Рішення

від 22.05.2019 по справі 400/837/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2019 р. № 400/837/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону, вул. Нікольська, 18-а, м. Миколаїв, 54030

в інтересах держави в особі:Державного концерну "Укроборонпром", вул. Дегтярівська, 36, м. Київ, 04119 державного підприємства "Український радіотехнічний інститут", вул. Кірова, 238, м. Миколаїв, 54031

до відповідача:Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056

про:визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов від 06.03.2018, від 19.10.2018,

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Миколаївського гарнізону звернувся з позовом в інтересах державного концерну "Укроборонпром" (далі - Концерн) та державного підприємства "Український радіотехнічний інститут" (далі - Радіотехнічний Інститут) до Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - відповідач, ДВС) про: визнання протиправними дій та зобов`язання утриматися від вчинення нових дій в подальшому, що полягають у зверненні стягнення на нерухоме майно Радіотехнічного Інституту у зведеному виконавчому провадженні № 55471378; визнання протиправними та скасування постанов від 06.03.2018 р. і від 19.10.2018 р. про опис та арешт майна боржника.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконанні відповідача перебуває зведене виконавче провадження № 55471378 про стягнення з Інституту коштів, в межах якого 06.03.2018 р. і 19.10.2018 р. винесено постанови про опис та арешт майна боржника, а саме нерухомості, що належить боржникові. Дії державного виконавця прокурор вважає протиправними, оскільки Інститут включено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. А відтак, до такого майна не можуть вчинятися будь-які дії по примусовому стягненню, наслідком яких може бути відчуження. Окрім того, Прокурор зазначає, що до підприємства, яке є державним та входить до складу концерну Укроборонпрому , має бути застосований мораторій, відповідно до Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

06.05.2019 р. відповідач подав відзив, де зазначив, що до складу боргу Інституту входить заборгованість по заробітній платі, відтак, дія мораторію, встановлена ч. 1 ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (далі - Закон № 2864), не поширюється на застосування примусової реалізації майна Інституту. Таким чином, дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваних постанов є цілком законними, а постанови відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закону № 1404) та Закону № 2864. Окрім того, відповідач зауважує, що посилання Прокурора на положення ЗУ Про приватизацію ніяким чином не можуть впливати на дії державного виконавця під час проведення примусового виконання рішень судів. Крім того, відповідач зазначає, що Концерн Укроборонпром є самостійним позивачем в рамках зведеного виконавчого провадження та на виконані є виконавче провадження про стягнення з Радіотехнічного інституту на корить Концерна Укроборонпром 128 тис. грн, а відтак Концерн Укроборонпром користується всіма правами та обов`язками сторони виконавчого провадження та не обмежений своєчасно оскаржувати дії та процесуальні рішення державного виконавця, але він не скористався своїм правом на звернення до суду ні цього разу, ні в попередні рази (коли на виконані перебували виконавчі документи та державним виконавцем було описано, виставлено на прилюдні торги нерухомість боржника, та через нереалізацію виконавчі документи були повернуті стягувачам без виконання). За таких обставин, виникає сумнів процесуальної правомірності подання Прокурором позову до суду в інтересах Концерна Укроборонпрома (стягувача у виконавчому провадженні) та одночасно в інтересах Радіотехнічного Інституту (боржник у виконавчому провадженні), тобто, прокурор виступає в суді позивачем в інтересах і стягувача ВП і боржника ВП одночасно, що за правовою природою є неприпустимим, бо стягувач та боржник мають взаємовиключні інтереси.

16.05.2019 р. прокурор подав відповідь на відзив, в якій вказав, що відповідач не взяв до уваги обмеження, які регламентуються нормами ч. 1 ст. 1 Закону № 2864, а саме: за виключенням об`єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації. Саме під це обмеження підпадає Інститут.

16.05.2019 р. Концерн подав письмові пояснення, відповідно до яких також наголошує на тому, що Інститут включено до переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, відтак, на його майно поширюється дія мораторію, передбаченого Законом № 2864. Фактичне використання цього майна в господарській діяльності підприємства не має визначального значення. Спеціальним законом щодо спірних правовідносин є Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а не Закон № 1404.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Інститут є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, та переданим в управління Концерну (а. с. 19).

