Рішення

від 15.05.2019 по справі 531/1168/18

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 531/1168/18

Номер провадження 2/540/43/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2019 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Косик С.М.

за участю: секретаря Ткач Н.М.

позивача, представника позивачів ОСОБА_1

представника позивачів ОСОБА_2

представника відповідача Сергієнка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Приватного сільськогосподарського підприємства Перемога про визнання договорів оренди землі недійсними,

відповідно до ч.1 ст.268 ЦПК України в судовому засіданні 15.05.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення, -

в с т а н о в и в :

у серпні 2018 року з Карлівського районного суду Полтавської області до Машівського районного суду Полтавської області надійшла дана позовна заява за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в якому вони посилаються на те, що на початку 2007 р. між сторонами терміном на 10 років були укладені договори оренди належних позивачам земельних ділянок, що знаходяться на території Верхньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області. Відлік строку оренди землі розпочинається від дати підписання сторонами акту прийняття-передачі земельних ділянок в оренду. Позивачами зазначено, що орендар відразу не віддав їм примірники укладених договорів та акти приймання-передачі земельних ділянок. Таким чином, відповідач, як орендар грубо порушив умови договорів і законодавство України, оскільки державну реєстрацію договорів здійснив лише 14.09.2009 р., а протягом попередніх років земельні ділянки використовував незаконно, чим порушив п.40 Договорів, де вказано, що вони набирають чинності після підписання сторонами і їх державної реєстрації. За таких обставин, позивачі по закінченню строку на який було укладено договори звернулися до орендаря з письмовою заявою про розірвання договорів, натомість прибувши на свої земельні ділянки побачили, що орендар здійснює її обробіток і не бажає припинити їх дію, після чого позивачі зверталися до правоохоронних органів. Так, примірники договорів позивачі отримали лише у кінці 2016 року в яких помітили недоліки у їх оформленні і підробку документів, яка полягає в тому, що на першому аркуші не було зазначено дату, місяць і рік укладення договорів, а у актах прийняття-передачі земельних ділянок зроблено підробку, де переправлено ручкою дату складання актів з 2007 р. на 2009 р. Факти підробки документів підтверджуються висновками експертиз та іншими доказами. Таким чином, позивачі вважають, що укладені ними договори є недійсними, оскільки було грубо порушено законодавство України у сфері земельних правовідносин, невиконання умов договору, обманних дій, що позбавило позивачів права власності на земельні ділянки протягом 10 р., чим завдано їм суттєвих збитків.

Враховуючи вищевикладене, позивачі просять визнати договори оренди землі б/н, б/д, укладені між ПСП Перемога та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на початку 2007 р. недійсними оскільки зі сторони відповідача, орендаря ПСП Перемога були допущені грубі порушення законодавства України, умов договорів та обману при укладенні договорів та стягнути з відповідача витрати по даній справі кожному із позивачів по 704,80 грн понесені ними по сплаті судового збору.

Відповідач направив до суду відзив, у якому просить залишити позов без розгляду у зв`язку зі зловживанням позивачів процесуальними правами або відмовити в позові повністю (а.с. 227-234 т.1). В обґрунтування своїх доводів зазначив, що договори були підписані у березні 2009 року, але позивачем не вказано в чому виявилося порушення ст. ст. 125 ч.2, 210, 211 ЗК України, які визначають право на оренду та підстави недійсності угод і відповідальність, а також п. 43 Договорів, які вказують на дату набуття ними чинності. Відповідач також не погоджується з тим, що він вводив позивачів в оману, оскільки невідомо, які договори надавалися експерту для дослідження, оскільки примірник відповідача не досліджувався, хто саме замінив перші аркуші договорів позивача, з якою метою та чи підтверджує факт заміни внесення будь-яких змін до договору невідомо. Таким чином, з висновку експерта встановити ці обставини неможливо. Крім цього, договори оренди між позивачами та відповідачем підписані у березні 2009 року, а зареєстровані у вересні 2009 року і саме у вересні були підписані акти приймання-передачі. В послідуючому, шляхом укладення додаткових угод у серпні 2011 року до них були внесені зміни і договір та додаткова угода є чинними. Крім цього, позивач ОСОБА_4 не подала суду всієї інформації, так як 13.04.2018р. між нею, відповідачем та новим орендарем ТОВ АГРО-КРАЙ укладена додаткова угода за умовами якої вказане ТОВ приймає на себе права та обов`язки нового орендаря, тим самим не вірно визначила відповідача.

Позивачі направили заперечення на відзив (а.с. 42-56 т.2), в якому зазначили, що факт укладення договорів у 2007 році підтверджується відомостями про виплачені доходи та утримані податки про отримання з 2007 році позивачами орендної плати, звітністю орендаря перед податковою. Водночас дати вказані в договорах наданих відповідачем це просто шахрайські дії. Про додаткові угоди позивачам нічого не відомо, так як ОСОБА_3 і ОСОБА_4 їх не підписували, а угода за 2011 рік не зареєстрована, а тому не має юридичної сили, також ніякої додаткової угоди з іншим орендарем ОСОБА_4 не підписувала.

21.08.2018р. у справі відкрито провадження (а.с. 109 т.1).

07.09.2018р. та 07.02.2019р. представник відповідача подав клопотання про витребування оригіналів документів та виклик позивачів (а.с. 226 т.1, а.с. 31 т.2).

12.02.2019р. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подали заяви про розгляд справи без їх участі (а.с. 39, 40 т.2).

12.02.2019р. за ухвалою суду підготовче провадження закрито (а.с. 59 т.2).

У судовому засіданні позивач та представники позивачів позов підтримали та наполягали на його задоволенні з підстав, викладених у позові та інших заявах по суті, посилаючись на укладення договорів та додаткових угод із застосуванням обману зі сторони відповідача - відсутність дати укладення договорів, підробка першої сторінки правочинів, користування відповідачем землею з 2007 року та проведення державної реєстрації тільки у 2009 році, незважаючи на заборону користуватися земельною ділянкою до державної реєстрації, вважали що суд не має брати до уваги додаткові угоди, оскільки вони просять визнати недійсними основні договори оренди землі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, покликаючись на укладення між позивачами та ПСП Перемога у березні та вересні 2009 року договорів оренди землі, до яких у 2008 році внесено зміни та які на даний час діють, оскільки строк дії договорів слід рахувати з часу їх державної реєстрації. Крім того, позивач ОСОБА_4 уклала додаткову угоду з іншим підприємством строком до 2027 року, інші позивачі також уклали додаткові угоди в 2010 році з ПСП Перемога . Пояснив, що кримінальне провадження по факту підроблення документів закрито, такого факту не було установлено та підприємство не уповноважене проводити державну реєстрацію.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази у справі, прийшов до такого висновку.

Судом установлено, що позивачі є власниками земельних ділянок, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованих на території Верхньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, площею по 4, 00 га кожен, що підтверджується державними актами на право власності на землю серії НОМЕР_1 від 26.05.2001р., Р1 № 520165 від 26.05.2001р., Р1 № 520163 від 26.05.2001р. (а.с. 81-83 т.1).

Між позивачами та ПСП Перемога були укладені договори оренди земель строком на 10 років, які зареєстровані у Карлівському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.05.2009р. за номерами 040955600135, 040955600106 та 01.09.2009р. за номером НОМЕР_2 (а.с.11-14, 52-55, 68-69 т.1).

З примірників договорів позивачів та Міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районі вбачається, що дата їх укладення відсутня, а з примірників договорів відповідача видно, що вони укладені 09 та 03 березня 2009 року (а.с. 242-243, 249-250 т.1, а.с. 1-2 т.2).

Як убачається з актів прийому-передачі, наданих відповідачем 14 та 01 вересня 2009 року було здійснено передачу вищевказаних земельних ділянок в оренду відповідачу, але з примірників договорів позивачів та Міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районі вбачається, що дата їх укладення відсутня, вказаний лише рік - 2007 (а.с. 15, 56, 70, 244, 251 т.1, а.с. 3 т.2).

На підтвердження своїх доводів позивачами надано висновок судово-технічної експертизи документів № 1886 від 04.05.2018р. виконаного в межах кримінального провадження № 12017170180000253 згідно якого, в договорах оренди між позивачами та відповідачем вносились зміни шляхом зміни першого аркушу (а.с. 26-34 т.1).

За постановою слідчого СВ Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області від 25.06.2018р. провадження було закрито у зв`язку з відсутністю в діях працівників ПСП Перемога ознак злочину, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України, оскільки між сторонами вбачаються цивільно-правові відносини (а.с. 35-36 т.1).

Водночас суд визнає слушними доводи відповідача про те, що для проведення дослідження надаються оригінали всіх документів, що визначено п. 3.2.1. Науково-методичнихрекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Відповідно до ч.1 ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За змістом параграфу 6 глави 5 ЦПК України, висновок експерта буде належним доказом якщо він виконаний за ухвалою суду або замовленням учасника процесу. Крім цього, у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, якщо він складається за замовленням учасника справи (ч.5 ст. 106 ЦПК).

Таким чином, суд визнає недопустимим доказом вказаний висновок експерта, оскільки він проведений в рамках кримінального провадження, а не відповідно до вимог ЦПК з дотриманням прав учасників справи.

