Постанова

від 20.05.2019 по справі 822/1891/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2019 року

Київ

справа №822/1891/15

адміністративне провадження №К/9901/10061/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду : судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом арбітражного керуючого ліквідатора ДСП "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод" Забеліна Володимира Анатолійовича , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 до комунального підприємства "Волочиське районне бюро технічної інвентаризації", Вочковецької сільської ради про визнання дій протиправними та скасування запису, за касаційною скаргою арбітражного керуючого ліквідатора ДСП "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод" Забеліна Володимира Анатолійовича на постанову Хмельницький окружний адміністративний суд у складі судді Ковальчук А.М. від 03 грудня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Загороднюка А.Г., Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П. від 27 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року арбітражний керуючий ліквідатор ДСП "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод" Забелін В.А. , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства "Волочиське бюро технічної інвентаризації", Вочковецької сільської ради, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:

- визнати протиправними дії Вочковецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області щодо звернення у комунальне підприємство "Волочиське районне бюро технічної інвентаризації" із заявою про взяття на облік майна бувшого ДСП "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод" як безхазяйного; - скасувати рішення комунального підприємства "Волочиське бюро технічної інвентаризації від 26 листопада 2006 року, реєстраційний номер 16882096, яким зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, їдальню із швейним цехом за адресою: АДРЕСА_2 , від 26 листопада 2006 року реєстраційний номер 16882091, яким зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, контору за адресою: АДРЕСА_1 , від 01 грудня 2006 року реєстраційний номер 16961777, яким зареєстровано право власності на комплекс за адресою: АДРЕСА_3; від 01 грудня2006 року реєстраційний номер 16961725, яким зареєстровано право власності на комплекс, тракторний парк за адресою: АДРЕСА_4 ;

- визнати протиправними дії комунального підприємства "Волочиське бюро технічної інвентаризації" щодо реєстрації майна бувшого ДСП "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод", як безхазяйного, а саме: комплексу ( АДРЕСА_3 ), комплексу тракторного парку (АДРЕСА_4), нежитлової будівлі, їдальні з швейним цехом ( АДРЕСА_2 ), нежитлової будівлі контори ( АДРЕСА_1 ), що зареєстровані як безхазяйні за номерами - 16961777, 16961725 , 16882096 , 16882091 ;

- визнати протиправними дії комунального підприємства "Волочиське бюро технічної інвентаризації" щодо подання в газеті "Урядовий кур`єр" від 23 грудня 2009 року № 239 про взяття нерухомого майна (комплексу по АДРЕСА_3 , комплексу тракторного парку по АДРЕСА_4, нежитлової будівлі, їдальні з швейним цехом по АДРЕСА_2 , нежитлової будівлі контори по АДРЕСА_1) на облік, як безхазяйного;

- скасувати розділ в Державному реєстрі прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі їдальні з швейним цехом ( АДРЕСА_2 ) нежитлової будівлі контори ( АДРЕСА_1 ), комплексу тракторного парку (АДРЕСА_4) комплексу ( АДРЕСА_3 );

