Рішення

від 17.05.2019 по справі 904/5686/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.05.2019м. ДніпроСправа № 904/5686/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ-Інжиніринг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз", м. Кременчук Полтавської області

про стягнення 67 805,59 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: Хомич Ю.В., довіреність від 01 листопада 2018 року, адвокат, діє на підставі cвідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №6092 від 26 квітня 2018 року

Від відповідача: Бурзаковська Т.В., довіреність від 03 грудня 2018 року, адвокат, діє підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №212179 від 19 червня 2018 року

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БФ-Інжиніринг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" заборгованість у розмірі 67 805,59 грн., з яких:

- основний борг у розмірі 62 250,00 грн.;

- 3 % річних у розмірі 1 509,25 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 4 046,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №011217-1 від 01 грудня 2017 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 01.03.2018 по 11.12.2018 у сумі 1 509,34 грн. та інфляційні збитки за період березень - жовтень 2018 року.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначає про відсутність заборгованості перед позивачем за договором поставки №011217-1 від 01.12.2017. Так, відповідач зазначає, що остання партія товару була поставлена відповідачу 17.02.2018, а не 16.02.2018, як вказує позивач, а також номер видаткової накладної доданої до позовної заяви є іншим, ніж вказаний у товарно-транспортній накладній. Названі зауваження зафіксовані у товарно-транспортній накладній №РН-46 від 16.02.2018, яка є додатком до відзиву. У відомостях про вантаж, вказаний у товарно-транспортній накладній складає 12,858 тон, а позивачем у позові зазначено 14,122 тон. Позивачем поставлено товар по останній партії неналежної якості, про що складено відповідний акт, який став підставою для звернення до суду з позовом про відшкодування збитків. Відповідач зазначає, що позивачем в порушення умов договору видаткова накладна на поставлений 17.02.2018 товар, не надана, а відтак строк оплати за товар не настав, відповідно і не настала прострочка оплати, що унеможливлює нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

У відповіді на відзив на позовну заяву, яка надійшла до суду 25 лютого 2019 року, позивач зазначає, що відповідач помилково пов`язує обов`язок по оплаті товару виключно з моментом передачі йому товаророзпорядчих документів, ігноруючи при цьому норми законодавства та положення договору. Момент оплати вартості товару настав, оскільки товар (зокрема, товар, поставлений в межах останньої поставки) було поставлено, прийнято, одержано в повному обсязі, що підтверджується як матеріалами справи, так і показаннями сторін.

Разом із позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "БФ-Інжиніринг" подало до господарського суду клопотання про об`єднання позовів.

Ухвалою господарського суду від 23.01.2019 в задоволенні клопотання ТОВ "БФ-Інжиніринг" про об`єднання в одне провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ-Інжиніринг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" про стягнення 67 805,59 грн. та справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ-Інжиніринг" до про стягнення 79 859,00 грн. - відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання у справі на 22.01.2019.

З 22.01.2019 відкладено розгляд справи на 18.02.2019. Ухвалою господарського суду від 18.02.2019 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.03.2019, з 14.03.2019 підготовче засідання відкладено на 09.04.2019.

Ухвалою господарського суду від 09.04.2019 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 13.05.2019.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2019 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи призначено у судове засідання на 17.05.2019.

У судовому засіданні 17.05.2019 проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БФ-Інжиніринг" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" (покупець) укладено договір поставки №011217-1, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах визначених договором постачальник зобов`язується за Кресленнями КМ покупця, в обумовлений строк розробити Креслення КМД, виготовити та передати у власність покупця металоконструкції (далі - "товар"), виготовлені у відповідності до креслень КМД, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити товар.

Найменування, асортимент, одиниці виміру, кількість, технічні характеристики, вартість товару, визначається сторонами у окремій специфікації (надалі іменується "Специфікація"), що є Додатком до цього договору (п.1.2 договору).

Згідно з п. 2.2 договору точна кількість товару, що поставляється за цим договором буде визначатися та вказуватися у Специфікації. Точна кількість поставленого товару вказується у виданих товаророзпорядчих документах на товар.

Якість товару має в усьому відповідати технічним умовам, що передбачені цим договором, державним стандартам, та іншій технічній документації для даного виду товару (п.2.3 договору).

Товар передається постачальником покупцю в тарі (упаковці), яка забезпечить його захист від пошкоджень при перевезенні та зберіганні. Вартість тари (пакування) входить до ціни товару (п.2.4 договору).

У пункті 3.1 договору обумовлено, що вартість товару (в тому числі ПДВ-20%) включає: розробку розділу КМД, вартість матеріалів, виготовлення товару та завантаження металоконструкцій на автомобіль постачальника та встановлюється у національній валюті України.

Вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором зазначена у Специфікації, вказується у видаткових накладних та відповідному рахунку-фактурі. Ціна договору визначається сумою вартості партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії договору та вказаних у товаророзпорядчих документах (п.п.3.2, 3.3 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом переказу коштів у національній валюті України (гривні) на розрахунковий рахунок постачальника, у наступному порядку:

- 70% від вартості товару визначеної у відповідній Специфікації (додатку до договору), сплачується покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання договору та Специфікації;

- залишок вартості товару, визначеної у відповідності до Специфікації (додатку до договору), сплачується покупцем: 20% після сповіщення постачальником про готовність партії товару до відвантаження; 10% після приймання партії товару за місцем поставки Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Я. Мудрого, 46 протягом 1 банківського дня з моменту відвантаження партії товару.

Зобов`язання покупця із здійснення оплати за товар вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів, на банківський рахунок постачальника, у розмірі 100% ціни за товар зазначений у Специфікації (п.4.3 договору).

Згідно з п. 5.7 договору передання товару здійснюється постачальником у місці поставки за супровідними документами представнику покупця. Зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаним з моменту передачі покупцеві товаророзпорядчих документів (видаткова накладна, рахунок-фактура, податкова накладна, акт прийому-передачі та/або дефектний акт - кошторис, технічна документація на товар, щодо якості (технічний паспорт, сертифікат відповідності, тощо).

Моментом здійснення поставки товару покупцю є його отримання покупцем з відповідною відміткою в товаророзпорядчих документах (п.5.8 договору).

Відповідно до п. 10.1 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін, підписання сторонами технічного завдання та отримання постачальником передоплати від покупця. Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. договору та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Сторонами підписано Специфікацію №1 від 01.12.2017 (а.с.25, т .1) до договору про поставку товару на суму 1 272000,00 грн., з яких: металеві конструкції для ТОВ "Котлогаз" у кількості 33,28тон на суму 1248000,00грн. (з ПДВ); транспортні витрати на суму 24000,00грн.

Строк поставки товару за Специфікацією - 45 календарних днів з моменту отримання передоплати відповідно до п. 4.2.1 договору та передачі креслень КМД.

Згідно з п. 2.1 Специфікації протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами цієї Специфікації, підлягає сплаті 70% вартості товару, що визначена цією Специфікацією, що складає 890400,00 грн. Залишок вартості товару, визначеної у відповідності до Специфікації (додатку до договору), сплачується покупцем: 20% після сповіщення постачальником про готовність партії товару до відвантаження; 10% після приймання партії товару за місцем поставки Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Я. Мудрого, 46 протягом 1 банківського дня з моменту відвантаження партії товару (п. 2.2 Специфікації).

На виконання умов договору позивачем на адресу відповідача здійснено поставку товару, передбаченого умовами договору, що підтверджується видатковими накладними:

№011217-1/1 від 02.02.2018 у кількості 17,825т на суму 668 437,5грн. (а.с.37, т.1);

№011217-1/2 від 10.02.2018 у кількості 1,213т на суму 45 487,5грн. (а.с.38, т.1);

№011217-1/3 від 16.02.2018 у кількості 14,122т на суму 529 575,00грн. (а.с.39, т.1).

