Рішення

від 21.05.2019 по справі 923/116/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2019 року, м. Херсон, справа № 923/116/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Державна інноваційна фінансово-кредитна установа

до Інститут тваринництва степових районів ім.М.Ф.Іванова "Асканія-Нова" Національний науковий селекційно-генетичний центр вівчарства

про стягнення 933 081,53 грн,

за участю:

секретаря судового засідання Бєлової О.С.,

представників сторін:

від позивача - Кисловської В.В.,

від відповідача - Вдовиченка Ю.В., Кононенка В.Г . ,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи позивача

18.02.2019 Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулася з позовом до Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова Асканія-Нова - Національний науковий селекційно-генетичний центр вівчарства про стягнення 933 081,53 грн, з яких: 752 897,10 інфляційних та 180 184,43 грн річних, нарахованих за період з 01.05.2016 по 31.12.2018 у зв`язку з невиконанням інноваційного договору № 018 від 15.06.1998 щодо сплати 2 250 000 грн основної заборгованості.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що рішенням Господарського суду Херсонської області у справі № 11/129 від 22.05.2003 за позовом Української державної інноваційної компанії в особі Херсонського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії до Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова Асканія-Нова , про стягнення 2 902 633,32 грн з Відповідача стягнута основна заборгованість у розмірі 2 250 000 грн та на даний час вона Відповідачем не сплачена, а тому на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України ним нараховані інфляційні та річні у вказаних сумах.

Під час судового розгляду справи представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.

Дії та аргументи відповідача

Відповідачем позовні вимоги не визнаються з посиланням відсутність грошового зобов`язання, оскільки у відповідності до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 грошова заборгованість у розмірі 2 902 633,32 грн підлягає погашенню за рахунок майна, а тому не є грошовою, у зв`язку з чим положення статті 625 ЦК України до спірних правовідносин не повинні застосовуватися.

Поряд з цим Відповідач вказує, що у відповідності до положень Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств, а тому виконання судового рішення у справі 11/129 не є можливим та складає форс-мажорну обставину.

Під час судового розгляду справи представники відповідача просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 20.02.2019 відкрите провадження у справі за правилами загального провадження. Цією ж ухвалою відповідачу встановлений строк (13.03.2019) надати відзив на позов, а позивачу строк (18.03.2019) для надання відповіді на відзив. На виконання вказаної ухвали відповідачем поданий відзив на позов, а позивачем відповідь на відзив.

При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що позивачем дотримані вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, а тому названі вище письмові докази прийняті судом до розгляду.

Суд також констатує, що сторонами на стадії розгляду справи по суті процесуальні клопотання не заявлялися.

Установлені судом обставини

22.05.2003 Господарським судом Херсонської області у справі № 11/129 за позовом Української державної інноваційної компанії в особі Херсонського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії до Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова Асканія-Нова про стягнення 2 902 633,32 грн прийняте рішення, за яким з Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова Асканія-Нова на користь Української державної інноваційної компанії в особі Херсонського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії стягнуто серед іншого 2 250 000 грн основного боргу.

Поряд з цим постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 11/129 прийнято рішення щодо зміни способу виконання рішення від 22.05.2003 та постановлено стягнути заборгованість за інноваційним договором № 18 від 15.06.1998 у сумі 2 845 950,61 грн за рахунок майна, що належить Інституту Асканія - Нова на праві власності.

У відповідності до положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України ці рішення є преюдиційними по відношенню до обставин даної справи, а тому установлені ними обставини не потребують повторного доказування.

Зокрема, названими судовими рішеннями судами установлено, що між Херсонським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду України (правонаступником якого є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа) та Інститутом тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова Асканія-Нова Національний науковий селекційно-генетичний центр вівчарства 15.06.1998 був укладений інноваційний договір № 018, за умовами якого Позивачем надано Відповідачу інноваційну позику у розмірі 2 250 000 грн, яка підлягала поверненню відповідно до графіку у строк до 25.12.2002. Проте, Відповідач власних зобов`язань не виконав та кошти не повернув.

