Постанова

від 14.05.2019 по справі 916/1703/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1703/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі :

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, Л.В. Лавриненко,

секретар судового засідання: В.Ю. Лук`ященко;

за участю представників учасників справи:

від Приватного підприємства „Тайфун» : Недяк А.В.

від Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області: О.О. Рашкован;

від Теплодарської міської ради Одеської області: не з`явився;

від Приватного підприємства „Юнігаз» : не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2019 року (суддя Петров В.С., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 18.02.2019 року)

у справі № 916/1703/18

за позовом Приватного підприємства „Тайфун»

до відповідачів: Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області та Теплодарської міської ради Одеської області

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство „Юнігаз»

про встановлення сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Приватне підприємство „Тайфун» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради та Теплодарської міської ради, в якій просило суд встановити Приватному підприємству „Тайфун» безоплатний і безстроковий сервітут на частину під`їздної колії протяжністю 432 м від станції Вигода - 20671 м., яка входить до складу Залізничного комплексу , який розташований за адресою: Одеська область, м. Теплодар, Промзона та належить Теплодарській міській раді Одеської області на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.08.2005 року НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Теплодарської міської ради Одеської області, в обсязі права безперешкодного користування нею, шляхом подання та прибирання залізничних вагонів через неї на залізничну під`їзну колію Приватного підприємства „Тайфун» .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що повноцінне функціонування цілісного майнового комплексу Приватного підприємства „Тайфун» неможливо без доставки скрапленого газу залізничним транспортом, а відповідач своїми діями по відмові у наданні права на встановлення сервітуту, порушує права позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.10.2018 року долучено до участі у справі № 916/1703/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство „Юнігаз» .

22.10.2018 року до Господарського суду Одеської області позивачем було подано уточнену позовну заяву про встановлення сервітуту до відповідачів Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області та Теплодарської міської ради Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Приватного підприємства „Юнігаз» , в якій Приватне підприємство „Тайфун» просило суд: залучити Теплодарську міську раду Одеської області до участі у справі в якості співвідповідача; встановити Приватному підприємству „Тайфун» безоплатний і безстроковий сервітут на частину під`їздної колії протяжністю 432 м від станції Вигода - 20671 м., яка входить до складу Залізничного комплексу , який розташований за адресою: Одеська область, м. Теплодар, Промзона та належить Теплодарській міській раді Одеської області на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.08.2005 року НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Теплодарської міської ради Одеської області, в обсязі права безперешкодного користування нею, шляхом подання та прибирання залізничних вагонів через неї на залізничну під`їзну колію Приватного підприємства „Тайфун» .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2018 року у справі №916/1703/18 прийнято уточнену позовну заяву, залучено Теплодарську міську раду до участі у справі в якості співвідповідача.

03.01.2019 року позивачем була подана до суду уточнена позовна заява, відповідно до якої він просить встановити Приватному підприємству «Тайфун» платний сервітут з компенсаційним платежем у розмірі 3150 грн. в місяць строком на 35 місяців з часу набранням рішенням суду чинності на частину під`їзної колії протяжністю 432 м та площею 2160 кв.м, від станції Вигода, яка входить до складу «Залізничного комплексу» , який розташований за адресою: Одеська область, м. Теплодар, Промзона, та належить Теплодарській міській раді Одеської області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.08.2005 року САА № НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Теплодарської міської ради Одеської області, в обсязі права безперешкодного користування нею шляхом подання та прибирання залізничних вагонів через неї на залізничну під`їзну колію Приватного підприємства «Тайфун» .