Позивачем, як платником податку, сформоване податкове зобов`язання за поставлений товар відповідачу, зареєстровані відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.40-44, т.1) та виставлено для оплати відповідачу:

рахунок-фактуру №1 від 07.12.2017 на суму 873750,00 грн., який оплачений відповідачем 18.12.2017 відповідно до платіжного доручення №3955 (а.с. 26, 27, т.1);

рахунок-фактуру №2 від 02.02.2018 на суму 136800,00грн., який оплачений відповідачем 02.02.2018 відповідно до платіжного доручення №321 (а.с.30-31, т.1);

рахунок-фактуру №3 від 05.02.2018 на суму 62 400,00грн., який оплачений відповідачем 05.02.2018 відповідно до платіжного доручення №328 (а.с.32-33, т.1);

рахунок-фактуру №4 від 15.02.2018 на суму 136800,00грн., який оплачений відповідачем 16.02.2018 відповідно до платіжного доручення №497 (а.с.35-36, т.1).

Всього відповідачем сплачено вартості товару з урахуванням транспортних витрат 1 209750,00грн.

Залишок несплаченої суми становить 62 250,00грн.

В матеріалах справи наявна претензія за вих. №1-03 від 01.03.2018 (а.с.45, т.1), доказів направлення цієї претензії відповідачу позивачем не надано.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості за поставлені металеві конструкції.

Позивач зазначає, що відповідачем отриманий товар у повному обсязі не оплачений, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 62 250,00грн., що і є причиною виникнення спору.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов договору строк оплати поставленого товару є таким, що настав 19.02.2018.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 62250,00грн. покупець не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 62 250,00грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що відповідно до товарно-транспортної накладної від 16.02.2018 №РН-49 поставлено товару у кількості 12,858 тон металоконструкцій. Однак, зазначена поставка фактично була здійснена 17.02.2018, про що свідчить відмітка вантажоодержувача на товарно-транспортній накладній. Крім того, номер видаткової накладної у товарно-транспортній накладній РН-0000049 від 16.02.2016, а позивачем надана видаткова накладна РН-49 від 16.02.2018 (а.с.94, т.1).

У відповідності до Специфікації №1 від 01.12.2017 вартість однієї тони металевих конструкцій становить 37500,00грн. За розрахунком відповідача позивачем поставлено металевих конструкцій на загальну суму 1187925,00грн., оплата здійснена за поставлений товар у сумі 1209 750,00грн.

Згідно п.5.7. договору передання товару здійснюється постачальником у місці поставки за супровідними документами представнику покупця. Зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаним з моменту передачі покупцеві товаророзпорядчих документів (видаткова накладна, рахунок фактура, податкова накладна, акт прийому-передачі та/або дефектний акт-кошторис, технічна документація на товар, щодо якості (технічний паспорт, сертифікат відповідності тощо).

Відповідач наполягає, що остання партія металоконструкцій була поставлена 17.02.2018 через автомобільного перевізника згідно товарно-транспортної накладної №РН-49 від 16.02.2018, про що зроблена відмітка відповідальною особою відповідача.

Зазначена накладна містить примітку вантажоодержувача про відсутність видаткової накладної та виправлення щодо кількості металоконструкцій - 12,505тон, фарби - 120 кг., розчинювач 15кг, а всього 12,640 тон. Також містить дату підписання - 17.02.2019 (а.с.94, т.1). Між тим, проставлення дати прийняття товару на товарно - транспортній накладній 17.02.2018 після оформлення видаткової накладної про прийняття товару від 16.02.2018 є необгрунтованим. Наявна в матеріалах справи видаткова накладна №011217-1/3 від 16.02.2018 (а.с.39, т.1) не містить жодних застережень щодо фактичної дати прийняття товару, підписана постачальником та покупцем, підписи скріплено печаткою підприємств.

Суд відхиляє доводи відповідача, що видаткові накладні підписані та направлені на адресу позивача 02.11.2018, оскільки доказів направлення на адресу позивача саме в наведену дату підписаних з боку відповідача видаткових накладних до суду не надано. Фіскальний чек від 02.11.2018 (а.с.97, т.1) свідчить про проведення розрахунково-касової операції, а Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (а.с.99-100, т.1) лише про використання зазначеної в Звіті суми відповідачем. Належних доказів направлення на адресу позивача видаткових накладних 02.11.2018 відповідачем не надано.

В матеріалах справи наявні заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , справжність підпису яких на заяві свідка посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області (а.с.95-96, т.1).

ОСОБА_1 зазначає, що, підписуючи спірні видаткові накладні у лютому 2018 року, не знав, що справа спірна, був зайнятий справами та особливого значення цим документам не придав. ОСОБА_2 зазначає, що підприємство здійснило оплату за поставлену продукцію на суму 1 209 750,00грн., так як накладних не було, у лютому 2018 року витребувала документи у позивача. 01.11.2018 бухгалтер ОСОБА_2 направила на адресу позивача підписані видаткові накладні, у тому числі й від 16.02.2018 на суму 529 575,00грн.

Як убачається, свідчення свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жодним чином не спростовують доводи позивача щодо дати поставки товару 16.02.2019.

Щодо невиконання позивачем пункту 5.7. договору, за змістом якого зобов`язання постачальника вважається виконаним з моменту передачі покупцеві товаророзпорядчих документів суд зазначає наступне. Відповідач вказує на те, що при прийманні товару була відсутня видаткова накладна, про що відповідальною особою зроблена відмітка в товарно-транспортній накладній від 16.02.2019 №РН-49.

Згідно ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 № П-7 приймання продукції по якості і комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення по якості, рахунок-фактура, специфікація тощо.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 № П-6 приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Акт приймання-передачі продукції за кількістю та якістю №1 від 19.02.2018 складений за відсутності представника позивача, про відсутність документів в цьому акті не зазначено (а.с.21).

Крім того, згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору поставки або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору та повернути товар продавцеві.

Суд відзначає, що у покупця було право відмовитися від договору та повернути товар продавцеві, але документи, які б свідчили про таку відмову покупця від поставки товару у зв`язку з неналежністю виконання постачальником своїх зобов`язань по договору суду не надано.

Крім основного боргу позивачем нараховані три відсотки річних за період прострочки з 01.03.2018 по 11.12.2018 у сумі 1 509,34 грн. та інфляційні збитки за період березень - жовтень 2018 року у сумі 4 046,25грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності нарахування 3% річних судом помилок не виявлено, сума 1 509,34грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає стягненню повністю на користь позивача.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 3 п.3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) .

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції не враховані рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97, а тому вимогу про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню за період з березня 2018 року по жовтень 2018 року у розмірі 3 032,3грн.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 66791,64грн., з яких: основний борг 62 250,00грн., втрати від інфляції у розмірі 3032,30грн., три відсотки річних у розмірі 1509,34грн.

Щодо підсудності даної справи Господарському суду Дніпропетровської області.

За загальним правилом (ст. 27 Господарського процесуального кодексу України) позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Разом з цим, частиною 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

У 5.4 договору визначено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку певної кількості товару (партії) на умовах DDР, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Я.Мудрого,46, у відповідності до правил Інкотермс 2010 "Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати".

Місцем поставки товару є: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Я.Мудрого,46 (п.5.5. Договору).

Як вбачається із видаткових накладних поставки товару за спірним договором здійснювалися у м. Дніпро, а тому суд доходить висновку про підсудність даного спору Господарському суду Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1001,87грн.

Керуючись ст.ст. 2, 29, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ-Інжиніринг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" про стягнення 67 805,59 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз" (39601, Полтавська область, м. Кремнчук, вул. Леонова, буд.5, ідентифікаційний код 23543186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ-Інжиніринг" (040073, м. Київ, вул. Куренівська, будинок 18, офіс 502, ідентифікаційний код 41713988) заборгованість за договором поставки №011217-1 від 01 грудня 2017 року у розмірі 62250 (шістдесят дві тисячі двісті п`ятдесят) грн. 00коп., втрати від інфляції у розмірі 3032 (три тисячі тридцять дві) грн. 30коп., три відсотки річних у розмірі 1509 (одна тисяча п`ятсот дев`ять) грн.34коп., витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1001 (одна тисяча одна) грн.87коп., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.05.2019

Суддя Н.М. Євстигнеєва