання-передачі межових знаків. Але він відмовився підписувати ці акти, бо в них була вказана завищена площа земельної ділянки, а також не відомо де саме та ким були складені ці акти. За минулі роки він ані до державних органів, ані до суду з приводу оспорювання процесу приватизації ОСОБА_1 земельної ділянки не звертався.

Представник СТ КОСОГОР - адвокат Перькова Т.Є. в судовому засіданні, виступаючи з промовою, підтримала доводи представника ОСОБА_3 та просила в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 14 лютого 2019 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Садівничого товариства КОСОГОР , третя особа ОСОБА_2 про зобов`язання здійснити певні дії.

Зобов`язано Садівниче товариство КОСОГОР надати ОСОБА_1 засвідчені копії Статуту Садівничого товариства КОСОГОР , виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, довідки про взяття на облік платників податків, копію державного акту на землекористування Садівничого товариства КОСОГОР .

Стягнуто з Садівничого товариства КОСОГОР на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704,80 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання погодженими межі земельної ділянки в„– НОМЕР_4 та ухвалити в цій частині нове про задоволення вказаної вимоги. Стягнути з відповідача судові витрати.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 вважає неправильне застосування норм матеріального права, а саме Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

В обґрунтування скарги зазначено, що технічна помилка при складанні Державного акту про право власності на земельну ділянку стало підставою того, що позивач не отримала на руки вказаний документ. Послалась на те, що підставою відмови у видачі акту стало відсутність зазначення назви садового товариства та номеру земельної ділянки, а не відсутність погодження з боку суміжних землекористувачів її меж. Зазначила, що на даний час у добровільному порядку суміжні землекористувачі відмовляються скласти акт погодження меж земельної ділянки, щ унеможливлює отримання нею правовстановлюючих документів на її земельну ділянку.

Зауважила, що відсутня необхідність нового погодження меж, оскільки необхідно ввести лише зміни по формі в уже існуючий акт погодження.

Вказала, що СТ КОСОГОР не оспорено її право власності на земельну ділянку НОМЕР_4. Незгода відповідача з розміром земельної ділянки має наслідком відмову у погодженні її меж.

СТ КОСОГОР суду було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому вони просять останню залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Обґрунтовуючи відзив зазначили, що з огляду на незгоду відповідача з розпорядженням Харківської РДА про передачу у власність позивачеві спірної ділянки, вказаний спір має публічно-правовий характер.

Послались на те, що батько позивача отримав у користування земельну ділянку в„– НОМЕР_4 площею 0, 0407 га. Спеціалізований сталевий контейнер і бетонними блоками на ній не знаходився. Позивач вводить суд в оману з приводу того, що вказаний об`єкт інфраструктури в період 1987-1988 років знаходився на ділянці НОМЕР_4. Зазначили, що за рахунок захоплення позивачем ділянки з розташованим на ній спеціалізованим сталевим контейнером (водонасосна станція) вона незаконно збільшила площу своєї ділянки.

Зазначено, що надана до апеляційної скарги копія членської книжки садовода ОСОБА_4 не є належним доказом наявності у позивача права на земельну ділянку площею 0,0693 га, оскільки не містить даних щодо точної площі земельної ділянки, що була передана ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 суду було надано заперечення на відзив відповідача, в яких вона вказала, що рішення суду першої інстанції не було оскаржене відповідачем з мотивів порушення предметною юрисдикції. Зазначила, що предметом спору у суді першої інстанції не був розмір її земельної ділянки. Послалась на те, що відповідачем не було надано доказів того, що спірна земельна ділянка була надана позивачу незаконно або вона її захопила.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Пєрькової Т.Є. , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 . оскаржене лише в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання погодженим акту погодження меж земельної ділянки в„– НОМЕР_4 Садівничого товариства КОСОГОР , яка знаходиться на території Люботинської міської ради Харківської області за адресою: м. Люботин, хутір Смородський та акту приймання-передачі межових знаків на зберігання, то рішення не підлягає перегляду в іншій частині відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам рішення суду відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідкою СТ КОСОГОР , виданою головою правління ОСОБА_6 , ОСОБА_1 користується земельною ділянкою в„– НОМЕР_4 на території садівничого товариства.

ОСОБА_1 18 липня 2005 року звернулась до ДП Харківський інститут землеустрою з заявою, в якій просила виготовити технічну документацію на земельну ділянку в„– НОМЕР_4 СТ КОСОГОР з метою отримання державного акту про право власності..

В процесі розроблення у 2005 році технічної документації межі земельної ділянки в„– НОМЕР_4 СТ КОСОГОР площею 0,0693 га, яка має трикутну форму, були узгоджені з суміжними землекористувачами - ОСОБА_7 , який наразі виступає третьої особою по даній справі, та СТ КОСОГОР в особі голови правління Камишева С.П.