Уточнена позовна заява прийнята до розгляду місцевим господарським судом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2019 року у справі №916/1703/18 (суддя Петров В.С.) позов задоволено, встановлено Приватному підприємству „Тайфун» платний сервітут з компенсаційним платежем у розмірі 3150 грн. в місяць, строком на 35 місяців, на частину під`їзної колії протяжністю 432 м та площею 2160 кв.м, від станції Вигода, яка входить до складу „Залізничного комплексу» , який розташований за адресою: Одеська область, м. Теплодар, Промзона, та належить Теплодарській міській раді Одеської області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.08.2005 року САА № НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Теплодарської міської ради Одеської області, в обсязі права безперешкодного користування нею шляхом подання та прибирання залізничних вагонів через неї на залізничну під`їзну колію Приватного підприємства Тайфун , з моменту набрання рішенням суду законної чинності.

Рішення суду мотивовано правомірністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2019 року у справі № 916/1703/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі зазначено, що матеріали справи містять прямі докази існування інших способів задоволення потреб у користуванні залізничної під`їзної колії Приватного підприємства «Тайфун» , але суд не прийняв це до уваги, посилаючись тільки на твердження позивача та договір оренди від 15.04.2014 року № 7/2014, який було укладено між позивачем та відповідачем відносно під`їзної колії 500 м від станції Вигода, яка входила до складу «Залізничного комплексу» та діючий з 29.07.2016 року по 01.02.2017 року договір № 1-07/2016 про встановлення сервітуту на те ж саме майно.

З 2007-2008 року по 2014 рік (до моменту укладення договору оренди від 15.04.2014 року № 7/2014) позивач мав можливість та інші способи користування своїм майном. Але, в 2018 року Приватне підприємство «Тайфун» виявило неможливість користування своїм майном без частини залізничної колії, що належить Теплодарській міській раді.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги твердження відповідачів стосовно того, що Приватне підприємство «Тайфун» не заверталось до Теплодарської міської ради з приводу встановлення сервітуту до моменту звернення до суду з відповідним позовом.

Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області вказує на те, що місцевим господарським судом не було прийнято до уваги наданий витяг із Звіту про незалежну оцінку об`єкта комунальної власності: частина «Під`їзної колії від станції Вигода» протяжністю 432 м» за адресою: 65490, Одеська обл., м. Теплодар від 06.08.2018 року, згідно з яким ринкова вартість об`єкта оцінки склала 749 472 грн. 00 коп. (без ПДВ). А також судом першої інстанції не було враховано інфляційних процесів, які відбувались з 2016 по 2019 роки при визначенні компенсаційного платежу, у розмірі 3 150 грн. 00 коп., адекватним.

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу, що 14.08.2018 р. відбувся конкурс на право оренди на частину «Під`їзної колії від станції Вигода» протяжністю 432 м» , переможцем якого стало Приватне підприємство „Юнігаз» .

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі № 916/1703/18 за апеляційною скаргою Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2019 року у справі № 916/1703/18. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 року розгляд справи №916/1703/18 призначено на 23.04.2019 року об 11:00 год.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Бєляновського В.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 13.05.2019 року № 244, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Поліщук Л.В., судді Богатир К.В., Лавриненко Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 року прийнято справу № 916/1703/18 до провадження у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Поліщук Л.В., судді: Богатир К.В., Лавриненко Л.В.

23.04.2019 в судове засідання наданий відзив на апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву. Поновити пропущений строк на подання відзиву позивач просить у зв`язку з отриманням ухвали суду від 18.03.2019 лише 11.04.2019. Клопотання про поновлення строку задовольняється. Відзив залучається до матеріалів справи.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області від 02.08.2005 року № 198 Теплодарській міській раді Одеської області було видано свідоцтво від 02.08.2005 року № 712102 про право власності на «Залізничний комплекс» в цілому загальною площею 878,8 кв.м, тепловозне депо - 389,6 кв. м; допоміжний комплекс тепловозного депо - 219,4 кв. м; службово-технічний будинок - 269,8 кв. м; під`їзна колія від станції Вигода - 20671 м; під`їзна колія до бази ВРП - 5111 м; внутрішньо майданчикові залізничні колії - 13763 м, які складаються з: залізнична колія № 1, 2 проммайданчика; внутрішньо майданчикова з/колія ділянка № 1 колія № 3; залізнична колія будбази ділянка № 3, 4; залізнична колія будбази ділянка № НОМЕР_2 , 4, 5, що розташований за адресою: Одеська область, м. Теплодар, Промзона.