На виконанні ДВС перебуває зведене виконавче провадження № 55471378 з виконання 85 виконавчих проваджень про стягнення з Інституту коштів на загальну суму 4112357,15 грн, у тому числі, 45 виконавчих документів по стягненню заборгованості по заробітній платі на загальну суму 2251525,38 грн. Крім того, до зведеного виконавчого провадження входить виконавче провадження № 55902061 по виконанню наказу Господарського суду Миколаївської області від 13.11.2015 р. № 915/1436/15 про стягнення з Інституту боргу в сумі 128909,68 грн на користь Концерну. Тобто, Концерн виступає стягувачем у виконавчому провадженні.

Постановою головного державного виконавця Чмих Л.В. від 06.03.2018 р. описано та накладено арешт на майно Інституту, а саме: частини нежитлових приміщень третього поверху (літера "А5") будівлі по вул. Троїцька, 238 м. Миколаєва, загальною площею 518,8 м 2 (а. с. 14-15).

Постановою головного державного виконавця Чмих Л.В. від 19.10.2018 р. описано та накладено арешт на майно Інституту, а саме: частини нежитлових приміщень третього поверху (літера "А5") будівлі по вул. Троїцька, 238 м. Миколаєва, загальною площею 192,35 м 2 (а. с. 16-17).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону № 1404 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення (ч. 5 ст. 48 Закону № 1404).

Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" Інститут включено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" нерухоме майно державної власності, що не підлягає приватизації, не може бути відчужене, вилучене і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

Крім того, прокурор вважає, що на майно Інституту поширюється дія Закону № 2864, відповідно до ч. 1 ст. 1 якого встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Однак, суд не може погодитися з такою позицією Прокурора, оскільки ст. 2 Закону № 2864 передбачено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, з метою виконання рішень суду щодо виплати заробітної плати дія мораторію на примусову реалізацію майна (в тому числі нерухомого) не розповсюджується.

Суд критично оцінює позицію Прокурора щодо посилання на ч. 9 ст. 11 ЗУ Про управління об`єктами державної власності , в частині того, що оскільки об`єкти нерухомості боржника включені до переліку об`єктів прав державної власності та не підлягають приватизації, то примусове відчуження в межах зведеного виконавчого провадження є неприпустимим. Така позиція Прокурора спростовується тим, що Закон № 2864 є спеціальним законом для державного виконавцям під час здійснення примусового виконання виконавчих проваджень на користь стягувачів по заробітній платі, а відтак спеціальні Закони має перевагу застосування у даному у випадку перед загальними нормами права, оскільки саме спеціальний закон спрямований на захищення конституційних прав осіб на отримання оплати за свою працю, яке вже порушене підприємством - стягувачем під час невиплати ним своєчасно заробітної плати.

У ході розгляду справи судом встановлено, що до зведеного виконавчого провадження № 55471378 входять виконавчі документи по стягненню заборгованості по заробітній платі на загальну суму 2251525,38 грн (43 виконавчі провадження).

Відтак, дії відповідача щодо проведення опису та арешту нерухомого майна боржника з метою задоволення вимог стягувачів по виконанню рішень судів щодо стягнення заробітної плати є правомірними та оскаржувані постанови від 06.03.2018 р. і від 19.10.2018 р. про опис та арешт майна боржника прийняті Відповідачем правомірно.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів правомірність оскаржуваних постанов, що має наслідком відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону (вул. Нікольська, 18-А, м. Миколаїв, 54030) в інтересах державного концерну "Укроборонпром" (вул. Дегтярівська, 36, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 37854297) та державного підприємства "Український радіотехнічний інститут" (вул. Троїцька, 238, м. Миколаїв, 54031, ідентифікаційний код 14308598) до Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 34993225) про визнання протиправними дій та зобов`язання утриматися від вчинення нових дій, що полягають у зверненні стягнення на нерухоме майно ДП "Український радіотехнічний інститут" у зведеному виконавчому провадженні № 55471378, визнання протиправними та скасування постанов від 06.03.2018 р. і від 19.10.2018 р. про опис та арешт майна боржника - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 22.05.2019 р.

Суддя Н. В. Лісовська