Аналогічні обставини були установлені Господарським судом Херсонської області у справі № 923/350/18 за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова Асканія-Нова Національний науковий селекційно-генетичний центр вівчарства про стягнення 287 917,83 грн інфляційних та річних.

Зокрема, рішенням суду у справі № 923/350/18 від 21.06.2018 з Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова Асканія-Нова Національний науковий селекційно-генетичний центр вівчарства на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи стягнуто 220 294,04 грн інфляційних та 67 623,79 грн річних за період з 01.05.2015 по 30.04.2016, нарахованих у зв`язку з невиконанням інноваційного договору № 018 від 15.06.1998 щодо сплати 2 250 000 грн основної заборгованості.

За обліковими даними Позивача Відповідачем вказана сума заборгованості у розмірі 2 250 000 грн станом на 31.12.2019 не сплачена, а тому ним нараховані на цю суму інфляційні у сумі 752 897,10 грн за період з 01.05.2016 по 31.12.2018, а також річні у сумі 180 184,43 грн за період з 01.05.2016 по 31.12.2018.

Підводячи підсумок наведених обставин, суд стверджує, що вказаними доказами позивач підтвердив та довів факт невиконання відповідачем умов інноваційного договору № 018 від 15.06.1998 щодо несплати суми основного боргу у розмірі 2 250 000 грн станом на час розгляду справи у суді.

Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1); не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

Таким чином невиконання відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання з повернення суми позики є порушенням взятих ним на себе зобов`язань та вказаних правових положень.

Разом з тим, за змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином , а тому стягнення заборгованості з відповідача за судовим рішенням у справі № 11/129 не припинило саме зобов`язання зі сплати грошової заборгованості у сумі 2 250 000 грн, у зв`язку з чим таке прострочення існувало у тому числі у період з 01.05.2016 по 31.12.2018.

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити позивачу 752 897,10 грн інфляційних за період з 01.05.2016 по 31.12.2019, а також річні у сумі 180 184,43 грн за період з 01.05.2016 по 31.12.2018, розрахунок яких судом перевірений та він є правомірним.

Аналіз заперечень відповідача

Як зазначено вище, Відповідач вказав на відсутність грошового зобов`язання, оскільки у відповідності до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 грошова заборгованість у розмірі 2 250 000 грн підлягає погашенню за рахунок майна, а тому не є грошовою, у зв`язку з чим положення статті 625 ЦК України до спірних правовідносин не повинні застосовуватися.

Оцінюючи наведений аргумент суд зазначає, що апеляційним судом у постанові від 02.06.2016 був змінений лише спосіб виконання судового рішення, а не саме зобов`язання за договором, яке є грошовим та не може змінюватися за волею суду.

Отже, посилання Відповідача на відсутність грошового зобов`язання не є правомірними, а тому судом до уваги не приймаються.

Поряд з цим, суд вважає, що посилання Відповідача на неможливість виконання судового рішення через наявність положень Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна від 29.11.2001 № 2864, є помилковими, оскільки інфляційні та річні нараховані за невиконання грошового зобов`язання та ніяким чином не пов`язані з причинами невиконання. При цьому у відповідності до положень статті 1 названого Закону мораторій стосується застосування примусової реалізації майна та ніяким чином не обмежує необхідність виконання грошових зобов`язань іншими способами.

Судом також не приймаються до уваги посилання Відповідача на наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язання по сплаті заборгованості, оскільки платежі встановлені статтею 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів суд вважає, що Відповідач порушив договірні зобов`язання щодо сплати грошової заборгованості, у зв`язку з чим повинен сплатити позивачу 752 897,10 грн інфляційних та 180 184,43 грн річних, а тому позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 3178 від 08.02.2019 у сумі 13 996,22 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України ,

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова Асканія-Нова - Національний науковий селекційно-генетичний центр вівчарства (75230, Херсонська область, Чаплинський район, смт. Асканія-Нова, вул. Соборна, буд. 1; ідентифікаційний код 00497265) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01054 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 65-б, ідентифікаційний номер 00041467) - 752 897,10 інфляційних, 180 184,43 грн річних та 13 996,22 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено - 22.05.2019

Суддя М.К. Закурін