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майна Теплодарського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості від 02.08.2005 року №7845452 вбачається, що за Теплодарською міською радою Одеської області було зареєстровано право власності на «Залізничний комплекс» в цілому, що розташований за адресою: Одеська область, м. Теплодар, Промзона.

На підставі рішення виконавчого комітету Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області від 14.04.2008 року № 34/2008 Приватному підприємству «Тайфун» було видано свідоцтво від 28.05.2008 року № 513976 про право власності на комплекс будівель та споруд № 8, що в цілому складається з літ. «А» адміністративна будівля 42,00 кв.м, літ. «Б» будівля насосно-компресорної 201,00 кв.м загальною площею 243,00 кв.м, відображених в технічному паспорті від 18.03.2008 року, що розташовані в Березанській сільській раді Біляївського району Одеської області.

У відповідності до технічного паспорту на виробничий будинок - Газонаповнювальна станція зрідженого газу «пропан-бутан» , що знаходиться за адресою: дорога Вигода-Березань № 3, Березанська сільська рада, виготовленого 18.03.2008 року Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» , газонаповнювальна станція зрідженого газу складається з адміністративної будівлі літ. «А» загальною площею 42,00 кв.м, а також будівлі насосно-компресорної літ. «Б» площею 201,00 кв.м.

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майна від 09.06.2008 року № 19125818 за Приватним підприємством «Тайфун» було зареєстровано право власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Одеська обл., Біляївський АДРЕСА_1 , комплекс АДРЕСА_2 та споруд № 8.

Разом з тим, як стверджує позивач, вказана газонаповнювальна станція розрахована та пристосована на приймання скрапленого газу, який надходить залізничним транспортом у залізничних цистернах з магістральної залізничної гілки, а із залізничної естакади скраплений газ зливається із залізничних цистерн до зливних резервуарів, які пристосовані до приймання скрапленого газу саме з залізничних цистерн, які подаються на залізничну естакаду, тому повноцінне функціонування цілісного майнового комплексу Приватного підприємства «Тайфун» не можливо без доставки скрапленого газу залізничним транспортом.

Згідно із п. п. 1.1., 1.3. технічного паспорту залізничної під`їзної колії Приватного підприємства «Тайфун» при станції Вигода Одеської залізниці від 10.04.2007 року, залізнична під`їзна колія, яка примикає стрілочним переводом № б/н до під`їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю ППС «Тракт» , який в свою чергу примикає стрілочним переводом № 7 до приймально-відправного шляху № 3 ст. Вигода, знаходиться на балансі Приватного підприємства «Тайфун» . Під`їзна залізнична колія Приватного підприємства «Тайфун» має колійний розвиток в кількості однієї вантажно-розвантажувальної колії.

У п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.6 технічного паспорту залізничної під`їзної колії ПП «Тайфун» при станції Вигода Одеської залізниці від 2014 року зазначено, що під`їзна залізнична колія Приватного підприємства «Тайфун» використовується для вивантаження залізничних вагонів. Основний тип вагонів, що використовуються на під`їзній колії - цистерни. Під`їзна залізнична колія Приватного підприємства «Тайфун» примикає стрілочним переводом № 7 до колії № 3 станції Вигода Одеської залізниці. Межею під`їзної залізничної колії Приватного підприємства «Тайфун» є сигнальний знак «Межа під`їзної колії» , який встановлено в створі ізолюючого стику маневрового світлофору М7. Під`їзна залізнична колія Приватного підприємства «Тайфун» знаходиться на балансі підприємства. За утримання колії в технічно-справному стані відповідно вимог ПТЕ відповідальність несе Приватне підприємство «Тайфун» . Ділянка колії від стрілочного переводу № 7 до знаку «Межа під`їзної колії» протяжністю 98,0 м знаходиться на балансі залізниці.

На думку позивача, вказана під`їзна колія, яка знаходиться на балансі Приватного підприємства «Тайфун» безпосередньо не з`єднана із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією, тому сполучення із загальною мережею залізниць повинно здійснюватись через залізничну частину під`їзної колії протяжністю 432 метри, від станції Вигода - 20671 м, яка входить до складу «Залізничного комплексу» , який розташований за адресою: Одеська область, м. Теплодар, Промзона, та належить Теплодарській міській раді Одеської області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.08.2005 року САА № 712102.

Між Управлінням майна та інвестицій Теплодарської міської ради в Одеській області (орендодавець) та Приватним підприємством «Тайфун» (орендар) було укладено договір оренди майна від 15.04.2014 року № 7/2014 стосовна майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Теплодар.

Розділом 1 договору оренди було встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об`єкт оренди, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Теплодар і знаходиться на балансі управління майна та інвестицій: - ділянка з/д колій протяжністю 500 м та площею території 2750 кв.м. згідно Технічного паспорту із складу «Під`їзної колії від станції «Вигода» . Ринкова вартість об`єкту оренди згідно незалежної оцінки від 31.03.2014 року складає 108000 грн. Ціль використання майна: за призначенням.

Згідно з п. 9.1. договору оренди він укладався строком на 2 роки 11 місяців та діяв з 15.04.2014 року до 15.03.2017 року.

Орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування згідно із договором об`єкт оренди, комунальне майно, а саме: ділянка з/д колій протяжністю 500 м та площею території 2750 кв.м. згідно з Технічним паспортом із складу «Під`їзної колії від станції «Вигода» за актом приймання-передавання «Про надання в оренду комунального майна територіальної громади м. Теплодар» (додаток № 3 до договору від 15.04.2014 року №7/2014)

Рішенням Теплодарської міської ради Одеської області від 30.06.2016 року № 156-VІІ «Про затвердження договору № 1-07/2016 про встановлення сервітуту від 29.07.2016 року, складеного між Управлінням майна та інвестицій Теплодарської міської ради та Приватним підприємством «Тайфун» було затверджено договір про встановлення сервітуту від 29.07.2016 року № 1-07/2016, складений та підписаний між Управлінням майна та інвестицій Теплодарської міської ради та Приватним підприємством «Тайфун» щодо встановлення речового права Приватного підприємства «Тайфун» та уповноважених ним осіб на строкове платне користування частиною нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Теплодар та знаходиться на балансі управлінням майна та інвестицій Теплодарської міської ради, - частиною об`єкту нерухомості «Залізничний комплекс» , який розташований за адресою: Одеська область, м. Теплодар, Промзона, а саме частиною протяжністю 500 (п`ятсот) метрів під`їзної колії від станції Вигода - 20671 м.

За умовами п. 1.1 договору про встановлення сервітуту від 29.07.2016 року № 1-07/2016 предметом цього договору є встановлення речового права набувача сервітутних прав та уповноважених ним осіб на строкове користування частиною нерухомого майна, що належить до комунальної власності; обсягу речових прав щодо користування частиною нерухомого майна, що належить до комунальної власності, набувачем сервітутних прав та уповноваженими ним особами, що вони матимуть в зв`язку із встановленням Сервітуту.

У п. 1.2 договору про встановлення сервітуту від 29.07.2016 року № 1-07/2016 сторони погодили, що обсяг сервітутних прав встановлено на певний строк, а саме - 35 календарних послідовних місяців з моменту набрання цим договором чинності. Обсяг сервітутних прав не має на меті позбавлення будь-яких наявних прав або будь-яку іншу зміну обсягу прав та обов`язків, які належать надавачеві сервітутних прав як власнику нерухомого майна, що належить до комунальної власності, які встановлені чинним законодавством України.

У відповідності до п. 4.1 договору про встановлення сервітуту від 29.07.2016 року №1-07/2016 цей договір набирає чинності з моменту його підписання й діє тридцять п`ять послідовних календарних місяців.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 року у справі № 916/855/16, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2018 року, договір оренди майна від 15.04.2014 року № 7/2014 визнано недійсним на майбутнє.

31 січня 2017 року між Управлінням майна та інвестицій Теплодарської міської ради та Приватним підприємством «Тайфун» було укладено додаткову угоду до договору про встановлення сервітуту від 29.07.2016 року № 1-07/2016, у п. 1 якої у зв`язку з прийняттям 11.01.2017 року Вищим господарським судом України постанови по справі № 916/855/16 та на підставі п. 6.1 договору про встановлення сервітуту від 29.07.2016 року № 1-07/2016 за взаємною згодою сторони домовились припинити дію договору від 29 липня 2016 року № 1- 07/2016 про встановлення сервітуту з 01.02.2017 року.

Приватне підприємство «Тайфун» з метою врегулювання питання щодо встановлення сервітуту звернулося 12.07.2018 року до Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту відносно частини під`їзної колії протяжністю 500 м від станції Вигода - 20671 м, яка входить до складу «Залізничного комплексу» , який розташований за адресою: Одеська область, м.Теплодар, Промзона, та належить Теплодарській міській раді Одеської області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.08.2005 року САА № НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Теплодарської міської ради Одеської області.

Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради у своєму листі від 24.07.2018 року за вих. № 01-08/317 повідомило, що відповідно до опублікованого оголошення в газеті «Теплодарський вісник» № 14, 13 - 19.07.2018 року об`єкт комунального майна: частина під`їзної колії протяжністю 432 м від станції Вигода - 20671 м, яка входить до складу «Залізничного комплексу» пропонується на конкурсній основі у платне орендне користування та відповідно до вказаного оголошення пропозиції від потенційних орендарів приймаються протягом 10 календарних днів з дати опублікування оголошення, тобто з 13.07.2018 року. У зв`язку з цим, Управління відмовило у прийняті пропозицій Приватного підприємства «Тайфун» укласти договір про встановлення сервітуту віл 12.07.2018 року та від 16.07.2018 року.

Відмова Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради в укладанні договору сервітуту стала підставою для звернення Приватним підприємством «Тайфун» з відповідним позовом до суду.

Право позивача користування під`їзною залізничною колією відповідача вимагає врегулювання права позивача на часткове користування земельною відповідача, на якій розташована під`їзна залізнична колія, і ця суттєва обставина має бути визначена при розгляді справи в частині надання позивачу сервітуту під`їзної залізничної колії.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За приписами ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що чинне законодавство України не містить норм, які б відносили об`єкти газопроводів та залізничних колій до рухомого чи нерухомого майна, тому є неможливим віднесення до рухомого чи нерухомого газорозподільних мереж, що складаються з різних у відношенні пов`язаності із землею елементів, зокрема, якщо одні частини складної речі, якою є газорозподільні мережі, можуть бути віднесені із значними застереженнями до нерухомих, то інші - за будь-яких умов є рухомими.

Судова колегія вважає, що у даному випадку газопроводи є об`єктами, що не можуть існувати без землі та переміщення їх є неможливим без їх знецінення, що відповідає ознакам рухомого майна.

Під`їзні залізничні колпії призначені для організації транспортних залізничних перевезень, здійснюваних у технологічному циклі залізниці цілодобово; складаються ножна із кількох речей, які утворюють єдине ціле, і дають змогу використовувати цілу річ - колію як єдиний транспортний комплекс, та не можуть бути відокремлені без істотного їх знецінення і використання окремо, вбачається, що вона за своєю юридичною природою згідно зі ст. 181 Цивільного кодексу України належать до нерухомого майна.

Отже, газопроводи та під`їзні залізничні колії являють собою неподільні і складні речі.