Розпорядженням Харківської районної державної адміністрації № 90 від 17 січня 2007 року позивачу ОСОБА_1 була передана безоплатно у власність земельна ділянка в„– НОМЕР_4 загальною площею 0,0693 га із земель СТ КОСОГОР для ведення садівництва. На підставі цього розпорядження Харківським районним відділом земельних ресурсів був виготовлений Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0693 га на ім`я ОСОБА_1 на бланку серії НОМЕР_3 . Але у державному акті допущено помилку - не зазначено повну адресу місце знаходження земельної ділянки, яку було передано у власність ОСОБА_1 , що стало причиною неможливості завершення ОСОБА_1 процесу приватизації земельної ділянки та набуття права власності у встановленому порядку.

З метою виправлення помилки у технічній документації із землеустрою ОСОБА_1 подала відповідну заяву від 03 лютого 2014 року до ДП Харківський інститут землеустрою .

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 направила на адресу голови правління СТ КОСОГОР ОСОБА_3 письмове звернення від НОМЕР_4 жовтня 2014 року з вимогою підписати акт погодження меж земельної ділянки в„– НОМЕР_4 СТ . КОСОГОР , який входить до складу технічної документації із землеустрою. Таке звернення було розглянуто головою правління СТ КОСОГОР ОСОБА_3, що підтверджується письмовою відповіддю від 11 листопада 2014 року, в якій викладені мотиви відмови в підписанні акту погодження меж земельної ділянки - збільшення площі земельної ділянки з 0,0407 га до 0,0693 га за рахунок включення до її складу сталевого контейнеру як частини водо насосної станції.

В усних промовах, з якими сторони виступити в судовому засіданні, ними підтверджені ті обставини, що ОСОБА_1 після отримання від представника ДП Харківський інститут землеустрою бланків актів погодження меж земельної ділянки та приймання-передачі межових знаків на зберігання передала їх голові правління садівничого товариства ОСОБА_3 при особистій зустрічі з вимогою підписати та повернути на її адресу. Про те, де та у який спосіб були виготовлені вказані акти, а також яким чином були проведені виміри чи інші технічні заходи з визначення меж земельної ділянки в„– НОМЕР_4 та встановлення межових знаків, їй, ОСОБА_1 , не відомо та вона не повідомляла суміжних землекористувачів заздалегідь про проведення таких заходів.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання погодженими межі земельної ділянки, суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що вважав встановленим, що ані позивач ОСОБА_1 , ані виконавець робіт по складанню технічної документації із землеустрою не повідомляла суміжних землекористувачів - СТ КОСОГОР і ОСОБА_2 , про проведення заходів з визначення меж земельної ділянки в„– НОМЕР_4 на місцевості. Тому вказані особи не були присутніми при визначенні суміжних меж з причин, що він них не залежали, а від так підстав стверджувати, що ними було проігноровано право участі в таких заходах немає підстав.

Суд також вказав, що позовна вимога в такій редакції фактично стосується інтересів суміжного землекористувача ОСОБА_2 , якого позивач не залучила до участі в справі в якості відповідача, що також є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками районного суду.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 55 Закону України Про землеустрій встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Порядок виконання робіт по складанню технічної документації із землеустрою регламентується Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18 травня 2010 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 2.8. Інструкції технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема: план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

За положеннями пунктів 3.1, 3.12, 3.14 Інструкції, межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Відповідно до додатку № 2 Інструкції акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання обов`язково має бути підписаний суміжними землекористувачами.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що суміжні землекористувачі не були належним чином повідомлені про проведення заходів із встановлення меж земельної ділянки позивача на місцевості.

Вказаний висновок ОСОБА_1 спростовано не було.

Колегія суддів відхиляє доводи скарги про те, що зміни до акту погодження меж земельної ділянки мають формальний зміст, а не змінюють його суті, оскільки законом встановлена чітка процедура, яка не була дотримана позивачем.

Також, нормами ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З огляду на те, що межі земельної ділянки не визначені на місцевості у встановленому законом порядку, суд вважає обраний позивачем спосіб захисту прав неналежним.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, в тому числі розпорядження землями територіальних громад.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону України Про місцеве самоврядування ).

Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування встановлено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема пунктом 34 встановлено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Вказане свідчить, що вимога про визнання погодженими межі земельної ділянки знаходиться поза межами компетенції суду. При цьому у разі відмови у погодженні межі позивач не позбавлений права на судовий захист відповідно до правого механізму, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 16 ЦК України.

Також, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про те, що позовна вимога у викладеній редакції є пред`явленою також і до третьої особи, що суперечить нормам цивільного процесуального законодавства.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-392 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 14 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено НОМЕР_4 травня 2019 року.

Головуючий суддя В.Б. Яцина

Судді колегії П.В. Кісь.

О.М. Хорошевський.