Даючи оцінку доводам позивачів про порушення їхніх прав при укладенні договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ч.1 цього Кодексу передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Надані сторонами договори оренди свідчать, що свого часу позивачі дійшли згоди про передачу відповідачу в оренду своїх земельних ділянок, що засвідчили своїми підписами.

З відомостей про отримані позивачами доходи та виплачені податки (а.с. 21-24 т.1) вбачається, що орендну плату від ПСП Перемога вони почали отримувати з третього кварталу 2007 року, що свідчить про те, що саме у 2007 році між сторонами склалися орендні відносини.

Відповідно до ч.2 ст. 125 ЗК України (в редакції станом на 2007 рік), право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно п.п. 40, 41 спірних договорів оренди, договір набирає чинності після підписання сторонами, укладається в трьох примірниках, по одній для кожної зі сторін, а третій зберігається у органі, який проводить державну реєстрацію. Пунктом 10 договорів визначено, що вони укладені на 10 років.

Разом з тим, пунктом 31 вказаних договорів передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

А тому 05 серпня 2010 року між відповідачем та позивачами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладені додаткові угоди, які зареєстровані 10.12.2010р. у Карлівському РВ Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК за умовами яких сторони дійшли згоди, що строк договору становить 10 років, розмір орендної плати - 4, 2% від нормативної грошової оцінки та вони є невід`ємною частиною договорів від 01 та 14.09.2009р. (а.с. 252 т.1, а.с. 4 т.2).

Через рік, 04 та 05 серпня 2011 року між відповідачем та позивачами (а.с. 245, 253 т.1, а.с. 5 т.2) укладені додаткові угоди до договорів оренди землі за змістом яких сторони дійшли згоди, що орендна плата складає 6, 5 % від нормативної грошової оцінки, а інші умови залишаються незмінними. Додаткові угоди з позивачем ОСОБА_3 зареєстровані 02.02.2019р. про що свідчать оригінали Витягу з Державного реєстру речових прав № 155171579 та № 155170369 від 05.02.2019р.

В той час, додаткова угода з позивачем ОСОБА_4 не зареєстрована, але 13 квітня 2018 року між нею, відповідачем - ПСП Перемога та третьою стороною - ТОВ Агро-Край (Новий орендар) укладена додаткова угода за умовами якої права та обов`язки за договором оренди від 14.09.2009р. перейшли до Нового орендаря. Дана угода зареєстрована 08.05.2018 року (а.с. 9-10 т.2).

Позивачі заперечували факт укладення додаткових угод як з відповідачем так і іншою особою, натоміть доказів на спростування доводів відповідача не надали, клопотання про призначення експертиз на спростування своїх підписів не заявили, а відтак, суд визнає їх доводи безпідставними, а додаткові угоди належними доказами у справі.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 216 цього Кодексу визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ч.1 ст. 229 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 20 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз`яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним (роз`яснення пункту 20 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

За таких обставин, враховуючи те, що позивачі власноруч підписали спірні договори оренди, чим засвідчили свою згоду з їх змістом, шляхом підпису, що свідчить про ознайомлення та згодою із запропонованими умовами, після чого у 2010 та 2011 роках позивачі-2, 3, а позивач ОСОБА_4 також і в 2018 році уклали додаткові угоди щодо зміни строку та розміру орендної плати тим самим підтвердили свою волю на продовження договірних відносин з відповідачем, доказів вчинення цього правочину під впливом обману з боку відповідача не надали, а законних підстав його недійсності судом не встановлено, а відтак суд приходить до висновку що у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.

В той час, оскільки між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем орендні відносини припинилися у травні 2018 року, шляхом заміни іншим орендарем, натомість представники позивача наполягали на розгляді тільки договору оренди, без урахування додаткової угоди, а відтак у її позові відмовити, оскільки він поданий до неналежного відповідача.

Щодо інших аргументів сторін, суд зауважує, що вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Крім цього, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на те, що позивачам у задоволенні позову відмовлено, а відтак відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати на їх користь стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ПСП Перемога про визнання договорів оренди землі недійсними - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач-1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Щетово Антрацитовського району Луганської області, житель: с. Верхняя Ланна Карлівського АДРЕСА_1 Полтавської області, паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 від 11.12.1999 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Позивач-2 НОМЕР_5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Верхняя Ланна Карлівського району Полтавської області, житель: АДРЕСА_2 . Верхняя Ланна АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_6 від 23.05.1997 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Позивач-3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Верхняя Ланна Карлівського району Полтавської області, зареєстроване місце проживання (згідно паспортних даних): АДРЕСА_4 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_6 , інші відомості відсутні.

Відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Перемога , місце знаходження: с. Верхня Ланна Карлівського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 03770939.

Повний текст Рішення складено 22.05.2019 року.

Суддя С.М.Косик