За приписами ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 98 Земельного кодексу України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Положеннями п. п. а), б) ч. 1 ст. 99 Земельного кодексу України визначено право власників або користувачів земельних ділянок вимагати встановлення такого виду земельного сервітуту, як право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Відповідно до ст. 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з ч. 3 ст. 402 Цивільного кодексу України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо (ч.1 ст. 404 Цивільного кодексу України).

У п. 2.33 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» роз`яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 402 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 100 Земельного кодексу України суд може винести рішення про встановлення сервітуту, умови якого визначаються судом з урахуванням обставин справи. Згідно з ч. 3 ст. 402 Цивільного кодексу України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умови. У зв`язку з цим, господарським судам необхідно враховувати, що обов`язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) відповідної земельної ділянки. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), господарським судам слід відмовляти у задоволенні відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

У п.п.2.35., 2.38 цієї постанови Пленуму вказано, що у вирішенні спорів про встановлення сервітуту суд має враховувати, що обов`язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача. Складовою договору про встановлення земельного сервітуту має бути план земельної ділянки. Користування сервітуарієм чужою земельною ділянкою без відповідної технічної документації та без визначення на місцевості меж дії земельного сервітуту може бути підставою для визнання договору про встановлення земельного сервітуту недійсним у судовому порядку.

Частиною 6 ст. 21 Закону України Про Державний земельний кадастр унормовано, що відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 року № 1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру.

Підпунктом 13 п. 24 вказаного Порядку визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки, як: відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди: координати поворотних точок меж; міри ліній по периметру; площа; вид земельного сервітуту згідно із статтею 99 Земельного кодексу України та його зміст; інформація про документи, на підставі яких встановлено сервітут чи право суборенди (назва, дата та номер рішення про затвердження технічної документації із землеустрою згідно із ст. 55-1 Закону України "Про землеустрій", найменування органу (особи), що його прийняв), електронні копії таких документів; відомості про зареєстровані права сервітуту та суборенди відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 55-1 Закону України "Про землеустрій" визначає, що встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастровий план земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) копії документів, що є підставою для виникнення прав суборенди, сервітуту.

У розумінні приписів наведених норм права, потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби іншим способом. Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у особи можливості задовольнити свої потреби іншим способом, ніж встановлення права користування чужою земельною ділянкою - земельного сервітуту.

Тобто, обов`язковою умовою для встановлення сервітуту є умова щодо неможливості задоволення потреби осіб у інший (ніж встановлення сервітуту) спосіб.

Зміст сервітуту можуть складати можливість проходу, проїзду через сусідню земельну ділянку, прокладання та експлуатація ліній електропередачі, зв`язку та трубопроводів, забезпечення водопостачання та меліорації тощо.

Правомочності сервітуарію можуть реалізовуватись або у можливості вчинення певних дій (прохід, проїзд, прокладка лінійних комунікацій тощо), або у можливості вимагати від власника (володільця) майна утриматися від певних видів його використання (наприклад, не протидіяти прокладанню комунікацій), які за звичайних умов він мав би право вчиняти.

При цьому, позивач має в даному випадку довести в суді, що нормальне господарське використання його земельної ділянки неможливо без обтяження сервітутом чужого нерухомого майна, зокрема, земельної ділянки відповідача.

У позовній заяві зазначено, що потреба у встановленні сервітуту виникла у позивача у зв`язку з тим, що газонаповнювальна станція позивача розрахована та пристосована на приймання скрапленого газу, який надходить залізничним транспортом у залізничних цистернах з магістральної залізничної гілки. 3 залізничної естакади скраплений газ зливається з залізничних цистерн до зливних резервуарів, які пристосовані до приймання скрапленого газу саме з залізничних цистерн, які подаються на залізничну естакаду. Тому повноцінне функціонування цілісного майнового комплексу Приватного підприємства Тайфун не можливо без доставки скрапленого газу залізничним транспортом.