- скасувати державну реєстрацію прав щодо об`єктів нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі, їдальні із швейним цехом, реєстраційний номер 16882096, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що здійснена на підставі рішення від 26 листопада 2006 року; нежитлової будівлі контори, реєстраційний номер 16882091, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснена на підставі рішення від 26 листопада 2006 року; комплекс реєстраційний номер 16961777, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що здійснена на підставі рішення від 01 грудня 2006 року; комплексу тракторного парку, реєстраційний номер 16961725, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , що здійснена на підставі рішення від 01 грудня 2006 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в листопаді 2009 року комунальним підприємством "Волочиське районне бюро технічної інвентаризації" взято на облік нерухоме майно, що знаходиться на території Вочковецької сільської ради, Волочиського району, Хмельницької області, як безхазяйне. Вказує, що майно, яке взято на облік, як безхазяйне, належало банкруту ДСП "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод". Тому дії відповідачів щодо взяття на облік майна як безхазяйного вважає протиправними, а тому просить задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Хмельницький окружний адміністративний суд від 03 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що подаючи до комунального підприємства "Волочиське районне бюро технічної інвентаризації" заяву про взяття на облік безхазяйного майна, рада діяла в межах повноважень, та в спосіб, передбачений законом - а саме статтею 335 Цивільного кодексу України та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, чинним на момент звернення. Отже, дії ради щодо подачі до комунального підприємства "Волочиське районне бюро технічної інвентаризації" заяви про взяття на облік безхазяйного майна не можуть бути визнані протиправними. Беручи на облік майно, як безхазяйне та подаючи оголошення в газету Урядовий кур`єр , комунальне підприємство "Волочиське районне бюро технічної інвентаризації" також діяло в межах компетенції та в спосіб, визначений законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Хмельницький окружний адміністративний суд від 03 грудня 2015 року та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, арбітражний керуючий ліквідатор ДСП "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод" Забелін Володимир Анатолійович звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 26 вересня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 822/1891/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року прийнято до свого провадження справу за позовом арбітражного керуючого ліквідатора ДСП "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод" Забеліна Володимира Анатолійовича , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 до комунального підприємства "Волочиське районне бюро технічної інвентаризації", Вочковецької сільської ради про визнання дій протиправними та скасування запису у справі № 822/1891/15 за касаційною скаргою арбітражного керуючого ліквідатора ДСП "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод" Забеліна Володимира Анатолійовича на постанову Хмельницький окружний адміністративний суд від 03 грудня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року.

Учасники справи письмових клопотань не заявляли та не інформували про наявність будь-яких нових обставин, які варто врахувати Верховному Суду під час касаційного перегляду справи, з урахуванням часу, що пройшов з моменту винесення оскаржуваних рішень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що постановою господарського суду Хмельницької області від 06 листопада 2003 року визнано боржника ДСП "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод" банкрутом і призначено ліквідатором арбітражного керуючого Забеліна В.А.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28 липня 2006 року у справі № 2/242-Б звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ДСП "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод" с. Вочківці Волочиського району, складений станом на 01 квітня 2006 року, затверджено.

ДСП "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод" с. Вочківці Волочиського району - ліквідовано.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 09 серпня 2006 року зареєстровано припинення юридичної особи за судовим рішенням - дочірнього сільськогосподарського підприємства "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод".

Крім того встановлено, що в 2006 році ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на майновий комплекс, який було задоволено рішенням Волочиського районного суду від 19 серпня 2006 року № 22ц-350.

На підставі цього рішення суду, яке вступило в законну силу, ОСОБА_2 зареєструвала право власності на майно, вказане в позові за собою.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 19 лютого 2008 року вказане вище рішення було скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

За результатами нового розгляду суд першої інстанції рішенням від 12 лютого 2009 року по справі № 2-6 2009 відмовив в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, з посиланням на те, що договір купівлі - продажу № 28/09-04 від 08 грудня 2005 року є неукладеним.

На підставі судових рішень реєстратором КП Волочиського РБТІ скасовано реєстрацію права власності на дане майно, що знаходилось у власності ОСОБА_2

ОСОБА_2 в 2010 році звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності на нерухоме майно в с. Вочківці, однак 28 липня 2010 року рішенням у справі № 2-146/10 Волочиського районного суду відмовлено в позові.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2010 року рішення суду від 28 липня 2010 року залишено без змін.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 25 липня 2011 року у справі № 2-о-102/11, яке набрало законної сили 09 листопада 2011 року, було частково задоволено заяву Вочковецької сільської ради та передано у комунальну власність нежитлову будівлю, їдальню з швейним цехом за адресою АДРЕСА_2 ; нежитлову будівлю, контору за адресою АДРЕСА_1 ; комплекс, тракторний парк за адресою АДРЕСА_4 ; комплекс за адресою АДРЕСА_3.

В лютому 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовними вимогами про визнання незаконною реєстрацію у БТІ спірного нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності Вочковецької сільської ради на вказане вище майно.

