Постанова

від 22.05.2019 по справі 640/19367/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19367/18 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ганечко О.М.,

суддів Сорочка Є.О.,

Федотова І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Громадської організації Квартал Пушкінська-Велика Васильківська на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2019 у справі за адміністративним позовом Громадської організації Квартал Пушкінська-Велика Васильківська до Київська міська рада, третя особа - Орган самоорганізації населення Будинковий комітет Квартал Пушкінська-Червоноармійська , про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Громадська організація Квартал Пушкінська-Велика Васильківська звернулась до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа - Орган самоорганізації населення Будинковий комітет Квартал Пушкінська-Червоноармійська , у якому просила:

- визнання протиправною бездіяльність відповідача в частині дострокового припинення повноважень органу самоорганізації населення Будинковий комітет Квартал Пушкінська-Червоноармійська ;

- зобов'язання відповідача прийняти рішення про дострокове припинення повноважень органу самоорганізації населення Будинковий комітет Квартал Пушкінська-Червоноармійська .

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

У відповідності до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Шевченківською районною у місті Києві радою 13.07.2006 прийнято рішення № 40 Про дозвіл на створення органу самоорганізації населення будинкового комітету Квартал Пушкінська-Червоноармійська , п. 1 якого визначено, що Шевченківська районна у місті Києві рада надала дозвіл на створення органу самоорганізації населення Шевченківського району м. Києві та визначила його назву: будинковий комітет Квартал Пушкінська-Червоноармійська .

Як зазначає позивач, адвокат Громадської організації Квартал Пушкінська-Велика Васильківська звернувся із адвокатським запитом до Київської міської ради та Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про надання інформації щодо реорганізації (перебудови) та відселення мешканців будинку № 43-Б по вул. Пушкінська у м. Києві.

Листом від 24.09.2018 № 109/03/25-8862 Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила, що у 2009 році Посольством Естонії в Україні викуплені житлові приміщення площею 344,37кв.м у житловому будинку № 43-Б по вул. Пушкінській у Шевченківському районі м. Києва для свого розміщення.

Надалі, на підставі рішення Київської міської ради № 57/5444 від 24.02.2011 Посольству Естонської Республіки в Україні передано безоплатно у власність сходові клітини площею 28,3кв.м та горище площею 174 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 43-Б, що на думку позивача є реорганізацією вказаного будинку, а тому, є самостійною підставою для дострокового припинення повноважень третьої особи.

Як зазначає позивач, повноваження щодо припинення третьої особи відповідач не виконує.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною щодо дострокового припинення повноважень органу самоорганізації населення Будинковий комітет Квартал Пушкінська-Червоноармійська та необхідністю зобов'язання відповідача прийняти рішення про дострокове припинення повноважень органу самоорганізації населення Будинковий комітет Квартал Пушкінська-Червоноармійська , позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки дозвіл на створення органу самоорганізації населення будинкового комітету Квартал Пушкінська-Червоноармійська було надано Шевченківською районною у місті Києві радою, а тому, відповідач жодної бездіяльності щодо прийняття рішення про припинення органу самоорганізації населення будинкового комітету Квартал Пушкінська-Червоноармійська не вчиняв.

Крім того, звертаючись до суду з позовом щодо оскарження, зокрема, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, позивач не зазначив, які його права чи інтереси порушені Київською міською радою, що дає підстави стверджувати про те, що відповідачем жодним чином не було і не могло бути порушено ні права, ні інтереси Громадської організації Квартал Пушкінська-Велика Васильківська , натомість, спірні відносини, заявлені позивачем в позовній заяві, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач не має публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняття відповідного рішення, яке заявлене позивачем, як зобов'язання вчинити дії, стосується іншої особи, а не позивача.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з приписами ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони , за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень ; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років , коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Слід звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 13.06.2018 у справі № 819/362/16, у якій вказано, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 826/27224/15, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Колегія суддів констатує, що позивач у своїй позовній заяві зазначає, що Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація листом № 109/03/225-886 повідомила позивача, що у 2009 році Посольством Естонії в Україні викуплені житлові приміщення площею 344,37 кв.м. у житловому будинку № 43-6 по вул. Пушкінській у Шевченківському районі для свого розміщення.

В подальшому, на підставі рішення Київської міської ради від 24.02.2011 № 57/5444 Про передачу у власність Посольству Естонської Республіки в Україні місць загального користування у житловому будинку № 43-б на вул. Пушкінській Посольству Естонської Республіки в Україні було передано у власність сходові клітини площею 28,3 кв.м та горище площею 174 кв.м.

При цьому, жителі будинку № 43-б по вул. Пушкінській у м. Києві були відселені самостійно у зв'язку із відчуженням своїх прав на нерухоме майном, а враховуючи, що реорганізація завжди зміна структури власності та цільового призначення нерухомого майна, то фактично відбулась реорганізація цього будинку. Як наслідок, реорганізація будинку №43-б по вул. Пушкінській у м. Києві, пов'язана із відселенням його мешканців, на думку позивача, є підставою для дострокового припинення повноважень Органу самоорганізації населення Будинковий комітет Квартал Пушкінська-Червоноармійська .

Як вже зазначалось, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.

На відміну від зазначеного, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Натомість, колегія суддів вважає, що спірні відносини, заявлені позивачем в позовній заяві, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки Київська міська рада не має публічно-правових відносин саме з позивачем, а прийняття відповідного рішення, яке заявлене позивачем як зобов'язання вчинити дії, стосується іншої особи, а не позивача.

Таким чином, за своєю суттю, предметом розгляду даної справи є не сама по собі бездіяльність відповідача, а питання реорганізації будинку, в межах якого діє орган самоорганізації населення (третя особа), що пов'язана з відселенням його мешканців, що, в свою чергу, виключає можливість розгляду вказаного спору судами адміністративної юрисдикції.

Щодо доводів апелянта про те, що у даній справі бездіяльність відповідача виражається у невиконанні владних управлінських функцій у частині повноважень щодо припинення органів самоорганізації населення, колегія суддів вказує на те, що з суті та характеру позовних вимог та їх обґрунтувань вбачається, що у даному випадку наявний спір щодо припинення органу самоорганізації населення Будинковий комітет Квартал Пушкінська-Червоноармійська , а не перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішення та вважає, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки в ньому порушено саме питання приватно-правових відносин, а тому, він повинен розглядатись у суді господарської юрисдикції, що є самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у даній справі, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушені норми процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 19, 243, 315, 319, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Громадської організації Квартал Пушкінська-Велика Васильківська - задовольнити частково .

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2019 - скасувати .

Провадження у справі № 640/19367/18 за адміністративним позовом Громадської організації Квартал Пушкінська-Велика Васильківська до Київська міська рада, третя особа - Орган самоорганізації населення Будинковий комітет Квартал Пушкінська-Червоноармійська , про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язати вчинити дії закрити .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов