Постанова

від 15.05.2019 по справі 640/5642/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/5642/19

н/п 1-кд/640/3/19

УХВАЛА

15.05.2019 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувшиу відкритомусудовому засіданнів залісудових засіданьв приміщенніКиївського районногосуду м.Харкова клопотанняМіністерства юстиціїУкраїни проприведення вирокусуду РосійськоїФедерації увідповідність іззаконодавством Українивідносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Харкова,громадянина України,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 ,засудженого вирокомПролетарського районного суду м.Твері РФвід 12.02.2016року заст.30ч.3,ст.228.1ч.5КК РФдо 9років 6місяців позбавленняволі з відбуттям покарання у виправній колонії суворого режиму,-

встановив:

18.03.2019 року на адресу Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_4 у відповідність із законодавством України.

В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що 04.03.2019 року наказом Міністерства юстиції України № 669/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком російського суду громадянина України ОСОБА_4 , 02.06.1984, відповідно до статті 606 Кримінального процесуального кодексу України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 17.01.2019 року за № 06-3985/19.

ОСОБА_4 засуджено вироком Пролетарського районного суду м. Твері від 12.02.2016 року до покарання у вигляді 9 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30, частини п`ятої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі)Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_4 відбуває покарання в ФКУ "Виправна колонія № 9 УФСВП Росії по Тверській області"; кінець відбуття строку покарання - 19.02.2025 р.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_4 в Україні: АДРЕСА_1 .

Відповідно до вироку Пролетарського районного суду м. Твері від 12.02.2016 року ОСОБА_4 повинен сплатити процесуальні витрати у розмірі 3850 рублів. Згідно з довідкою бухгалтерії ФКУ «Виправна колонія №9 УФСВП Росії по Тверській області» виконавчі листи до бухгалтерії установи не надходили.

З метою забезпечення виконання в Україні покарання, призначеного громадянину України російським судом, заявник просить суд: 1) визначити статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнано винним вироком Пролетарського районного суду м. Твері від 12.02.2016 року; 2) визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_4 на підставі вказаного вироку; 3) вирішити питання щодо виконання вироку Пролетарського районного суду м. Твері від 12.02.2016 року в частині стягнення з ОСОБА_4 процесуальних витрат.

Ухвалою судді від 01.04.2019 року вказане клопотання було прийнято до провадження.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не з`явилась, у поданому клопотанні просить здійснити його розгляд за її відсутності, посилаючись на приписи ч.1ст.610 Кримінального процесуального кодексу України, та надіслала до суду повторно заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечував та вважав за можливе привести вирок суду Російської Федерації відносно ОСОБА_4 у відповідність із законодавством України.

Вислухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього письмові докази, суд приходить до висновку, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно громадянина України ОСОБА_4 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.7 Кримінального кодексу України (далі -КК України), громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.1 ст.602 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом "b" частини 1 статті 9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 1983 року, до якої Україна була приєднана на підставіЗакону України "Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік" від 22 вересня 1995 року №337/95-ВР, визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Статтею 11 Конвенції про передачу засуджених осіб встановлено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: а) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; с) повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; і d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст.606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст.610 КПК України, відповідно до якої під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначені строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч.4 ст.610 КПК України.

При цьому суд, як це зазначено у ч.3 ст.603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Частиною 1статі 606 КПК України визначено, що засуджену судом України особу може бути передано для відбування покарання в іншу державу, а засудженого іноземним судом громадянина України прийнято для відбування покарання в Україні тільки за умов: 1) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; 2) якщо вирок набрав законної сили; 3) якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж якнайменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув`язнення на невизначений строк; 4) якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого; 5) якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі; 6) якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; 7) якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

Під час розгляду вказаного клопотання встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянином України, та зареєстрований в Україні за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України, виданого на його ім`я Київським МВРВХМУУМВС України в Харківській області 23.05.2001 року.

Вироком Пролетарського районного суду м. Твері від 12.02.2016 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації до 9 років 6 місяців позбавлення волі з відбуттям покарання у виправній колонії суворого режиму. Строк покарання ОСОБА_4 відраховується з 12.02.2016 року, та зараховано у строк відбуття покарання час утримання під вартою

з 20.08.2015 до 12.02.2016 року. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_4 залишено без змін у вигляді тримання під вартою, та стягнено з ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати у вигляді суми, сплаченої адвокату ОСОБА_5 в розмірі 3850 руб., за надання правової допомоги ОСОБА_4 в ході досудового розслідування.

Відповідно до копії розпорядження від 02.03.2016 року про виконання вироку, що набрав законної сили, вирок Пролетарського районного суду м. Твері від 12.02.2016 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.3 ст. 30 ч.5 ст. 228.1 УК РФ, набрав законної сили 25 лютого 2016 року.

Засуджений ОСОБА_4 звернувся із клопотанням про переведення його для подальшого відбування покарання в Україну, оскільки він є громадянином України.

Згідно довідки про відбуту та не відбуту частини покарання, виданої тимчасово виконуючим обов`язки начальника ФКУ ВК-9 УФСВП по Тверській області Росії, початок строку відбування покарання ОСОБА_4 12.02.2016 року, кінець строку 19.02.2025 року, та зараховано строк з 20.08.2015 року по 12.02.2016 року. Станом на 01.12.2018 року засуджений відбув 3 роки 03 місяці 14 днів, не відбутий строк покарання - 06 років 02 місяців 16 днів (а.с.27).

Відповідно до медичного висновку та характеристики на засудженого, ОСОБА_4 відбуває покарання в ФКУ ВК-9 УФСВП по Тверській області Росії з 18.03.2016 року, має діагноз «здоровий», працездатний та в змозі слідувати етапом; за весь період відбування покарання не має заочень та стягнень, та став на шлях виправлення. (а.с. 28,30).

Відповідно до наданої довідки про наявність відсутність виконавчих листів, останні до бухгалтерії установи не надходили.

Таким чином, на розгляд суду були надані всі необхідні документи, згідно з положеннями ст.6 Конвенції про передачу засуджених осіб та ч.2 ст.610 КПК України.

Під час розгляду клопотання Міністерства юстиції суд, відповідно до ч.3ст.610 КПК України, визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність за злочин, вчинений засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

Частиною 3 статті 30 частини 5 статі 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, передбачений злочин - замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця по незалежним від цієї особи обставинам.

Санкція ч.5 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`ятнадцяти до двадцяти років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двадцяти років чи без такої та зі штрафом у розмірі до одного мільйона рублів чи в розмірі заробітної плати чи іншого доходу засудженого за період до п`яти років чи без такого чи довічним позбавленням волі.

Згідно ч.ч.1-2ст.15КК України,замахом назлочин євчинення особоюз прямимумислом діяння(діїабо бездіяльності),безпосередньо спрямованогона вчиненнязлочину,передбаченого відповідноюстаттею Особливоїчастини цьогоКодексу,якщо прицьому злочинне булодоведено докінця зпричин,що незалежали відїї волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Статтею 307 КК України передбачено кримінальну відповідальність за такі дії:

1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів-

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308 - 310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини, -

караються позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього, -

караються позбавленням волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

4. Особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов`язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (частина перша цієї статті, частина першастатті 309 цього Кодексу).

Отже, згідно національного законодавства України, кваліфікація дій засудженого ОСОБА_4 , визначена вказаним вироком іноземної держави за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації відповідає кваліфікації за ч.2 ст.15, ч.3 ст.307 КК України, як замах на незаконний збут наркотичних засобів в особливо великих розмірах, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

При цьому, слід врахувати, що згідно ч.3 ст.68 КК України, за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Оскільки, санкцією ч.3 ст.307 КК України передбачено лише покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, строк покарання, призначеного ОСОБА_4 вироком від 12 лютого 2016 року Пролетарського районного суду м. Твері, Російської Федерації, після приведення цього вироку у відповідність до національного законодавства України, виходячи з положень ч.3 ст. 68, п.1 ч.4 ст.610 КК України, не може бути більшим та меншим за вісім років позбавлення волі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вирок Пролетарського районного суду м. Твері від 12.02.2016 року можливо привести у відповідність до законодавства України, враховуючи, що ч.3 ст.30 ч.5 ст.228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації відповідає ч.2 ст.15 ч.3 ст.307 КК України, за що передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Разом з тим, у відповідності до вимог п."b" ч.1 ст.11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 1983 року, замінюючи вирок, компетентний орган не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

За таких підстав, враховуючи положення ст.11 Конвенції, при приведенні вироку Пролетарського районного суду м. Твері від 12.02.2016 року у відповідність до законодавства України, до ОСОБА_4 не може бути застосований такий вид додаткового покарання, як конфіскація майна засудженого.

При ухвалені вироку Пролетарського районного суду м. Твері від 12.02.2016 року, засудженому ОСОБА_4 було зараховано в строк відбуття покарання строк утримання його під вартою з 20.08.2015 року до 12.02.2016 року, та строк покарання відраховується з 12.02.2016 року. Запобіжний захід ОСОБА_4 залишено без змін у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили. Вирок суду набрав законної сили 25.02.2016 року.

Разом з тим суд зазначає, що згідно правового висновку Верховного Суду від 05.09.2018року щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання) вбачається, що якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5ст. 72 КК Українив редакціїЗакону №838-VIII (пряма діяЗакону № 838-VIII).Якщо особавчинила злочин в період до 23 грудня 2015року (включно),то підчас зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72ККУкраїни в редакції Закону №838-VIII(зворотнядія Закону№838-VIIIяк такого,який «іншимчином поліпшуєстановище особи`урозумінні ч.1ст.5КК України).

Відповідно до положень абз. 1 ч. 5 ст. 72 КПК України, зі змінами, що діяли в редакціїЗакону №838-VIII від 26.11.2015 року, зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було зараховано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до ч.5ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 року, в строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 слід зарахувати строк попереднього ув`язнення (до набрання вироком законної сили) з 20.08.2015 року до 25.02.2016 року (включно) із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 слід відраховувати з 12.02.2016 року.

Частина 6 ст. 610 КПК України передбачає, що при розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання.

Стаття 118КПК України визначає види процесуальних витрат, згідно з якою процесуальні витрати складаються зокрема із витрат на правову допомогу.

Відповідно дост.120КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Допомога захисника, залученого для здійснення захисту за призначенням у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, надається за рахунок коштів Державного бюджету України і є безоплатною для підозрюваного, обвинуваченого. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст.535КПК України у разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист,

який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження»встановлені вимоги до виконавчого документа, у якому зазначаються, зокрема:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Оскільки в резолютивній частині вироку та в довідці виданої ВК-9 УФСВП Росії по Тверській області» та клопотанні Міністерства юстиції України відсутні відповідні дані, за якими необхідно проводити стягнення, тому суд дійшов висновку, що клопотання в частині вирішення питання про виконання вироку Пролетарського районного суду м. Твері від 12.02.2016 року в частині стягнення в дохід держави процесуальних витрат на оплату праці захисника ОСОБА_5 в розмірі 3850 рублів підлягає поверненню заявникові із роз`ясненням права повторного звернення до суду з наданням всіх необхідних документів.

На підставі викладеного, керуючись п."b" ч.1 ст.9, ст.11 Конвенції про передачу засуджених від 1983 року, ст.ст.7,10, 72 КК України, ст.ст.372, 602, 603, 606, 610 КПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_4 - задовольнити.

Привести у відповідність із законодавством України вирок Пролетарського районного суду м. Твері від 12.02.2016 року відносно громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за ч.3 ст.30, ч.5 ст.228-1 Кримінального кодексу Російської Федерації до 9 років 6 місяців позбавлення волі, а саме:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, вважати засудженим за ч.2 ст. 15, ч. 3 ст.307 КК України до позбавлення волі строком на 8 (вісім) років, без конфіскації майна.

Строк покарання ОСОБА_4 , відповідно до вироку Пролетарського районного суду м. Твері від 12.02.2016 року відраховувати з 12 лютого 2016 року.

На підставі ч.5 ст.72КК України в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 року, зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення (до набрання вироком законної сили) з 20 серпня 2015 року до 25 лютого 2016 року (включно) із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Клопотання в частині вирішення питання про виконання вироку Пролетарського районного суду м. Твері від 12.02.2016 року в частині стягнення в дохід держави процесуальних витрат на оплату праці захисника в розмірі 3850 рублів повернути заявникові.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом семи діб з моменту її проголошення, а засудженим - з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_6