Проте рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 04 жовтня 2012 року у справі № 2/2203/267/2012, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 19 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 19 грудня 2012 року рішення від 04 жовтня 2012 року залишено без змін.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанції незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Скаржник наголошує, що Вочковецька сільська рада Волочиського району Хмельницької області звертаючись із заявою про визнання безхазяйним майном: нежитлової будівлі, їдальні з швейним цехом за адресою АДРЕСА_2 ; нежитлової будівлі, контори за адресою АДРЕСА_1 ; комплексу, за адресою АДРЕСА_4 ; комплексу за адресою АДРЕСА_3 та передачу його на облік до комунального підприємства "Волочиське районне бюро технічної інвентаризації", не врахувала той факт, що право власності на вищевказані активи банкрута ДСП "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод" набуто ОСОБА_2 , як переможцем торгів, проведених на виконання судових рішень по справі № 2/242-Б у межах процедури банкрутства ДСП "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод".

Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Хмельницький окружний адміністративний суд від 03 грудня 2015 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Вирішуючи спір у цій справі по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що такий спір є публічно-правовим та має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства. Однак, колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на дату звернення позивача до суду) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За правилами частини першої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про протиправними дії Вочковецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області щодо звернення у комунальне підприємство "Волочиське районне бюро технічної інвентаризації" із заявою про взяття на облік майна бувшого ДСП "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод" як безхазяйного.

Отже, у цій справі існує невирішений спір про право, оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом порушеного права арбітражного керуючого ліквідатора ДСП "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод" Забеліна Володимира Анатолійовича користуватися майном бувшого ДСП "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод", що виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства. Вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

За правилами пункту 2 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а в силу наведених приписів пункту 2 частини першої статті 20 ГПК України має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

За таких обставин суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб`єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що була вже сформованою на час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції та міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2016 року у справі № 21-1506во09, у якій суд вказав, що спір про визнання незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з яким, вирішено питання щодо права власності на нерухоме майно не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Вказана позиція також підтверджена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 2а-1548/10, у якій Велика Палата скасувала рішення адміністративних судів першої та апеляційної інстанцій із закриттям провадження у справі, оскільки спір у правовідносинах, що є подібними до тих, що виникли у справі, яка розглядається, не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися за правилами господарського судочинства. Зазначена практика вже є сталою і колегія суддів не знаходить підстав для відступу від такої правової позиції.

Розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства не відповідав би принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.

Намагання сторін вирішити спір про право власності на нерухоме майно, використовуючи систему адміністративних судів, або розгляд адміністративними судами такого спору в порядку КАС України є помилковим.

Саме завдання Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів ) полягає у виправлені відповідних помилок.

Колегія суддів також враховує, що згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод особи.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод особи у відповідних правовідносинах.

Законом України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної особи на ефективний судовий захист.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене право на суд разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Ґолдер проти Сполученого Королівства ( Golder v. the United Kingdom ), заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Станєв проти Болгарії ( Stanev v. Bulgaria ), заява № 36760/06, § 230).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі Доббертен проти Франції зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France, заява № 88/1991/340/413).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу арбітражного керуючого ліквідатора ДСП "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод" Забеліна Володимира Анатолійовича слід задовольнити частково, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись статтями 238, 239, 341, 344, 349, 354, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу арбітражного керуючого ліквідатора ДСП "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод" Забеліна Володимира Анатолійовича задовольнити частково.

Постанову Хмельницький окружний адміністративний суд від 03 грудня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року скасувати.

Провадження у справі за позовом арбітражного керуючого ліквідатора ДСП "Вочковецьке" ВАТ "Волочиський цукровий завод" Забеліна Володимира Анатолійовича , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 до комунального підприємства "Волочиське районне бюро технічної інвентаризації", Вочковецької сільської ради про визнання дій протиправними та скасування запису закрити.

Роз`яснити, що спір може бути розглянуто за правилами господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко