Ухвала

від 22.05.2019 по справі 159/1257/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань встановлення судового контролю

22 травня 2019 рокуЛьвів№ 857/385/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Іщук Л. П. суддів -Кухтея Р. В. Обрізка І. М.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Зеленської сільської ради Ковельського району Волинської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року визнано неправомірними дії Зеленської сільської ради Ковельського району Волинської області щодо відмови у задоволенні клопотання та ненадання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на території села Воля Ковельська, зобов`язано Зеленську сільську раду Ковельського району Волинської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на території села Воля Ковельська з врахуванням правових позицій та висновків, викладених у судовому рішенні, стягнуто 10 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року в частині зобов`язання вчинити дії та ухвалено в цій частині нову постанову, якою зобов`язано Зеленську сільську раду Ковельського району Волинської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на території села Воля Ковельська.

19 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, в якій покликається на те, що відповідне судове рішення набрало законної сили 19 листопада 2018 року, однак, станом на 13 лютого 2019 року відповідачем не виконане, незважаючи на те, що протягом вказаного періоду відбулося дві сесії Зеленської сільської ради Ковельського району Волинської області, до порядку денного яких питання виконання судового рішення у справі № 159/1257/18 не включалось.

Учасники справи в судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Суд відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив здійснювати розгляд заяви в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи заяви про встановлення судового контролю, суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою - четвертою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Такі ж норми передбачені статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з частинами першою, другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, вказаною нормою передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, зазначена процесуальна дія є диспозитивним правом суду, яка може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з тим, правові норми, закріплені у частині першій статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, кореспондуються з положеннями, зокрема, підпункту ґ пункту 4 частини першої статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Таким чином, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі.

Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові від 31 липня 2018 року у справі № 235/7638/16-а.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не заявляв клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Більше того, з поданої позивачем заяви не вбачається, а судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення, так як згідно з долученої до такої заяви копії листа від 04 лютого 2019 року № 97 Зеленська сільська рада Ковельського району Львівської області повідомила позивача про те, що відповідне судове рішення буде розглянуте на черговій сесії сільської ради.

Оскільки позивач не навів обґрунтувань та не надав доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням постанови суду від 19 листопада 2018 року.

Керуючись статтями 241, 242, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року у справі № 159/1257/18.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Л. П. Іщук судді Р. В. Кухтей І. М. Обрізко