З матеріалів справи вбачається, що під`їзна колія Приватного підприємства Тайфун безпосередньо не з`єднана із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією, тому сполучення із загальною мережею залізниць здійснюється через залізничну частину під`їзної колії протяжністю 432 метри, від станції Вигода - 20671 м, яка входить до складу «Залізничного комплексу» , який розташований за адресою: Одеська область, м. Теплодар, Промзона, та належить Теплодарській міській раді Одеської області на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.08.2005 року НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Теплодарської міської ради Одеської області.

У технічному звіті про необхідність під`їзної залізничної колії сполучення станції Вигода з газонаповнювальною станцією Приватного підприємства «Тайфун» Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області у зв`язку із відсутністю будь-якого іншого залізничного під`їзду, складеного експертом Будикіним А.В., зазначено, що Газонаповнювальна станція Приватного підприємства Тайфун за адресою: дорога Вигода-Березань, Березанської сільської ради, Біляївського району Одеської області, виробничою складовою якої є забезпечення доставляння газу пропан-бутан залізничним транспортом до сховища станції, без залізничної під`їзної колії від станції Вигода за відсутністю іншого залізничного сполучення, газонаповнювальна станція як виробничий об`єкт існувати не може. Залізнична під`їзна колія має залишатись в складі об`єктів Приватного підприємства Тайфун та на його балансі.

Тобто, у позивача немає іншої можливості забезпечувати газ залізничним транспортом, інакше ніж через колії, які Теплодарській міській раді Одеської області на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.08.2005 року НОМЕР_1 .

Протягом 2014-2017 років позивач користувався спірною земельною ділянкою і залізничними коліями на праві оренди, проте з урахуванням судових рішень у справі №916/855/16, орендні відносини між Управлінням майна та інвестицій Теплдарської міської ради в Одеській області та Приватним підприємством "Тайфун" припинились 31.01.2017 року.

З метою врегулювання правовідносин щодо користування залізничною колією, Приватне підприємство Тайфун на адресу Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради в Одеській області (як особи яка уповноважена розпоряджатися вказаним майном) було направлено пропозицію укласти договір про встановлення сервітуту де додатком додавався проект договору про встановлення сервітуту.

Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради в Одеській області відмовилось від укладання договору про встановлення сервітуту, мотивуючи це тим, що було оголошено конкурс для потенційних орендарів, переможцем якого стало Приватне підприємство „Юнігаз» .

Тому, на думку відповідачів, встановлення сервітуту для позивача буде порушувати право оренди третьої особи на земельну ділянку.

Судова колегія не погоджується з таким твердженням, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодаведь передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У ч. 4 Земельного кодексу України вказано, що земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ч.5 ст.403 Цивільного кодексу України, сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

З аналізу вказаної норми, вбачається, що користування майном на підставі договору оренди та на підставі сервітуту, це не тотожні та не рівноцінні поняття, оскільки сервітут за своєю правовою природою обмежує власника речі у вчиненні перешкод для її використання іншою особою, без зміни речових прав власника щодо самої речі, а згідно договору оренди річ переходить у користування від власника цього майна, до орендаря, тобто орендар починає фактично володіти річчю. Таким чином вбачається, що відповідачі не позбавлені можливості передати колію на підставі договору оренди іншій особі, оскільки це не заборонено законом та відповідає праву власника майна на розпорядження своєю річчю.

Крім того, позивач у проекті договору про встановлення сервітут запропонував передбачити дану обставину, виклавши п. 1.2 у такій редакції: Сторони погоджуються, що укладення договору про встановлення Сервітуту не тягне за собою фактичну передачу частини нерухомого майна в користування Набувачеві сервітутних прав, а лише обумовлює надання певного обсягу речових прав щодо користування частиною нерухомого майна для задоволення потреб Набувача сервітутних прав, які не можуть бути задоволені іншим чином.

У п. 1 ст. 100 Земельного кодексу України вказано на право власника або землекористувача вимагати встановлення сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки.

За приписами ст. 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У даному випадку вбачається, що сторони не досягли згоди щодо укладання договору земельного сервітуту, тому позивач і звернувся до суду для встановлення такого сервітуту за рішенням суду.

При цьому, відповідачем не заперечувався заявлений позивачем предмет договору сервітуту (площа, межі чужої земельної ділянки, вид земельного сервітуту, строк).

З огляду на викладене, Приватним підприємством Тайфун підтверджено належними і допустимими доказами у справі свої позовні вимоги про встановлення сервітуту у судовому порядку, зокрема, те, що позивач не може використовувати своє майно та отримувати залізничні вагоні на свою колію до місць навантаження-вивантаження інакше, як шляхом проїзду через частину під`їзної залізничної колії, що належить Теплодарській міській раді Одеської області, на підтвердження чого, позивачем було отримано Технічний звіт про необхідність під`їзної колії для залізничного сполучення станції Вигода з газонаповнювальною станцією Приватного підприємства Тайфун у зв`язку з відсутністю будь-якого іншого залізничного під`їзду від 12.11.2018 року.

Щодо розміру компенсаційного платежу за користування сервітутом у розмірі 3150 грн. 00 коп. щомісячно, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що при визначенні її розміру слід виходити з того, що плата має носити адекватний характер та відповідати тим обмеженням, які зазнає власник (володілець) у реалізації свого права на обтяжене сервітутом майно. Позивач у запропонованому відповідачу проекті договору про встановлення сервітуту пропонував плату за сервітут у 3150 грн. Крім того, в договорі про встановлення сервітуту від 29.07.2016 року № 1-07/2016 сторонами було погоджено компенсаційний платіж у розмірі 3150 грн.

Апелянт, у свою чергу, не оспорив у суді першої інстанції запропонований позивачем розмір оплати і не надав свої пропозиції в цій частині.

Посилання відповідача-1 в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було враховано ринкову вартість спірного об`єкта станом на 2018 рік та інфляційних процесів за 2016-2019 рік не приймаються до розгляду, оскільки такі заперечення не надавались відповідачами у суді першої інстанції, тому суд виходив з адекватності запропонованої позивачем плати за сервітут у розмірі 3150 грн.

Судовою колегією розглянуто і відхилено доводи апеляційної скарги про те, що вимоги про укладення договору сервітуту не направлялись Теплодарській міській раді до моменту звернення до суду, з огляду на те таке.

Частина під`їзної колії протяжністю 432 метри, від станції Вигода - 20671 м, яка входить до складу «Залізничного комплексу» , який розташований за адресою: Одеська область, м. Теплодар, Промзона, та належить Теплодарській міській раді Одеської області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.08.2005 року САА №712102.

У п.п. 1.1., 1.5 Положення Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Управління утворюється Теплодарською міською радою для реалізації повноважень міської ради по управлінню комунальним майном та діє на основі комунальної власності територіальної громади м. Теплодар, від імені та в інтересах територіальної громади відповідно до закону здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Тобто, права користування спірним об`єктом надано саме Управлінню майна та інвестицій Теплодарської міської ради, до якого і звертався позивач з вимогами про укладання договору сервітуту, а до самого власника - Теплодарської міської ради позивач звернувся в ході розгляду даної справи, проте доказів погодження сервітуту учасниками справи не надано.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає порушень з боку позивача щодо звернення до відповідачів з вимогами про укладення сервітуту, а доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують вірного висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Також не обґрунтованими є посилання скаржника на те, що позивач здійснював свою підприємницьку діяльність з 2007-2008 року по 2014 рік без встановлення сервітуту, оскільки при встановленні сервітуту у судовому порядку слід виходити з необхідності у такому сервітуті на теперішній час і суд першої інстанції не повинен був досліджувати яким чином позивач здійснював свою підприємницьку діяльність з 2007 по 2014 рік.

З огляду на викладене, доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було.

Переглядаючи, в межах свої повноважень, судові рішення у даній справі, апеляційним господарським судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2019 року у справі №916/1703/18 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2019 року у справі №916/1703/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.05.2019 року.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Лавриненко