Постанова

від 13.05.2019 по справі 392/149/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 392/149/18

провадження № 61-4811св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_2 ,

відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вікторія ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області, у складі судді Кавун Т. В., від 08 листопада 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицької Л. В., Черненка В. В., від 06 лютого 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вікторія (далі - СТОВ Агрофірма Вікторія ) про визнання недійсною додаткової угоди та скасування запису про державну реєстрацію права оренди.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 28 грудня 1999 року вона набула у власність земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 8,80 га, розташовану на території Хмелівської сільської ради Маловисківського району.

13 квітня 2007 року між нею та СТОВ Агрофірма Вікторія було укладено договір оренди землі, 05 березня 2008 року укладений договір оренди набрав чинності та розпочався відлік строку оренди, 05 березня 2018 року закінчився строк, на який було укладено договір оренди. Додатковою угодою від 20 серпня 2011 року до договору оренди землі внесено зміни, зокрема перше речення пункту 8 договору оренди викладено в наступній редакції: Договір укладається на 10 років з моменту державної реєстрації даної додаткової угоди . На момент укладення додаткової угоди відлік строку оренди вже розпочався. Отже зміст додаткової угоди суперечить частині першій статті 210, частині першій статті 638, частині другій статті 792 ЦК України, статті 125 ЗК України, статям 18, 20 Закону України Про оренду землі , що є підставою для визнання вказаного правочину недійсним.

Із урахуванням зазначеного, змінивши позовні вимоги, позивач просила визнати недійсною додаткову угоду від 20 серпня 2011 року, укладену між нею та відповідачем щодо земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , скасувати запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі додаткової угоди б/н від 20 серпня 2011 року.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 19 червня 2018 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі № 236 від 05 березня 2008 року залишено без розгляду на підставі поданої позивачем заяви.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довела порушення її прав оспореною додатковою угодою. Укладаючи додаткову угоду, сторони погодили продовження строку дії основного договору оренди землі на 10 років, за взаємною згодою письмово визначили, що строк 10 років, зазначений у додатковій угоді, починає відлік після державної реєстрації додаткової угоди. Районний суд також мотивував відмову у задоволенні позову пропуском позивачем строку звернення до суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Змінено рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2018 року, виключено з мотивувальної частини рішення посилання на відмову у позові за спливом строку позовної давності. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зміна умов договору оренди відбулася за взаємною згодою сторін, яка викладена письмово в додатковій угоді, підписаній власником земельної ділянки і орендарем. Право оренди в установленому законом порядку зареєстровано державним реєстратором, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю, районний суд одночасно застосував наслідки спливу позовної давності, що є взаємовиключними підставами, оскільки остання застосовується лише за доведеності позовних вимог у разі пропуску строку та відсутності поважних причин його поновлення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що додаткова угода від 20 серпня 2011 року оспорена з підстав невідповідності пункту 1 додаткової угоди вимогам частини першої статті 210, частини першої статті 638, частини другої статті 792 ЦК України, статті 125 ЗК України, статей 18, 20 Закону України Про оренду землі , однак судами не застосовано вказані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Судами не враховано, що зміст правочину суперечить вказаним нормам законодавства. Зокрема пункт 8 договору оренди землі у редакції додаткової угоди від 20 серпня 2011 року не узгоджується із пунктом 43 договору оренди землі. Строк дії договору оренди починається після набрання ним чинності, а не з моменту державної реєстрації додаткової угоди від 20 серпня 2011 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу СТОВ Агрофірма Вікторія посилається на те, що судами правильно та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довела підстав недійсності оспореного правочину. Позивачем у касаційній скарзі не зазначено у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю є власником земельної ділянки площею 8,80 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої на території Хмелівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області (а. с. 4).

Між сторонами неодноразово укладалися договори оренди зазначеної земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 . 13 квітня 2007 року між ними укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на 10 років, який набирає чинність після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір зареєстровано 05 березня 2008 року (а. с. 56-58).

Пунктом 43 умов вказаного договору оренди передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

20 серпня 2011 року сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 13 квітня 2007 року (а. с. 59).

Відповідно до умов вказаної додаткової угоди, сторони дійшли згоди щодо внесення у договір оренди земельної ділянки від 13 квітня 2007 року наступних змін та доповнень:

- згідно пункту 1 перше речення пункту 8 договору оренди викладено у наступній редакції: Договір укладається на 10 років з моменту державної реєстрації даної додаткової угоди .

- пунктом 2 сторони узгодили, що пункт 40 договору оренди слід викласти у наступній редакції: Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для змін умов або розірвання договору .

- у відповідності до пункту 5 додаткова угода набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації.

Державна реєстрація речового права на підставі додаткової угоди здійснена 30 березня 2015 року (а. с. 60).

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 вказаного Закону передбачено істотні умови договору оренди, серед яких і строк дії договору оренди.

Згідно частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України Про оренду землі зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого в незміненій частині погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки зміна умов договору оренди від 13 квітня 2007 року, який було зареєстровано 05 березня 2008 року, відбулася за взаємною згодою сторін, шляхом укладення сторонами додаткової угоди 20 серпня 2011 року, яка підписана власником земельної ділянки та орендарем.

Укладаючи додаткову угоду сторони погодили її умови, зокрема у пункті 1 визначили термін дії договору оренди строком на десять років з моменту державної реєстрації додаткової угоди.

За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що положення додаткової угоди не суперечать вимогам чинного законодавства та відповідають принципу свободи, є правильними.

Підстави для визнання додаткової угоди недійсною відсутні, що свідчить і про відсутність підстав для скасування запису про державну реєстрацію речового права відповідача з визначених позивачем підстав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення районного суду в незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. Судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки про задоволення позовних вимог на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2018 року в незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников О. В. Білоконь С. Ф. Хопта